«Найбільша таємниця Росії — її справжня історія»

На телеканалі «FreeДом» стартував історичний документальний проєкт «Сокровища нации». Він розповідає про колоніальну політику Росії. Кожна серія присвячена одному корінному народу, вихід епізодів запланований раз на місяць.

«Найбільший скарб кожного народу — сам народ зі своєю унікальною культурою, традиціями, історією, національною пам’яттю. Але Росія, або вірніше казати Московія, після захоплення територій та обернення в рабство цілих народів, намагалася знищити все, що робило кожний народ унікальним скарбом всесвітньої спадщини», — говорить на початку фільму ведучий Денис Похила. 

 Денис Похила

Взагалі-то назвати проєкт «Сокровища нации» — не дуже вдала ідея, адже назва стала штампом ще після виходу в 2004 році голлівудського блокбастера «Скарб нації». Сьогодні існує купа проєктів із такою назвою: від історичного документального фільму з циклу «Україна. Повернення своєї історії» на каналі «1+1» — до пригодницького серіалу Disney. Але автори фільму каналу «FreeДом» не переймаються тонкощами. Мета проєкту — підбурити корінні народи на протест проти метрополії — занадто прямолінійна, щоб залишати простір для фантазії. Тому на початку фільму — гучна шаблонна назва, наприкінці — заклики мовою корінних народів скинути владу окупантів, у середині — проста зрозуміла історія.

Перший епізод — «Казанські татари», що його показали 10 липня — досліджує історію підкорення та пограбування сучасного Татарстану. Фільм тривалістю 35 хвилин побудований на інтерв’ю з експертами: це прем’єр-міністр уряду незалежного Татарстану у вигнанні Рафіс Кашапов, політолог, головний редактор порталу «Поистине» Руслан Айсін та історикиня, археологиня-реставраторка Тетяна Крупа. Ілюструють їхні розповіді уривки з художніх фільмів «Іван Грозний» 1944 року, «Цар» 2009 року та серіалу «Романови» 2013 року, а також книжкові ілюстрації та відео з ютубу.

  Рафіс Кашапов

За короткий час автори проєкту встигають окреслити історію Татарстану від прийняття ісламу пращурами татар, булгарами, у 922 році — до сучасності, коли Росія позбавила голів своїх республік можливості іменуватися президентами. До речі, Татарстан погодився на це останнім і набагато пізніше, аніж інші суб’єкти Російської Федерації. На жаль, у фільмі на цьому не наголошують. Як і не розповідають про національний татарський рух ХIХ—ХХ століть, зокрема, про початок 1990-х років, коли Татарстан оголосив про державний суверенітет і зробив спробу втекти з обіймів Росії. Якщо цього не знати, складається враження, що Татарстан століттями покірно спостерігав за знищенням своєї культури та народу, що не є правдою. З іншого боку, проєкт адресований не українцям, які природно не дуже обізнані в історії Татарстану, а саме корінному народові, який, напевно, пам’ятає історію своєї боротьби. Та й виходячи зі згаданої раніше мети — розхитати суспільно-політичну ситуацію в республіці тут і зараз — немає сенсу звертатися до історичних прикладів боротьби, бо це повільний шлях. Тому автори фільму зосередилися на універсальній больовій точці, а саме — банальному пограбуванні підкореного народу.

Після завоювання Казанського ханства у 1552 році Росія впродовж століть вивозила з Татарстану будь-які цінності, починаючи від ханської бібліотеки та закінчуючи звичайним посудом. Величезні природні ресурси республіки, насамперед нафта, нещадно викачує Москвою. «Майже половина території Федерації — наші татарські землі», — говорить Рафіс Кашапов. Експерти проєкту наголошують, що без необхідності ділитися сировиною із центром рівень життя в Татарстані дорівнював би рівню Кувейту, Канади чи ОАЕ, які мають потужні нафтові родовища.

«Чому ми повинні годувати цих голодранців і віддавати гроші на війну? Татарстан зацікавлений у тому, щоби стати самостійним. Прості люди будуть жити значно краще, зароблені гроші не потрібно буде віддавати московським гопникам», — говорить Руслан Айсін.

Автори фільму проводять паралелі між пограбуванням татар і мародерством на окупованих зараз територіях України.

«Не має значення, яку назву має ця держава. Московія, Російська імперія, Радянський Союз чи зараз Російська Федерація. Суть від цього не змінюється», — вважає Денис Похила.

Крадіжка історичних цінностей дозволила Росії зробити ще один великий злочин — спотворити історію Татарстану. Зараз метрополія вдає, ніби Казанського ханства — самостійної держави татар, що утворилася після розпаду Золотої Орди — не існувало. Або існувало, але воно було якесь неповноцінне, відстале та й узагалі, не держава зовсім, а непорозуміння. Як і сам народ, який начебто отримав сенс існування лише у єднанні з Росією. «Вони прямо говорять, не соромлячись. Ви чеченці, татари, якути, але всі ви русскіє», — каже Руслан Айсін.

Власне, теж саме Росія намагається зробити з Україною, саме тому нам корисно подивитися весь цикл «Сокровища нации». Принаймні щоб порівняти свій досвід із досвідом інших народів, а може й пошукати партнерів у поборюванні спільного ворога. Не дарма ж «FreeДом» що фінансується з державного бюджету, взявся за цей проєкт.

У розповіді про крадіжку історії автори окремо зупиняються на таємниці походження так званої шапки Мономаха — артефакту російських царів, що використовувався під час коронацій. Українські глядачі вже знають цей міф, нам його розповідали українські історики-документалісти, наприклад, Акім Галімов у своєму циклі «Реальна історія». За легендою, цю шапку на початку 12 століття отримав у подарунок від візантійських імператорів київський князь Володимир Мономах. Далі її успадкував син князя Юрій Довгорукий, якому приписують заснування Москви, а потім його нащадки та наступники. Символізм цього головного убору, що зараз зберігається в музеї Москви, полягає в підкріпленні міфу, що Росія — це Третій Рим, тобто носійка давніх християнських і європейських цінностей. «Вони повинні були показати наступність російської влади від Візантії», — розповідає Тетяна Крупа.

Однак існує версія, що шапка належала хану Узбеку, який на початку XIV століття очолював Золоту Орду. Точніше, його сестрі Кончаці, яку хан видав заміж за московського князя для укріплення політичних зв’язків. Замість хреста на цьому жіночому головному уборі колись було пір’я. І насправді ця шапка символізує наступність Московії від Золотої Орди, а ніяк не від Візантії.

«Вся історія у них фальсифікована. Куди не кинь оком, суцільний фальшак, починаючи від походження та закінчуючи “русскім міром”», — вважає Руслан Айсін. Про це каже і ведучий проєкту Денис Похила. «Найбільша таємниця Росії — її справжня історія», — сказав він.

І наостанок. У розповіді про шапку Мономаха автори «Сокровища нации» припустилися фактичної помилки. Руслан Айсін під час переказу міфу сказав, що з Кончакою одружився московський князь Іван Калита, відомий в історії як «перший збирач російських земель». Насправді чоловіком Кончаки був його старший брат Юрій Данилович. Ця помилка ніяк не впливає на суть міфу та сенс фільму. Але впливає на репутацію команди проєкту, бо вони не перевірили інформацію та навіть знайшли зображення Івана Калити, щоб проілюструвати історію.

Для російської пропаганди будь-які обмовки та помилки — добре паливо. Через цю лазівку вона здатна знищити найпотужнішу ідею. Отже, розвінчувати російські міфи варто без ляпів.