Пам’яті музиканта, аеророзвідника Данила Подибайла

Йому назавжди залишилося 26 років

Аеророзвідник з Маріуполя з позивним «Наруто» Данило Подибайло, який був музикантом, звукорежисером, автором багатьох пісень, поетом, істориком, загинув 1 червня в бою біля села Кліщіївка під Бахмутом. Без нього залишилися дружина, донька, мама та сестри.

Коли тривала Революція гідності, Данило ще школярем їздив з мамою, відомою волонтеркою та громадською діячкою Марією Подибайло, до столиці, щоб долучитися до боротьби за незалежність України. Він був патріотичним завжди, жив з Україною у серці - і коли навчався у Маріупольському державному університеті за спеціальністю «Історія», і коли писав пісні і грав на гитарі перед військовими, і коли виступав на українських митингах, і коли брав участь у різних творчих фестивалях та отримував премії й відзнаки.

Так трапилось, що вторгнення Росії застало Данила з родиною - дружиною та маленькою донькою - в Маріуполі. Вони з перших днів війни відчули весь жах російського фашизму з нескінченними авіа та артобстрілами міста, без комунікацій, у підвалах без води та їжі.

У середині березня чоловік зміг виїхати з родиною із заблокованого міста. Хоча на одному з блокпостів був затриманий росіянами, які знущалися над ним. Згодом, вже з переламаними ребрами, Данила відпустили.

За словами мами, син був у полоні недовго саме завдяки своїм артистичним здібностям, самовладанню, а ще йому на користь тоді зіграла відсутність інтернету та мобільного зв'язку.

Коли Данило опинився вже на підконтрольній Україні території, вступив до лав тероборони. Він захищав Київ, брав участь у звільненні Харкова. Чоловік служив в окремому підрозділі аеророзвідки «Ангели» 128-го батальйону 112-ї бригади ТрО. Останнім місцем, де воював аеророзвідник, стала Донеччина.

«1 червня один з кращих синів України пішов у Вічність, захищаючи нашу Свободу. Данило Подибайло... Даня тепер у небесному війську, а ми тут. Більше за власне життя ти любив Батьківщину та Родину, тепер ми маємо попіклуватися про твоїх близьких: кохану дружину та маленьку донечку. Ці тендітні дівчата завжди підтримували тебе та надихали. Обіцяємо, що не залишимо їх напризволяще», - написала у Фейсбуці землячка Оксана Стоміна.

На сьогодні у соцмережах залишилось багато відео, на яких Данило Подибайло разом зі своїми побратимами ліквідовують ворожу техніку, військові склади з боєкомплектами та живу силу противника. Він міг і робив такі відео, що завжди є доказами роботи аеророзвідників.

Ганна Людкевич присвятила вірш Данилу, який починається такими рядками:

«Обірвалась струна і замовкла гітара.

Пісня ринула ввись, та сумний в неї тон.

Таке юне життя ця війна знов забрала.

Не злетить в небо пташка, Твій розвідник, Твій дрон...»

Мама Данила, яка продовжує служити в лавах ЗСУ, часто пише про сина у своїх зворушливих постах у Фейсбуці.

«Сину, я щодня дивлюсь, як наші сунуть поганих по Кліщіівці. Ще трохи. А потім ще трохи і… твій Маріуполь! Неминуче! Бо ніщо не марно!... Люблю тебе, щастя! Люблю тебе, світло моє! Лети… але зʼявляйся хоч інколи! Твої пісня, музика, вірші, проза, відео… твої-мої дівчата. Всі твої історії... Дякую, що стільки всього залишив, щоб не почуватись самотньою», - написала вона у липні.

Данило зі своїм другом виявили і знищили дуже багато ворожої техніки і складів боєприпасів, тому були представлені до державної нагороди — ордену «За мужність». Але отримати його не встигли…

Прощання з Данилом Подибайлом і поховання відбулося 5 червня у Києві на Байковому кладовищі.

«Я йшла з твердим наміром не плакати, бо ані Даня, ані його дивовижна мама - безбашена волонтерка, а тепер вже майор ЗСУ Марія Подибайло, цього не схвалюють. Та коли побратим Данила, крутий вояка Михайло вийшов до труни і не міг вимовити ні слова, бо відчайдушно намагався стримати розриваючі його зсередини ридання, мене накрило. А потім ще і ще. Але це були не сльози скорботи, а сльози піднесення і шаленої гордості. Я плакала, коли говорили про любов, що попри всі випробування наповнює серця українців і керує ними. А про це говорили всі, бо саме любов’ю був наповнений, аж так, що не вміщувалося всередині, наш Данило», - написала у Фейсбуці Стоміна.

А один з друзів Данила, з яким він разом навчався, Антон Самойленко, подякував йому за мужність та сміливість та підкреслив: «Я знаю, що ти не боявся смерті… Ти прожив неймовірне життя, багато хто і за 100 років не зробив би те, що тобі вдалося за свої 26. Неймовірне життя неймовірної людини…».

Найближчим часом для збереження пам’яті про вірного і справжнього сина України планують випустити альбом з піснями Данила Подибайла.