Роковини теракту в Оленівці: хто відповість за страту полонених і що згадують азовці, які вижили

З дня трагедії минув рік. За цей час Україна змогла повернути тіла загиблих, однак питань досі більше, ніж відповідей. Про те, що зараз з розслідуванням страти українських військових, як відбувається упізнання тіл, хто відповідатиме за теракт та що розповідають бійці, які вижили – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Масова страта азовців: як росіяни здійснили теракт

Оленівська (Волноваська) виправна колонія №120, або як її просто називають в народі Оленівка – найвідоміше місце утримання полонених та викрадених цивільних, яке використовують росіяни під час повномасштабної війни. Після окупації села будівлю колонії протягом 8 років не використовували, а після 24 лютого Оленівка стала катівнею для українців, як донецька "Ізоляція". До слова, останню використовують і досі.

Про перші випадки утримання людей в Оленівці стало відомо ще в березні минулого року – найчастіше туди потрапляли волонтери та цивільні, які не проходили фільтрацію. Через кілька днів їх відпускали. Доля військовополонених була складнішою – їх утримували там та катували різними способами.

План колонії в Оленівці

Усе починалося з приїзду до колонії – там одразу полонених били. За даними Медійної ініціативи за права людини, є свідчення про загибель бійця 36-ї окремої бригади морської піхоти унаслідок побиття – замість того, аби надати допомогу пораненому бійцю, росіяни побили його до смерті.

Після того, як захисники "Азовсталі" виконали наказ та почали виходити з території заводу, більшість із них опинилися саме в Оленівці.

Цікаво, що полонених розміщували в одній з частин колонії, напівзруйнована промзона залишалася закинутою. Однак напередодні теракту росіяни вирішили розмістити у промзоні ще один барак, куди перевели близько 200 полонених захисників Маріуполя. За різними оцінками, там перебували від 193 до 207 захисників Маріуполя. Майже усі – бійці тоді ще полку "Азов".

Крім того, поблизу колонії завжди стояли РСЗВ "Град" і колишні полонені зараз згадують, що з часом вже навіть звикли до звуків, які створювала ця зброя. Також там постійно працювали танки та "Урагани".

Близько 23:00 28 липня на території колонії пролунав потужний вибух. Після цього росіяни почали стріляти з "Градів", мовляв, нібито ЗСУ вдарили по Оленівці з HIMARS, а окупанти дають відповідь.

Барак в Оленівці, де трапився теракт / росЗМІ

Уже наступного ранку Росія звинуватила Україну в трагедії. Також окупанти намагалися переконати полонених, які були в Оленівці, що це удар з боку ЗСУ, бо нібито захисники Маріуполя "не потрібні Україні". Водночас у Генштабі ЗСУ запевнили, що вчинивши теракт, росіяни мали намір не тільки звинуватити Україну, але й приховати сліди катувань полонених.

Вигляд всередині бараку / Фото росЗМІ

За час вторгнення ми, на жаль, неодноразово бачили жахливі кадри зі стратами українських полонених, в ООН підтвердили щонайменше 20 випадків страт українських військовослужбовців. Водночас Оленівка стала безпрецедентним злочином масової страти наших воїнів.

Усі жертви та постраждалі унаслідок теракту – українські військовополонені. Водночас серед них немає нікого зі співробітників колонії. Ба більше, напередодні теракту працівникам в’язниці видали зброю, бо до того її мали тільки ті, хто по периметру охороняв територію.

На тлі теракту росіяни починали підготовку до судилища над захисниками "Азовсталі" в приміщенні маріупольської філармонії та встановлювали клітки. Так, судилища не відбулося, але підготовка цього цинічного видовища відбувалася на тлі вбивства понад пів сотні полонених українців.

"Ніч пекла – все горіло, всі кричали": що згадують бійці-свідки теракту

Під час низки обмінів полоненими вже вдалося повернути декого з українських військових, яких утримували в Оленівці, і які стали свідками кривавого теракту.

Боєць бригади "Азов" Кирило Масалітін з позивним "Масло" у коментарі 24 Каналу розповів, що 27 липня адміністрація колонії оголосила списки тих, кого переведуть у новий барак у промзоні колонії. Причини переведення не пояснювали, тому в полонених були 2 варіанти – або їх відправляють на обмін, або ж переведуть до інших колоній. "Масло" відзначає, що обмін виглядав не дуже ймовірним з огляду на те, що до нового бараку перевели одразу 2 сотні полонених, але все ж сподівання були саме на це.

Пізно ввечері 28 липня пролунав вибух. Почали працювати "Гради", які були поблизу колонії. Кирило розповів, що у цей час він спав, але чи від вибуху, чи то від залпів "Градів" якраз розбудився. Зіскочив з ліжка, глянув у сторону виходу і тоді ж пролунав ще один вибух за ангаром. У той час більшість його побратимів продовжували спати.

Буквально за хвилину відбувся третій вибух вже прямо в ангарі. Він був в одній зі сторін ангару. Я бачив його своїми очима, бо якраз дивився в ту сторону. А потім впав під ліжко. Я отримав два осколкових поранення в живіт. Потім вийшов на двір – навкруги все горить, всі кричать, жах, що відбувалося,
– пригадує боєць.

За його словами, навколо ангару, в якому стався теракт, була огорожа. Тому після вибуху військові одразу пролізли через неї і вийшли на дорогу метрів за 100. За нею ж були ворота, які адміністрація колонії перекрила.

Тому дорога стала таким собі пунктом евакуації, куди стягували усіх поранених після вибуху. Там їм надавали допомогу лікарі, які були з нашими воїнами ще на "Азовсталі". При цьому у медиків не було необхідного інвентаря, тому допомагали "тим, що було під рукою". Наприклад, "Масла" відправили одразу на евакуацію, бо медики на місці не могли зарадити.

"У мене були два проникаючих поранення в черевну порожнину, тому на мене просто подивилися і сказали: "Тебе на евакуацію, у живіт лізти нема сенсу". На тому й усе", – додав він.

Десятки поранених, серед яких і "Масло", опинилися у лікарнях. Після лікування бійця повернули до Оленівки. За його словами, якогось "особливого ставлення" до поранених після теракту не було. Після вибуху в колонії змінилося керівництво, яке не особливо відзначалося гуманністю.

До тих, хто повернувся після поранень, якогось там особливого ставлення не було. Але зміна, яка на той момент була, це були чорти. І тому там просто ставлення до всіх було, як не до людей,
– каже "Масло".

Щодо того, чи не лишилося у бійця острахів після повернення в колонію Оленівки, що росіяни можуть влаштувати новий теракт, Кирило зауважив, що певний страх був, але він не думав, що вони знову підуть на це.

"Ми перебували в такому місці, куди в принципі могло прилітати. Тому, звісно, що деякий страх був. Але мені чомусь здавалося, що вони не повторять все так само, як зробили це з нами. Це взагалі була б тупість", – додав "Масло".

Бойовий медик, який був свідком тих подій, розповів у коментарі представникам Медійної ініціативи за права людини, що близько години після вибуху на території колонії було чутно крики з проханнями про допомогу. Коли вони прийшли на місце теракту, то побачили, що вся дорога позаду бараку була всіяна тілами загиблих. Медик стверджує, що унаслідок теракту на місці загинули 47 полонених. Інші ж стікали кров'ю. Адміністрація колонії всю ніч спостерігала за тим, як мучаться поранені, а полонені медики намагалися надати допомогу постраждалим і врятувати їх. Однак, на жаль, деякі з важкопоранених померли від втрати крові. Деяких пізніше відмовлялися госпіталізовувати, кажучи, що, мовляв, вони вже приречені і врятувати їх не вдасться.

Адміністрація колонії дозволила відправити до лікарень поранених у важкому та середньому стані, легкопоранених вирішили "лікувати" в колонії, однак своїм "методом" – їх всіх відправили до дисциплінарного ізолятора. Мова йде про 71 постраждалого.

Микита Шастун – боєць "Азову", який перебував у бараку, де відбувся теракт, під час пресконференції до роковин теракту розповів, що коли росіяни принесли списки на переведення до нового бараку, полонені сподівалися, що їх відправлять на обмін. Однак перші підозри про те, що це не так, прокралися, коли довкола нового бараку почали ставити огорожу та рити рови. А на другу ніч після переведення і стався теракт.

Шастун відбувся легкими пораненнями, адже його фактично прикрили металеві сходи. Біля Микити був бойовий медик, якого поранило після вибуху і він не міг надавати допомогу іншим постраждалим. Тому Шастуну довелося під керівництвом медика робити перев'язки та допомагати, чим була можливість.

Це було пекло, ніч пекла. Поранених хлопців просто штабелями один на одного скидали в КамАЗи. Вантажити їх закінчили о 8 ранку. Ми розуміли, що багато з них живими до лікарні не довезуть,
– зазначив він.

Повернення тіл загиблих: скількох вже ідентифікували

Питання повернення тіл загиблих, як і самі списки жертв теракту, тривалий час було дуже проблемним, адже Росія намагалася всіляко замести сліди власного злочину. Тому вона й відмовлялася від співпраці з міжнародними організаціями та не допускала їх до місця теракту. Причина проста – там могли знайти докази провини росіян.

Та все ж тіла загиблих під час теракту вдалося повернути. За попередніми даними, повернули усіх загиблих в Оленівці. Мова йде про 53 воїнів. Ще не всі тіла ідентифіковані, деяких загиблих у теракті вже поховали.

Процедура ідентифікації є тривалою, оскільки крім власне встановлення особи загиблих, слідчі проводять експертизи щодо встановлення причин смерті, зокрема шукають сліди вибухівки, тобто термобаричної зброї.

За даними Офісу генпрокурора, вдалося ідентифікувати тіло 41 загиблого. Загалом призначено 57 експертиз. Водночас дані СБУ різняться – там кажуть про ідентифікацію 52 з 59 тіл.

Рідні загиблих та постраждалих об’єдналися в організацію

У перші дні після теракту рідні загиблих та постраждалих, представники асоціації родин захисників "Азовсталі" й тисячі українців виходили на акції та мітинги у великих міст України й світу. Акції відбувалися регулярно, зокрема на 40-й день після теракту та через 6 місяців після нього.

Нещодавно рідні вбитих і постраждалих полонених об'єдналися в організацію Olenivka Families Community. Тетяна – одна із членкинь організації та сестра загиблого унаслідок теракту. У коментарі 24 Каналу вона розповіла, що поштовхом для створення єдиної організації стала Патронатна служба "Азову", оскільки її представники постійно контактували з рідними постраждалих у теракті.

Одне з головних завдань, яке ставить перед собою громадська організація родин військовослужбовців, постраждалих у теракті в Оленівці, – розповідати про злочин світові. Наприклад, у травні цього року представники організації їздили у Женеву, де зустрілися з представниками ООН та Червоного Хреста, й поспілкувалися зі швейцарськими медіа.

На жаль, представникам ГО не вдалося потрапити на 53-ту сесію ООН, присвячену обговоренню прав людини. На цю сесію потрібно було отримати дозвіл від МЗС та Координаційного штабу, який організація запросила більше ніж за місяць до початку сесії. З представниками спільноти зв'язалися тільки за декілька днів до початку сесії і повідомили що вся програма на сесію вже запланована і тому наша ГО не зможе взяти участь у ній,
– розповіла Тетяна.

У "Спільноті родин Оленівки" переконані, без уваги міжнародної спільноти до теракту не вдасться провести належне розслідування і притягнути до відповідальності винних в масовій страті українських військовополонених.

40 днів після трагедії в Оленівці – вшанування пам'яті загиблих в Києві / Фото Валентини Поліщук, 24 Канал

Крім того, рідні загиблих та постраждалих унаслідок теракту ініціювали петицію до президента з проханням започаткувати 28 та 29 липня на державному рівні дні скорботи та вшанування пам’яті захисників, страчених внаслідок теракту. Підтримати петицію ви можете за посиланням.

ООН не працює: як просувається розслідування

18 серпня 2022 року під час візиту до Львова Генсек ООН Антоніу Гуттеріш оголосив про створення спеціальної місії з розслідування на чолі з бразильським генералом Карлосом дос Сантос Крусом. Однак роботу місії згорнули через менш ніж 5 місяців – у січні 2023 року ООН припинила розслідування через те, що Росія не давала доступу представникам місії на місце теракту в Оленівці. Українська сторона розкритикувала ООН за рішення про розформування місії, адже виходить патова ситуація – організація, членом найвищого органу якої є Росія, не може проводити розслідування через те, що саме ця країна перешкоджає їй. І навіть попри це Росія продовжує залишатися постійним членом Радбезу ООН з правом вето, яким регулярно зловживають представники терористичної держави.

Розслідування теракту в Оленівці ведуть також українські служби, зокрема СБУ та Офіс генпрокурора. 1 серпня 2022 року генпрокурор Андрій Костін заявив, що ймовірно саме термобарична зброя стала причиною теракту. Це доводить спланованість вбивства полонених з боку росіян.

Крім того, про це свідчать також супутникові знімки території колонії, які опублікувала компанія Maxar. На них видно, що після теракту пошкоджене тільки одне приміщення – барак біля промзони. У той час як інші – цілі.

Пошкоджена будівля, у якій перебували полонені військові в Оленівці / Фото Maxar

Також у мережі було чимало кадрів, на яких видно, що в приміщенні бараку, в якому стався теракт, подекуди вціліли вікна. Це ще раз доводить, що це не був обстріл.

Ба більше, 25 липня 2023 року Глава Управління ООН з прав людини Фолькер Тюрк заявив, що Росія збрехала, коли звинуватила Україну в обстрілі Оленівської колонії з американських реактивних установок HIMARS. Тюрк зауважив, що обставини трагедії досі залишаються незрозумілими, однак наявні в ООН дані заперечують факт удару з HIMARS і, таким чином, розбивають версію росіян про обстріл з боку ЗСУ. Річ у тім, що HIMARS – точна зброя. У випадку застосування інших систем, наприклад "Град", снаряди б падали хаотично, і пошкодження на території колонії мали б такий же характер. Тож ООН фактично довела непричетність України до злочину.

Однак не обійшлося й без традиційної риторики організації. В ООН додали, що вони, як і раніше, не можуть встановити ані конкретне джерело вибуху, ані точний напрямок, з якого міг бути зроблений постріл. Та всі факти вказують на вчинення злочину росіянами, але ООН утримується від звинувачень у бік країни-терориста.

Хто має відповідати за страту полонених в Оленівці

Розслідування теракту суттєво ускладнене тим, що ні Україна, ні міжнародні організації не мають доступу до Оленівки, яка з 2014 року під окупацією. Тому слідству суттєво бракує даних. Україна розслідує теракт за статтею про порушення законів та звичаїв війни. Відповідно теракт вважатиметься воєнним злочином окупантів.

Хто відповідальний за теракт? Звісно ж, Росія. І це ще один воєнний злочин країни-терориста. Але давайте тепер про конкретні імена. Наприклад, ми часто у матеріалі говорили про повну байдужість адміністрації колонії під час теракту, коли поранені просили про допомогу та стікали кров'ю. До 29 липня 2022 року колонією керував Сєргєй Євсюков – зрадник, який колись був майором Горлівського управління міліції, а потім перейшов на бік бойовиків, працював в окупованому Донецьку, а потім перейшов до Оленівки. Після теракту його понизили до заступника начальника колонії, а натомість посаду обійняв заступник Євсюкова.

Звісно, що в цій історії Євсюков далеко не головний персонаж, адже є свідчення про те, що на території колонії перебували представники ФСБ, ГРУ та Федеральної служби з відбування покарань. Очевидно, що планування теракту не належить Євсюкову, однак свою роль у цій справі він відіграв.

Крім теракту, Євсюков причетний також до катувань українських полонених. 28 липня 2023 року СБУ повідомила зраднику про підозру в організації катувань 100 військовополонених від початку повномасштабного вторгнення до кінця липня минулого року. Проти полонених застосовували фізичні тортури та психологічне насильство, а також погрози щодо повільної розправи. В організації катувань підозрюють також молодшого інспектора колонії.

Можливості України щодо розслідування обмежені, а міжнародна спільнота тільки розводить руками, бо Росія не може гарантувати безпеку міжнародним слідчим групам. Цією тезою представники міжнародних організацій постійно пояснюють свою фактичну бездіяльність в цій ситуації.

Однак для того, щоб більше подібних терактів більше не було, Росія повинна усвідомити, що за злочини буде відповідальність і будуть наслідки. Що справді засмучує – за рік після теракту міжнародна спільнота так і не продемонструвала цього окупантам.

Від страшного та кривавого теракту в Оленівці минув рік. Питань, на жаль, досі більше, ніж відповідей.