Соледар: історія Марка

До того, як потрапити на фронт, я багато грав у комп’ютерні ігри. Мої улюблені – DotA і Counter-Strike. Та коли навчався керуванню дронів, то згадував ігри Need For Speed і Grand Theft Auto – вони прокачують дрібну моторику. Щоби впевнено керувати БпЛА мені треба було десь 20 годин польотів на полігоні й 100 годин – на симуляторі.

У середині липня ми вийшли на позицію за пару кілометрів до нуля. Була ніч. До світанку ми налаштували всю необхідну апаратуру і приготувалися. У мене з собою було всього три дрона-камікадзе.

Розвідники перехопили рацію росіян і сказали нам, то кацапські командири змушують своїх піхотинців штурмувати посадки, в яких стоять наші хлопці. При цьому командування заливало їм, що там нікого немає, однак насправді там були добре облаштовані вогневі точки, на яких наші хлопці вже давно приготувалися відбивати окупантів. Короче, офіцери русні просто кидали своїх солдатів на смерть.

Метрах у 60-ти від нас стояли наші танкісти. Коли ми сиділи перед планшетом і слідкували за розвідувальними стрімами, то один із танкістів, це був молодий хлопець, підійшов до нас і запропонував допомогу. Він був на розслабоні, без броніка, і сказав, що вже п’ять років працює в гарячих точках.

Невдовзі після цього росіяни почали штурмувати наші позиції. Спочатку вилетіли два орківські БТР, що підірвалися на мінах. Третьому вдалося пройти ближче, а за ним з’явився і четвертий – його ми і визначили собі за ціль.

Командування наказало всім братися за відбивання штурму. Танкісти, що стояли неподалік від нас, пострибали в танк і висунулися на бій, а ми буквально за півхвилини підняли свій дрон у повітря.

Наша пташка була заряджена снарядом ПГ-9, наконечник якого ми обмотали арматурою для кращого осколкового ефекту. Я так поспішав уразити ціль, що ледь не перегрів акумулятор. Підлетівши до цілі, я зробив пару кіл і визначив найкращу траєкторію для удару. Одразу після цього я спрямував дрон у задню половину БТР. Буквально на підльоті до машини я побачив, що у неї на броні сиділо семеро орків. Снаряд на моєму дроні вибухнув, потрапивши у спину одному з них.

Після удару ми одразу зарядили другий дрон і полетіли знову. На цей раз я вже цілився в моторний відсік БТРа. У піке я увійшов десь із метрів шестидесяти і на фінальній траєкторії швидкість борта досягла 100 км\г. Після другого удару спалити БТР не вдалося, бо у мене не було потрібного для цього снаряду. Проте під час другого вильоту я добре побачив результат від першого удару: на броні недобитого БТР лежали тіла чотирьох орків, а ще троє поранених розповзалися вбоки. При цьому русня не допомагала їм з наданням першої допомоги чи з евакуацією. Всі поранені були кинуті напризволяще.

Після другого вильоту ми побачили, як повертається танк, що стояв поруч із нами. Той чувак, що підходив до нас, виглядав із люка і показував нам великий палець вверх. Це був найпотужніший «лайк», що я отримував у житті. Ми зробили основну роботу по ураженню БТР, тож танк, не доїхавши до цілі, отримав команду повертатися. Та як тільки він зайняв початкову позицію – поблизу від нас почалися активні прильоти снарядів від ворожих «Рапір» і міномета. Ми одразу сховалися в бліндаж.

Сидимо ми, значить, цілу годину під землею, по нас працюють з трьох стволів, земля трясеться, а у нас просто істерика від сміху. Адреналін від того, що ми успішно відпрацювали, нас просто розпирав. Давно я так не сміявся.

Проте весь цей позитив умить вивітрився, коли ми побачили, що ці суки попали в сусідній бліндаж, у якому переховувався той самий танкіст, що підходив до нас на світанку. Його тіло лежало під стовбурами, які проломили йому груди. У нього не було шансів. Побратими сказали, що будуть відкопувати завали вночі, бо зараз над цим сектором кружляє «Орлан».

Після цього нам поступила команда відпрацювати по противнику дроном-бомбардувальником. На цей раз керування взяв інший пілот у нашій команді, а я був штурманом. Він замаскувався в траві, а я біля нього розгріб місце в ямі зі сміттям і заліз туди. Однак під час польоту росіяни заглушили сигнал і дрон занесло в інший бік. Там, куди відвело дрон, також були росіяни, і ми скинули міну кудись плюс-мінус туди.

Після цього по нам знову почала працювати арта. Чи-то орки засікли сигнал нашої антени, чи-то їхня «Рапіра» за цей час перезарядилася. Ми продовжували спроби відновити сигнал дрона, але нічого не вдавалося. Прильоти ставали ближчими. Ми кинули пульт і антену і побігли в бліндаж. Більше в той день так і не вдалося попрацювати.