У Львові відбувся реквієм-перформанс у пам'ять за загиблими в Оленівці

У Меморіальному музеї тоталітарних режимів «Територія терору» відбувся перформанс імпровізованої хресної дороги в пам'ять про загиблих в Оленівці.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Реквієм-перформанс у Львові у пам'ять за загиблими в Оленівці/Фото: Анастасія Смольєнко

На площі перед Меморіальним музеєм тоталітарних режимів «Територія терору» розмістили банерну виставку, присвячену більш як 50 українським полоненим, які загинули у ніч проти 29 липня 2022 року в Оленівці на тимчасово окупованій Донеччині через теракт, здійснений РФ. Пообіді тут почали збиратися рідні, друзі, бійці «Азова», щоб спільно віддати шану та відкрити разом нові сторінки страшних подій.

«Ми зараз символічно знаходимося на території музею «Територія Терору», де за часів Другої світової війни знаходилося найбільше Львівське гетто. В ніч з 28 на 29 липня минулого року в Оленівці був здійснений терористичний акт, злочин, який порушує всі міжнародні конвенції щодо наших полонених, які вийшли з Маріуполя, не щоб вмирати, а зберегти життя. І тому ми хочемо вас провести символічно тим шляхом, який пройшли вони. Це не театральна вистава. Це вшанування пам’яті тих, хто загинув. І люди, які тут присутні – не актори, а матері, дружини, побратими Героїв «Азову»», - сказала співорганізаторка події в.о. директора - художнього керівника Першого театру Ірина Артим’як.

Попри бараки та наглядові вежі музею всі присутні йшли, зупиняючись для молитви, до бараку №2, який сьогодні умовно назвали «200». Тут на стіні пам’яті записані прізвища всіх загиблих, яких вшанували молитвою та хвилиною мовчання. Рідні азовців запалили 53 лампадки, багато присутніх принесли квіти.

В бараці відбувся реквієм. На двоярусних ліжках сиділи діти, одягнуті в костюми янголів, ніби символізуючи душі загиблих. Біля них матері, сестри, дружини воїнів «Азову», які почергово читали вірші сучасних українських письменників. Дійство час від часу супроводжувалося піснями та молитвами.

Після цього рідні військових ділилися своїми болючими спогадами.

«30 липня, коли російська сторона оприлюднила списки загиблих і поранених, мій чоловік був у списках загиблих. Друзі переконували, що дані від РФ - це не офіційне джерело. І 10 місяців я дійсно чекала, жила надією, що він в полоні, але 20 червня патронатна служба сказала, що є збіги по ДНК… І увесь цей рік моє серце було розбите трагедією, а зараз я не знаю, як з тим жити. Проте розумію, що своєю смертю вони зробили наші життя безцінними», - поділилася Аріна Хаванських.

Ще одна дружина захисника «Азову» Євгенія, мати трьох дітей (були ангеликами під час реквієму), чекає вже майже 400 днів свого чоловіка з полону. Сім’я жила в Маріуполі, і чоловік став на захист міста та рідних у лави «Азову». Разом з іншими вийшов з міста та потрапив у полон до росіян. Те, що він в Оленівці і чи живий, Євгенія довго не знала, допоки російське телебачення не зняло поранених після теракту в лікарні.

«Я довго шукала, молилася, благала, але не було відповіді, що з ним і де. Але 16 вересня я побачила свого чоловіка на відео живим… А після того – тиша. Невідомість. Я вдячна всім, хто прийшов сьогодні, бо дуже хочу, щоб нас почули, зрозуміли і ніколи цього не забували», - каже Євгенія.

Детальну хронологію подій у ніч проти 29 липня 2022 року в Оленівці розповів Арсен Дмитрик, позивний «Лемко», командир першого батальйону бригади «Азов», який вижив після теракту. За його словами, про ці страшні події необхідно розповідати, щоб усі розуміли, що росіяни – це нелюди, і жодного милосердя, співчуття у них немає, і до них теж не має бути.

«Хлопці, які вижили, яких ще повернуть, ніхто не забуде цієї лукавої усмішки того «хазяїна» бараку, в якому нас тримали. Ніхто не забуде тих знущань і зневаги, яких ми зазнали. Ми будем мститися до останнього. Хай пройдуть десятки років, та ми все одно їх дістанемо», - сказав Лемко.

Також зранку у Львові відбулась літургія у Гарнізонному храмі Петра і Павла - туди прийшли родичі та близькі людей, які залишаються в російському полоні.

На площі перед храмом встановили стенди з фотографіями та інформацією про людей, які загинули в Оленівці.

Після служби в храмі відбулась поминальна літургія на Личаківському цвинтарі, де похоронений львівʼянин, який загинув під час теракту в Оленівці - Петро Гук.

Як повідомляв Укрінформ, у ніч проти 29 липня 2022 року РФ скоїла теракт, влаштувавши вибух у бараку виправної колонії в Оленівці, в якому перебували українські військовополонені. Тоді загинули щонайменше 50 захисників Азовсталі.