Готувалася під обстріли та сирени: як українка вразила світ і встановила історичний рекорд

Редакція 24 Каналу поспілкувалася з Катериною Садурською, щоб розпитати про особливість встановлення рекорду, а також про те, як проходила підготовка до занурень.

Та на цьому українка не зупинилася. 22 липня 2023 року вона встановила світовий рекорд у дисципліні пірнання з постійною вагою без ластів за правилами AIDA, пірнувши на глибину 74 метри. А після цього 27 липня покращила цей показник, пірнувши на глибину 76 метрів, що є абсолютним світовим рекордом.

Катерина Садурська після встановлення світового рекорду / фото з instagram.com/kelpprincess

Підготовка під російські бомби й ракети

Як проходила підготовка до цих змагань та до встановлення світового рекорду?

2022 рік був надзвичайно важким і водночас також дуже успішним. У жовтні я виграла чемпіонат світу з фрідайвінгу в Туреччині, і одразу після цього повернулася додому. І практично не виїздила з України.

Вся моя підготовка проходила здебільшого в Харкові, в басейні та залі, під звуки сирен, обстрілів і на фоні усіх новин, що звичайно впливає на процес. Але я надзвичайно вдячна Силам оборони за можливість хоч так, але тренуватися вдома.

На глибину я виїхала знову лише на початку літа до Ейлату, де проходив мій перший тренувальний збір на відкритій воді. І вже з початку липня я приїхала на локацію, де проходить цей чемпіонат, Vertical Blue, щоб адаптуватись до умов.

Чому саме сюди? Тут на Лонг Айленді (Багами) є унікальне місце – Dean's Blue Hole глибиною 202 метри. Тут ідеальні умови для пірнання в глибину – температура, немає підводних течій і можемо менше залежати від погоди, а при пірнанні в глибину це неабиякий фактор. Тому сюди приїздять, щоб ставити рекорди.

Як відбувалося занурення / фото з фейсбуку спортсменки

Завдяки чому вдалося досягнути таких результатів за ці роки, поки Ви займаєтеся фрідайвінгом?

До цього я спеціалізувалася здебільшого на басейнових дисциплінах і брала участь у міжнародних змаганнях в басейні. І також трохи тренувала глибину, але у нас в країні пірнати на глибину можна наразі лише в карʼєрах, але це дуже специфічний досвід. Тому нам потрібно кудись виїжджати, десь тренуватися за кордоном, де є море і організовані місця для пірнання з урахуванням всіх нюансів безпеки. Але подібні виїзди до 2022 року були дуже рідкими і короткими.

На початку ж повномасштабного вторгнення, на момент 24 лютого, я пребувала в Єгипті, де проводила курс для своїх студентів і планувала повернутися додому 27 лютого. Але не змогла. І було прийнято рішення залишитися на місці. Тож у мене з'явилась можливість присвятити трохи більше часу глибинним дисциплінам, поєднуючи це з роботою в дайвінг-центрі, бо треба було якось виживати в нових умовах.

Фрідайвінг став водночас моїм спасінням та інструментом допомоги моїй країні. Я вхопилася за цю можливість і несподівано для себе і оточуючих додала понад 20 метрів до особистої глибини за перші місяці повномасштабного, у звичайних умовах в мене на це пішли б роки.

І це дало змогу показати неочікувано успішний результат на чемпіонаті світу, що відбувся у 2022 році. Це два золота в Constant Weight Without Fins, занурення без ластів, в тій самій дисципліні, в якій зараз є рекорд. Тоді я пірнула на 70 метрів. І Free Immersion, занурення по тросу – 92 метри. Також з національним рекордом.

Тобто порівняно з 2021 роком прогрес був великий. Чим далі, тим складніше, звичайно. Тим паче, що не було доступу до глибини. І за один місяць тренувань – це, я вважаю, результат вдалого планування підготовки, за що я вдячна своєму тренеру зі Словенії – Само Жеранко.

Катерина Садурська під час занурення / фото з фейсбуку спортсменки

Якщо на змаганнях немає українців – ніхто не згадує про війну

Що ще було важкого в вашому тренуванні під час намагання встановити цей рекорд? З якими труднощами вам довелося зіштовхнутися?

Цього року обидві міжнародні організації, які займаються фрідайвінгом, допустили атлетів з країн-агресорок до участі в змаганнях під нейтральним прапором. І, як ми знаємо, рішення нашого міністерства було бойкотувати всі міжнародні змагання, де є представники цих країн. І через це Україна не брала участь у двох басейнових чемпіонатах, які проходили за версією AIDA і CMAS цього року.

Я розумію причини цього рішення, і це частина нашої боротьби, але було надзвичайно важко дивитися, як ми програємо, не виступаючи. І ми втрачаємо майданчик для комунікації з міжнародною спільнотою. Наш неприїзд ніяк не впливає на результати. Немає українців – і ніхто не говорить про війну, не нагадує і всі просто забувають про цю проблему. Тому було надзвичайно важко дивитися обидва чемпіонати, не маючи змоги нічого зробити.

Змагання Vertical Blue – комерційні. Я сюди приїхала за свій кошт, що було також викликом. Бо Багами – не найдешевший напрямок. І так, я взяла ризик на себе, бо тут є один нейтральний атлет. Ми з ним не змагаємося, але ризик, що будуть якісь проблеми, звичайно, був.

І я вирішила взяти його на себе і приїхати, та представити Україну незалежно від цієї ситуації. Але вже після приїзду, почалися зміни в позиції міністерства спорту. І ми бачимо, що вже є змога у спортсменів виступати на міжнародних змаганнях навіть за присутності нейтральних атлетів.

Що ви відчуваєте, коли ви вже проходите глибину і розумієте, що там ще декілька метрів і буде рекорд? Що взагалі відчуває людина в цей момент?

Кожне занурення – воно різне. Наприклад, на чемпіонаті світу минулого року я не розраховувала на перше місце, але мої суперниці не справилися з заявками, це означало, що моє занурення, у разі якщо все вдасться – це буде перемога.

Минулий рік був набагато емоційнішим, тому це була дійсно боротьба, досягнення через силу, як то кажуть. Дуже емоційно було. Я повернулася на поверхню і не стримувала сліз, я плакала. Але так не має бути, бо будь-які зайві думки і емоції можуть коштувати дуже дорого. Тому ця заявка на 76 метрів була менш емоційною, я її робила на тренуваннях. Мені просто треба було зробити те, на що я здатна.

Були деякі проблеми з вирівнюванням тиску – це те, що дозволяє нам занурюватися на таку глибину. Але я розуміла, що мені хочеться зробити це зараз, саме сьогодні, тому я максимально сконцентрувалася і зробила те, що потрібно.

Найкраще занурення – це коли ти не думаєш про цифри, про досягнення, коли ти перебуваєш в моменті та концентруєшся на тому, що тобі потрібно зробити. Бо напередодні я заявила 77 метрів і я не змогла справитися з емоціями, за ніч до цього я просто не змогла заснути, бо це мій перший світовий рекорд, і я розумію, наскільки це важливо не лише для мене, а й для нашого фрідайвінського ком'юніті в Україні та для всієї України. Тому наступного дня заявка була більш консервативною і я рада, що все вдалося.

Пірнання на глибину / фото з фейсбук-сторінки Катерини Садурської

Ви пірнули на 74 метри, після цього на 76 метрів. З чим було це пов’язано?

Ці змагання тривають 10 днів, розбиті на 3 акти. Кожен атлет може зробити два занурення. І в першому акті я пірнула на 74 метри, що дорівнює національному рекорду і світовому рекорду за версією AIDA. Тобто у нас змагання проводяться за різними версіями, і ці змагання у нас є за версією AIDA.

Але абсолютний рекорд був на той момент 75 метрів. І вже в наступному акті, через кілька днів, я анонсувала 77 метрів, щоб встановити абсолютний рекорд. І ця спроба мені не підкорилася з першого разу. І наступного дня я анонсувала 76 метрів. Наразі це світовий абсолютний рекорд серед жінок у фрідайвінгу в пірнанні без ластів.

Як українка встановила світовий рекорд / фото з фейсбук-сторінки Катерини Садурської

Надалі плануєте встановлювати рекорди на своїх наступних зануреннях?

В мене є плани, але вони відносні і можуть змінюватися. Якщо вдасться встановити рекорд, класно, але я буду рада будь-якому результату, бо це все – досвід.

В мене ще два занурення на Vertical Blue 29 і 30 липня. А після цього – запланований чемпіонат світу в серпні. Тобто в будь-якому разі сезон тільки розпочався і я ще не достатньо тренувала інші дисципліни, тож подивимось.