120 днів в заручниках. Хто влаштував диверсію проти українського спорту

Гучна новина нещодавно приголомшила поціновувачів українського спорту: епопея з бойкотом стартів, на яких присутні «нейтральні» спортсмени з РФ та Білорусі, завершилася. Закінчилася вона тим, що міністр молоді і спорту Вадим Гутцайт підписав наказ, за яким Україна буде представлена на спортивних подіях, навіть якщо там будуть присутні атлети з ворожих країн під білим стягом.

Отже, погляньмо на наслідки бойкоту, який тривав кілька місяців. Як це позначилося на українському спорті загалом, а особливо на кваліфікаційній кампанії наших спортсменів до Олімпіади-2024 у Парижі.

Фехтування

Першим видом, який суттєво постраждав від рішення Міністерства молоді і спорту, стало фехтування. Представники однієї з найуспішніших для нашої країни дисциплін серед літніх видів спорту (понад 20 років поспіль українські мушкетери привозять додому нагороди з Олімпійських Ігор) спокійно змагалися на турнірах, аж допоки Міжнародна федерація фехтування не завершила перевірку та допустила окремих росіян до змагань.

Першою великою втратою став індивідуальний Чемпіонат Європи, який федерація-протеже Алішера Усманова (російський олігарх керував організацією близько 14 років) чомусь вирішила провести окремо від Європейських Ігор у Польщі, куди організатори не запросили росіян. Це серйозно вдарило по шансах українців на боротьбу за топпозиції в олімпійському рейтингу, адже континентальні першості приносять гарні бали до скарбнички кожного фехтувальника, а Україна бойкотувала дисципліни за участю росіян (йдеться про жіночу та чоловічу шпаги та жіночу шаблю).

Таку ж стратегію обрали для Чемпіонату світу, де наші спортсмени пропустили особисті змагання у чоловічій та жіночій шпагах, а також у жіночій рапірі, бо там були присутні росіяни. Певні сподівання на виступ у фехтувальників лишалися: пан Гутцайт заявляв, що за умови непроходу росіян до основної сітки (вихід до 64 найкращих) українці таки матимуть можливість виступити, адже Ольга Харлан та Ігор Рейзлін були у шістнадцятці світового рейтингу на момент початку світової першості, тому стартували без попередньої кваліфікації.

Однак злий жарт з українцями зіграла фортуна, бо і Харлан, і Рейзлін у першому ж раунді отримали «нейтральних» Смірнову та Анохіна, що демонструвало ще більше фіаско бойкотного протоколу (без пропусків Чемпіонату Європи українці були б на 2-3 позиції вище в рейтингу та з росіянами б не зустрілися на жодній зі стадій). Ігорю Рейзліну, на жаль, довелося знятися з поєдинку за медичними причинами, а ось Ольга Харлан вийшла на поєдинок наступного дня після скасування наказу про пропуск турнірів: вона перемогла Анну Смірнову з рахунком 15:7, але була дискваліфікована через те, що відмовилася тиснути руку росіянці. Дії українки створили серйозний прецедент для інших міжнародних федерацій, які мають замислитися над безпековою складовою та поверненням бану російських та білоруських спортсменів на світовій спортивній арені, а для Ольги ця історія завершилася врученням додаткової олімпійської ліцензії у разі невдачі у відбіркових турнірах.

Підбиваючи підсумки бойкоту для фехтування варто зазначити, що майже всі українці втратили можливість кваліфікуватися на Олімпійські Ігри-2024 за рейтингом. Тепер для наших є два варіанти: або відбиратися через командну першість, або за допомогою додаткового останнього кваліфікаційного особистого турніру, який відбудеться наступного року.

Дзюдо

Іншим яскравим прикладом руйнівного впливу бойкоту є ситуація у дзюдо. У цьому виді спорту відбір на Олімпіаду відбувається за рейтинговою системою, тому пропуск кожного окремого старту серйозно впливає на шанси потрапити до Парижа.

29 квітня Міжнародна федерація дзюдо допустила росіян та білорусів під «нейтральним» статусом для участі на Чемпіонаті світу. Реакція України згідно з протоколом була відповідною: пропуск Чемпіонату світу навіть у тих категоріях, де представників білого прапора не було (це суттєво вдарило по категорії до 60 кг, де чудові шанси на кваліфікацію на Олімпіаду мали Дільшот Халматов та Артем Лесюк).

Після Чемпіонату світу збірна з дзюдо пропустила два турніри серії Грендслем (один з найпрестижніших турнірів, перемога у якому дає 1000 очок до світового та олімпійського рейтингу), а також етап Гран-прі (золота медаль дає 700 залікових очок).

Таким чином, українським дзюдоїстам треба підійти в гарній формі до наступної частини сезону, щоб скоротити створене бойкотним процесом відставання в олімпійському рейтингу.

Важка атлетика

Ще одним видом спорту, який постраждав, стала важка атлетика.

Згідно з правилами відбору на Олімпіаду-2024 важкоатлети мають взяти участь у щонайменше трьох стартах з поданого переліку: Чемпіонат світу-2022, континентальний чемпіонат-2023, два етапи Гран-прі-2023 та континентальна першість-2024.

Українські чоловіки не були представлені на світовій першості 2022 року, а на Чемпіонаті Європи були відсутні спортсмени у вагових категоріях до 73 кг, до 102 кг та понад 102 кг.

Для того, аби мати можливість відібратися на Олімпійські Ігри, українцям треба було виступити на кубинському етапі Гран-прі. Українці були в попередній заявці на цей старт, однак представників Білорусі було допущено під нейтральним прапором.

Згідно з рішенням про бойкот, важкоатлети з України цей старт бойкотували, а тому спортсмени, які виступають у вже згаданих вище вагових категоріях до 73 кг, до 102 кг та понад 102 кг, втратили реальний шанс на паризьку мрію.

Тхеквондо

Українська збірна з тхеквондо пропустила ключовий старт олімпійського відбору – Чемпіонат світу.

На світовій першості у Баку виступали росіяни та білоруси з приміткою AIN (Authorised Neutral Athletes – авторизовані нейтральні атлети), а ось наші тхеквондисти втратили можливість як на боротьбу за прохідні позиції за олімпійським рейтингом, так і гарний посів на європейський кваліфікаційний турнір. Українське тхеквондо востаннє було представлене на Олімпіаді 2012 року в Лондоні та ризикує ще один олімпійський цикл лишитися без головного старту чотириріччя.       

Боротьба

Бойкот також вплинув і на становище у боротьбі, адже декілька турнірів у різних вікових категоріях з цього виду спорту довелося пропустити.

Не виступала наша команда на Чемпіонаті Європи до 17 років. На цьому турнірі збірна України мала шанси на нагороди та топ-3 командного заліку (особливо представниці жіночої боротьби), але, на жаль, за змаганнями вони спостерігали винятково онлайн.

Не обійшов стороною бойкот і дорослу збірну, адже як наші борці вільного стилю, так і борчині вимушені були знятися з рейтингового турніру в Будапешті. Це коштуватиме їм складних сіток на головному старті сезону – Чемпіонаті світу – через те, що українці втратять позиції у рейтингу та можуть залишитися без посіву (вісімка сіяних не може зустрітися між собою на ранніх стадіях). Також важливо зазначити, що на Чемпіонаті світу в Белграді буде розіграно по п’ять олімпійських ліцензій у кожній олімпійській ваговій категорії трьох стилів боротьби (вільна, греко-римська та жіноча боротьба).

Шахи

Бойкот зачепив і шахи.

Почалося все з бойкоту сестрами Анною та Марією Музичук етапів Гран-прі: українки пропустили кілька останніх турнірів (два поспіль етапи в Нью-Делі та Нікосії), які були відбірковими до Жіночого Турніру претендентів, переможець якого має право зіграти у матчі за шахову корону 2024-го року.

Але після цього неприємності не завершилися, адже з якоїсь причини гросмейстеру Василю Іванчуку спершу було відмовлено у виїзді на Кубок світу з шахів, але під суспільним тиском йому все ж дозволили змагатися на турнірі в Азербайджані з росіянами.

Отже, як ми бачимо, за 120 днів бойкоту відбулося чимало спортивних турнірів, які пройшли без українських спортсменів. Чи принесла якусь користь ця акція – однозначно ні.

Також варто окремо зазначити, що українці, які пропустили важливі міжнародні турніри, не мали змоги під час їхнього проведення доносити правду про війну під час спілкування з провідними ЗМІ світу, які завжди широко висвітлюють подібні змагання.

Ілля Мандебура, Артем Худолєєв, для «Главкома»