Акулячий шок – вчені виявили, що величезні акули мають тепле тіло

Великі акули, відомі своєю м’якою поведінкою, харчуючись планктоном, були несподівано ідентифіковані як регіональні ендотерми, які підтримують вищу температуру тіла, ніж вода, яку вони населяють, риса, яка зазвичай пов’язана зі швидко плаваючими хижаками.

Приблизно 99,9% видів риб і акул є «холоднокровними», тобто тканини їхнього тіла загалом відповідають температурі води, у якій вони плавають, але дослідники щойно виявили, що могутня велика акула є винятком із тисячі. Натомість ці акули зберігають серцевину свого тіла теплішою за воду, як найбільш спортивні плавці в морі, такі як велика біла акула, акула мако та тунець.

Порівняльні ознаки морських хижаків і планктоносів

Останні приклади є так званими «регіональними ендотермами», і всі вони швидко плавають, вершинні хижаки на вершині харчового ланцюга. Вчені давно міркували, що їхня здатність зігріватися допомогла цьому спортивному хижацькому способу життя, і що еволюція сформувала їхню фізіологію відповідно до їхніх потреб.

Проте міжнародна група дослідників на чолі з Дублінським Трініті-коледжем показала, що лагідні акули, які живляться планктоном, також є регіональними ендотермами, незважаючи на те, що вони ведуть зовсім інший спосіб життя, ніж білі акули та тунці. Це дивовижне відкриття має наслідки для збереження, а також підіймає безліч екологічних та еволюційних питань.

Розкриття таємниць великих акул

Хейлі Долтон, доктор філософії в Школі природничих наук Трініті, була провідним автором дослідження, яке щойно було опубліковано в міжнародному журналі « Дослідження зникаючих видів». Вона сказала:

«Велика акула є яскравим прикладом того, як мало ми знаємо про види акул загалом. Те, що нам ще потрібно багато дізнатися про другу за величиною рибу у світі – таку величезну, харизматичну тварину, що більшість людей впізнали б її – лише підкреслює завдання, яке стоїть перед дослідниками, щоб зібрати все, що вони можуть про види, щоб допомогти в ефективних стратегіях збереження».

Великі акули отримали законний захист у водах Ірландії лише минулого року, оскільки в минулому столітті популяція цього виду зазнала значного скорочення по всій північно-східній Атлантиці. Але в майбутньому вони все ще стикаються з багатьма проблемами.

Наслідки нових знахідок

Гейлі Долтон додав: «Вважається, що регіональні ендотерми споживають більше енергії і, можливо, інакше реагують на потепління океану, ніж інші види риб. Тому потрібно буде зробити ще багато роботи, щоб з’ясувати, як ці нові відкриття щодо видів, що знаходяться під загрозою зникнення, можуть змінити попередні припущення щодо їх метаболізму або потенційних змін розподілу під час нашої кліматичної кризи, на чому зосереджуються морські біологи, оскільки наша планета та її моря продовжувати гріти.

«Сподіваюся, що такі дослідження продовжать імпульс, необхідний для ефективного захисту цих неймовірних тварин у водах Ірландії та за їх межами».

Методологія дослідження та результати

Щоб зробити це відкриття, дослідницька група (включаючи вчених з Університету Преторії, Морської біологічної асоціації, Королівського університету Белфаста, Лондонського зоологічного товариства, Університету Саутгемптона та Manx Basking Shark Watch) спочатку провела розтин мертвих величезних акул, яких викинуло в воду. Ірландії та Великобританії.

Вони виявили, що акули мають плавальні м’язи, розташовані глибоко в їхніх тілах, як у білих акул і тунців; У більшості риб цей «червоний» м’яз знаходиться на зовнішній стороні тварин.

Вони також виявили, що великі акули мають сильне мускулисте серце, яке, ймовірно, сприяє підвищенню кров’яного тиску та кровотоку. Більшість видів риб мають відносно «губчасті» серця, тоді як серця великих акул більш характерні для регіональних ендотермних видів.

Далі команда розробила новий метод мічення з низьким впливом для реєстрації температури тіла акул, що вільно плавають, біля узбережжя Ко Корк, Ірландія. Дослідники змогли підійти досить близько до 8-метрових (26 футів) великих акул, щоб безпечно розгорнути мітки, які реєстрували температуру м’язів під шкірою протягом 12 годин, перш ніж вони автоматично від’єдналися від тварин і були зібрані дослідниками.

Ці мітки показали, що м’язи великої акули постійно підвищуються над температурою води, і майже такою ж мірою, як і їхні регіонально-ендотермічні хижацькі родичі.

Переоцінка припущень про морські види

Ніколас Пейн, доцент Школи природничих наук Трініті, був старшим автором дослідження. Він сказав:

«Ці результати проливають цікаве нове світло на наше сприйняття форми та функції у риб, оскільки досі ми вважали, що регіональна ендотермія була виявлена ​​лише у верхівкових хижих видів, які живуть у високих позиціях у морській харчовій мережі.

«Тепер ми знайшли вид, який пасеться на крихітному планктону, але також має ті досить незвичайні регіональні ендотермічні особливості, тому нам, можливо, доведеться скоригувати наші припущення щодо переваг таких фізіологічних інновацій для цих тварин.

«Це схоже на те, щоб раптом виявити, що корови мають крила».