Україні потрібна не чергова "зернова угода" з окупантами, а повне розблокування портів – експерт

Хто він: президент асоціації "Укрметалургпром".

Чому він: Відомий експерт в галузі економіки та промисловості. Вісім років тому обраний головою галузевої асоціації "Укрметалургпром", має великий досвід в управлінні, буврадником прем'єр-міністра України з економічних питань, заступником міністра промислової політики України. Має досвід роботи у зарубіжних інвестиційних кампаніях. Отримав ступінь магістра в управлінні бізнесом (МВА), ступінь магістра в фінансовому управлінні США.

Як ви наразі оцінюєте взагалі "зернову угоду", що діяла до середини липня 2023 року? Якими були головні переваги цього формату для України?

Сам термін "угода" тут дуже обманливий і дуже прикро, що його використовують. Адже може скластися враження, що це продукт переговорів щодо взаємовигідних умов. У цьому випадку це зовсім не так. Це як укласти угоду з людиною, яка тримає пістолет біля твоєї скроні. Це абсолютно ніяка неугода. Ми всі пам'ятаємо, що було рік тому. У України був повністю заблокований вихід в Чорне море, було багато залишків продукції, в тому числі, аграрна продукція. Треба розуміти взагалі значення портів для економіки України. Це не просто якийсь там фактор впливу на економіку поряд з іншими факторами. Україна традиційно – це експортоорієнтована держава, в якої дуже великий відсоток виробництва займає продукція, яка йде на експорт. Без можливості вивозити продукцію морем українська економіка не може існувати.

Тому, коли ми опинилися в блокаді, мова йшла про те, щоб хоча б щось вивезти. Я не знаю, хто перший запропонував цей формат, але це точно не угода. Це вимушений крок. Навіть якщо Україна не укладала ніяких угод з РФ, а тільки з ООН та з Туреччиною, все рівно це неприродні домовленості. Тому що Російська Федерація, атакуючи Україну, порушила десятки міжнародних угод, а тому числі, угод з міжнародної торгівлі. Усі країни намагаються відповідати правилам таких угод, угод міжнародної торгівлі, а Росія грубо своєю блокадою портів України грубо порушила цілий ряд морських договорів, це було дуже показово. Єдині країни, які можуть це робити, це терористичні організації та пірати. Це вони так діють, коли блокують цивільні грузи, вантажі. Російська Федерація заявила, що цей регіон небезпечний, що нібито судна, які прямують до України, перевозять військовий вантаж. Але це абсолютно зі стелі притягнуті аргументи, і це просто показує, що РФ чхати хотіла на будь-які міжнародні домовленості.

Звичайно, після початку блокади наших портів розпочались різні переговори в різних форматах, як розблокувати морську торгівлю України.Нажаль, врешті була протягнута ця форма "зернової ініціативи" чи "зернової угоди". Звісно, йдеться про потребу країн у нашій агропродукції, є гуманітарний аспект питання, коли саме Україна може забезпечувати світову продовольчу безпеку. Але з самого початку треба було з нашими міжнародними партнерами говорити про порушення Російською Федерацією законів морського судноплавства. До речі, на прикладі цієї зернової угоди ми прекрасно бачимо, що якісь побоювання Російської Федерації про перевезення морем до нас військового обладнання елементарно може вирішуватись перевірками суден. З іншого боку, ми вже побачили, як такі перевірки протягом минулого і цього року відбувалися — робилося з боку РФ усе, щоб якомога менше суден пропустити. Думаю, головна мета була для Росії — повністю заблокувати для України морську торгівлю, фактично, вплинувши таким чином на економіку країни.

Олександре, а якщо ми кажемо про зернову ініціативу, взагалі, в чому її головні недоліки або ризики?

Головний недолік — це те, що ми через цю угоду до деякого ступеня легітимізували вимоги Російської Федерації. Тобто ми з боку ООН, з боку Туреччини ми робимо дії, які можуть інтерпретуватися так, що ми з розумінням ставимося до побоювань Російської Федерації, що можуть везтися військові вантажі, і ми наче йдемо назустріч РФ та відокремлюємо аграрні грузи, зерно, і готові на перевірки вантажів. Тобто ми легітимізуємо претензії Російської Федерації на право блокувати торгівлю України, і в цьому ризик. І ризик в тому, що РФ свідомо організувала такі перевірки суден та так їх використовувала, щоб мінімізувати кількість суден, які йдуть до України. Фактично йдеться про легітимізацію незаконних дій РФ стосовно України. І ще один ризик: в будь-якій країні можуть бути війни, і тоді ця блокада буде розглядатися, як прийнятна дія. Зараз багато експертів бачать цю ситуацію так: блокада цивільних вантажів — це прямий шлях до економічної та гуманітарної катастрофи, це те, що може призвести до голоду, зубожіння населення.

Фактично, це тактика середньовіччя, коли в облогу береться місто. Всіма конвенціями такі дії заборонені.

А наші партнери говорять, от бачите, Російська Федерація побоюється, що буде іти морем зброя. Що ми маємо відповісти? Якщо Росія хоче перевіряти наші судна, давайте будемо перевіряти і російські судна. Тим більше, що Росія перевозить Чорним морем в 10 разів більше вантажів, ніж Україна.

Чи потрібна зміна формату зернової ініціативи, якими можуть бути наші дії взагалі і наших партнерів?

Перше, нам треба відійти взагалі від слова "угода". Тому що ніяких угод не може бути з країною-терористом. Треба повертати все до міжнародного права.

І зокрема треба відійти від слова "зернова", тому що морські шляхи потрібно відкрити для будь-якої цивільної продукції. Тобто, потрібно, щоб будь-яка продукція мала змогу як завозитися морем до України, так і вивозитися. Як я вже казав, це додаткові 18 мільярдів доларів на рік для України. Що ми повинні сказати нашим партнерам — це те, що Російська Федерація порушує всі закони, посилаючись на можливі військові вантажі. Але ми ж можемо погодитися, наприклад, на вибіркову перевірку суден, які йдуть з України та від України, якщо це буде супроводжуватися дзеркально такими ж перевірками і російських суден. Потрібно, щоб була створена міжнародна комісія, і нехай така комісія перевіряє кожне судно Російської Федерації. Це перше. Друге — потрібно забезпечити безпечну торгівлю України. І тут є два аспекти: безпековий та економічний.

Що в питанні безпеки можна зробити для забезпечення деблокади портів?

Звісно, надати Україні більше систем ППО, і я так розумію, що у наших партнерів після обстрілів Рені, Одеси, Миколаєва повинно було створитися розуміння, що Україні потрібно більше ППО для того, щоб захистити морські міста. По-друге, треба надати нам мінні тральщики, щоб ми могли моніторити наші територіальні води і міжнародні води.

Впевнений, що РФ просто буде розкидувати міни на шляху суден, тож дуже потрібним є надання Україні цих мінних тральщиків, це важливий вклад в безпеку морського регіону. Звичайно, безпековий аспект — це не лише ППО та тральщики, але і літаки, нам потрібні F16 -16 — це також буде дуже дієвим механізмом, тому що це дозволить контролювати нашим силам, в тому числі, і регіон Чорного моря.

Які ще дії партнерів можуть допомогти Україні розвивати судноплавство в Чорному морі в умовах війни?

Це так званий економічний аспект. Вантажі та судна, які проходять, мають бути застраховані. Зрозуміло, що вартість судна – від 20 до 75 млн доларів плюс 20-25 мільйонів доларів вартість товару, плюс страховка екіпажу. Повинні бути страхові компанії, які зможуть взяти на себе такі великі ризики. А вони зможуть їх взяти, якщо буде зрозумілий механізм перестрахування. Наші партнери могли б створити фонд, який би забезпечив можливість перестрахування вантажів, що йдуть Чорним морем. Також є необхідність посилення санкцій проти РФ. Якщо Російська Федерація грубо порушує міжнародні закони морської торгівлі, то взагалі яка може бути торгівля з Російською Федерацією? Повинна бути тотальна заборона морської торгівлі з Російською Федерацією. Якщо треті країни не підтримують санкції, треба накладати санкції на ті країни, на страхові компанії, які обслуговують РФ, та інше.

Повертаючись до ситуації з блокадою портів. Ми бачимо, що ця зернова ініціатива діяла лише щодо певної групи агропродукції,але багато секторів лишалися поза можливістю перевозити морем свою продукцію. На ваш погляд, які галузі в Україні найбільше постраждали вже від блокади морських портів?

Традиційно до війни, наприклад, ще в лютому минулого року, ми вивозили морем 40% виробленої в країні аграрної продукції, 40% продукції ГМК та 20% інших сегментів. Тобто, у нас вивозилась кольорова металургія, хімія, інше. Врешті від блокади постраждав і експорт, і імпорт. Галузям дуже важко без морських шляхів, без портів. Не лише металургії чи хімпрому, енергетиці теж, адже вугілля ми теж отримували через море.

І, звичайно, величезна частина експорту йшла морем. Звісно, сектори прилаштувалися до нових умов, були знайдені альтернативні шляхи, але ми бачимо, що ніякі інші логістичні маршрути не замінять морських перевезень. Порти відіграють колосальну роль в економіці України. Наприклад, ми рахували, що лише ГМК міг би наростити експорт на понад 8 млрд доларів, якщо відкрити морські перевезення. Це кошти, які створюють економічний розвиток. А якщо казати загалом по усім галузям, то зростання експорту було б понад 18 млрд доларів. Це все додало б нашому державному бюджету платежів більше ніж на 135 млрд грн.

Як зараз відбувається експорт продукції ГМК з України і як ці нові шляхи відображаються на вартості логістики та втратах часу для виробників?

Головній чинник — це вартість перевезень. Адже доставка вантажів наземними шляхами коштує у 4-5 разів вище за доставку морем. А це суттєво, тому що це дуже додає до загальної собівартості продукції. Якщо у вас логістика дорожчає в 4-5 разів, це робить вашу продукцію не конкурентоздатною. Тому що продукція йде до західного прикордонпереходу, залізною дорогою України, тоді залізною дорогою європейського перевізника, потім до портів — Констанци в Румунії чи інших, і це реально збільшує вартість нашої продукції на світових ринках.

По-друге, так, ми маємо альтернативні можливості через дунайські порти, через Рені, але це не може бути повноцінною заміною морських портів. І ще одне: дуже важливі наслідки того, що блокується українська продукція, — це відкриття Росією нових ринків, поки з них пішла українська продукція. На всіх ринках, коли ми поставляємо аграрну продукцію, чи продукцію ГМК, чи хімії, ми завжди конкурували з російською продукцією. Зараз, коли ми не можемо поставляти продукцію, на ринках утворюється дефіцит, який заповнюється продукцією з РФ.

До речі, це ще один аспект, чому для росіян так суттєво важлива ця блокада портів України. Перше — задіяти суттєву шкоду економіці України, друге – звільнити ринки від наших товарів, щоб завозити туди свою продукцію. Ми не можемо поставляти свою продукцію, тому що заблоковано море, і ми втрачаємо свої ринки, які займають виробники з країни-агресора та отримують мільярди доларів виручки.

Деякі європейські країни пропонують свої порти для вивезення української агропродукції. Такі заяви є від Литви, від Хорватії та інших країн. На ваш погляд, чи є така доцільна підтримка з боку країн ЄС, а також чи зможуть експортери інших галузей розраховувати на певну допомогу у питанні доступу до портів різних країн?

Будь-яка підтримка важлива, навіть якщо вона символічна. А в цьому випадку вона саме символічна, тому що треба ще до цих портів довезти продукцію. І мова навіть не про зростання вартості доставки в 4-5 разів, а про неможливість фізично перевезти весь цей вантаж. І тому це важливий крок з боку країн-партнерів, але він не вирішить проблем. Зараз також підіймається питання про якісь зелені коридори на аграрну продукцію. Знову ж таки, це дуже дивно виглядає, що мова тільки про аграрну продукцію. Адже нам потрібно вивозити всю продукцію з України на експорт, а не лише зерно.

Наприклад, якщо буде якийсь вигідний для українських компаній тариф перевезення залізницею в ЄС, і якийсь фонд буде, з якого перевізнику компенсуватиметься вартість тарифу, то нам би це дуже допомогло. Та навіть в цьому разі ми не зможемо вивезти всю продукцію через обмеження на західних прикордонпереходах України.

Чи йдуть наразі якісь консультації з Мінфраструктури та іншими відомствами щодо покращення ситуації з експортом не лише зерна, але й металургії?

Знаю, шо певна робота ведеться на рівні Міністерства інфраструктури, але, нажаль, цього недостатньо. Ці питання перевезень — вони не лише стосуються Мінінфраструктури, але й міністерства економіки, а ще Міноборони, Міненерго. Тобто більшості нашого уряду це питання перевезень експорту стосується напряму. Тому, звісно, потрібна увага з боку міністерство, створення координаційного центру для вирішення проблемних питань. І для вирішення питання вільного судноплавства в Чорному морі. Думаю, на політичному рівні, зокрема і наш президент Володимир Зеленський, який вже робить дуже багато надважливих речей і постійно домовляється з нашими партнерами про допомогу Україні, він теж може підняти питання вивезення з України експорту морем із нашими партнерами.

Якщо Україні вдасться звільнити морські шляхи від блокади з боку РФ, яким буде економічний ефект?

Морські шляхи та їхня деблокада – це зараз найважливіше економічне питання для України. Деблокада Чорного моря для всіх видів товарів забезпечить якнайменше зростання на 10% ВВП. Це – сотні мільярдів гривень додатково у держбюджеті. І це до 20 мільярдів доларів додаткових валютних надходжень в Україну. А якщо ми говоримо про кількість трудових ресурсів, на яких має вплив ситуація в Чорному морі, то це до півмільйона людей, які працюють в економіці України.