Країна має знати своїх «героїв». Про що проєкт «Колаборанти» на «Еспресо»

Відколи Росія розпочала війну проти України та окупувала наші території, мільйони українців були вимушені покинути власні домівки, аби не жити в окупації чи на лінії вогню. Багато хто зі зброєю почав боронити свою країну. Інші люди залишилися на окупованих територіях і чекали та чекають на звільнення. Але є й такі, хто пішов на співпрацю із загарбниками та відверто підтримує їх. Як повідомляла у квітні в ефірі «Радіо Свобода» заступниця міністра юстиції України, «відкрито близько 5 тисяч кримінальних проваджень за фактом колабораціонізму». Серед зрадників є й такі, хто публічно підтримує ворога у соцмережах і не намагається це приховати. Саме про таких програма «Колаборанти» на телеканалі «Еспресо». Про те, як і з якою метою її створюють, «Детектор медіа» поспілкувався з авторкою та ведучою програми Оленою Кононенко.

Як створюється програма

«Колаборантів» на «Еспресо» запустили у липні 2022 року. На початку її створював львівський журналіст Євген Міклушка, який згодом вступив до лав ЗСУ. Після нього авторкою та ведучою програми стала журналістка Олена Кононенко.

«Програму “Колаборанти” вирішили робити для того, щоб показувати зрадників, щоб робити їх відомими та щоб потім їхні прізвища, їхні обличчя, коли наші території деокупують, не забулися, а наші правоохоронні органи мали базу. Наша програма є своєрідною базою зрадників, і її можна використовувати як докази», — каже Кононенко.

Героїв для програми знаходить вона сама, розшукуючи докази їхньої співпраці з окупантами у соцмережах, ЗМІ та інших відкритих джерелах. Здебільшого, говорить Олена, вони самі себе видають.

«Усе починається з ідеї. Я беру, наприклад, випуск про колаборантів у правоохоронних органах або випуск про колаборантів у рясах, якось систематизую й далі вже шукаю інформацію. Для цього є, по-перше, офіційні телеграм-канали, які ці ідіоти заводять, наприклад, “військова адміністрація Олєшек”, або там “Міністерство культури Херсонської області” — кожен новостворений фейковий орган має телеграм-канал стовідсотково. Або ж є хтось, хто працює в цьому фейковому органі. Я це шукаю спочатку в телеграмі, потім — у рутубі, який дуже допомагає. І з VPN шукаю на російських сайтах цю інформацію, передивляюся купу відео», — розповідає вона.

Передивлятися постійно годинами відео зрадників України, які вихваляють окупантів і розповідають вигадки про те, як Україна «бомбила Донбас», — таке собі задоволення, говорить Олена, додаючи, що після таких переглядів аж око сіпається. Але саме так назбирується матеріал на черговий випуск програми, який зазвичай складається з розповідей про чотирьох колаборантів. На створення одного випуску Олена витрачає десь два дні для пошуку інформації.

Також Олені пишуть люди. Особливо активно це відбувалося, поки тікток не видалив профіль програми, який уже налічував понад 7,5 тисячі підписників. Зараз же вона почала вести телеграм-канал «Колаборанти» — він поки має лише 65 підписників, але вже допомагає в роботі. Коли глядачі надсилають інформацію, каже журналістка, це серйозно економить час, бо просто перевірити легше, ніж шукати все з нуля самотужки.

Звісно, не обходиться і без офіційних джерел, зокрема журналістка використовує офіційні сайти СБУ та інших правоохоронних органів, якщо вже оголошена підозра цій людині.

«Якщо немає підозри, я просто шукаю всю інформацію на цю людину, користуючись соціальними мережами. Люди дуже часто в мережах, наприклад, “Міністерства культури Херсонської області” під відео пишуть щось на кшталт “Ах, ти, скотино! Ти ж у школі викладав мені українську мову!”. Тобто дуже багато інформації збирається завдяки коментарям. Вона, звісно, перевіряється, бо, наголошую, ми не маркуємо людину колаборантом, якщо немає відео- чи фотодоказів або ж інформації від правоохоронних органів», — пояснює вона.

Як не назвати зрадником того, хто ним не є

Остаточно факт колабораціонізму треба доводити в суді й потрапляння в програму не є неспростовним доказом вини. Щоправда, сама програма потрібна якраз для того, аби люди знали й пам’ятали тих, хто підтримував загарбників, бо, як каже Олена, країна має знати своїх «героїв». Ними є або ті, хто працює в окупаційних органах влади, або ж ті, хто відкрито підтримує росіян і це зафіксовано на фото чи відео. Зазвичай, за її словами, вони роблять це настільки зухвало, ніби пишаючись цим, тож про примус тут не йдеться.

«Якщо це особа, яка обіймає якісь посади в новостворених “органах влади” або якихось “міністерствах”, і ця персона, вибачте, сидить там із прапором Росії, посміхається, каже “все, я викидаю український паспорт, Росія — моє все”, то ти бачиш все по людині. Бо якщо людина робить щось під примусом — це дуже видно, по-перше, по обличчю, по тому, як вона говорить, які дії робить. По-друге, є контекст минулого людини — коли вона в усіх своїх соцмережах відкрито заявляє, що за Росією і що Україна “бомбить мирне населення”. Це теж може говорити про те, що ця людина пішла на співпрацю, — пояснює Олена Кононенко. — Але ми не вішаємо ярлик на людину, якщо вона на окупованій території й отримала російський паспорт, щоб жити, але вона нічого протизаконного не робить. Я ж не знаю, за яких умов вона його отримала, чи її спонукали до цього. Але якщо людина регулярно викладає фото, відео про Росію, якщо вступає в якісь організації окупантів, то тут уже все зрозуміло».

Наприклад, у Херсонській області, за словами журналістки, досить популярна серед молоді організація «Юг молодой». Її створила та фінансує Росія, щоб залучати студентів, учнів старших класів — їх возять до Росії, показують, що Росія — це добре. А потім уже вони самі стають обличчям пропаганди та закликають інших молодих людей туди вступати.

«У мене була історія про дівчинку з Херсона, їй було 17 років. Вона була відверта колаборантка — стала журналісткою “Таврія ТБ”, давала інтерв'ю, що ЗСУ обстріляли Антонівський міст, коли колона російських журналістів там їхала, розповідала, що російську мову у Херсоні гноблять і що вчителі забороняли говорити російською. Вона давала купу таких інтерв'ю, але їй було 17 років — і ти не знаєш, як повестися: чи можна її публічно назвати колаборанткою, адже вона неповнолітня. Але кримінальна відповідальність за колабораціонізм в Україні настає з 16 років. І, на мою думку як авторки програми, в 17 років ти здатен зрозуміти, хто прийшов на територію твоєї країни, хто вбиває дітей, забирає території та обстрілює нас ракетами. Вона зробила свій вибір, тож я вирішила додати її до програми», — розповідає Олена.

В одному з випусків програми Олена розповіла про колишню журналістку та телеведучу бердянського місцевого телеканалу Юлію Ваченкову, яка тепер стала пропагандисткою окупантів і ще й співає російських пісень, одягнувшись у форму з літерою Z. Саме ці матеріали лягли в основу підозри у колабораційній діяльності, яку згодом СБУ оголосила Юлії Ваченковій.

Зрадники, каже Олена, подекуди вже настільки зухвалі, що вони прямо запускають свого роду флешмоби, щоб вислужитись окупантам, але особливо хитрі при цьому ще й примудряються користуватися благами, які їм дає закордонний паспорт громадянина України.

«Вони зараз запустили якусь супердурнувату, якщо так можна казати, естафету — відмовляються від українського паспорта на камеру й мало не рвуть його, кажучи, що бути українцем — ганьба. Але чомусь вони від закордонного українського паспорта не відмовляються, — говорить Олена. — Є, наприклад, український спортсмен у боях змішаного стилю Микита Крилов, який тренується в Росії — але від закордонного українського паспорта він не відмовився, тому що це його перепустка на міжнародні турніри, де він робить гроші. Вони всі хочуть користуватися благами України. Мені здається, що потрібно якось блокувати ці паспорти отаких зрадників, позбавляти їх громадянства або робити так, щоб їх у європейських країнах затримували та передавали Україні».

Історія з виправданням

У проєкті «Колаборанти», як уже зрозуміло, більшість історій негативні, а герої не викликають, м’яко кажучи, співчуття. Але є принаймні один виняток. На початку 2023 року СБУ оголосила підозру старості села Озера на Київщині Вадиму Мартинову. Йому закидали те, що він буцімто направляв російську техніку на Київ, допомагав окупантам і отримав від них автомат. Олена зробила про нього короткий блог з інформацією, яку повідомили правоохоронці.

«За якийсь час до мене звертаються люди з села Озера і кажуть: “Ні, ні, ні, він — не колаборант, на нього написали наклеп”, — і додали, що наклеп нібито написала родина справжнього колаборанта, на якого сам староста села написав заяву. Тобто вони, щоб помститися, написали заяву на нього. Я думаю: потрібно робити про це випуск — і цілу програму присвятила цій людині», — розповідає Олена.

Аби розібратися, вона поїхала в село, щоб поспілкувалася з місцевими жителями. Аби все було максимально правдиво, брала коментарі лише у тих, хто був в окупації й не з чуток знає про ті події. І все село фактично стало на захист свого старости — люди розповідали, що він врятував десять нацгвардійців, які переховувались у лісі біля села. Олена каже, що сама не давала оцінок цій ситуації, але звернулася до правоохоронців із проханням звернути увагу на свідчення цих людей. Згодом стало відомо, що жителі села навіть писали колективну заяву про те, що готові взяти свого старосту на поруки.

На момент запису цієї розмови кримінальна справа за цим звинуваченням ще тривала. Проте нещодавно донька Вадима Мартинова повідомила, що з нього зняли всі обвинувачення та подякувала за висвітлення його історії, мовляв, це зіграло важливу роль у справі.

Після цієї історії, каже Олена, вона ретельніше перевіряє інформацію, яку повідомляють спецслужби України, і якщо не знаходить власних відео- чи фотодоказів, не розповідає про них у програмі. Адже тих, хто вихваляється в соцмережах «любов’ю до Росії» не бракує.