Чому Китай не такий потужний, як може здатися Заходу – POLITICO

Сі Цзіньпін хоче представити Китай як потужного торгового партнера – або небезпечного супротивника – практично для будь-якої країни, яка сподівається досягти успіху в XXI столітті. «Піднесення Сходу і занепад Заходу» – це його девіз. У міру того, як китайська економіка стрімко зростала, а західні політики не знали, як на це реагувати, ця фраза також стала національним крилатим виразом.

Але серед китайського народу – і все частіше в канцеляріях і залах засідань Європи – починають розповідати іншу історію: Похід Пекіна до глобального економічного домінування, можливо, не є непереможним, пише POLITICO. 

Китай спромігся лише на слабке зростання ВВП після запізнілого звільнення від пандемічних обмежень. Ринок нерухомості перебуває в кризі, а безробіття серед молоді зросло до небезпечного рівня, за однією з оцінок, до 50%. Приватні підприємці все частіше живуть у страху перед тим, що держава зробить з їхнім бізнесом, а споживачі перестали витрачати так, як вони робили це в доковідні часи. 

У Шанхаї, Лондоні та Нью-Йорку китайські та іноземні компанії зараз намагаються впоратися з новим сценарієм: Що робити, якщо уповільнення темпів зростання залишиться надовго? 

«Ризики великої економічної кризи в Китаї або, що більш ймовірно, неминучої стагнації сталого економічного зростання [...] зростають», – сказав в інтерв'ю POLITICO Джейкоб Кіркегор, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона. 

Те, що відбувається з економікою Китаю, має величезне значення для всього світу. Згідно з останніми статистичними даними, китайська економіка зростала слабкими темпами у другому кварталі цього року, а ВВП у квітні-червні зріс лише на 0,8% порівняно з попереднім кварталом, з урахуванням сезонних коливань. У річному вимірі ВВП у другому кварталі зріс на 6,3%, що нижче прогнозованих 7,3%. 

Ці цифри все ще набагато кращі, ніж можуть похвалитися більшість західних економік. Але невизначеність перспектив додає сумнівів щодо того, як Пекін наближатиметься до Заходу. Наразі ще невідомо, чи Сі стане більш дружелюбним, чи, навпаки, важкі економічні часи підбадьорять прихильників жорсткої лінії Комуністичної партії шукати конфліктні точки у відносинах зі США чи Європою, щоб відволікти громадську думку і підкріпити націоналістичні настрої. 

Навіть лідери Комуністичної партії не приховують своєї проблеми. На щорічному передлітньому засіданні Політбюро, яке задає тон економічній роботі на решту року, партійні чиновники визнали, що економіка «стикається з новими труднощами і викликами, головним чином через недостатній внутрішній попит, труднощі в роботі деяких підприємств, багато ризиків і прихованих небезпек у ключових сферах, а також похмуре і складне зовнішнє середовище», цитує заяву Політбюро державне інформаційне агентство Сіньхуа. 

В Європі, як і в США, уряди радикально переоцінюють власну економічну вразливість. Вторгнення Росії в Україну шокувало уряди ЄС, змусивши їх переглянути свою залежність від ланцюгів постачання, контрольованих потенційно недружніми режимами. 

Європа здебільшого відмежувалася від імпорту російського викопного палива, але залишається залежною від Китаю щодо критично важливої сировини, з якої складаються компоненти акумуляторів, що будуть життєво важливими для переходу до «зеленої» енергетики.

Західні лідери – від Урсули фон дер Ляєн з ЄС до президента США Джо Байдена – тепер регулярно говорять про економічне «зменшення ризиків» з боку Китаю. Небезпека занадто тісного зв'язку з китайською економікою вразила навіть Олафа Шольца, який традиційно вважається провідним європейським «голубом» у питаннях китайської політики.

За зачиненими дверима на жовтневому саміті Європейської Ради минулого року Шольц поділився своїми побоюваннями щодо перспектив Китаю. Виступаючи незадовго до своєї першої поїздки в якості німецького лідера до Пекіна, він сказав своїм колегам з ЄС, що «масштабна фінансова криза» може бути спровокована, якщо Пекін не зможе впоратися з кризою власності, за словами двох дипломатів, поінформованих про цю розмову, які побажали залишитися анонімними, щоб говорити відверто. 

Новий прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні готується вийти з угоди, за якою Рим підписався на участь у глобальному інфраструктурному плані Сі, ініціативі «Один пояс, один шлях». А уряд Еммануеля Макрона, президента Франції, в останні тижні зайняв більш критичну позицію щодо Пекіна, особливо через його позицію щодо України.  

На цьому тлі пекінський уряд зосередився на тому, щоб взаємодіяти із Заходом у менш холодній манері, навіть коли йдеться про його запеклого суперника у Вашингтоні. Кілька американських посадовців – від держсекретаря Ентоні Блінкена до міністра фінансів Джанет Єллен – відвідали Китай протягом останніх місяців, а міністр торгівлі Джина Раймондо, як очікується, поїде пізніше цього літа. За словами одного з дипломатів, який побажав залишитися невідомим, оскільки плани ще не остаточно сформовані, саміт ЄС-Китай також готується до проведення.

Пекін також прагне заспокоїти приватний бізнес у Китаї, але, схоже, це не спрацьовує. 

За словами Єнса Ескелунда, президента Торгово-промислової палати ЄС у Китаї, який взяв участь у нещодавньому опитуванні, «ми побачили зниження загального рівня довіри» серед 570 компаній ЄС, що працюють у Китаї, які взяли участь у нещодавньому опитуванні. «І багато в чому це пов'язано з підвищеним рівнем невизначеності щодо майбутнього Китаю, зокрема, щодо китайської економіки», сказав Ескелунд, чия палата представляє 1700 переважно європейських компаній і організацій у Китаї.

Сі послідовно надавав перевагу державному сектору. Його найрадикальніші кроки проти приватного сектору були спрямовані проти технологічних гігантів, хоча саме вони вважаються найбільшою надією Китаю на конкуренцію із Заходом. Під керівництвом Сі, китайська бюрократія розправилася з багатонаціональною платформою електронної комерції Alibaba мільярдера Джека Ма, обмежила розвиток онлайн-ігор і приватних навчальних курсів, а також жорстко регламентувала передачу даних навіть для іноземних компаній. 

Деякі західні компанії вже шукають нові ринки збуту. За словами Ескелунда, голови Європейської палати, 11% опитаних минулого року компаній заявили, що зважують, чи залишати Китай. Цього року точно така ж частка компаній повідомила, що вже прийняла рішення про відхід. 

«Коли ви сидите в економіці, яка зростає на 10% на рік, це добре для всіх. Якщо ж ви сповільнюєтесь до 5%, 5,5%, то з'являться сектори економіки, які не будуть зростати так само, як раніше», – сказав Ескелунд. 

Сі здобув величезну особисту владу на вершині політичної системи Китаю. Від нього значною мірою залежатиме, чи спрацює економіка Сі в кінцевому підсумку.

Нагадаємо, президент Інституту міжнародної економіки Пітерсона Адам Посен у нещодавній статті для Foreign Affairs назвав причини, за якими, на його думку, економічному диву Китая настав кінець.