Українці за кордоном. Що буде з економікою, якщо біженці не повернуться додому

Понад 68% з 6 млн українських біженців – жінки, адже більшості чоловіків у віці 18-60 років не дозволяють покинути країну.

За словами економіста Олександра Ісакова з Bloomberg Economics, якщо не вдасться переконати жодну з 2,8 мільйона жінок працездатного віку повернутися, це коштуватиме Україні 10% її річного довоєнного валового внутрішнього продукту. А це – до $20 млрд на рік. І ця втрата є суттєво більшою від допомоги, яку запропонував Україні Європейський союз – чотирирічний пакет вартістю €12,5 млрд на рік.

Який дефіцит робітників в Україні

Міністерство економіки заявляє, що Україні не вистачає 4,5 млн працівників і підприємців. Відомство прагне заповнити цю прогалину за рахунок біженців, що повертаються (60% із них мають вищу освіту). І також – талантів із закордону.

З цією метою міністерство працює над стимулами для повернення жінок на ринок праці, враховуючи новий трудовий закон, спроби скоротити гендерний розрив в оплаті праці та гранти, щоб допомогти дружинам тих, хто воює на фронті, розпочати власний бізнес.

– Тільки люди створюють ВВП економіки. Мене тривожить, що багато розумних і кмітливих людей, молодих людей, особливо жінок, виїжджають з України, – сказав співзасновник Monobank Олег Гороховський.

За його словами, жінки мають непропорційний вплив на споживчий попит, оскільки саме вони, як правило, ухвалюють основні рішення, коли йдеться про покупки для домогосподарств.

Багато біженців, ймовірно, повернуться з часом. За даними УВКБ ООН, після закінчення останньої війни в Європі, у Боснії в 1990-х роках, знадобилося майже десять років, щоб половина з двох мільйонів біженців і вимушених переселенців повернулися додому.

За підрахунками Ісакова, якщо половина всіх біженців повернеться, це коштуватиме економіці $10 млрд на рік. Це 5% ВВП, якщо врахувати, що деякі чоловіки та родини переїдуть до тих жінок, які вирішили залишитися за кордоном.

Не менш важливою, ніж втрата попиту, є втрата робочої сили.

Що кажуть переселенці

Переселенка Валерія Люлько до минулого року була партнером у бізнесі у Києві, допомагаючи іноземним компаніям, зокрема Paramount Global і Hasbro Inc ліцензувати продукцію в Україні. Люлько виїхала за кордон, щоб врятувати свого сина, якому зараз 12 років. Там вона влаштувалась на роботу та наразі намагається обміняти своє посвідчення біженця, термін дії якого закінчується наступного року, на більш постійну робочу візу.

– Люди, які розібралися з ситуацією з роботою в Німеччині, в Нідерландах, у Великобританії чи в будь-якій іншій європейській країні, вони більш-менш планують залишитися там, де вони є зараз, – каже Люлько.

На запитання, чи планує вона повернутися додому, 42-річна жінка відповіла, що залишається занадто багато відкритих питань.

– Я, чесно кажучи, не знаю, – сказала Люлько, додавши, що більшість тих, хто повертається, розмовляють лише українською або російською мовами, і тому їм важко знайти роботу та інтегруватися.

– Якби у мене не було доньки, я б уже повернулася в Україну, – каже 31-річна переселенка Дар’я Честіна, яка наразі разом з 9-річною донькою перебуває у Бразилії.

Жінка хвилюється, що такі молоді люди, як вона, що володіють іноземною мовою і мають навички, затребувані у світі, ніколи не повернуться.  І це, на її думку, призведе до втрати критично важливого ресурсу для побудови нової України. Якщо люди не повернуться, каже вона, то “навіщо ми ведемо цю війну”.

Німеччина прийняла більше як один мільйон біженців з України. Офіційне опитування семи тисяч українських біженців у Німеччині, опубліковане 12 липня, показало, що 44% мають намір залишитися в країні на кілька років або назавжди. Це на 5% більше, ніж минулого літа.

Три чверті біженців відвідують курси німецької мови або вже закінчили їх, що є важливою передумовою для працевлаштування.

За яких умов українці повернуться додому

На думку директорки Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової, на повернення українців впливатиме, передусім два фактори – військові дії та економічна ситуація.

– Люди більше адаптуються за кордоном до життя, тому що працювати ж треба, жити за щось треба.

Зі слів Лібанової, велика частина українських біженок, близько 70%, має вищу освіту:

– Більше того, я би сказала, що поїхали ті жінки, які є активні, дієві і розраховують на власні сили… Тому вони там адаптовуються доволі швидко. І що довше це триватиме, то менше з них повернеться.