Байден на терезах історії

Михайло Трипільський днями заявив, що Байден є великим президентом, чи не найбільшим в історії Америки.

А Дмитро Абрамсон писав нещодавно у Фейсбуці, що "...я голосуватиму за Байдена не тільки, щоб зупинити Трампа. Я вважаю, що це правильна людина у потрібному місці та у потрібний час. І якщо в якомусь фантастичному сценарії Байден вистрелить у мене на п'ятій Авеню, я все одно, поранений, доповзу до виборчої дільниці, щоб за нього проголосувати". Він обіграє відому заяву Трампа про те, що той (Трамп, а не Дмитро) може вбити людину серед білого дня на П'ятій Авеню Нью-Йорка, і прихильники від нього не відвернуть.

Чи важлива їхня думка? Думаю, треба прокоментувати: Трипільський та Абрамсон стають відомими в Україні та відображають погляд частини американського суспільства на поточну ситуацію. Коротко цей погляд зводиться до того, що Байден надзвичайно багато зробив для України, і та має бути йому безмежно вдячна.

Щодо подяки не сперечаюся, то й британський міністр оборони вимагав її, але чи все, що міг, зробив Байден? Не думаю. Більше того, певен, що далеко не всі! І не я один так думаю. Наприклад, президент Зеленський так відповів днями в інтерв'ю бразильській газеті на запитання, чи вважає він за достатню допомогу США: якби ця допомога призвела до завершення війни, то була б достатньою. Але війна продовжується...

Так, війна продовжується, стає дедалі руйнівнішою і небезпечнішою (ядерна зброя вже розміщена в Білорусі, а ЗАЕС замінована), росіяни не приховують, що вважають її війною проти всього Заходу, і так воно і є. Берт Стівенс, колумніст The New York Times, який повернувся з Києва, пише, що не НАТО на чолі з Америкою захищає Україну, а Україна захищає НАТО: "Нам поки щастить, американці платять доларами, українці життям". З цих позицій слід оцінювати дії (і бездіяльність) Байдена.

Але спочатку представимо опонентів. Михайло Трипільський це головний редактор найтовшої російськомовної газети Америки, колишній киянин. Відомий українцям завдяки активності Юрія Рашкіна, якого дедалі частіше запрошують на українські канали. Юрій створив свій власний YouTube канал RashkinReport і часто веде спільні з Михайлом та Дмитром передачі. Весною минулого року Трипільський кликав і мене брати участь у їхніх стримах, нездоров'я не дозволило прийняти запрошення, але зараз бачу, що воно й на краще. Стиль дискусії важливіший за її тему, а надміру розкутий стиль ефірів Михайла мені зовсім чужий, як і легковажне зубоскальство Абрамсона над президентом України, яка веде важку війну.

Рашкін чудово читає інформативні та аналітичні новини від професора Ігоря Айзенберга, дуже корисний був і цикл передач Абрамсона, який вивів на чисту воду махрового трампіста (а отже, агента впливу Москви) Гарі Табаха з його дезінформацією про ленд-ліз. Цей Табах був дуже популярний в Україні... Дісталося від Рашкіна і Трипільського та Роману Світану, ще одному улюбленцю українських ЗМІ – за огидний антисемітизм і аж ніяк не розумні висловлювання про Байдена (уміють же наші ура-патріоти плодити ворогів).

Так от, відбулася у мене днями у Фейсбуці дискусія з Трипільським щодо негативної оцінки Арестовичем Байдена. Михайлу, мов, написав слухач їх із Рашкіним передачі та обурювався звинуваченнями Арестовича американської адміністрації у москвоцентричності, ненаданні допомоги Україні та іншій зраді. На що Михайло обіцяв рознести Арестовича та донести це до української публіки. Яка самовпевненість! У Олексія з Марком Фейгіним сотні тисяч глядачів (а бувало й більше двох мільйонів), тоді як у Трипільського ледь двійка тисяч набирається в кращих випадках і навіть у компанії з Рашкіним рідко сягає двох десятків тисяч. У результаті наша полеміка звелася до оцінки Байдена, i Михайло засипав мене цитатами.

"Лише підтримка США дозволила Україні уникнути поразки у перші ж дні російської спецоперації", ― пише Newsweek.

"Зброя та допомога США не дозволили Росії перемогти, а Україні програти", — заявив Вільям Астор, підполковник у відставці та колишній професор історії Академії ВПС США. — "Якби не ця зброя, українські сили, мабуть, було б розбито ще влітку".

"Очевидно, що без допомоги Заходу російським військам вдалося б захопити Київ у перші дні конфлікту", — сказав Пітер Ратленд, професор російських, східноєвропейських та євразійських досліджень Уесліанського університету".

І так далі, я навів лише частину цієї добірки жалюгідного белькоту виправдань, спроб невдалих експертів, які не зуміли передбачити та оцінити розвиток ситуації, зберегти реноме і зробити гарну міну при поганій грі. Важливим є результат допомоги, а він невтішний: війна тільки більше розгоряється, йде саме те, чого побоювався Байден, утримуючи ударні види озброєнь – ескалація, і Путін вліпив чергового демонстративного ляпаса Заходу, розірвавши зернову угоду та знищуючи інфраструктуру українських портів.

Генерал Ходжес ще минулого літа говорив, що термін закінчення війни повністю залежить від США, а нещодавно повторив, що її результат можна було б вирішити протягом кількох тижнів 150-200 далекобійними ракетами ATACMS. Але Байден не дає їх. Він усе робить із запізненням. Згадайте затяжку з поставками "Хаймарсів", та й перші гаубиці М777 було поставлено лише до 15 травня 2022 року.

Гаубиці... Йде велика артилерійська війна. Такої не було з часів Першої світової. Фронт величезний, роль танків та авіації невелика, у результаті все вирішує артилерія (РСЗВ та "Хаймарси" фактично ставляться до неї). Витрата снарядів колосальна. Першу світову війна нагадує і тим, що після півроку маневрених боїв перейшла у позиційну фазу. Причина – недостатня допомога Заходу Україні. Війська закопалися в землю, звели лінії оборони, прикриті небаченими в історії за масштабом і густиною мінними полями (росіяни ставлять по 3-5 мін на квадратний метр!), тому темпи просування при спробі активних дій низькі.

Досвіду такої війни теж ніхто не має, крім самих воюючих, вона різко відрізняється від усіх недавніх воєн, і поради, висновки та нарікання багатьох західних експертів ґрунтуються на нерозумінні суті того, що відбувається.

Так, завдання у ЗСУ найважче, жодна армія світу не наступала в таких умовах: не маючи ні чисельної переваги, ні вогневої (бракує снарядів), ні панування в повітрі, через суцільні мінні поля. Допомога союзників у цифрах якби велика, але недостатня ведення бойових дій такого розмаху. Пояснення західних експертів, їхні спроби перевести стрілки на саму Україну непереконливі, і ми не раз спостерігали легковажні, ангажовані та навіть інспіровані Москвою алармістські публікації у найсолідніших виданнях, включаючи "Нью-Йорк Таймс" та "Уолл-Стріт Джорнел".

У цій артилерійській війні Україна поступово бере гору, але лише за рахунок більшої точності та кращої організації вогню, а не за рахунок його щільності – ЗСУ витрачають до 8 тисяч снарядів на день. Росіяни більше. Для порівняння, під час штурмів Сєвєродонецька та Лисичанська минулого літа інтервенти витрачали до 50-70 тисяч снарядів на добу! Завдяки роботі "Хаймарсів", а тепер і британських далекобійних ракет Storm Shadow та французьких SCALP по складах боєприпасів інтенсивність російського вогню суттєво знизилася, але британських ракет поставлено лише близько сотні, а французьких близько 80. Генерал Ходжес правий: вкрай не вистачає сотень ATACMS!

Так, Америка надала допомоги на величезну суму – понад $100 млрд, але bis dat, qui cito dat – подвійно дає, хто швидко дає. Байден завжди дає із запізненням. У результаті війна обійдеться Америці набагато дорожче, ніж за своєчасних поставок необхідних озброєнь. І у фінансовому плані, і в політичному.

Тому я вважаю Байдена політиком слабким, який не відповідає масштабу протистояння, і солідарний у цьому з Арестовичем. Про що не раз писав ще до Олексія (він дипломатичний і в нього янгольське терпіння). Зокрема, писав про це в "Обозревателе" ще у квітні 2022 року ("Чи яструб Байден? Чи орел?"), а зараз ще більше зміцнився у цій думці. Більше того, вважаю, що саме після зустрічі з Байденом у Женеві в липні і з поганої пам'яті фрау Меркель у Москві в серпні 2021 року Путін зрозумів, що Захід слабкий і прийняв рішення про напад!

Тож не розповідайте мені про переваги Байдена. Його слабкість ще позначиться на виборах 2024 року, якщо він не візьметься за допомогу Україні всерйоз і не досягне успіху в найстисліші терміни. Він має максимум рік. Нас постійно переконують, що американського виборця цікавлять насамперед економіка та інші внутрішні справи, але ганебний відхід США з Афганістану обвалив рейтинг Байдена і той так і не відновився, незважаючи на всі успіхи економіки. Не факт, що частина демократів і незалежних вибачать йому нездатність завдати поразки Росії (91% американців ставляться до неї негативно) і швидко покінчити з війною. Моя дружина тому порукою, вона не хоче голосувати за нього навіть під загрозою повернення Трампа.

Так, його повернення стане катастрофою не тільки для Америки, а й для України та всього світу, тож тим більше Байден має докласти всіх зусиль для якнайшвидшої перемоги України! Але він не дає ATACMS... Так, вибору немає і я піду голосувати за нього, але тільки від безвиході. І завжди пам'ятатиму, що на його совісті життя тисяч українців.