Бачо Корчілава: Якщо переможе Україна, то й Грузія поверне свої території

15 років тому – 8 серпня 2008 року – Росія вторглася на територію Грузії. Свою агресію Москва цинічно назвала "операцією з примусу до миру". За п'ять днів бойових дій росіяни окупували близько 20% територій, які досі відірвані від Грузії. Москва вже тоді зізналася, що спланувала вторгнення ще 2006-го, щоб перешкодити інтеграції Грузії до Євросоюзу та НАТО. Внаслідок російсько-грузинської війни Росія у 2008 році визнала незалежність двох грузинських регіонів – Абхазії та Південної Осетії.

Про те, що лежало в основі цієї агресії, як це відбувалося і яка проєкція тих подій на нинішню ситуацію в Україні, KP.UA розповів колишній пресаташе посольства Грузії в Україні, журналіст та блогер Бачо Корчілава. Він також пояснив, чому грузини зараз не прагнуть звільнити зайняті Росією території.

Де Росія – там хаос, агресія та військові конфлікти

- У 2008 році Росія, напавши на Грузію, показала своє справжнє обличчя агресора. Що було основою цієї агресії?

- Природа агресії Росії щодо Грузії та сама, що й напад на Україну. Це бажання відновити імперію. Росія вважає, і дуже ревно ставиться до того, що вона має ексклюзивне право на всі країни пострадянського простору. І будь-яка спроба цих країн жити суверенним та незалежним життям викликає дико агресивну реакцію з боку Москви. Це Грузія, Україна, Молдова та інші країни. Взагалі, скрізь, де є Росія на пострадянському просторі, – там хаос, агресія та військові конфлікти. Тобто архітектоніка всіх подій на цих територіях одна й та сама - бажання контролювати всіх і все.

– Зараз кажуть, що вторгнення до Грузії – це був перший пробний камінь Путіна для випробування цивілізованого вільного світу на далекоглядність, міцність та єдність. Він, як то кажуть, спробував його взяти «за вим'я».

– Так і є насправді. При цьому Росія на більшій частині пострадянського простору та у світі посіяла міф про те, що це нібито саме грузини винні у всьому, що це вони першими нападали на Абхазію та Осетію. Тоді вони вперше застосували свій брехливий інформаційний трюк, що грузини нібито вбили 30 тисяч мирних жителів Цхінвала. І цивілізований світ не розібрався в цій диверсії і вирішив утихомирити агресора. Світ якось для себе вирішив: ну якась Грузія там щось хоче, навіщо нам її підтримувати.

- Тобто Захід тоді за фактом провалив випробування. Він навіть не запровадив санкції проти Росії за агресію до Грузії. Чому?

- Так, саме тоді Захід, намагаючись задовольнити Путіна, фактично заклав основу для майбутньої війни в Україні.

Захід боявся «роздраконити» Путіна

- А чому Захід так пасивно зреагував на війну у ​​Грузії? Тоді його головною метою було припинити війну без повернення окупованих територій?

- Тому що для нього Грузія не становила якогось великого інтересу. Три мільйони населення – і все. І вони вирішили, що не варто ускладнювати ситуацію і потрібно швидко «зам'яти» цей конфлікт. Вони думали: ми формально підтримаємо грузинів і забудемо про це. Але саме така позиція заклала основу тієї великої війни, яка зараз триває в Україні. І лише тепер Захід зрозумів, що Росія загрожує не лише своїм сусідам, а й усьому світу.

- Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив, що причиною агресії стало те, що під час саміту НАТО в Бухаресті у 2008 році країни-члени не дали Україні та Грузії ПДЧ. І цей розкол усередині НАТО надіслав сигнал Путіну, що йому можна робити все що завгодно.

- Так, це один із чинників. Постійна «обережність» Заходу зіграла свою роль, вони намагалися не «роздраконити» Путіна. Там вважали, якщо з Росією говорити «по-доброму», то це утихомирить її, що вона стане цивілізованою країною. І це була найбільша помилка цивілізованого світу. На той час ідеологами цієї політики були французи та німці. Вони тоді переконували всіх, що саме грузини щось неправильно роблять. Але зараз вони хоча б не займаються відкритим умиротворенням агресора, але історична вина їх від цього не стає меншою.

- А в чому природа страху Заходу перед Росією, лише ядерна зброя?

- Не тільки. Це розміри країни. Її потенціал, торговельно-економічні зв'язки. Адже не секрет, що Росія дуже багато своєї сировини постачала країнам Заходу. Це сукупність чинників. І найчастіше західним лідерам здавалося, що з Путіним можна домовитися. Вони тоді не розуміли, що це лише маска російського диктатора, що його головна мета – це агресія. Тобто вони самі себе лякали і під страх підганяли свою політику.

Грузини втомилися від війни

- Усі проводять паралелі із нинішньою війною в Україні. У чому вони полягають?

– Це величезне бажання Москви всіх повернути до «радянського союзу». Сама по собі це вже безмозгла та ідіотична ідея. Ну не можна відновити те, що само вже розвалилося і що існувало тільки завдяки репресивним засобам. Але у московитів досі залишилося мислення XVIII ст. Їхній головний постулат – ніхто не повинен(!) жити краще, ніж вони самі.

- А в чому відмінність?

- Війна в Україні в рази масштабніша, і до неї залучено вже весь світ. 27-тисячна грузинська армія у 2008 році просто фізично не могла стримати російську навалу, а ЗСУ це успішно роблять з допомогою західних союзників. Грузинам так взагалі не допомагали.

- Чому нинішня грузинська влада така пасивна у питанні повернення окупованих територій? Хіба зараз не найзручніший час для цього – російські війська загрузли в Україні? Але прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі до 15-ї річниці з початку російсько-грузинської війни та окупації Цхінвальського регіону заявив, що чинна влада віддана ідеї мирного об'єднання країни.

- Тому що влада Грузії дуже бояться, та й народ уже втомився від постійної війни. Адже фактично перманентні бойові дії в Грузії йшли з початку 90-х років – 30 років. А все населення Грузії – це менше, ніж населення одного Києва. У країни зараз немає ресурсів для війни з Росією. У кращому разі Грузія може виставити для війни загалом максимум 50 тисяч людей. Але в окупованих Росією Абхазії та Осетії росіян більше. Ну і давайте говорити чесно - це ще питання хоробрості/боягузтва нинішньої грузинської влади.

- Тож нинішня грузинська влада проводить політику зближення з Росією?

- Там немає особливої ​​політики зближення з Росією, там стоїть питання хитрості та користі. Офіційний Тбілісі намагається заробляти на протистоянні Росії та Заходу.

Все залежатиме від перемоги України

- Як на це дивляться пересічні грузини?

- Грузини ніколи не були і не будуть проросійськими. Особливо вони не вітають «політику боягузливості» свого уряду. Але разом із цим грузинське суспільство зараз не готове до війни з Росією. У країні зараз немає запиту на військове повернення окупованих Росією територій. З погляду людських ресурсів, зараз складно вести війну з Росією. Тому грузини багато років уже говорять про так званий «німецький варіант», коли за часів «холодної війни» НДР та ФРН зрештою возз'єдналися мирним шляхом. Адже світ досі не визнає незалежності Абхазії та Осетії, а це означає, що вони раніше чи пізніше з'єднаються з Грузією.

- Держсекретар США Ентоні Блінкен днями заявив, що Америка підтримує територіальну цілісність та суверенітет Грузії та прагне притягнути Росію до відповідальності за агресію проти цієї країни у 2008 році. Що вони можуть зробити зараз через 15 років після агресії?

– Ми все це почнемо розуміти після перемоги України у війні. Росії доведеться йти на переговори не лише щодо України, а й щодо Грузії. А якщо взагалі бути відвертим - якщо переможе Україна, то й Грузія поверне свої території. Адже агресор один, і якщо він програє в Україні, то програє скрізь.