Сервізи в серванті та гарні речі на потім: що таке синдром відкладеного життя і чому він шкодить

Що таке синдром відкладеного життя

Це вид мислення, при якому людина вважає, що зараз вона ще не живе справжнім життям, а лише готується до нього. Люди роками можуть жити з відчуттям, що справжнє життя ще не почалося, що це якась чернетка, пробний сценарій, усе ще попереду. І задоволення від життя зараз вони не отримують. Точніше, хочуть, навіть можуть, але не дозволяють собі цього.

При синдромі відкладеного життя люди перестають жити "тут і зараз" і радіти тому, що відбувається, життя ніби ставиться на паузу. Події в майбутньому перетворюються на надцінні ідеї — і їх обов'язково потрібно досягти, щоб бути щасливими, інакше просто не можна.

У синдрому відкладеного життя є кілька ознак:

• Дисбаланс зовнішніх процесів та внутрішнього стану. Наприклад, "Я хочу досягати певних результатів, але чомусь тупцюю на місці". Або навпаки: "Я постійно біжу кудись, хоча в душі мрію зупинитися і насолоджуватися моментом, але не дозволяю собі цього".
• Життя в режимі "ось-ось, ще трохи – і те, чого я так хочу, здійсниться", постійне очікування потрібного моменту.
• Неможливість радіти з того, що є вже зараз, постійне порівняння з тим, що було, буде і як у інших.
• Сприйняття сьогодення як життя "до", чогось несуттєвого, другорядного. Причому теперішні досягнення часто знецінюються.
• Відсутність чітких цілей та уявлень про те, що робити, коли настане вирішальний момент і як його наблизити.
• Скарги на сьогодення без спроб щось змінити.

Чому розвивається цей синдром

Одна з причин появи синдрому відкладеного життя – сімейний сценарій. З покоління в покоління передаються певні установки: за часів дефіциту треба було заощаджувати, смачне їли лише у свята ("Не чіпай, це на Різдво"), гарні речі діставали лише у важливі дати ("Сервіз лише для гостей, а ти і з домашнього горня поп'єш"). І навіть коли погані часи минули, звичка відкладати все на потім залишилася.

Інша причина виникнення синдрому відкладеного життя – розрив зі своїм емоційним станом. Якщо людина неправильно висловлює і трактує свої почуття, їй набагато складніше бути "тут і зараз", приймати реальність і бачити себе в ній.

Впливають на ризик розвитку синдрому відкладеного життя та соціокультурні фактори :

• деякі релігійні та ідеологічні вчення, які проповідують смирення та терпіння;
• війна;
• кріпацтво і рабство (пам'ять предків, багатовікова звичка терпіти і чекати).

Ще одна причина: людину не навчили поставати перед труднощами, дозволяли відкласти щось на потім або зовсім вирішували все за неї. Тобто розпорядок, заняття, цілі та завдання, коли працювати та відпочивати, визначали інші люди чи зовнішні обставини, а не сама людина. У результаті він зараз або починає якусь справу, але кидає її за перших труднощів, або навіть не береться за неї, адже такого досвіду ніколи не було.

Схожа поведінка розвивається, якщо в дитинстві головним вважалося лише досягнення мети, а процес був не важливим. Зусилля не хвалили, процес не цінували, за помилки сварили. Людина розуміла, що потрібно або робити ідеально, або зовсім не намагатися, щоб уникнути покарання.

Причому нерідко бажання довести батькам свою цінність зводиться в абсолют і людина все більше намагається, більше на себе звалює. А коли щось не виходить, відчуває провину та біль.

Чим небезпечний синдром відкладеного життя

Ми постійно стикаємось із проблемами. Але при синдромі відкладеного життя людина їх практично не вирішує. Невирішені питання накопичуються, і зрештою навіть через невеликий тригер може статися невротичний зрив.

У синдрому відкладеного життя є "плюси", через які з ним важко розлучитися:

• Ілюзорне відчуття всемогутності, адже життя проходить десь далеко, у мріях, і там його можна контролювати, але це самообман.
• Відчуття безпеки. Начебто не потрібно ризикувати, брати відповідальність, проявляти складні почуття.
• Багато уваги та колективної підтримки: у людини щось не виходить, її жаліють.

Але коли людина звикає жити мріями про майбутнє, вона втрачає здатність бути щасливою, навіть якщо її бажання здійсняться. Адже нинішнє, не ідеальне, життя є, воно йде і навіть минає.

Є й інша складність – синдром відкладеного життя заважає відпочити та розслабитися. Відпочинок доводиться "заслуговувати". Але справи ніколи не закінчуються, і через якийсь час людина почувається виснаженою, з підірваним здоров'ям.

Як почати жити тут і зараз

У здоровому варіанті під час проблем людина діє за наступним алгоритмом: "хочу – можу – роблю". А люди з синдромом відкладеного життя люди часто діють: "хочу – можу – але не дозволяю собі". Але це можна виправити

• Намагайтеся побачити і зрозуміти, що вас тримає в цьому циклі вічних відкладів.
• Зверніть увагу на те, що з вами відбувається, відокремте свої фантазії про життя від реальності. Можливо, ваше життя зараз не таке погане, як здається, просто воно відрізняється від того ідеалізованого уявлення, якого вам хочеться.
• Визнайте, що ви не перебуваєте на шляху до розв'язання проблем, а уникаєте зустрічі з ними, ігноруєте їх, відкладаєте рішення на потім.
• Складіть список бажань і запитайте себе: що можна реалізувати вже зараз, що заважає?
• Поставте собі за мету. Почніть з одного, не дуже складного. Визначтеся з можливостями, пропишіть докладний план реалізації.
• Почніть рухатися до мети. Адже дорога починається з першого кроку.

І пам'ятайте, ви заслуговуєте щастя незалежно від вашої зовнішності, матеріального становища, рівня освіти та доходу, попереднього досвіду та інших факторів.