Західна соціологія — продажна дівка імперіалізму?

Як російський штамп можна застосувати до американських опитувань.

У Радянському Союзі у сталінські часи генетику та кібернетику називали продажними дівками імперіалізму. Потім ми вживали це словосполучення з сарказмом, коли треба було схарактеризувати якусь псевдонаукову дурню. Можливо, тепер настав час так оцінювати західну соціологію? Це, звісно, жарт. Але, як ви знаєте, що в кожному жарті...

Не встиг я написати радісний пост на своїй фейсбук-сторінці про те, що більшість американців підтримують Україну, як з’явилися матеріали, котрі спонукали до протилежних висновків. Що робити коментаторам? Як розібратися, де істина?

Інститут вивчення громадської думки Геллапа в останні дні червня надрукував дані своїх досліджень. 62 відсотка американців за підтримку України. 36 проти. Торік у серпні «за» було 66 відсотків, 31 — «проти». На чотири відсотки знизилася підтримка й на 5 відсотків виросла непідтримка. Погіршення не критичне, хоча сама тенденція не дуже приємна. Адже політики в США орієнтуються на громадську думку досить серйозно.

Цікаво, що прихильники демократів демонструють незмінні числа. Як у червні цього року, так і в серпні минулого 19 відсотків демократів вважають, що війну треба закінчити негайно, навіть якщо Україна втратить свої території. 79% — за те, щоб війну продовжувати, поки Україна не поверне свої території.

Зменшення підтримки України відбувається через прихильників республіканців і незалежних. Покласти край конфлікту, навіть якщо Україна втратить території, серед республіканців нині хочуть 49%, а в серпні торік було 46, продовжувати підтримку доки Україна поверне території нині — 47%, а в серпні торік було 50. Відповідно, незалежних 43% — за припинення і 55 — за продовження, торік у серпні їх було 38 і 59.

Це опитування проводилося якраз перед спробою «путчу» Пригожина в Росії.

Тим часом інформаційне агентство Reuters замовило опитування, яке провели якраз після пригожинського демаршу. Його результати показали, що підтримка України стрімко зросла до 65 відсотків у порівнянні із 46 у травні. 81 процент демократів, 56% республіканців і 57 — незалежних висловилися за постачання зброї Україні.

Ми мали б радісно потирати руки. Та днями телеканал CNN оприлюднив замовлене ним опитування, яке пройшло з 1 по 31 липня. Воно показало, що підтримка України становить менше половини. Згідно з його результатами, 55 відсотків вважають, що Конгрес США не повинен дозволяти додаткове фінансування для підтримки України. 45 відсотків вважають, що Конгрес повинен дозволити таке фінансування. І 51 відсоток каже, що США вже зробили достатньо, щоб допомогти Україні, тоді як 48% говорить, що вони повинні зробити більше. Опитування, проведене в перші дні російського вторгнення наприкінці лютого 2022 року, показало, що 62% вважали, що США повинні були зробити більше.

Отже, три опитування, результати одного з них кардинально суперечать двом іншим. Для нас це важливо, бо настрої американців можуть вплинути на рішення їхнього уряду.

Я з професійного інтересу повзаю по різних коментаторах. І наштовхнувся на колишнього кадебіста Юрія Швеця, який нині живе у США та веде відеоблог про міжнародні події з огляду на війну в Україні. Він узяв лише одне опитування — від CNN — і не те, щоб малює картини Апокаліпсису, а дає сумні для нас прогнози. Чому він не бере до уваги інші опитування — лишається загадкою. Можливо, вони не вписуються в його схему світобачення.

Я якраз пишу статтю про настрої американців щодо України. Будучи в США, зібрав чимало матеріалу. Але які зробити узагальнення? Думаю, що і нашим міжнародникам непогано було б у цьому розібратися. Я звернувся за коментарями до політичних аналітиків, які чимало написали про російсько-українську війну. Двоє з них — автори «Foreign Affairs», а один — автор кількох книжок про війну.

Якщо коротко викласти їхні думки, то вийде наступне. Відповіді залежать від формулювання питань. Загальна тенденція до зниження підтримки, але американці (так само, як і британці) продовжують підтримувати Україну. В американській еліті є двопартійний консенсус. А розкол суто у республіканців через ефект Трампа, який, на відміну від умовно рейганівського крила, говорить, що зуміє посадити Зеленського та Путіна за стіл переговорів. А загалом американці схвально ставляться до допомоги Україні, бо вони морально підтримують, але не хотіли б брати безпосередню участь у цій війні. Саме такий підхід реалізує Байден.

Від себе я би ще додав, що враження таке, ніби демократи й республіканці помінялися місцями. Адже республіканці традиційно вважалися войовничими яструбами щодо СРСР і відповідно до Росії. Нагадаю, що російський наступ у Грузії 2008 року зупинився, коли стало відомо, що президент США республіканець Джордж Буш послав до Чорного моря флагман якогось з американських флотів. Переспектива бути розстріляними потужними ракетами аж ніяк росіян не влаштовувала. Тоді вони ще побоювалися гніву Вашингтона.

А потім демократ Барак Обама показав себе «голубом миру» і влаштував із росіянами перезавантаження. Таким чином зло не було покаране.

Демократ Джо Байден теж починав з ідеї стабільних і передбачуваних стосунків із росіянами. Що певною мірою нагадувало обамівський підхід, але Байден виголошував агресивні гасла. Аж поки американській розвідці не стало відомо, що Володимир Путін вирішив розширити агресію. Лише після цього він почав передавати Україні зброю та організував міжнародну коаліцію на підтримку України. Правда, надання зброї відбувається не тими темпами, якими б ми хотіли.