Багаторічний план. Якою буде армія США до 2030 року

Армія США змінює методи підготовки до ведення загальнонаціональних воєн. Вище армійське керівництво розробило нові концепції та логіку проведення найбільшої реформи армії за останні 40 років, щоб зберегти здатність перемагати нинішніх і майбутніх супротивників. Армія планує домогтися цього, зберігаючи перевагу у швидкості ухвалення рішень, здатності досягати спільного розуміння поля бою і перевагу в летальності завданих ударів у часі та просторі. Керівництво армії несе моральну відповідальність за те, щоб наша армія, будучи частиною об'єднаних сил, була готова вести і вигравати національні війни зараз і в майбутньому.

Фокус переклав статтю Джеймса Рейні та Лори Поттер про те, як розвиватиметься американська армія наступні 7 років.

Міністр ЗС Крістін Вормут (Christine Wormuth) доручила керівництву армії розробити стійкий стратегічний курс для перетворення армії, оптимізованої для боротьби з повстанцями, на армію, готову до викликів будь-якого конфлікту за участі великих держав. Представлена минулої осені як організаційна тема щорічних зборів Асоціації Сухопутних військ США, програма "Армія-2030" — це продуманий, підкріплений бюджетом багаторічний план, у якому головну роль відіграють людські ресурси, а підтримання бойової готовності збалансоване з необхідністю адаптації нашої техніки, організації та навчання для протистояння мінливій загрозі з боку великих супротивників. Ми вважаємо, що армія повинна змінити методи організації бойових дій, щоб відповідати викликам поля бою майбутнього. Досвід бойових дій в Іраку та Афганістані призвів до того, що армія віддає перевагу створенню невеликих підрозділів, здатних діяти незалежно від свого командування в умовах боротьби з повстанцями.

Вторгнення Росії в Україну надає армії США можливість вивчити, як технології змінюють поле бою і які проблеми міждержавних конфліктів залишаються актуальними. Армія переходить до моделі, яка дає змогу арміям і корпусам на театрі воєнних дій взаємодіяти з іншими відомствами, союзниками і партнерами для координації ударів, використання нелетальних засобів і надання логістичної підтримки. Дивізії повинні бути в змозі забезпечити розвідку, нанесення ударів у глибині території та логістику, щоб забезпечити живучість і домінування бригадних бойових груп на майбутніх полях битв.

Стратегічний імператив змін

План "Армія-2030" слідує пріоритетам, викладеним у Стратегії національної безпеки та Стратегії національної оборони до 2022 року, в яких Китай названо головним завданням Міністерства оборони, Росія — гострою загрозою, а Північна Корея, Іран і войовничі екстремістські організації — постійними загрозами. У документі також зазначається, що характер війни змінився. Як перші приклади наводяться російські операції в Грузії, вторгнення Москви в Україну і незаконна анексія Криму в 2014 році, а також нинішня війна в Україні. Керівництво армії також вивчає військові реформи в Китаї. Китайська комуністична партія продовжує інвестувати в потенціал, що дає змогу позбавити інші країни свободи повітряного і морського доступу до прибережних районів на островах, що окільцьовують Китай. Наше розуміння майбутніх військових дій ґрунтується на багаторічних експериментах, дослідженнях і варгеймах.

Замість того, щоб фіксуватися на ранніх етапах і тривалому процесі розроблення нових технологій, у якому нас можуть обігнати супротивники, керівництво армії коригує процес закупівель, щоб адаптуватися до швидких темпів технологічних інновацій.

Наприклад, повноваження із закупівель на середньому рівні дозволили армії на кілька років прискорити створення системи озброєння для загонів нового покоління (Next Generation Squad Weapon), що значно підвищило її можливості порівняно з наявними системами. Війна в Україні дала можливість зробити кілька коригувань щодо характеру бойових дій і наслідків швидкої технологічної адаптації. Виходячи з того, що ми побачили в Україні, армія значно прискорила закупівлю та інтеграцію нових можливостей, таких як боєприпаси, що баражують. У поєднанні з жорсткою, реалістичною підготовкою, безперервним розвитком лідерів і організаційними змінами нові матеріальні рішення можуть підвищити летальність і живучість наших формувань. Крім того, за підтримки Конгресу армія оцінює різні шляхи придбання/повноваження, використовуючи методологію "купити, спробувати, змінити/вирішити" для швидкого впровадження наявних промислових рішень, продовжуючи при цьому уточнювати вимоги до постійних можливостей.

Досягнення цілей Армії-2030 також потребує впровадження значних організаційних і доктринальних інновацій та вдосконалення професійної військової освіти і підготовки, щоб наші люди отримували навички та знання, необхідні для перемоги в багатодоменних конфліктах. Як зазначив 40-й начальник штабу сухопутних військ генерал Джеймс Макконвілл, "ця смілива трансформація забезпечить об'єднаним силам діапазон, швидкість і конвергенцію передових технологій, які знадобляться для забезпечення в майбутньому домінування в ухваленні рішень і переваги, необхідної для перемоги в наступній битві".

Адаптація до мінливого характеру війни

Уряди Росії та Китаю дедалі частіше кидають виклик існуючим правилам міжнародного порядку. Аби зберегти військову перевагу, армія США повинна протистояти загрозам, які вони та інші супротивники являють собою за широким спектром проблем. По-перше, технології змінюють масштаб, швидкість і прозорість поля бою. У майбутньому поле бою буде насичене сенсорами, що створить труднощі в плані уникнення виявлення або досягнення раптовості. Повсюдні та дешеві датчики — стільникові телефони, комерційні безпілотники та дедалі доступніші складні засоби космічного базування — стають доступними широкому колу суб'єктів. Збройні сили, здатні негайно пов'язати ці датчики зі зброєю підвищеної дальності, що точно вражає рухомі цілі, матимуть явну перевагу перед будь-яким противником. Щоб протистояти цій загрозі, обом сторонам доведеться застосовувати засоби радіоелектронної боротьби і вражати космічні об'єкти, щоб вивести з ладу датчики або порушити здатність розподілених сил координувати дії. Майбутні збройні сили можуть зіткнутися з роями безпілотників, ракет великої дальності, боєголовок, що маневрують, і гіперзвукових ракет, які змусять їх розосередитися по всьому простору бойових дій, і водночас протистояти наземним силам, використовуючи технології, які підвищують летальність цих невеликих груп солдатів і машин.

Зміна характеру бойових дій також означає, що територія США більше не в безпеці. Кібератаки на мережі та критично важливу інфраструктуру в поєднанні з кампаніями з дезінформації являють собою значну некінетичну загрозу в будь-якому майбутньому конфлікті. Ці кампанії будуть спрямовані на населення США з метою маніпулювання американським народом, сіяння розбрату, уповільнення політичних рішень, порушення або затримки нашої здатності мобілізувати й розгорнути сили. Крім того, Китай і Росія можуть завдати удару по території з повітря і з моря, використовуючи ракети великої дальності, а також здійснити диверсійний акт за допомогою співробітників на території США. Хоча ми вважаємо, що наші супротивники завдаватимуть кінетичних ударів по нашій країні тільки в разі екзистенціальної загрози своєму режиму, той факт, що вони володіють можливістю прямого нападу на США, вимагає від нас врахування цього факту під час планування.

Як воюватиме армія 2030 року

Для того щоб американські збройні сили зберегли свою перевагу на полі бою в майбутньому, армія розпочинає комплексні зміни, що зачіпають способи набору, утримання, навчання персоналу та організації бойових дій. Сила цих перетворень полягає в тому, як всі ці елементи працюють разом, забезпечуючи вирішальну перевагу зараз і в майбутньому. Восени минулого року армія опублікувала Польовий статут 3-0 "Операції", в якому багатодоменні операції переведені з розряду концепцій у розряд доктрин. Ця доктрина є розвитком кількох попередніх концепцій, включно з повітряно-наземним боєм, операціями повного спектра та об'єднаними діями на суші. У ній також враховані уроки, витягнуті з більш ніж двох десятиліть боротьби з повстанцями, і спостереження за пізнішими військовими операціями, що відображають мінливий характер війни і Китай як виклик темпам розвитку. Багатодоменні операції вимагають від командирів синхронізації дій на суходолі, у повітрі, на морі, у космосі та в кіберпросторі для перемоги над супротивником у співпраці з нашими союзниками та партнерами у складі об'єднаних сил. Головною відмінністю США від Китаю або Росії є сильна і стійка мережа готових і надійних союзників і партнерів, яку Сполучені Штати, особливо армія, створювали і підтримували протягом десятиліть.

Найважливішим фактором перемоги на майбутньому полі бою є не нова техніка чи концепція, а наші люди: висококваліфіковані солдати, лідери та командири, які створюють згуртовані команди, які добре навчені, дисципліновані та готові битися і перемагати. Досвідчені та добре підготовлені солдати й командири визначають можливості та діють самостійно для досягнення загального задуму без конкретних наказів, що прискорює швидкість ухвалення рішень і створює перевагу на різних рівнях. Масштабована спроможність набирати й розвивати найефективніших солдатів і командирів є найбільш значною асиметричною перевагою армії США.

Крім того, керівництво армії професійно прагне забезпечити синів і доньок нашої країни технікою, необхідною для перемоги. Завдяки технологічним інвестиціям армія прагне зберегти переважну перевагу, яка дає змогу рятувати життя людей, стримуючи агресію і, якщо необхідно, якнайшвидше перемагаючи супротивника в конфлікті. Нарешті, щоб максимально ефективно використовувати нову доктрину, нову техніку і наявні кадри, армія повинна переглянути організацію бойових дій за ешелонами.

Організація бойових дій у великомасштабних бойових операціях

Протягом майже двох десятиліть бригадна бойова група була основним бойовим формуванням армії США на тактичному рівні. Цей перехід забезпечив вимоги до ротаційних місій в Іраку та Афганістані. Як показує досвід бойових дій в Україні та численних імітаційних великомасштабних навчань, для успішного проведення операцій потрібні навички, досвід і потенціал, наявні у вищих ешелонах армії, корпусів і дивізій на театрі воєнних дій. "Армія-2030" визначає пріоритетність інвестицій на всіх ешелонах, які забезпечать перевагу на полі бою і на театрі воєнних дій.

Армії на рівні театру воєнних дій відіграють важливу роль як у протистоянні, так і в конфлікті. Вони планують і проводять активні кампанії на підтримку пріоритетів командувачів військами, включно з навчаннями, двосторонніми зіткненнями і передовим базуванням для стримування агресії. Великомасштабні бойові дії з Китаєм або Росією потребуватимуть наявності кількох корпусів сухопутних військ з багатьох країн, і ми маємо реінвестувати кошти для розширення можливостей командувань компонентів сухопутних військ, перетворивши їх з ешелонів економії сил на штаби бойових дій. Армія США в Тихоокеанському регіоні та армія США в Європі/Африці повинні мати можливість синхронізувати ефективне ведення кампанії та бути готовими очолити в конфлікті не тільки сухопутні війська, а й формування, створені нашими дружніми відомствами, союзниками та партнерами.

Для виконання збільшених обов'язків армія театру воєнних дій інвестує кошти в такі організації, що контролюють театр воєнних дій, як мультидоменна оперативна група, бригада сприяння силам безпеки, командування/елемент вогневих засобів, ударна група, елемент інформаційної переваги та бригада військової розвідки театру воєнних дій. Мультидоменні оперативні групи — це спеціально створені формування, здатні координувати та інтегрувати кіберпростір, електромагнітну активність і космічні можливості з наземними вогневими засобами великої дальності, щоб позбавити командування противника можливості зашкодити нашим силам діяти в будь-якому районі суші, повітря або моря. Бригади сприяння силам безпеки розвивають потенціал наших зарубіжних партнерів шляхом консультування та зміцнення відносин. Командування вогневих засобів на театрі воєнних дій або вогневі підрозділи на театрі воєнних дій забезпечують командування спеціальними засобами управління та контролю для розроблення цілей і координації дій окремих та об'єднаних вогневих засобів. Групи ударного впливу синхронізують роботу наземних космічних і висотних сил, а елементи інформаційного забезпечення координують інформаційні можливості на всьому театрі військових дій. Нарешті, бригади військової розвідки забезпечують цілевказівку і попередження, а також багатопрофільну розвідку для цих та інших формувань театру воєнних дій і об'єднаних сил. Додавання цих сил і засобів до складу армій театру воєнних дій гарантує командуванню необхідні інструменти для синхронізації спроможностей сухопутних військ з об'єднаними силами, щоб забезпечити постійне домінування та стримування китайських і російських загроз.

Оскільки на театрі військових дій основна увага приділяється інтеграції об'єднаних сил, на армійські корпуси буде покладено відповідальність за об'єднання сил і засобів з усіх галузей на підтримку оперативних завдань театру військових дій. Корпуси є основним ешелоном армії для синхронізації та забезпечення мультидоменних ефектів. Штаб корпусу повинен синтезувати величезну кількість даних, отриманих з наземних, повітряних, електронних і космічних датчиків, щоб створити загальну картину складного поля бою, а потім забезпечити умови для дивізій, щоб вони домінували в ближньому бою. Командири корпусів відповідають за глибокі удари, синхронізуючи нанесення дальніх вогневих ударів ракетами, літаками і БПЛА з кібернетичними, космічними та інформаційними операціями, щоб порушити оперативний рівень дій противника. Ключовим фактором, що сприяє розвитку корпусу, є внесок армії в досягнення цілей спільного вседоменного командування та управління. Єдина мережа і сумісні системи командування та управління дають корпусу можливість інтегрувати відомства, союзників і партнерів у концепцію "датчик — стрілець — засіб підтримки", що лежить в основі мультидоменних операцій. Спільні принципи управління всіма доменами також допоможуть протистояти спробам противника порушити наше управління в космосі або кіберпросторі. Інвестиції в штаби корпусів дадуть змогу командувати об'єднаними і багатонаціональними силами на підтримку армії театру воєнних дій і командувача військами.

Дивізії Армії-2030 слугують основним тактичним формуванням на полі бою майбутнього завдяки їхній здатності синхронізувати маневр із впливом, щоб поставити бригадні бойові групи у вигідне становище. Можливості на рівні дивізії дають змогу командирам цих дивізій розподіляти основне навантаження і швидко перемикатися на підтримку командирів бригадних бойових груп у ближньому бою. Таким чином, ці командири можуть зосередитися на маневруванні своїми силами, перекладаючи складніші завдання розподілу та координації на командирів дивізій, які зберігають зв'язок для підключення датчиків, стрільців і підтримки, що дає їм змогу отримувати загальну картину та діяти швидше за супротивника, незважаючи на складність великомасштабних бойових операцій. Наприклад, посилення артилерійського командування дивізії ширшими можливостями дасть їй змогу вести масований вогонь у вирішальний момент або використовувати вразливі місця противника, що виникають. Дивізійні батальйони ППО дають змогу командирам дивізій розміщувати обмежені сили і засоби ППО там, де це найбільш необхідно. Інженерні підрозділи дивізії, особливо у складі бронетанкових з'єднань, матимуть набагато більше можливостей для проведення складних операцій з форсування річок та їх прориву. Консолідація засобів забезпечення на рівні дивізії також покращує підготовку, готовність і контроль за використанням унікальних навичок і обладнання для інженерів, кібернетиків, розвідників, солдатів радіоелектронної боротьби та артилеристів.

"Армія-2030" зберігає переваги бригадної бойової групи в летальності та швидкості ухвалення рішень, але водночас зменшує її розмір, щоб підкреслити стратегічну мобільність, тактичну маневреність і виживаність завдяки розосередженню по полю бою. Нинішні командири бригадних бойових груп не володіють достатніми можливостями для виконання функцій основної тактичної ланки на полі бою, де домінують сенсори і високореактивні вогневі засоби без гарантованого панування в повітрі. Звільнення командирів від відповідальності за синхронізацію дедалі більшого переліку летальних і нелетальних впливів дає їм змогу залишатися мобільними й активними, вести бій із танкових веж або з ходу, а не бути вразливими, залишаючись прив'язаними до командних пунктів. На майбутньому полі бою це не тільки збереже їм життя, а й зробить їх потужнішими і домінувати в ближньому бою.

Жодна з цих організаційних змін не є самостійною — вони працюють у комплексі для розв'язання завдань, що стоять перед майбутнім полем бою. Сухопутні війська "Армії-2030" забезпечують зовсім інші можливості на рівні дивізій, корпусів і театрів воєнних дій, оскільки загроза на майбутньому полі бою складніша, а технології набагато досконаліші, ніж це передбачалося в рамках концепції "повітряно-наземного бою". Ешелони "Армії-2030" спеціально побудовані таким чином, щоб надавати різні можливості кожному ешелону, даючи змогу нашій армії перемагати на майбутньому полі бою й у такий спосіб посилаючи чіткий сигнал стримування будь-якому потенційному супротивнику.

Висновок

Керівництво армії визнає, що сили, оптимізовані протягом останніх 20 років для підтримки операцій з боротьби з повстанцями, повинні зазнати серйозних змін, щоб забезпечити їхню готовність до великомасштабних бойових дій проти великої військової держави. Дешеві та численні датчики, а також дедалі точніші далекі вогневі засоби, космічні, електронні та кібернетичні можливості змінюють характер військових дій і тип сил, які найбільше підходять для поля бою. "Армія-2030" — це план трансформації армії, спрямований на створення сил, необхідних для стримування агресії шляхом збереження явної військової переваги. Це вимагає від керівництва армії збалансувати нашу здатність реагувати на сучасні виклики з трансформацією нашої техніки, доктрини та структури сил з урахуванням майбутніх загроз. Технологічний прогрес призводить до змін в організації та веденні бойових дій, у той час як війна залишається жорстоким і кривавим поєдинком волі людей. Оскільки люди живуть на землі, конфлікти, як і раніше, вирішуватимуться силами, здатними захопити й утримувати позиції. Перемога завжди залежить і залежатиме від згуртованих команд, дисциплінованих, підготовлених, готових битися і перемагати. Сполученим Штатам пощастило, що ми маємо людей — офіцерів, солдатів і цивільних, які складають нашу армію, — які дають нам цю асиметричну перевагу перед будь-яким супротивником.

Про авторів

Джеймс Рейні — генерал, головнокомандувач Командування перспективного розвитку армії США і відповідає за перетворення армії з метою забезпечення бойової готовності в майбутньому. Він також зробив свій внесок у зусилля з перетворення армії США на двох попередніх посадах — заступника начальника штабу G-3/5/7 у штаб-квартирі міністерства армії та командувача Об'єднаного центру озброєнь. Генерал Рейні командував солдатами на рівні батальйону, бригади та дивізії в операціях "Незламна свобода" та "Іракська свобода".

Лора Поттер — генерал-лейтенант, заступниця начальника штабу з розвідки (G-2) у штаб-квартирі Міністерства оборони США. На попередніх посадах вона керувала модернізацією та підвищенням готовності розвідувальних служб, обіймаючи посади генерал-лейтенанта і коменданта Центру передового досвіду розвідки армії США у Форт-Гуачука, а також директорки J-2 Європейського командування ЗС США. Генерал-лейтенант Поттер командувала і керувала військами під час розгортання, включно з операціями "Незламна свобода" та "Іракська свобода".