Росіяни бояться його як чорт хреста: Олексій Пергаменщик про тризуб для Батьківщини-матері

Нещодавно в Києві на монумент Батьківщина-мати встановили замість радянського серпа та молота тризуб – герб України. Але заміна символу викликала в Україні чимало суперечок. Одні наголошували на необхідності позбавлення від радянського минулого в розпал війни, інші були проти витрачання грошей на скульптуру, бо на фронт потрібна зброя.

Факти ICTV поспілкувалися з автором тризуба, скульптором-монументалістом Олексієм Пергаменщиком. Він розповів, як працював над створенням тризуба, чому старий радянський герб на статуї вважає “очима Саурона”, а також поділився думками щодо подальшої долі герба СРСР.

– Пане Олексію, розкажіть, будь ласка, як ви працювали над тризубом, який нині ми бачимо на скульптурі Батьківщина-матір?

– Спочатку я промальовував усе вручну, олівцем на папері. Далі – переносив у комп’ютер, і ми дивилися різні графічні варіанти. Робили колегіальний відбір. У нас було понад 20 графічних варіантів, з яких методом відбору визначалися, які залишати.

Сам тризуб ми не змінювали. Я взяв усі параметри з конституції. Усі радіуси, ширини ліній, абсолютно все, що там прописано. Він у нас в Конституції намальований двома лініями, і саме так я зробив із нього барельєф.

Далі ми перейшли до 3D-моделювання. Я ліпив макети в масштабі один до тридцяти. Було кілька штук із пластиліну, доволі великі –  50 сантиметрів заввишки. Я виварював реальні зразки з нержавіючої сталі, піднімав їх на тросах нагору, вивішував на щиті, відходив і дивився. Потім знову заходив, обрізав угорі, потім знову відходив і дивився. І так цикли повторювалися. Фінальний варіант був таким, як ми зараз бачимо.

– А яка максимальна висота та ширина тризуба?

– Висота тризуба – 7 м 60 см, а ширина – 4 м 56 см. Глибина барельєфа у нас 20,5 сантиметрів. Сам щит – 12 метрів висота і 8 метрів ширина.

– Скільки часу працювали над створенням тризуба?

– Це було схоже на перегони. Таке собі надскладне завдання, яке виконати в стислі терміни непросто і відповідально. Ми мали переконатися, що робимо це так, як треба, щоб воно мало гарний вигляд на віки. Щоб нас наші нащадки не осудили, а навпаки – схвалили цей герб, і щоб він органічно вписувався в саму скульптуру.

Щоб вона не тримала тризуб на щиті, а щоб тримала щит із тризубом. Тобто, щоб він був у рамках щита і не відволікав від портрета.

Гадаю, що я правонаступник вчення монументального, українського. Бо я є діючим монументалістом. Поки що тризуб – це моя найбільша робота. Я маю кілька монументів із каменю – вони не перевищують шести метрів, а тут 7,5 метрів. Це найбільший мій витвір.

Читайте:

– Ви кажете, що терміни виконання роботи були стислими. Тобто, мабуть, працювали мало не цілодобово? Як рідні сприймали постійну вашу відсутність?

– Знаєте, будь-які вдалі речі робляться фанатами. Себе таким вважаю. Я почав ліпити з восьми років і все життя про це тільки думаю і живу цим. Цей тризуб приходив мені уві сні, я вимальовував його де тільки міг. Навіть було таке, що дивився на рівну стіну і там уявляв, яким він має бути. Це безперервний процес, 26 годин на добу.

Рідні мої витривалі. Мої дві доньки і дружина чудово знають, що коли тато працює, то він перестає існувати у світі людей.  Він починає існувати у світі монументальної скульптури. Вони спокійно до цього ставляться. Інакше неможливо щось створити.

– А чи потрібно було, щоб вага тризуба не перевищувала вагу серпа й молота, які були у початковій версії?

– Метал, який нам дали, це був наш вітчизняний – він просто був іншого кольору і трохи не підходив за товщиною, бо був 1,7 мм. Якби ми з ним працювали, то ризикували збільшити навантаження кілограмів на 100. Ми не пішли на це.

Взагалі вся Батьківщина-мати зроблена з нержавіючої сталі, насиченої титаном, завтовшки 1,5 мм. Це чітко було прописано в документації. Тому ми змушені були купувати таких параметрів бельгійську сталь.

– Чи важко було встановлювати? Які труднощі були?

– Так, це було непросто зробити. Ми піднімали тризуб у два етапи. У перший день здійнявся сильний вітер, і ми змушені були зупинити процес. У той час як піднімали щит, я був наверху. І коли щит почав відриватися від постаменту, роботи зупинили, бо відчули що почало сильно розхитувати руку зі щитом.  Але наступного дня вранці о 5.30 почали знову підйом із позначки 26 на позначку 93 метри, і в нас усе вийшло. Нам пощастило з погодою і з тим, що не було тривог. І вже о 7.30 ранку ми його закріпили.

Загалом умови були складні – нагорі температура була 45 градусів. Так нагрівався рукав. Вітер дув гарячий, як із фена. А в саму трубку треба зістрибнути. Люлька висить на висоті 93 метри, і в неї треба зістрибнути зі щита. Там є пробіл близько метра, і його треба подолати. Уявіть, однією ногою ти стаєш у щит, а іншою – в люльку. А під тобою 93 метри і нічого немає. Мені пощастило, що я не боюся висоти. Але я боявся, коли перелазив уперше в люльку, яка хитається на вітрі, плюс ще щит сам по собі хитався, немов вітрильник.

– А що тепер із декомунізацією меча? Чому цей момент упустили?

– Там є зірки на ньому. Якби мені хтось дозволив, то я би просто безоплатно їх позрізав та й усе. Це можна зробити акуратно болгаркою. Я думаю, що з часом музей планує це зробити. Самі орнаменти не треба чіпати. Просто зірки зрізати і все.

Читайте:

– Чи зміниться ставлення в українців до того, що змінився герб на щиті?  

– Гадаю, що щось таки зміниться. Пам’ятаєте Володар перснів, коли було око Саурона, і куди він дивився – там були орки. Це абсолютно пряма аналогія. Тобто, там де є ці радянські символи – там є орки. І вони туди лізуть. Якщо їхніх символів немає – нема чого “освобождать”. Тризуба вони бояться як чорт хреста. Тому, що тризуб до москалів не має жодного стосунку.

– Чи вважаєте ви, що ці заміни є своєчасними?

– Це все на часі. Можна провести і тут таку аналогію. Наприклад, хтось приходить до церкви і починає молитися. Молиться, молиться, має якісь проблеми. І відчуває підсвідомо, що молитви не доходять, не всі доходять або невчасно доходять. І коли він виходить із церкви, то озирається, дивиться на купол, а там висить пентаграма замість хреста. Запитайте в цієї людини: треба чи не треба це просто зараз змінювати?

Якщо взяти історію людства, то всі війни, конфлікти – це були передусім протистояння символів. От візьміть протистояння зірки і свастики, протистояння корони й лілії, коли були сторічні війни. Всі війни велися за символи.

– Як ви ставитеся до ідеї перейменувати Батьківщину-матір на Україна-мати?

– Це дуже схвальна ідея. Ми нічого не змінюємо. Ми просто робимо ребрендинг. Ми робимо уточнення. Що для нас Батьківщина – Україна.

– Як ви ставитеся до ідеї зберегти зняті зі скульптури серп і молот? Що з ним, на вашу думку, потрібно зробити?

– Це культурна спадщина. Я проти того, щоби щось ламати й знищувати. Це нехай вирішують нащадки. Саме для того ми маємо цю спадщину зберегти. Я би, як скульптор-монументаліст, пропонував узяти цей символ і перевернути його догори дриґом, розмістивши в темному приміщенні під ногами Батьківщини-матері. Там є внизу зала, де це можна зробити. Однак він обов’язково має бути перевернутим. Бо коли символи перевернуті – вони не діють.

У темряві його слід підсвітити червоно-кривавими ліхтарями, щоб там було страшно перебувати. І всі, хто на нього дивитиметься, розумітимуть, що це символ тероризму, несправедливості та режимів, які породила радянська комуністична культура. Це треба зробити. Я вважаю, що діти мають знати історію, щоб те, що ми маємо зараз, ніколи не повторилося.