Заперечував Голодомор, хотів ядерного удару та мільйони на рахунках: хто такий Петро Симоненко

11 серпня СБУ повідомила про широке коло звинувачень та підозр на адресу колишнього головного комуніста України Петра Симоненка. Всі вони стосуються періоду так званого великого вторгнення Росії в Україну, натомість діяльність Петра Симоненка до 24 лютого 2022 року не включили. А тому 24 Канал вирішив нагадати читачам про інші, не менш скандальні, факти з "багатої" біографії головного українського комуніста.

Продукт системи: як Симоненка "просунули по партійній лінії"

Петро Симоненко – уродженець Донбасу. Народився майбутній зрадник 1 серпня 1952 року в Донецьку, тоді місто ще носило назву Сталіно. Любов до цього тирана Симоненко пронесе через все життя та оспівуватиме його навіть попри заборони.

Як це, до прикладу, було ще в 2019 року в Києві, де КПУ влаштувала в Києві "лівацький шабаш" під виглядом "науково-практичної конференції" на честь Сталіна. На цьому "заході" Симоненко вручав медаль до 140-річчя диктатора.

Симоненко славить Сталіна, Київ, грудень 2019 року / фото з офіційного сайту забороненої КПУ

Батько Петра Симоненка був трактористом, а мати санітаркою. У післявоєнні часи такі вихідні дані схвалювалися комуністичною євгенікою, яка дуже переймалася створенням так званої "радянської людини".

• Петра Симоненка можна вважати якраз продуктом цієї системи: він закінчив Донецький політех, під час навчання проявив себе як кар'єрист. Молодого активіста помітили та, як говорили в ті часи, – "просунули по партійній лінії".
• Інженер-електромеханік почав працювати в місцевому проєктному інституті, але його більше бачили не за кресленнями, а на комсомольських зборах та біля дорослих "авторитетних комуністів".

Незабаром Петро Симоненко вже став головним комсомольцем Донецька, вступив у "дорослу" компартію, а далі стрімко перестрибнув з регіонального на республіканський рівень. У 1982 році Симоненка взяли на високу посаду ЦК ЛКСМУ (український комсомол).

Далі вже майоріли високі посади в Компартії, Симоненко до цього активно готувався і навіть навчався у головній комуністичний кузні кадрів – Київській вищій партшколі.

Та "рожеві мрії" комуніста Симоненка зруйнував "чорний лебідь" у вигляді розвалу СРСР. Диплом топ комуніста він отримав в 1991 році, коли це вже не гарантувало, де-факто, нічого.

Нові реалії – "нова еліта"

Розвал "совка" Симоненко зустрів у статусі 2-го секретаря Донецького обласного комітету КПУ. У нових реаліях комуніст не загубився і доволі швидко прибився до нашвидкоруч створеної корпорації "Укрвуглемаш", як заступник генерального директора.

Схоже, стали в нагоді зв'язки, отримані на першому місці роботи – "Дондіпровуглемаші" (скорочено від Донецький державний науково-дослідний, проектно-конструкторський і експериментальний інститут комплексної механізації шахт).

На цій позиції Петро Симоненко долучився до процесу приватизації державного майна, який стартував в 1992 році, а також до іншого не менш цікавого процесу, описаного Марксом як "первісне накопичення капіталу". На Донбасі він мав свою жорстку специфіку. Петро Симоненко став частиною цих процесів.

Україна після здобуття Незалежності не провела люстрації і навіть обрала собі колишнього комуніста за президента. Хоча КП(Б)У на чолі зі Станіславом Гуренком за підтримки московських путчистів у серпні 1991 року була заборонена, у владі опинилося чимало колишніх однопартійців Симоненка – всі ці старі кадри раптово стали "новою елітою".

Ренесанс лівих популістів і зв'язки з "червоними директорами"

Новоспечений топменеджер "червону книжечку" не викидав, а тому, коли пройшов перший переляк і всі побачили, що ніхто не збирається діяти за принципом "комуняку на гіляку", вирішив повернутися у велику політику.

Тим паче, що економічні негаразди 90-их створили всі умови для ренесансу лівих популістів.

• У 1993 році було створено (насправді – відновлено) нібито нову Комуністичну партію України, яка одразу почала презентувати себе в якості спадкоємиці тих самих комуністів. Симоненко перебував у гущі подій як "нове обличчя".
• У 1993 році його обрали першим секретарем Донецького обкому КПУ, а з 19 червня 1993 року Симоненко беззмінно (аж до заборони) очолював Компартію України.

Обрання 40-річного Симоненка сталося не на пустому місці – він виступив "локомотивом" перезапуску політсили, а завдяки старим зв'язкам з "червоними директорами" та власній "фінансовій подушці", отриманій на Донбасі, організував з'їзд комуністів, який вони назвали "відновлюваним".

У цій ситуації варіантів не обрати головного спонсора і натхненника "бенкету" не було. Це розуміли й старі комуністи, а тому ані путчист-невдаха Гуренко, ані головний кримський комуніст Грач опонувати молодому Симоненку не наважились.

Начальник п'ятої колони, мільйони на рахунках та сім'я

З 1994 року Петро Симоненко оселився у Верховній Раді на чолі фракції комуністів, з того часу він став постійною "п'ятою колоною", що працювала відверто проти України та її незалежності (як і належить комуністам).

При цьому, формально і дуже парадоксально Петро Симоненко вважається одним із батьків Української Конституції, хоча і зробив усе можливе, щоб затягнути процес її ухвалення та здійснив чимало спроб, щоб протягнути туди суперечливі трактування в статусі мін сповільненої дії.

Симоненко на зустрічі з Путіним, 2002 рік / фото з офіційного сайту Кремля

Петро Симоненко залишався в парламенті разом із своєю фракцію, що дозволило йому та його колегам непогано заробити.

Симоненка це влаштовувало: продаж партійних і державних посад (наприклад, на митниці, яку в часи Януковича кілька років очолював комуніст Калетник) і гарантованих депутатських мандатів, допомога у "вирішенні" комерційних питань, голосування на користь олігархів (Фірташа та інших), розкішне життя (мільйони на рахунках, вілла в Іспанії + будинок на Волині, маєток під Києвом у Горенці за мільйони доларів (записаний на сина) і купа іншої нерухомості) та статус резидента на шоу Савіка Шустера – все це стало рутиною для головного українського комуніста.

Розкішний маєток Симоненка на Київщині

Він розлучився з першою дружиною та знову одружився. Новою дружиною стала скандальна "журналістка" Оксана Ващенко з замашками світської левиці та бізнес-леді одночасно. Та народила Симоненку двох дітей – доньку (2009) та сина (2010).

Від першого шлюбу у Симоненка є двоє дорослих синів. Цікаво, що старші сини Симоненка – дуже успішні бізнесмени, старший син Андрій Симоненко одружений на доньці колишньої нардепки від Партії регіонів – Ващук.

Завжди рівнявся на "старших братів" з Москви

За роки у великій політиці Симоненко ніколи не забував, що його партія є лише філіалом російських комуністів і діяв відповідно. Московські "старші брати" йшли за схожою траєкторією і теж могли прийти до влади – головний російський комуніст Зюганов так само програв на виборах президента Росії, але драматичніше (схоже, що перемогу у "Великого Зю" нахабно вкрали на користь вже немічного Єльцина).

Служба Безпеки України попереджає про небезпечні зв'язки Симоненка

Вже після перемоги Путіна в 1999 році російські комуністи поспішно вписалися в нові реалії та стали частиною російської влади. Симоненко за цими процесами споглядав зблизька, оскільки практично не вилазив з Москви, а після повернення транслював російську адженду у Верховній Раді та на телебаченні.

Все це дає підстави вважати Петра Симоненка агентом впливу росіян в Україні. Це зрозуміло навіть без статусу кавалера російського ордену "Дружби народів", який Симоненко отримав у 2012 році.

У тіні "великого Зю" / фото СБУ

Про це говорять і колишні соратники Симоненка, зокрема, ображений на колишнього шефа інший зрадник, львівський комуніст Олександр Голуб, який нині також переховується в Росії, в 2014 році розповідав, що Симоненко крав "інвестиції" з так званої "партійної каси".

Про джерела "інвестицій" Голуб не говорив, але легко можна припустити, що ті, хто додумався інвестувати в Медведчука, могли розкласти яйця по корзинах і дати гроші комуністам.

Як і Зюганов, Симоненко легко підкорився призначеному "спадкоємцю" та став членом оточення Віктора Януковича, в статусі "груші для биття" та політичного спаринг-партнера. Разом з регіоналами комуністи Симоненка створили потужну п'яту колону, що діяла в інтересах Росії. Про це свідчать численні заяви Симоненка з трибун парламенту та на ТБ, а ще більше – голосування за антиукраїнські по суті чи проросійські ініціативи.

Я б хотів звернутися до так званих євроінтеграторів ще раз вчитатися в угоду про асоціацію. У тексті до України пред'являються одні вимоги, але немає жодного рядка про підвищення заробітних плат до європейського рівня. Зате активно захищаються права сексуальних меншин. Дійде до того, що замість Параду Перемоги Хрещатиком крокуватиме факельна хода нацистів з УПА і гей-паради,
— Петро Симоненко лякає українців класичним комбо російськох пропаганди напередодні початку Революції Гідності 22 жовтня 2013 року.

Так, комуністи у повному складі голосували за ратифікацію Харківських угод, лобіювали сумнозвісний закон Ківалова – Колесніченка, сам Симоненко долучився до спроби посварити українців і поляків на темі так званої "Волинської різанини" і був серед тих, хто звертався до Сейму з проханням визнати ті події геноцидом поляків.

Симоненко на мітингу в Луганську (2012) готує картинку для російських ЗМІ і візуальне підгрунтя для появи "ЛНР" / фото – офіційний сайт політика-зрадника

Насправді перелік антиукраїнських дій Симоненка можна ще продовжити:

• заперечував факт Голодомору,
• публічно підтримував Сталіна,
• розповідав з трибуни Верховної Ради фейки про нагородження Романа Шухевича аж 2 "залізними хрестами" особисто Гітлером,
• схвалював сталінську геноцидну депортацію кримських татар,
• активно виступав проти інтеграції України до ЄС і НАТО,
• натомість активно тягнув країну в обійми Росії (Митного союзу, ОДКБ тощо),
• наполягав на федералізації України, як того хотіли росіяни,
• називав українську владу "тоталітарною диктатурою з ознаками фашистського толку".

З "червоного короля" в маргінала: що Симоненко робить у Росії

Після перемоги Революції Гідності роль КПУ нарешті отримала оцінку – у 2015 році партія була заборонена й мала опинитися поза законом.

Петро Симоненко підпав під декомунізацію та перетворився на політичний труп, він зник з більшості українських телеекранів і вже не міг масово отруювати російською пропагандою глядачів. Лише інколи комуніст виринав з небуття, як от у 2021 році на каналі "Наш" (належав іншому російському агенту – Євгену Мураєву) та йому подібних, щоб розповісти про "громадянську війну на Донбасі", "зовнішнє управління" та іншу маячню.

При цьому Симоненко став резидентом на російських політ-шоу. Попри російську агресію, наслідком якої стали окупація Криму та частину Донбасу, Симоненко продовжив кататися до Москви, де став зіркою місцевих пропагандистських телешоу. Там Симоненко таврував українську владу та розповідав, яка гарна Росія і як гарно Україні буде з нею, себе ж презентував як "жертву режиму".

По поверненню Симоненка час від часу тягали на допити та проводили обшуки. Інколи знаходили цікаві речі, наприклад, пістолет Стєчкіна з глушником і набої до нього.

Симоненко на Кубі / фото СБУ

Також СБУ встановила факти співпраці Симоненка з російськими спецслужбами, але в української Феміди не знайшлося часу на належну оцінку вчинків головного українського комуніста. Можливою причиною такого зволікання є наявність у Симоненка "папок" компромату на всіх своїх колег і дотичних осіб. "Цей час настав" лише влітку 2023 року.