Кушайте, не обляпайтесь: як влада РФ вигодовує росіян до стану тварин

На росії знову скандал й знову через якість харчування. Ось тільки-но росіяни відчули на губах присмак митого у молоці тіла російського фермера, який з друзями купався у молоці, щоб потім відправити його на прилавки магазинів, як знову їм ткнули у очі ще один російський "ГОСТ".

Про купіль на молочному підприємстві я писала, бо це реально треш, а що ще цікавіше, ось ці "банні дні" влаштовують на усіх молочних підприємствах росії, то у мережі повно відео цілих бригад, що плюскаються у чанах з молоком.

Цікаві люди. Це ж як треба не поважати, ненавидіти свій народ, щоб постачати йому таку їжу.

Новий скандал пов’язаний з тим, що на росії перевіряли виробництва м’ясних, ковбасних виробів та фаршу й знайшли у фарші цілий "смаковий" ряд: сальмонела, кишкову паличку та лістерії.

От про лістерії взагалі цікаво. Тому дуже рада за росіян, бо постійне побажання "холера на вашу голову", яке лунає з усіх куточків світу, зрештою може реалізуватися, хоч не в холерному вигляді, але покосить росіян гарно.

От трошки розповім вам про цю дивину, якою годують росіяни росіян.

Лістеріоз – це захворювання, яке починається, якщо в організм потрапляють лістерії monocytogenes. Захворювання є досить серйозним – в 30% випадків лістеріоз загрожує летальним результатом, тому дуже важливо знати, як убезпечити себе від нього. Лістеріоз може розвинутися за кілька днів або за два місяці. Зазвичай збудник лістеріозу потрапляє в організм разом із зараженими продуктами, в результаті чого через кров або по лімфатичних судинах потрапляє в селезінку, печінку, легені, лімфатичні вузли і нервову систему. Саме таким чином в організмі з’являються вогнища некрозу, які називають лістеріоми. Лістеріоз у людини розвивається в залежності від сил імунної системи, саме тому важкі мозкові ураження можуть спостерігатися в основному лише у немовлят і хворих на імунодефіцит. Лістеріоз у вагітних лякає саме цією формою, адже вона дуже характерна для новонароджених, яким захворювання може передаватися від мами. Причому плід може заразитися цим захворюванням як під час виношування, так і під час пологів. Інфікування плода загрожує багатьом: це і мимовільний аборт, і народження мертвої дитини, і народження дитини, який буде мати будь-які вади розвитку. При цьому вроджений лістеріоз загрожує високим ризиком летального результату і вважається одним з найважчих варіантів розвитку інфекційного захворювання.

Не здивуюсь, якщо ось-ось росію накриє якась епідемія. Жити серед сміття, їсти гидоту, справляти потреби під себе, що може очікувати від всесвіту така істота, як не мор, голод та знищення себе самої.

Оце "смакота", з’їв й на кладовище. Смачно, корисно, а головне це ж так по-совєцькому. Що змішали у чані, те й подали людям: навоз, тирсу, пальмову олію, сіль, цукор, фарбник.

Ото у срср люди шуткували, що ковбаса з туалетного паперу. Так от, що я вам скажу, що туалетний папір, що ковбасу, що морозиво, усе виготовляли у срсрс на імпортному обладнанні по імпортним технологіям, які закупляли за кордоном, це було дорого та дефіцитно, тому такий дорогий дефіцит у дефіцитну ковбасу не клали.

Взагалі, ось цю неповагу до себе, неповагу до якості харчування, заклали саме тоді, в часи срср, бо, хто пам’ятає, увесь товар та продукцію виготовляли 1, 2 та 3 сорту, то вислів "третій сорт – не брак", це теж звідти. Для еліт робили більш якісну продукцію, для мас гнали "ширпотреб", тобто дешево-сердито-багато. Тому срср став найбільшим споживачем пальмової олії.

Я якось спитала у кількох людей, що ностальгували за срсром, особливо у гастрономічних смаках, що зараз у сучасному світі немає такого, що було тоді й чому саме оту кляту ковбасу вони вважають її еталоном харчування, чому. Відповіді здивували. Одна людина розповідала про неймовірно смачну продукцію, яку приносила з "бази ОРСУ" її родичка, а інша просто відповіла "цей майонез був єдиним, що діставали по блату та берегли до свят, то відкрив омріяну баночку, вже куштував, як манну небесну".

Отак й жили "братські" народи у своєму гетто, от чому вони й прагнуть його відродити, щоб доступ до якісного харчування був не у всіх, й ті, хто мав до нього доступ, отримував повагу, блат, увагу й міг почувати себе трошки вище над усіма "рівними". От саме ці люди, вони на Донбасі дуже хотіли "назад в срср" та пожити "по-руськи". Бо ж влада, бо коли нічого немає, а в тебе є, то це влада, приниження інших, відчуття сили.

А ось людина, яка згадала, що смакувало й було найкраще, бо не було вибору продуктів харчування, вона не хоче ні в руський мир, ні в срср.

Оцю б новину з виготовляння "смаколиків" на росії я б показувала мешканцям ОРДЛО, які на 2014-й рік просто були у захваті від можливості "покушать настоящее, по ГОСТУ".

Я не знаю чому, але ось це “поесть советское, по ГОСТУ", це була якась маніакальна ідея, яку я часто чула від сусідів у Свердловську.

На 2014-й рік у місті де я жила (місто Свердловськ, Луганська область) у нас було дуже багато супер-маркетів, декілька великих базарів, купа магазинів. Вибір продуктів був шалений, від місцевого виробника до імпортного. Але люди зітхали "вот бы колбасы по 2-20", й коли Луганщину почали окуповувати, ось ці апологети руського миру верещали від захвату "советского поедим, русского, по ГОСТУ, натурального". Це при тому, що усе місто знало й бачило, що з Ростовської області їдуть люди до нас скупляти продукти харчування й вихваляють, яке воно усе смачне.

Зараз усі пабліки російського прикордоння забиті отою самою ностальгією, люди діляться спогадами, як їздили на Луганщину за смачними продуктами, розповідають про ставлення, згадують улюблені українські торгівельні марки.

На фоні того, що росія отримала незалежність – цікавий факт, від кого й чого, але ж сьогодні не про це – мала змогу наладити виробництво продуктів харчування, як-то кажуть на рівні, але вибрала шлях срср "много, дешево, так сойдет".

Ті, хто живе на росії й ніколи не споживали нічого іншого, ті вважають цю продукцію досконалою. Пам’ятаєте про радянський майонез, що у чергах виборювали наші матері й подавали, як смаколик на свята? Ото ж воно, продовження цього пекла. Ті ж росіяни, що мали змогу їздити у якесь прикордоння та куштували у подорожах продукти інших країн, ті, звісно ж, намагалися привезти більше, бо розуміли різницю якості. Ті ж, хто на росії має гроші й ні в чому собі не відмовляє, то, звісно, "патріот своїй страны", але їсть у ресторанах та купує натуральне дороге, якісне. Пересічному ж біляш-чибурек-шаурма з усього, що бігає, навіть з того ж самого пересічного росіянина.

Зараз, коли росію вже чуттєво накривають санкції й технологічно-еволюційна складова бізнесу та виробництва почала занепадати без поставок імпортних запчастин чи складових, люди почали відчувати зниження й без того сумнівної якості продуктів харчування.

Відчуває це й ОРДЛО, бо ж усі поставки продуктів ведуться з росії. Однак, в ОРДЛО інформацію стосовно того, що за "смаколики" їдуть до їх столу, не знають через брак інформації та приховування її.

Більш того, увесь "неліквід", брак чи заборонену після перевірок небезпечну продукцію виробники не знімають з продажу, а поставляють її саме в окуповані регіони.

От в срср я чула такий вислів "люди не свині – усе поїдять". Його часто казали й на Донбасі. Але, не думаю, щоб хтось копав філософію цього вислову та його психологічну складову.

Тварини поважають себе та мають інстинкт самозбереження, тому не будуть їсти, що попало. Наприклад, кози ніколи не будуть їсти отруйну чи гірку рослину, або якесь сміття біля дороги, бо це елегантна, шляхетна, розумна тварина. Та й гарний господар ніколи не дасть тварині щось отруйне, неякісне, що може призвести до загибелі чи хвороби. Це повага.

Тому ще раз повторюю, відсутність поваги до себе, це страшна річ. Не може бути країна розвинутою, якщо люди самі себе обкрадають, не поважають, якщо пропонують сусіду якусь гидоту чи виготовляють та кидають у продаж щось накшалт отого "поживного" фаршу, що знайшли на росії. Ось це совок. Клятий совок, який все знищує. Відношення до навколишнього світу має бути засновано на повазі.

Тому ми теж повинні читати такі новини. Не тільки щоб поглузувати з росіян. Скоріше, щоб побачити ці страшні гнійні рани совкізму та регулярно оглядати себе, свою країну, суспільство, чи не захворіли, не розповсюджується ця зараза від сусідів, чи немає на нас отих страшних радянських гнійників, які роблять з людини істоту.

А росіянам – смачного. Кушайте, не обляпайтесь!