"Барбенгеймер" надихнув. Складено список найкращих і найгірших фільмів про війну

Щоліта, починаючи з 2016 року, ми старанно складаємо для наших постійних читачів список літератури на літні канікули. Цього року дивне, але привабливе явище, відоме як "Барбенгеймер", надихнуло нас на щось інше. Отже, вперше ми представляємо топ фільмів Strategic Outpost – наш ненауковий вибір найкращих і найгірших фільмів про війну всіх часів!

Фокус переклав статтю Девіда Барно і Нори Бенсахель про те, що подивитися на військову тематику.

"У нашому списку представлені найрізноманітніші фільми – від чорних комедій до документальних фільмів, а також усе, що знаходиться між ними, включно з численними лауреатами премії "Оскар" і кількома номінантами на "Золоту малину"! Подібні списки, звісно, часто викликають суперечки, і ми вже чуємо, як ви кричите на нас за те, що до них не увійшли ваші найулюбленіші/найненависніші фільми. Хоча ми не вважаємо за потрібне виправдовувати свій вибір (зрештою, це наша колонка), ми запрошуємо вас поділитися своїми думками за адресою [email protected]. Якщо ми зберемо достатньо хороших пропозицій, то, можливо, опублікуємо наступну колонку, що складається з улюблених фільмів читачів War on the Rocks", — попереджають автори.

Найкращі військові фільми за версією Strategic Outpost

"Доктор Стренджлав, або Як я перестав боятися і полюбив атомну бомбу" (1964 р.)

• Номінований на чотири премії "Оскар", зокрема як найкращий фільм

Воістину дідусь усіх фільмів про національну безпеку, а також альфа і омега чорних комедій про холодну війну. У фільмі зібрані всі зірки – від Джорджа К. Скотта до Сліма Піма. Скотта до Сліма Пікенса (саме тут Джеймс Ерл Джонс дебютував на екрані), а Пітер Селлерс зіграв щонайменше три ролі. У цьому злісно-смішному фільмі про ядерний Армагеддон звучить одна з наших улюблених фраз усіх часів: "Джентльмени, тут не можна битися! Це військова кімната!!!" Головне – не пийте фторовану воду, щоб захистити свої дорогоцінні біологічні рідини.

"Рестрепо" (2010)

• Володар призу журі "Санденс" за найкращий документальний фільм і номінант на премію "Оскар" за найкращий документальний фільм

Цей потужний фільм Себастьяна Юнґера і Тіма Гетерінґтона розповідає про життя і втрати піхотної роти десантників армії США в смертельно небезпечній Коренгальській долині Афганістану під час їхнього 15-місячного бойового відрядження у 2007-2008 роках. Ми показуємо фрагменти цього фільму практично на кожному занятті, оскільки в ньому безжально зображено світ сучасного піхотинця під час (і поза) тривалих бойових дій. У ньому чудово показано невизначеність бою, що насувається, біль людських втрат і нудьгу днів, коли немає чим зайнятися в суворих бойових умовах. Фільм захоплює і надихає, але ще важче дивитися його зараз, з гіркотою усвідомлюючи, що показаних у ньому страждань зрештою виявилося недостатньо, щоб Афганістан не дістався ворогові, заради перемоги над яким ці люди пожертвували усім.

"Грейхаунд: Битва за Атлантику" (2020)

• Номінований на одну премію "Оскар"

Цей видатний фільм є екранізацією захопливого роману К.С. Форестера "Добрий пастир" про битви в прохолодній Північній Атлантиці під час Другої світової війни. Том Генкс у головній ролі капітана есмінця ВМФ, що виконує своє перше бойове завдання, веде конвой вразливих торгових суден через штормові моря, тоді як убивча зграя нацистських підводних човнів неухильно скорочує число його підопічних і витримку капітана. Напружений і неупереджений портрет цього смертельно небезпечного, але майже забутого театру воєнних дій, невблаганні вимоги, що висуваються до капітана в морі ще ніколи не були краще показані на екрані.

"Полювання за "Червоним Жовтнем" (1990)

• Номінований на три премії "Оскар"

Ще одна наша улюблена військово-морська екранізація трилера Тома Кленсі за участю зіркового складу (Шон Коннері, Алек Болдвін, Джеймс Ерл Джонс, Сем Нілл) розгортає на екрані кошмарний сценарій розпалу холодної війни. Небезпеки підводного бою, що розкриваються у смертельно небезпечній грі в кішки-мишки на підводних човнах між американським і радянським флотами, вперше показані з такою переконливістю. Від владних кулуарів у Вашингтоні до бурхливої Північної Атлантики — цей фільм не лише висвітлює складні хитросплетіння стосунків між Вашингтоном і Москвою часів Холодної війни, а й проливає світло на те, наскільки близькими до катастрофи були США та Радянський Союз протягом чотирьох десятиліть конфлікту, що так і не дійшов до точки кипіння. Але це ще й дуже весело: ми не втомлюємося спостерігати за Кортні Б. Венсом у ролі геніального оператора гідролокатора, який з'ясовує, куди прямує "Червоний Жовтень".

"Вертикальний зліт" (1949)

• Номінований на три премії "Оскар", зокрема за найкращий фільм

Цей сильний фільм одного разу був названий "найкращим фільмом про ВПС", і ми з цим повністю згодні. У ньому розповідається історія повітряного командування в перші роки американської стратегічної бомбардувальної кампанії в Європі під час Другої світової війни, коли через величезні втрати від німецьких винищувачів і зенітного вогню тільки кожен четвертий льотчик міг розраховувати повернутися після 25-хвилинного польоту. Групу бомбардувальників, що зазнала великих втрат, очолив командир із жорстким характером (Ґреґорі Пек), який змінив на цій посаді всіма улюбленого командира, звільненого за брак результатів. Класичне дослідження лідерства в умовах практично неймовірного тиску, цей фільм давно включений до програми занять із підвищення кваліфікації ВПС США. Але це ще й несамовита історія про нездійсненні вимоги, які часто ставлять до американських бойових підрозділів із перших днів війни з високоефективним противником, що робить її надзвичайно актуальною для тих, хто думає про майбутні конфлікти вже сьогодні.

"Апокаліпсис сьогодні" (1979)

• Фільм був номінований на вісім премій "Оскар", зокрема за найкращу кінокартину

Війна у В'єтнамі спричинила появу цілої низки суперечливих фільмів, що відображають полярний, а часом і сюрреалістичний характер самої війни. Цей епічний фільм, знятий за мотивами роману Джозефа Конрада "Серце темряви" (1899 р.), вважається одним із найкращих за всю історію кіно. Фільм, у якому знялися Мартін Шин, Марлон Брандо, Роберт Дюваль, Денніс Гоппер і приголомшливо молодий Гаррісон Форд, розповідає про те, як молодий армійський капітан виконує практично нездійсненне завдання, вирушаючи до Камбоджі, щоб вбити американського спецпризначенця-ренегата. Дзеркально відображаючи все безумство і трагедію цього конфлікту, картина дає часом безглузду, але таку, що завжди змушує замислитися, інтерпретацію війни.

"Найкращі роки нашого життя" (1946 р.)

• Лауреат восьми премій "Оскар", зокрема за найкращий фільм

Ця зворушлива історія про повернення солдатів, моряків і льотчиків у 1945 році руйнує багато досі поширених стереотипів про те, як легко мільйони ветеранів пристосовувалися до життя у своїх будинках і громадах після Другої світової війни. У фільмі розповідається про повернення трьох ветеранів, один з яких – інвалід, і про те, як їм вдається знайти роботу та друзів у маленькому містечку, в яке вони більше не вписуються, а також про те, як важко пристосуватися до їхнього повернення людям, яких вони залишили. Ми знайомі з багатьма ветеранами воєн в Іраку та Афганістані, які вважають, що цей фільм ідеально передає їхні власні переживання, попри різницю в десятиріччях і типах воєн. Ця блискуча робота переконливо нагадує нам про те, що повернення з війни ніколи не було легким – і, радше за все, ніколи не буде.

"Міст через річку Квай" (1957 р.)

• Лауреат семи премій "Оскар", зокрема за найкращу кінокартину

Приголомшливий фільм про Другу світову війну, що розповідає про суворий досвід британських військовополонених, вимушених будувати залізничний міст у глибині бірманських джунглів, щоб завершити останню ланку життєво важливої лінії постачання японських військ. Заснований на реальній історії полонених союзників, які були змушені будувати залізницю в Бірмі в 1942-43 роках, цей складний з моральної точки зору фільм змушує нас замислитися над роллю честі, мужності, обов'язку і лідерства перед обличчям приголомшливих поневірянь. У фільмі грають Алек Ґіннесс, Вільям Голден, Сессю Хаякава і Джек Гокінс, а в останній сцені фільму звучить i запам'ятовується фраза, яка, на жаль, може бути застосована до багатьох військових експедицій: "Божевілля! Божевілля!".

"Дюнкерк" (2017)

• Номінований на вісім премій "Оскар", зокрема за найкращий фільм

Яскрава інтерпретація чудесної евакуації оточеної британської армії з Франції перед обличчям безперервних німецьких атак у травні та червні 1940 року. Режисер Крістофер Нолан грається з часом, розповідаючи про страшну евакуацію очима трьох учасників у різні періоди часу: переляканого молодого солдата, який провів тиждень на пляжі, капітана цивільного катера, який протягом дня пливе до французького узбережжя, попри атаки фашистів, і рішучого льотчика-винищувача, який протягом години перебуває на висоті. Постійно переміщаючись між цими трьома часовими лініями, а потім зводячи їх докупи наприкінці, Нолан потужно передає напругу і страх, що мали панувати в серці кожного учасника цієї відчайдушної і дивовижної битви. А неймовірна партитура Ганса Циммера, безсумнівно, триматиме вас у напрузі протягом усього фільму.

"На Західному фронті без змін" (1930, 2022)

Класичний роман Еріха Марії Ремарка 1929 року було двічі адаптовано для великого екрана: версія 1930 року, що отримала премію "Оскар" за найкращу картину, і версія 2022 року, що отримала премію "Оскар" за найкращий міжнародний фільм. (Крім того, 1979 року було випущено телефільм). Між ними є помітні відмінності, як і слід було очікувати, з огляду на те, що їх було знято з різницею більш ніж у 90 років. Перший — це класичний голлівудський фільм за участю відомих американських акторів, другий — повністю німецький фільм, багато в чому більш автентичний, але із суперечливою зміною фіналу. Проте обидві версії розповідають несамовиту історію про вплив жахливої окопної війни на ні в чому не винних молодих людей, і обидві по праву вважаються одними з найяскравіших і найвпливовіших антивоєнних фільмів. Війна в Україні нагадує нам про те, що шокуючий досвід цих солдатів не є пережитком історії і, найімовірніше, буде тривати доти, доки люди продовжують воювати.

"Топ Ган" (1986) і "Топ Ган Меверік" (2022)

Мало які фільми краще відображають культуру вищого пілотажу в морській авіації: спочатку – бої часів холодної війни, а тепер – конфлікт із неназваним супротивником. Протягом усього фільму Том Круз наочно демонструє, що значить бути льотчиком-винищувачем і що таке етика повітряного бою. Капітан Піт "Меверік" Мітчелл і його неперевершена майстерність у жорстоких повітряних боях ще раз доводять, що "головне не літак, а пілот", що головне – це люди, а не машини. Однак сьогоднішні приголомшливі досягнення в галузі штучного інтелекту і БПЛА дають змогу припустити, що незабаром пілотовану військову авіацію може бути витіснено автономними машинами, що ведуть бої на високих швидкостях. Але, як зауважує Маверік своєму адміралу, який любить безпілотники: "Можливо, і так, сер. Але не сьогодні".

Найгірші військові фільми за версією Strategic Outpost

"Перл Гарбор" (2001).

• Номінований на шість премій "Золота малина", зокрема як найгірший фільм

Щоб зняти такий поганий фільм, потрібно дуже постаратися. Практично кожна частина фільму просякнута хворобливими діалогами, огидними кліше, історичними неточностями і абсолютно безглуздим любовним трикутником. Навіть залучення таланту режисера Майкла Бея і таких акторів, як Бен Аффлек, Куба Гудінг і Кейт Бекінсейл, не змогло врятувати воістину жахливий сценарій. Єдиний плюс цього фільму в тому, що одному з нас вдалося поспостерігати за зйомками деяких льотних сцен і зустрітися з деякими зірками — причому не де-небудь, а на судні USS Missouri. (Другий із нас вийшов би з кінотеатру, але залишився тільки через кондиціонер у спекотний липневий день у Вашингтоні). Якщо ви хочете подивитися гідний фільм про раптовий напад Японії 1941 року, ми радимо класичний фільм 1970 року "Тора! Тора! Тора!".

"Броненосець" (2012)

• Номінований на сім "Золотих малин", зокрема за найгірший фільм

Хоча цей фільм був знятий за мотивами однойменної класичної настільної гри, на цьому схожість зі стратегією, тактикою або навіть просто розвагою закінчується. Ми ніколи не зрозуміємо, чому зазвичай приголомшливий Ліам Нісон погодився зніматися в цьому жахливому фільмі. Ідея про те, що трансформери зустрілися з військово-морським флотом США, щоб битися за майбутнє людства, могла б мати певний потенціал, але ця постановка втратила всі можливості його реалізувати. Фільм змушує нас пошкодувати, що ми не пішли на дно разом із кораблем.

"Зоряний десант" (1997)

• Номінований на одну премію "Оскар"

Роман Роберта Гайнлайна, за яким нібито знято фільм, – шедевр наукової фантастики, улюблений багатьма військовими. Але якимось чином фільм примудрився перекрутити оригінальну провокаційну ідею, в якій переплітаються права громадянства, служба в армії і приголомшливе бачення міжгалактичної війни майбутнього, перетворивши її на дилетантський погляд на все – від майбутнього молодих людей до характеру військової підготовки і природи бою. Хоча багато глядачів аплодують фільму за те, що він являє собою "сатиру на військову культуру", ми вважаємо, що це просто целулоїдне насильство над блискучим оригінальним текстом. Якщо ви любите хорошу фантастику, уникайте цього непорозуміння за всяку ціну.

"Володар бурі" (2008)

• Володар шести премій "Оскар", зокрема за найкращий фільм

Зазвичай реакцію аудиторії важко передбачити, але не в цьому випадку: щойно ми оголошуємо, що зараз покажемо сцену з цього фільму, усі студенти, які мають військовий досвід, видають стогін. (Коли ми пояснюємо, що в ролику показано нудьгу під час повернення додому, вони неохоче погодяться, що ця сцена припустима). Тоді як кінокритики та лауреати премії "Оскар" вітають так званий реалізм фільму, військові не можуть змиритися з тим, що вони вважають неймовірними неточностями в головних героях, сюжеті та загальному зображенні досвіду війни. Ми згодні. Щоб побачити, що таке війна насправді, кращого за фільм "Рестрепо", про який йшлося вище, годі й шукати.

Про авторів

Девід В. Барно, генерал-лейтенант Армії США (у відставці), і доктор Нора Бенсахель є професорами-практиками Школи перспективних міжнародних досліджень Джона Гопкінса, а також позаштатними редакторами журналу War on the Rocks, де періодично з'являється їхня колонка.