Економічне диво Хефея. Як колись відстале місто стало моделлю наслідування для всього Китаю

Британський тижневик The Economist описує феномен стрімкого інноваційного розвитку китайського міста, який дістав назву «модель Хефея». Тексти наводять скорочений переклад статті.

Прогулянка «Квантовим бульваром» відкриває одну з найбільших у світі концентрацій передових технологічних фірм. Десятки компаній живлять ланцюжок постачання квантових обчислень, який не існував ще кілька років тому. Їхні товари включають деякі з найсучасніших комерційних технологій на планеті.

Району навряд чи виповнилося десять років, нещодавно найсучаснішою технологією тут було сільськогосподарське обладнання. І це в несподіваному місці: Хефеї, столицї провінції Аньхой, однієї з найменш популярних провінцій Китаю.

Зростання економіки Китаю сповільнюється, але економічне диво в Хефеї, схоже, живе і процвітає. У цьому внутрішньому місті, де проживає близько 9,6 млн осіб, ВВП зростав у середньому на понад 8% на рік з 2012 по 2022 рік. Жителі Хефея, які колись вважалися відсталими й бідними, тепер мають дохід, що значно перевищує середній показник по місту в Китаї.

Успіх міста значною мірою завдячує тому, що дехто називає «моделлю Хефея». Унікальне поєднання інвестицій місцевої влади та приватного підприємництва, ця модель була описана як державний капіталізм у його найкращому прояві. Вона сприяла розвитку таких галузей, як високотехнологічне виробництво, електромобілі, біотехнології та напівпровідники.

На ці так звані стратегічні галузі, що розвиваються, зараз припадає понад 56% промислового виробництва Хефея, порівняно з менш ніж 27% у 2013 році. Що б не робили місцеві чиновники, це, здається, «правильне поєднання промислової політики та приватного сектору», – каже Робін Сін, економіст Morgan Stanley і місцевий житель Хефея.

Boe Technology, світовий лідер у виробництві рідкокристалічних дисплеїв, має кілька основних заводів у Хефеї. Так само як і Nio, одна з найбільш швидкозростаючих електронних компаній у світі. Китайський лідер у галузі штучного інтелекту з розпізнавання голосу, компанія iFlyTek, була заснована місцевим університетом.

Іноземні компанії також підтримали ефективність Хефея. Volkswagen, німецький автовиробник, вже багато років має в місті свої заводи. Раніше цього року він оголосив про плани створення в Хефеї інноваційного центру вартістю 1 млрд євро, який допоможе розробляти електромобілі.

Успіх Хефея викликав велику цікавість. Делегація за делегацією чиновників з менш успішних регіонів відвідують місто в надії привезти трохи економічної магії додому. Співробітник державної інвестиційної групи в Хефеї каже, що наступного місяця його фірма буде вщерть заповнена відвідувачами з інших міських адміністрацій.

Вони швидко дізнаються про основні складові моделі успіху.

Перша складова – це великий пул високоосвічених, мотивованих людей.

Під час Культурної революції, політично бурхливого періоду між 1966 і 1976 роками, Китайський науково-технічний університет (USTC) був змушений покинути Пекін. Провідний технічний виш країни змінив кілька міст, перш ніж оселився в Хефеї в 1970 році. Рятуючись від політичного насильства, часто спрямованого проти науковців, він втратив більш ніж половину своїх науковців та обладнання.

Але зараз USTC знову став світовим науковим центром. Навколишня система освіти також процвітає, завдяки чому місто має високу щільність хороших шкіл.

Це зробило його центром передових технологій. USTC розробив найсучасніший квантовий комп'ютер у Китаї. Неподалік, в Інституті фізики, вчені випробовують один з найсучасніших у світі термоядерних реакторів EAST (Experimental Advanced Superconducting Tokamak). Перші випробування CRISPR, інструменту генної інженерії, на людях були проведені в лікарні міста Хефей у 2015 році. Відтоді тут виникла успішна індустрія біологічних наук.

Другою складовою моделі Хефея є приплив талантів.

Міська влада часто наймає працівників з інженерних та природничих факультетів місцевих університетів. Вона також заохочує обміни між державними установами, університетськими кафедрами та компаніями.

Третій фактор – це система «керівника ланцюга».

Уряд створив групи фірм у 12 галузях, включно з напівпровідниками, електромобілями, квантовими науками та біотехнологіями. Кожна група має керівника ланцюга – урядовця, який контролює загальне планування галузі.

Ці керівники працюють з призначеним державою «лідером ланцюга», зазвичай це компанія, що домінує в галузі. Уряд передає політичні вказівки цьому лідеру, який ділиться ними з іншими компаніями в ланцюгу постачання. Компанії та чиновники використовують цей канал зв'язку для обговорення розподілу державного капіталу, джерел постачання матеріалів та потенційних вузьких місць у постачанні, зазначає Ні Хуа, аналітик East Asia Qianhai Securities.

Перш ніж держава інвестує в нову компанію, чиновники консультуються з усіма учасниками ланцюжка, щоб зрозуміти, як новачок впишеться в нього, розповідає керівник місцевої фірми, що займається квантовими обчисленнями. Один молодий підприємець, який нещодавно розпочав свій бізнес у Хефеї, каже, що увірватися в ці галузеві групи неймовірно складно. У ланцюгах постачання мало місця для жорсткої конкуренції. Натомість основна увага зосереджена на тому, щоб перемогти компанії з інших регіонів чи країн.

Четвертий компонент моделі – державний капітал.

У той час як міста в інших країнах світу фінансують школи, будують каналізацію або житло для бідних, адміністрація Хефея вкладає гроші в найперспективніші компанії, які вона може визначити. Цю модель називають «урядом інвестиційних банкірів». Його витрати проходять переважно через три структури. Кожна з них має розгалужені портфелі, що охоплюють сотні інвестицій.

Ці інвестиції дають міській владі широкі можливості. Такі компанії, як Boe, виробник дисплеїв, та Nio, компанія з виробництва електроніки, стоять у центрі величезних ланцюгів постачання. Менші компанії переїжджають до Хефея, щоб бути ближче до них. Більшість залишаються у приватній власності.

Але якщо вони вписуються в план уряду щодо ланцюга постачання, то, ймовірно, отримають певні державні інвестиції. Таким чином, цілі ланцюги постачання пов'язані лише кількома державними інвесторами, які підзвітні міській владі.

Експерименти в одному місті часто стають зразком для решти країни. Наприклад, «модель Шеньчжень» у 1980-х роках започаткувала поєднання китайської робочої сили та іноземного капіталу, яке перетворило південний Китай на масштабну фабрику світу. Приблизно в той же час «модель Веньчжоу», названа на честь південно-східного портового міста, показала, що домашні фабрики, часто фінансовані коштом сімейних заощаджень, можуть досягти успіху за допомогою периферійних торгових агентів, які подорожують по всій країні.

Чи можна експортувати модель Хефея? Кілька внутрішніх міст мають схожі стартові умови, такі як хороші школи та потужну промислову базу. Такі міста могли б повторити деякі інвестиційні стратегії Хефея, каже пан Сін.

Але успіх Хефея свідчить про те, що освіти, промисловості та географії недостатньо. Політичні стимули також мають бути вирівняні. Сі Цзіньпін часто вимагає від своїх кадрів лояльності та жорсткої економії. З іншого боку, модель Хефея вимагає сміливості та відваги. Державні капіталісти повинні бути готові робити ризиковані ставки, які не завжди окупаються. Модель не може бути успішною в інших містах, якщо їхні місцеві кадри не будуть готові до провалів.