Український бойовий медик старший сержант Сергій Волошин розповів про реалії своєї роботи на передовій. Військовий пояснив, що бойова медицина дуже відрізняється від звичайної, захисникам частіше потрібна психологічна допомога, а найважче завжди – зробити вибір.
Як береже життя воїнів 32-ї бригади, яка стримує ворога на Куп’янському напрямку, Волошин ексклюзивно для OBOZREVATEL. У минулому житті він був сталеваром і шокував дружину рішенням піти на фронт медиком, адже завжди боявся уколів. Стверджує, що цей страх нікуди не подівся, однак у критичній ситуації він зникає.
Про особливості роботи
Волошин наголосив, що основне завдання бойового медика – стабілізувати пораненого: спинити кровотечу, перевірити накладені турнікети й пов’язки, довезти його живим і максимально точно описати його стан дипломованим лікарям.
"В ідеалі все має виглядати так: бойовий медик із водієм чекають в укритті на жовтій лінії. Туди поранених мають доставляти, після надання їм першої допомоги. Але насправді так працює далеко не завжди", – зазначий старший сержант.
За його словами, медики часто облаштовують для себе укриття неподалік лінії фронту і чекають там, слухаючи рацію. Виїжджати вони можуть виключно за командою командира.
"Зазвичай він випускає нас, коли бій трохи вщухає, і менше шансів втратити евакуаційну машину. Ми забираємо людей броньованими гусеничними М113 або МТ-ЛБ. Це легка ціль на полі бою", – зауважив Волошин.
"Велику роль грає кількість 300-х, та активність ворога. Наприклад, якщо виїхати за двома легко пораненими, а за 10 хвилин після того – буде тяжкий – його швидко вже забрати не зможемо", – зазначив бойовий медик.
Про найважчі моменти
Також Волошин розповів про найважчі моменти на фронті під час порятунку військових.
"Востаннє у нас у машині був один 200-й. Ми вже забрали його таким. Півтори години чекав на евакуацію, і не дочекався. Якраз був пік бою, і командир не давав команди, чекав послаблення. Я ливар – думав залізна людина, а воно ні, скосило і мене. Я плакав. Для командира це дуже важкий вибір – я розумію", – наголосив бойовик медик.
"На нас тоді чекало чотири 300-х і нас в машині двоє. Він не хотів втратити всіх. В того хлопця було важке поранення. Побратими сиділи біля нього до останнього. Наклали бандаж, турнікет. Ми коли приїхали, хлопці кричали на нас – чого так довго?! Зазвичай в таких випадках я навіть не намагаюсь нічого пояснити. Всі на нервах. Нічим хорошим це не закінчиться", – додав Волошин.
Про психологічну допомогу
За словами військового, часто пораненим під час евакуації більше потрібна навіть не медична допомога, а психологічна, оскільки людина може опинитися у стані шоку.
"Можна сильно крикнути на людину, або навіть добряче вдарити його по обличчю. Як не дивно, в таких випадках допомагає і чорний солдатський гумор, це мені колись психологи порадили. Якось дуже серйозно сказав одному – не здумай здохнути, бо я твоєю головою в футбол гратиму – клянусь! Людині стало гидко, і вона вийшла з неадекватного стану", – розповів старший сержант.
Він зазначив, що проходив підготовку у психологів НАТО, однак у них усе за правилами, а в книгах не пишуть про ситуації, з якими стикаються на фронті українські бійці. Волошин розповів, наприклад, як один із військових у стані шоку виліз з окопу, став у повний зріст і почав кричати, ризикуючи схопити ворожу кулю або поцілити у своїх.
"Питаю, як реагувати? Він стоїть кліпає. В їхніх книжках про таке не пишуть. А в наших українських реаліях командир йому прострелив ногу. По-перше, його так вивели зі штопора. По-друге, ніхто не загинув. Хлопця затягнули в окоп і живого відправили на евакуацію", – зазначив бойовий медик.
Непросто, за його словами, також із вивезенням контужених, які часто бувають агресивними. У таких ситуаціях головне – переконати їх, що навколо свої.
Як повідомляв OBOZREVATEL, український снайпер із позивним "Кіото"розповів про особливості своєї професії.Він зазначає, що важливими є концентрація на меті, постійне самовдосконалення та "злиття" воїна зі своєю зброєю.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!