Останній бастіон Заходу в Африці: чи розпочнеться велика війна за скарби Нігеру

26 липня у Нігері президентська гвардія здійснила державний переворот. Військові, які мали охороняти президента, усунули його від виконання обов’язків та оголосили про перехід влади до рук військового керівництва (зазвичай таку форму управління державою визначають словом "хунта"). Більшість іноземних держав засудили військовий переворот, а Росія його підтримала. Економічне товариство країн Західної Африки (ECOWAS) навіть пригрозило військовим вторгненням, якщо хунта не відновить у державі законний порядок.

Чому бідна країна така важлива. Уран. Золото? Стратегічне розташування?

Так, уся справа у географічному положенні цієї держави. Хоча більшу частину території Нігеру займає складна для життя пустеля, проте ця земля доволі багата на природні ресурси (займає 7 місце у світі з видобутку урану). Також її величезна територія (більш ніж удвічі перевищує площу Франції) створює значний логістичний потенціал країни перш за все у військовій сфері, а також у транспорті, зокрема, транспортуванні енергоресурсів.

Зараз ця африканська країна стала останнім бастіоном "колективного Заходу" в регіоні. На території Нігеру базуються американський (бл. 1100 військовослужбовців) та французький (бл. 1500 осіб) військові контингенти. Він є найбільшим отримувачем військової допомоги США, отримавши $ 500 млн з 2012 року. Головний кореспондент The New York Times в Африці Деклан Волш зазначає залежність держави від зовнішньої допомоги, яка становить 40 % бюджету Нігеру ($2,2 млрд). Його природні багатства мають стратегічне значення для Європейського континенту й особливо для Франції. Так саме видобутий на нігерських шахтах уран забезпечує паливом французьку атомну енергетику. Також через територію цієї країни планується прокласти панафриканський газопровід, який має стати ще одним джерелом блакитного палива для Європи. Тож зрозуміло, що важливість Нігеру для світу, зокрема Європи значно перевищує його реальний політичний статус на геополітичній карті світу. На жаль, для населення цієї держави, їхня країна наразі є об’єктом великої геополітичної гри, а не її повноцінним гравцем.

Чи можна говорити про провал африканської політики Франції

Нігер входить до колишньої так званої "французької Африки" — територій, які у ХІХ-ХХ ст. були французькими колоніями. Власне слово "колишня" — це втілення амбіцій місцевого населення. Жителі колишніх французьких колоній прагнуть позбутися свого постколоніального статусу – комплекс на якому вміло грають як могутні геополітичні гравці – РФ та КНР, так і різного роду повстанці-джихадисти, які намагаються збудувати нову політичну систему на релігійному ґрунті. Ці радикальні прихильники ісламу, між іншим, заявляють, що наявні кордони між державами Африки та часто самі держави у тій формі, у якій вони зараз функціонують – це плід колоніальної епохи і все потрібно зруйнувати та збудувати на цьому місці новий світ. Його устрій звичайно ж мають встановити самі лідери джихадистських груп. У боротьбі з ними, а також деякими радикалізованими місцевими племенами міжнародно визнані уряди цих країн зазвичай заручалися підтримкою військ колишньої митрополії, що аж ніяк не сприяло зростанню їх авторитету серед населення.

У свідомості широких суспільних верств французи залишалися окупантами на їхній території, водночас інфраструктурними проєктами з початку XXI століття почали займатися китайці. Таким чином, останні десятиліття в головах багатьох африканців вибудовувалася така картина світу: з однієї сторони колишня митрополія, яка продовжує тримати війська у цих країнах, придушує повстанські рухи та угрупування місцевих племен, насаджує європейські цінності, а з іншого боку – комуністичні та авторитарні держави (спочатку СРСР, а потім КНР та РФ), які допомагають зброєю, продовольством, розбудовують інфраструктуру та не вмішуються у внутрішні справи й життєвий уклад цих держав. Зрозуміло, що такі думки виникали не без допомоги спеціально проведених інформаційних кампаній як Москвою, так і Пекіном.

Слідом за боротьбою за уми йшли бізнес-проєкти, а у випадку з РФ і силова підтримка. Москва діяла не напряму, а через різні проксі групи, найбільшою та найвідомішою з яких була ПВК "Вагнер". Вона зрештою і стала останніми роками одним з основних гравців у регіоні на південь від Сахари (Сахель). За останні чотири роки у 6 країнах регіону від Гвінеї до Судану відбулися військові перевороти. Одна за одною країни між Атлантичним та Індійським океанами відмовлялися від послуг західних (в основному французьких) військових на користь найманців ПВК "Вагнер". Це не сприяло покращенню безпеки у цих державах. Статистика свідчить про зворотнє. Проте авторитарним лідерам африканських країн набагато комфортніше було працювати із найманцями ПВК "Вагнер", ніж демократичними урядами західних держав. А населенню все це подавалося під соусом антиколоніалізму.

Нігер залишався останнім форпостом західних держав. Особливо після перевороту у Малі у 2021 році та подальшим виводом звідти французьких військ, які буквально видавила звідти ПВК "Вагнер". Натомість у Нігері пройшли демократичні вибори, на яких перемогу здобув прозахідний політик Мохамед Базум. Тоді із логістичної ланки Нігер перетворився на центральну базу військових контингентів США та європейських держав. Туди було переведено основну частину франко-американського контингенту, що боровся із джихадистами, які діяли в пустелі, зокрема і на території Нігеру. Американська публіцистка Клаудія Лоренцо Руб'єра вважає ключовою перевагу Нігеру над його сусідами в очах США та їх союзників – демократично обраний уряд у 2021 році. Тісний контакт з яким не б‘є по репутації західних лідерів (на відміну від співпраці з авторитарними режимами, наприклад урядом Чаду).

Важливо Завоювання Африки. Навіщо Кремлю військова база у Червоному морі

Мохамед Базум проводив реформи у країні на що отримував щедре фінансування із Заходу. Проте він не припинив проєкту нафтопроводу, яким мала транспортуватися нігерська нафта у Бенін. Цей провід – проєкт китайських компаній. У 2022 році Нігер підписав меморандум про побудову газопроводу до алжирського порту на узбережжі Середземного моря. Звідти африканський газ мав транспортуватися до європейських споживачів. Тобто президент Нігеру в економічному плані був відкритий до співпраці з різними сторонами, проте очевидно він би не співпрацював ні з ПВК "Вагнер", ні з джихадистськими групами.

Навколо практично останньої демократії в регіоні згущалися хмари. У більшості країн довкола у при владі авторитарні режими. Частина з них просто використовують ПВК "Вагнер" в якості найманців, а деякі з них до влади за руку привела ця ПВК як от в Малі та Буркіна-Фасо – країни, які підтримали військовий переворот. Якщо кілька років тому Нігер був важливою логістичною ланкою в франко-американській системі безпеки, то зараз він став прогалиною в системі, вибудованій "Вагнером".

І на цьому тлі у країні відбувається військовий переворот проти прозахідного президента. Міністр оборони Франції висловив припущення, що причиною перевороту міг стати особистий конфлікт між президентом та керівником його гвардії – ходили чутки, що голова держави хотів усунути з посади генерала Чіані, який керує президентським полком з 2011 року. Науковий співробітник Африканського центру стратегічних досліджень Даніель Айзенга стверджує, що спочатку в перевороту не було підтримки цивільного населення та інших військових формувань окрім самої президентської гвардії. Проте потім лояльність армії змінилася на користь путчистів, а цивільні протести жорстоко розігнали. Також різноманітні американські служби робили заяви про відсутність видимого зв’язку між переворотом та РФ.

Закликає не поспішати із висновками старший юрист Центру стратегічних і міжнародних досліджень Кемерон Хадсон. Він вважає, що потрібно дочекатися якихось конкретних дій та заяв від самих повстанців. Поки військова хунта справді не зробила жодних радикальних кроків ні у фінансовій, ні у військових сферах. Іноземні контингенти залишаються в країні. Оглядачі французької газети Le Monde Моргана Ле Кам і Наталі Гібер зазначили, що хоча хунта денонсувала угоду про перебування французького контингенту, жодних заяв про виведення військ не було зроблено. Наразі проти Нігеру введено жорсткі економічні обмеження зі сторони США, Європейськими країнами та ECOWAS, проте це не позначається на стратегічних проєктах цієї держави. Також Євроатом уже заспокоїв споживачів заявою, що запасів урану вистачить на три роки. Голова аналітичного центру IPSE Еммануель Дюпойї вважає, що наразі немає явних загроз економічним інтересам Франції. Він навіть висловив думку, що армія Нігеру продовжить захищати конвої, які доставляють уран з країни.

Чи буде вторгнення до Нігеру і чи залучать до бойових дій ПВК "Вагнер"

Очевидно, що на Заході ще не прийняли остаточного рішення як ставитися до хунти. Очевидно, що таким чином, путчистам дають шанс відійти від категоричних позицій, створюється поле для можливого компромісу.

Насправді безпосередні причини перевороту не такі суттєві. Якими б аргументами не керувався генерал Чіані, він знаходиться у настільки складних обставинах, що простору для маневру у нього практично немає. Геополітична ситуація навколо Нігеру не передбачає можливості "лавірувати" між сторонами.

Зараз кожен із суб’єктів світової політики буде визначати свою власну політику щодо нігерської хунти за принципом "якщо не за нас, то проти нас". Тим паче вона скинула законного президента, якого поважали та підтримували на Заході. Відтак іншого вибору як співпрацювати з Кремлем (навіть якщо переворот був справді здійснений через особисті мотиви) в лідера хунти немає. Так, він вже звільнив заарештованих раніше прихильників руху М62, який пов’язаний з урядом Малі та послідовно виступає рупором інтересів РФ в країні. Саме вони принесли російські триколори на акції, спрямовані на підтримку перевороту. Тому серед прихильників перевороту й майоріли російські прапори.

Хунту вже підтримали явно проросійські Малі та Буркіна-Фасо. А 2 серпня до Малі здійснив візит її представник, щоб обговорити можливе введення контингенту "Вагнера" до Нігеру. Перед цим, 31 липня ці держави заявили, що будь-яке військове втручання у справи Нігеру вони розцінять як оголошення війни їм також. Проте навряд чи цей контингент може бути значним, з огляду на те, що у самому Малі перебуває лише тисяча "вагнерівців".

Наразі усі зацікавлені сторони проводять різного роду та рівня відкриті та приховані переговори з метою розв’язати ситуацію на свою користь. 6 серпня сплив ультиматум, висунутий хунті організацією ECOWAS. Він достатньо жорсткий за своєю формою — хунта повинна саморозпуститися та повернути владу легітимному уряду на чолі з президентом Мохамедом Базумом інакше буде вторгнення армій країн-членів організації. Після кількох днів посилення санкцій (зокрема Нігерія відключила Нігер від електроенергії. Імпорт з цієї країни становить 70 % споживання) 10 серпня знову зібралися на позачерговий саміт. На ньому було прийнято рішення про підготовку вторгнення. Про це заявив президент ECOWAS Омар Аліу Турей. Для цього мають бути сформовано спеціальний військовий контингент, основою якого схоже збройні сили Нігерії. Також різко висловився Генсек ООН Антоніо Гутерреш, який по суті повторив ультиматум ECOWAS — Мохамед Базум має бути звільнений з-під варти та повернутий до влади.

Натомість хунта заявляє, що буде захищатися від зовнішнього вторгнення усіма доступними методами, не погребуючи навіть вбивством скинутого президента. У понеділок військові демонстративно представили новий уряд, а у вівторок Некомерційна організація Egalitarian Mission for Africa (EMA) подала до суду на ECOWAS, вимагаючи заборонити вторгнення, яке порушить "фундаментальні людські права". Сусідні держави — Малі та Буркіна-Фасо вже висловилися раніше і двічі повторювати свою позицію наміру не мають.

Поки залучення військового контингенту цієї африканської організації виглядає найбільш імовірним вирішенням проблеми, адже операція американських чи особливо французьких військових загрожує значними іміджевими втратами, пов’язаними саме із розігруванням карти колоніального минулого. У довгостроковій перспективі воно навіть було б вигідне РФ та КНР, адже сама по собі втрата Нігеру з подальшою його дестабілізацією (у випадку окупації американськими або французькими військами), якщо не вигідна, то принаймні не шкідлива для Москви та Пекіна, проте вона стане суттєвим аргументом для цих країн у подальшій боротьбі за уми та серця африканців.

Операція ECOWAS навпаки має численні плюси:

1. Демонстрація, що африканці самостійно можуть вирішувати свої проблеми.
2. Захист законного демократичного уряду з боку інших демократичних держав.
3. Протиставлення неафриканській силі ПВК "Вагнер" реальної власне африканської сили контингенту ECOWAS.

Аргументом проти вторгнення окрім можливих численних жертв є небажання окремих країн брати на себе тяготи, пов’язані з операцією. Очевидно, що усі її тяготи впадуть на плечі Нігерії (яка межує з Нігером) та Гани, яка має одну із найбоєздатніших армій в усій Африці. Також вторгнення призведе до остаточного виходу з організації Малі та Буркіна-Фасо, що проведе ще один вододіл між "західною" демократичною та "проросійською(китайською)" Африкою.

Все менш ймовірним виглядає варіант співпраці з хунтою. Адже він, попри мир "тут і зараз", несе вагомі ризики у більш віддаленій перспективі, оскільки заохочення переворотів сприяє їх поширенню. Саме це і відбувається в Африці протягом останніх трьох років. Нігер стане тим самим останнім рубежем за який не можна відступати, оскільки далі буде лише гірше. В Африці є достатньо країн, де влада хитка (таких навіть більшість) і куди завжди буде готовою зайти ПВК "Вагнер" або інша російська структура "гібридної війни". Слабкому не місце в джунглях, адже він дуже швидко стане харчами для своїх сильніших сусідів.

Важливо Топ 7 воєнних конфліктів сьогодення. ПВК "Вагнер" та громадянська війна в ЦАР