Європейська митниця: переваги, якими в Україні не користуються

Україна добре відома викликами для ведення бізнесу. Вже багато років триває модернізація митних органів. Так, після впровадження електронного митного декларування та системи «єдиного вікна» Україна вже відчула позитивні зміни в митних процедурах, строках оформлення та протидії корупції. Також у країні й надалі втілюють євроінтеграційні рішення, приміром, програму авторизованих економічних операторів (AEO), яка вже революціонувала митні операції в інших країнах. Але в нас чомусь на четвертий рік дії програми налічується аж дві компанії — її учасниці.

Біла ворона?

Оце так загадка: за три повні роки лише дві компанії набули в Україні статусу AEO. Одна — великий транснаціональний виробник, який працює в сотнях юрисдикцій у всьому світі, а інша, затверджена лише кілька тижнів тому, є однією з найбільших вітчизняних мереж супермаркетів.

Ситуація в Україні суттєво відрізняється від ситуації в інших країнах, де програми авторизованих економічних операторів виявилися успішнішими. Наприклад, упродовж першого року цієї програми в ЄС 512 підприємств отримали відповідні сертифікати, а за три роки їхня кількість зросла до більш як 11 тисяч. У Польщі за перші три роки було видано понад 250 сертифікатів. За даними на 2020 рік, європейські АЕО займали частку 74 і 83% від загального обсягу імпорту та експорту ЄС відповідно.

Однозначно, кількість АЕО в Україні не відповідає жодним тверезим очікуванням. Що ж тут не так?

По-перше, суворі критерії (або їх занадто суворе тлумачення) можуть відлякувати потенційні компанії, особливо малі та середні підприємства (МСП), від подання заявки через побоювання не відповідати вимогам. Це відчувається на прикладі Албанії, де програма AEO не дала очікуваних результатів через занадто суворі критерії, незважаючи на ухвалення необхідного законодавчого та регулятивного забезпечення ЄС. Україна, для порівняння, також фактично ухвалила кальку з європейського законодавства, проте водночас значно розширила зміст його норм, фактично включивши до Митного кодексу виконавчі норми.

По-друге, відсутність суттєвих і значущих пільг із великою ймовірністю демотивує підприємства звертатися по статус АЕО. Так, за приблизними оцінками, вартість приведення процедур на підприємстві до стандарту, достатнього для проходження оцінки АЕО, коливається в межах еквівалента 10–20 тис. дол. США (здебільшого це супровід консультантів).

Водночас варто зазначити, що програма AEO ЄС стартувала з дещо іншої позиції, ніж в Україні. Європейський митний кодекс на момент запуску програми АЕО вже містив цілу низку спрощень у митних процедурах і відповідні процедури авторизації, які широко використовували компанії в ЄС. Коли ухвалені зміни до митного законодавства ЄС передали ці спрощення під парасольку АЕО, митні адміністрації та компанії вже були знайомі з процесами авторизацій і спрощень. Однак у випадку України ні митниця, ні підприємства не мали особливого досвіду застосування та експлуатації таких спрощень.

Окремі черги та визнання статусу

Але без відчутних стимулів для бізнесу програма навряд чи досягне успіху. Наприклад, незважаючи на результати, яких досягнула програма АЕО в Європі, лише 60% європейських АЕ-операторів повідомили про зменшення фізичного та документального контролю завдяки їхньому статусу АЕО й тільки 49% заявили, що отримали попередні сповіщення, коли їх було обрано для контрольних процедур.

Дослідження, проведене в Словенії, виявило, що під час перетину кордону з використанням одноканальної системи черги не вдалося відокремити або розрізнити трафік AEO й не-AEO — а це зводить нанівець переваги такого спрощення, як першочерговий перетин кордону для AEO. За аналогією, незрозуміло, чи є в будь-якому пункті пропуску в Україні окремі черги для АЕО.

Ще одним значним стимулом для українських АЕ-операторів було б їх визнання в ЄС. Наприклад, ЄС має угоди про взаємне визнання статусу АЕО зі США, Канадою, Японією, Китаєм, а з листопада 2022 року — навіть із Молдовою.

Якщо Україна укладе угоди про взаємне визнання статусу АЕО з іншими країнами, це відкриє можливість для вітчизняних АЕО використовувати переваги свого статусу і за кордоном, зменшуючи бюрократичні процедури на митницях.

Між іншим, Мінфін 2020 року прогнозував, що запровадження програми в Україні й досягнення домовленостей про взаємне визнання статусу AEO сприятиме виходу українського бізнесу на міжнародні ринки, включенню до ланцюжків постачання на ринках ЄС і потенційно 56 інших країн. Проте за три роки реалізації програми цього досягти не вдалося.

Зрештою, на результати програми могла вплинути відсутність чіткої комунікаційної та інформаційної стратегії. На жаль, нерегулярних зусиль для інформування бізнесу через особисті зустрічі, вебінари та відеоконференції з великими бізнес-асоціаціями недостатньо в країні, де більшість підприємств не входить до таких асоціацій, потрібен більш систематичний і стратегічний підхід.

Як зацікавити бізнес

Важливо зазначити: незважаючи на те, що українську митницю часто критикують за неефективність, непрозорість і забюрократизованість, у цьому випадку відсутність результатів не є її провиною. Від самого початку саме цю програму розробляло та просувало Міністерство фінансів.

У будь-якому разі для успішного впровадження європейської програми АЕО хоча б у перспективі найближчих років посадовцям уряду варто було б:

1) ухвалити збалансований підхід до критеріїв участі в програмі АЕО з огляду на природу та структуру підприємництва в Україні;

2) створити структуру пільг, яка зацікавить бізнес: перш ніж програма AEO зможе ефективно запрацювати, переваги набуття статусу АЕО в цій структурі мають бути чітко окреслені й ефективно доведені до відома потенційних заявників;

3) узгодити програму АЕО з наявними програмами управління ризиками, щоб забезпечити сумісність і дійсно дати надійним, з погляду митниці, підприємствам зворотний зв’язок у вигляді меншої кількості перевірок, запитів тощо, а також затримок їхніх вантажів;

4) розробити чітку стратегію комунікації та охоплення для програми. Ця стратегія має включати систематичну та всеохопну роботу з інформування бізнесу на всіх рівнях про переваги програми та процес набуття статусу АЕ-оператора;

5) надалі вчитися в інших країн із успішними програмами AEO, навіть якщо це означає конструктивну дискусію з радниками ЄС, оскільки, як бачимо зі звіту Європейської рахункової палати за 2023 рік, навіть у ЄС програма AEO досі розвивається й не позбавлена недоліків.

Загалом і уряду, й Держмитслужбі варто пам’ятати, що програма АЕО насправді не про авторизації та спрощення, а про виокремлення з бізнес-середовища надійних компаній, яким може довіряти не лише українська митниця, а й її іноземні партнери.

Відповідно, спрощуються завдання самої митниці. Вона зможе зосередитися на менш «надійних» бізнесах і матиме ресурс на цілеспрямоване вивчення їхньої діяльності, припиняючи, де потрібно, зловживання. Тобто від збільшення кількості АЕО виграють усі: митниця муситиме «суворо наглядати» за меншою кількістю компаній, а в бізнесу зменшаться витрати, кількість втрачених нервових клітин, натомість зростуть операційні показники.

Усі статтіРоберта Зелді читайте за посиланням.