Хвилина мовчання: згадаймо 8-річну Софію Крячко та її сімʼю

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Софію Крячко та її сімʼю.

У травні 2022 року, коли російські війська наступали на місто Лиман Донецької області, їхній обстріл зруйнував щасливе життя родини Крячків-Пелихів. Ворожі солдати влучили в підвал, де ховалися 44-річна Наталія Пелих із 8-річною донькою Софійкою. 41-річний Дмитро Крячко, чоловік Наталії та батько Софії, мчав до лікарні в Краматорську, щоб урятувати найдорожчих. Та вони не вижили. Через 49 днів туги за рідними він наклав на себе руки. Це стало ще одним болючим ударом для його батька Олексія, серце якого не витримало горя — він помер невдовзі після самогубства сина. 

Через деякий час після початку повномасштабного вторгнення російської армії у Лимані почались бої. Родина Крячко сподівалась, окупанти не будуть гатити по цивільних, і їм вдасться перечекати період активних бойових дій вдома.

Бабуся та двоюрідна сестра дівчинки згадують, як містом їздила техніка, а  вони постійно чули вибухи. Батько Софії неодноразово просив дружину евакуюватись. Для того, щоб окупанти пропустили їх, він готовий був продати свою машину та віддати гроші. Однак Наталя не хотіла покидати рідну оселю.

«Він ніби відчував щось… Але дівчата сказали, що залишаються — таким є їхнє рішення. Софійка була на диво спокійною, не боялася обстрілів», – розповіла бабуся, яка теж не хотіла їхати з міста.

23 травня 2022 року російські війська обстріляли Лиман. Софія та її мама Наталія отримали важкі поранення внаслідок ракетного удару. Їх доправили до лікарні в Краматорську, де того ж дня серце Софії зупинилося. Її мама померла наступного дня.

30 травня Софійці Крячко мало виповнитися 9 років. Дівчинка від народження мала проблеми із зором, тому рано почала носити окуляри. Вона зростала талановитою дитиною: вивчала англійську, займалась математикою, гарно малювала та мріяла стати художницею. Рідні пригадують дівчинку веселою та енергійною.

«Це була дуже позитивна дівчинка, але з характером – любила, щоби все було так, як вона захоче. Англійська була її улюбленим предметом, вона чудово розказувала вірші англійською. Додатково ще займалася математикою. Удома любила потанцювати, поспівати», – пригадала двоюрідна сестра Софії, Аліна.

Мама дівчинки Наталія Пелих народилася у Словʼянську. Працювала там у наркодиспансері медичною сестрою. У Лиман переїхала до чоловіка Дмитра. Разом вони ростили доньку Софію.

Жінка любила наводити лад у родинному будинку. Її згадують чудовою господинею, яка вміло опікувалася домашніми справами.

«Завжди хороша, життєрадісна. Була також прямолінійною. Це була дуже гарна сімʼя. Вони любили одне одного. Завжди намагалися балувати свою маленьку Софійку», – зауважила племінниця Наталії, Аліна.

Удень 23 травня 2022 року батько Софійки пішов навідати брата, який мешкав неподалік. Почався обстріл. Ворожий снаряд прилетів у підвал, де сховалися Софійка з мамою. Рідні прибігли на допомогу. Витягнули їх з-під завалів. Тато взяв сусідську машину, повіз доньку й дружину до лікарні. Дорогою він теж потрапив під обстріл, довелося повертатися додому. Дістатися лікарні Софійці та Наталії допомогли українські захисники. Однак їхні поранення були надто важкі...

Дитина та її маму поховали у Слов’янську.

Через пережиту трагедію у бабусі Світлани та дідуся Олексія стало погіршуватись здоров’я. Батько ж Софії Дмитро став мучитися безсонням. Він виходив вночі на подвір’я та сидів біля свого розбитого будинку.

«Нам із батьком він цього не говорив, а тещі казав, що не може та не знає, як йому далі жити… Так любив дружину й донечку, що не зміг без них», – розповіла мати загиблого.

Дмитро Крячко родом із Донеччини. Після школи навчався в училищі на муляра і згодом – на водія. Деякий час працював монтером. Впродовж останнього періоду життя займався будівництвом, підпрацьовував на забудовах. Звів дім для своєї сімʼї. У вільний час їздив на риболовлю, збирав гриби. Любив висаджувати дерева.

Після трагедії чоловік перебрався до батьків, адже дім, який він збудував для своєї сім'ї, зруйнували обстріли...

10 липня 2022 року батько Олексій пішов відвідати сина та знайшов його мертвим у дитячій кімнаті. Дмитро Крячков протримався 49 днів після смерті дружини та доньки й наклав на себе руки.

Чоловіка поховали у рідному Лимані, але невдовзі біля нього з’явилась ще одна могила… Дідусь Олексій помер. В нього було слабке серце, проблеми з нирками, а після смерті сина чоловік став ще більше втрачати здоров’я і лежав паралізований. Через окупацію та постійні обстріли вивезти з міста Олексія не могли. 11 жовтня 2022 року, через декілька днів після звільнення міста Збройними силами України, Олексій помер у себе вдома. Чоловіку було 70 років.

«Наша родина завжди намагалася бути на позитиві. Дідусь Олексій хоч і був суворий, та мав чудове почуття гумору. Бабуся Світлана – ніжна й добра, завжди всіх хотіла смачно нагодувати. Для них сімʼя – основна цінність», – наголосила онука загиблого Аліна.

«Я часто згадую дідуся, його жарти. Він казав колись, що дуже хоче побувати на моєму весіллі… Досі не можу уявити, що немає ні його, ні сестри Софійки, ні дядька Дмитра. Що я вже ніколи їх не побачу… Мені дуже складно це пережити, зараз я намагаюся бути спокійнішою, не плакати й заспокоювати бабусю», – додала дівчина.

Олексій Крячко родом з Іловайська на Донеччині. Освіту здобув у Бахмуті, де і познайомився з майбутньою дружиною Світланою. Разом вони мешкали в Лимані, виховали двох синів.

До пенсії чоловік працював оператором на Лиманській дистанції колії регіональної філії Донецької залізниці. Вільний час любив проводити з родиною.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.