Підготовка до зими: мішки з піском і мазут замість «шелтерів» і газу з вугіллям

До початку зими в енергетиці залишилося два місяці, максимум — два з половиною. Якою вона буде, точно не скаже ніхто. Залежить це й від температури, і від щільності та успішності обстрілів, і, природно, від ступеня підготовки енергосистеми до холодів.

Відразу спойлер — наявні генератори продавати не варто. Знадобляться. І відключення електрики взимку точно будуть.

Питання тільки в тому, буде їх більше, ніж минулої зими, чи стільки ж.

До початку весни по енергосистемі прилетіло 270 ракет і дронів, ще понад тисячу збила ППО. Більш як дві третини від усіх прильотів — по об'єктах високовольтної мережі «Укренерго». Але дісталося й ТЕС, і ТЕЦ, і ГЕС.

Били всім, чим могли. На західноукраїнську Добротвірську ТЕС до машинної зали навіть «Кинджал» прилетів.

Попри локальні проблеми, «погасити» всю країну не вдалося, хоча кілька разів енергосистема все-таки розвалювалася, а «зшивка» її займала близько доби. Однак енергетики вистояли.

З настанням паводка на річках і вичерпанням в орків ракет і дронів масові обстріли скоротилися. Хоча на прифронтові ТЕС (на кшталт Курахівської або Зміївської), як і раніше, прилітало, ну а фоторуїн Каховської ГЕС обійшли весь світ.

Відновлювальні роботи тривають безперервно, буквально під обстрілами.

Часом частка пошкодженої енергоінфраструктури доходила до 70%, одних високовольтних трансформаторів («Укренерго» і обленерго) було «вибито» близько сотні.

Відновити все це швидко фізично неможливо, на це підуть роки.

Узимку багато чого латалося нашвидкуруч, із вигрібанням наявних резервів. Із приходом тепла ремонтні роботи інтенсифікувалися — відремонтовані та перебувають у ремонті 24 енергоблоки ТЕС, що становить 62% від усіх запланованих (тобто 39 штук), також відремонтовані й у ремонті 32 гідроагрегати гідроелектростанцій, або 68% (із 47 запланованих).

Триває ремонтна кампанія й на АЕС. З дев'яти блоків, що розміщуються на неокупованій території, працюють п'ять, їхній ремонт прискорили. На початку серпня запустили другий блок Хмельницької АЕС.

Саме на блоках АЕС лежить базова частина навантаження — більш як половина загального виробництва електроенергії. На щастя, мутні схеми в «Енергоатомі» крутять одні, а на блоках працюють зовсім інші люди.

В «Укренерго», за словами прем'єра Дениса Шмигаля, досягли «майже 80% виконання робіт із ремонту магістральних мереж; високовольтні підстанції вже відновлено до рівня довоєнного становища».

Якщо чесно, стан справ оцінюють на Печерську... дуже оптимістично. Є чимало важливих деталей.

Якщо ТЕС ДТЕК Ріната Ахметова більш-менш відновлюються (власне, що стосується ТЕС, то левова частка робіт на них — ремонти, що виконуються цією компанією, коли на 17 вони вже завершені й ще 7–8 — на черзі), то ситуація в державній «Центренерго» майже катастрофічна.

Компанія історично є дійною коровою для допущених чиновників і «правильних» бізнесменів. Останніми роками її керівництво змінюють як рукавички — за п'ять років було сім головних директорів. І цього тижня була чергова спроба заміни.

При цьому компанія «Центренерго» загрузла в боргах і судах, справедливих і не дуже.

На все це (раптово) наклалася війна. Минулого літа під окупацією опинилася головна станція компанії — донецька Вуглегірська ТЕС, що давала майже половину загального виробітку «Центренерго».

Ще дві всю зиму перебували під обстрілами. По прикордонній Зміївській ТЕС від орків прилітають навіть зенітні ракети з установкою «на удар». Там зруйнували частину даху машинної зали, пошкодивши енергоблоки. Трипільська ТЕС через наслідки прильотів не працювала більшу частину грудня.

Та оскільки обстріли — менше з лих «Центренерго», а більше — неспроможність до організації навіть рядової роботи, то нині на обох станціях, що залишилися, працюють лише один вугільний блок і десь два газові.

Тим часом, за очікуваннями Кабміну, взимку «вугільних» блоків там має працювати шість. На чому? А фіг його знає, — план наповнення запасів вугілля із тріском провалено. Того, що є, навряд чи вистачить навіть на тиждень. При цьому за липень узагалі не накопичили жодного кілограма вугілля. А Трипільська та Зміївська ТЕС відіграють ключову роль у Київському та Харківському енерговузлах.

При цьому загалом по Україні план запасів по вугіллю скромний — лише 1,8 млн тонн на початок опалювального сезону. ДТЕК (у якої є свої шахти) його напевне виконає. А от «Центренерго» — дуже навряд чи.

Тобто замість восьми блоків (у тому числі двох на газі) узимку працюватимуть у найкращому разі чотири. З усіма наслідками для столиці та Слобожанщини.

Становище ж із роботою на держшахтах… ну, «як завжди». Видобуток вугілля там упав порівняно з довоєнним часом удвічі, що зовсім не змінює підходів до звітів а-ля «все хорошо, прекрасная маркиза», але не додає реального палива.

Залишається надія на газ. НАК «Нафтогаз України» такі плани не надихають.

Воно й зрозуміло, зі шматків фінплану компанії, що опинилися у відкритому доступі, чітко видно, що з ресурсами газу в НАКу так собі.

За першу половину року його витрати на енергетику становлять 1,2 млрд кубометрів і стільки ж очікують витратити до нового року. Це навіть не впритул. Частина експертів допускає, що споживання за зиму набагато перевищить 3 млрд кубометрів. І по-хорошому треба було б хоч трохи газу купити, поки він ще був дешевим. Але імпортних планів (і грошей на них) у НАКу не було й немає. «Нафтогаз» зараз закликає енергетиків переходити максимально на мазут, якого в країні достатньо.

Відгукуються енергетики слабко. ДТЕК вигідніше спалювати своє вугілля, а «Центренерго» — не свій газ, за який вони однаково не платитимуть. Традиція така. Багатомільярдні борги за нього давно перевищують можливості компанії бодай щось повернути.

Хоча запасати мазут варто. Тим же київським ТЕЦ, наприклад. «Київтеплоенерго» відзвітувало, що взимку станції міста було пошкоджено на 60% (включно з «не його» Дарницькою ТЕЦ). Ремонти в місті тривають, до осені відновлять один великий блок, а в січні — ще один. Усі вони можуть споживати мазут.

Проблема в одному: мазутосховища — надто очевидна ціль для ударів рашистів. Київ більш-менш прикрито, але прем'єр не даремно казав про необхідність «багаторівневого захисту для енергетичних об'єктів».

Із цим складно, тільки пасивного захисту потребують близько півтори сотні об'єктів «Укренерго». А є ще обленерго та станції... На жаль, але на всіх ЗРК не напасешся.

Плани створення бетонного захисту трансформаторних підстанцій, що йде під землю, щоб ні дрони, ні ракети не могли пошкодити розподільчі підстанції, передбачали завершення, хоча б часткове, до початку опалювального сезону. Що ж, наразі можемо похвалитися лише тим, що чиновники замість слова «укриття» стали повсюдно казати «шелтер».

Отже, «шелтерів» до цього опалювального сезону точно не буде. У найкращому разі фундаменти «шелтерів». І легкі укриття — мішки з піском (вони ж біг-беги). На жаль, навіть ними прикрити всі підстанції просто нереально, і йдеться лише про частину ключових. Коштує все це дуже недешево, суми — у десятках мільярдів гривень.

До речі, якщо зробити бетонні укриття швидко точно не вийде, то купити додаткові пожежні машини й додаткові мішки з піском обленерго цілком устигають. А місцевій владі краще заздалегідь перевірити, що там із генераторами та пунктами незламності. Знадобляться.

Загальним підсумком: відновити зруйноване встигли лише частково, забезпечити надійний захист енергооб’єктів не встигли, газу маємо впритул, вугілля — ще менше й тільки з мазутом у країні все чудово.

Зрозуміло, що з припиненням енергетичного терору енергетики й чиновники, як і вся країна, розслабилися. Але, здається, якось занадто розслабилися… Давно час піднапружитися.