«Медіаграмотність має стати однією з ключових навичок кожного»

MediaSapiens багато років пише про впровадження в школі медіаграмотності. На другий рік війни ми знову опитали вчителів із різних українських регіонів, у яких формах впроваджується медіаграмотність в  їхніх школах, який навчальний і виховний вплив має це на учнів та чого не вистачає для сталого розвитку цієї навички. Всім вчителям ми поставили однакові запитання:

— Чому ви вирішили долучитися до розвитку медіаграмотності у школі?

— Який саме формат роботи з дітьми ви обрали (урок із медіаграмотності, навички медіаграмотності в межах основного предмета, спілкування класного наставника, гурток) і чому?

— Якого ефекту вдалося досягнути: чи змінилося ставлення дітей до гаджетів, соцмереж? Чи розуміють діти, що існує інформація, дезінформація, фейки? Які нові поняття засвоїли, корисні навички здобули? 

— Ви продовжуватимете викладання наступного року?

— Що потрібно, щоб медіаграмотність стала постійним компонентом навчання у вашій школі?

Наталія Процайло, учителька української мови та літератури Жовківського закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів №1:

Що таке медіаграмотність, я вперше довідалася у 2014 році. З того часу постійно вдосконалюю свої знання та вміння, намагаюся залучити до цього і своїх учнів, батьків, колег. Вважаю, що вміння критично сприймати будь-яку інформацію є надзвичайно важливим, адже дезінформаційні, маніпулятивні технології впливають на кожного, хто не має медіаімунітету. Ми змалку вчимо дітей правильно переходити дорогу, не порушуючи правил дорожнього руху, — так само потрібно вчити правильно працювати з інформацією, аби вони вміли уникати прихованих небезпек, не піддавалися шкідливому впливу соцмереж. Саме тому важливо формувати інформаційну гігієну, вміння розрізняти факти від фейків, верифікувати джерела інформації, розуміти свою відповідальність, поширюючи або створюючи певний контент.

• Читайте також: Запит на медіаграмотність в українській школі сформовано

Для формування основ медіаграмотності використовую різні формати. У старших класах кілька років поспіль викладаю спецкурс / факультатив із медіаграмотності. Ми не тільки вивчаємо, як відрізнити факти від суджень чи фейків, що таке клікбейт чи якими є основні види маніпуляцій у медіа, а й долучаємося до різноманітних конкурсів обласного чи всеукраїнського рівнів. До речі, Академія української преси пропонує конкурси для учнів. Це теж через залучення до творчості впливає на формування медіаграмотності. Торік учні 8 класу взяли участь у конкурсі «Моя школа — медіаграмотна». Діти створили ролик «Стереотипи — крадії мрій». Але після конкурсу зацікавленість цією темою не зникла. Ми часто поверталися до того, що потрібно плекати індивідуальність, поважаючи вибір кожного, уникати стереотипів, які часто не дають втілитися нашим мріям.

• Читайте також: Не дати себе обманути. Чому медіаграмотність має стати складовою освіти

Також інтегрую основи медіаграмотності в предмети, які викладаю у школі. Зокрема на уроках іноземної літератури часто обговорюємо з учнями не лише тему й ідею твору, характеристику героїв, але й намагаємося глибше зануритися у проблематику художнього тексту, знайти те, що актуально. Наприклад, аналізуючи у 9 класі твір американської письменниці Гарпер Лі «Убити пересмішника», звертаю увагу учнів на образи, історія яких спонукає до дискусії. Таким є образ Дольфуса Реймонда, який одружився із темношкірою жінкою, має чудову сім’ю, але змушений приховувати це від суспільства, вдаючи, що постійно напивається. Він навмисно створив собі репутацію людини, залежної від алкоголю. Так жителям провінційного містечка початку ХХ століття легше сприймати те, що заможний землевласник одружився з жінкою іншої раси.

Пропоную учням відповісти на такі питання: що таке стереотипи? Чому вони виникають, як формуються? Які найпоширеніші стереотипи ви зустрічали у своєму житті? Який вплив вони мають на наше життя? Чи варто їм вірити? Учні охоче відповідають на питання, пов’язані з їхнім життям, досвідом, діляться думками, розмірковуючи про майбутнє.

З дітьми важливо говорити про такі речі, бо стереотипи сприяють упередженому ставленню до певних категорій людей, які згодом зазнають дискримінації. Зокрема Артур Редлі, герой того ж таки твору, навіював страх майже на все містечко, хоча був дуже доброю й безкорисливою людиною. Його не сприймали тому, що він був не такий, як усі інші.

Важливою складовою формування медіаграмотності є розвиток емоційного інтелекту. Тож часто даю завдання дослідити певний уривок і з’ясувати, які саме слова були вирішальними у певній ситуації, чому саме вони мали такий вплив на героя. На прикладі художніх текстів розглядаємо мовні маніпуляції, приклади новомови.

Запрошую також журналістів на зустрічі з учнями. Досі згадуємо зустріч із Яриною Капітан, програмною директоркою «Радіо Перше». Говорили й про професію журналіста, і про журналістські стандарти, зрештою, кожен охочий міг поставити своє питання журналістці.

• Читайте також: Українці суттєво покращили свої навички з медіаграмотності — дослідження «Детектора медіа»

Ефективним, на мою думку, є проведення тренінгів. Вдалося організувати такий захід за сприяння відділу освіти для учнів десятих класів трьох шкіл нашого міста перед початком повномасштабного вторгнення Росії. Тоді ще діяли суворі карантинні обмеження. З відгуків після тренінгу зрозуміла, що ця тема є дуже важливою. Сподіваюся, що й уроки, й позакласні заходи, конкурси й тренінги таки впливають на формування медіаграмотності.

Інколи діти просто після уроків підходять, аби поговорити про те, що їм цікаво. Пригадую, як після уроку української мови хтось з учнів почав розмову про відомого блогера Спартака Субботу. Говорили й про його викриття, і про соціальну відповідальність блогерів.

• Читайте також: Спартак Суббота. Як українці з тріском провалили черговий краш-тест

Вважаю, що медіаграмотність можна і треба формувати не тільки на уроках. Для мене це стиль життя. Треба постійно підтримувати форму. Так, звичайно, планую продовжувати працювати в цьому напрямі. Цьогоріч матиму уроки української мови та літератури в 9 класі, тож працюватиму, використовуючи матеріали IREX «Вивчай та розрізняй». Звичайно, не обмежуся тільки уроками, планую інші заходи щодо поширення медіаграмотності.

На мою думку, потрібна більша залученість педагогів до формування основ медіаграмотності на різних предметах, а також усебічна підтримка медіаосвітніх ініціатив, бо одного ентузіазму трохи замало для успішної реалізації проєкту.

Антоніна Ковенєва, учителька української мови та літератури Миколаївського ліцею імені Олега Ольжича:

Кілька моїх колег беруть участь у проєкті «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті» ще з 2018 року, коли запит на медіаграмотність ще, на жаль, не був таким великим у суспільстві. Поруч із цим на базі нашого ліцею працюють німецькомовний гурток «Jugend debattiert» і українськомовний «Молодь дебатує», «Модель ООН», Євроклуб «Гринвіч», також медіаграмотність впроваджують на окремих уроках української мови, української та іноземної літератур, історії, громадянської освіти, основ здоров’я, мистецтва тощо.

На мій погляд, запит на медіаграмотність однозначно зріс, зокрема з 24 лютого 2022-го. Я вирішила долучитися до якісного розвитку та професійної розбудови медіаграмотної спільноти у нашому ліцеї хоча б на власних уроках не лише фрагментарно чи почасти, як раніше, а цільно, передусім підвищуючи власну медіаграмотність, адже медіаграмотне учнівство може навчити лише медіаграмотний учитель або вчителька. Якщо раніше впровадженню цього напрямку на моїх уроках передували окремі зустрічі, тренінги, курси лише з елементами медіаграмотності, то сьогодні я вже маю певну базу, попередньо протестувавши себе за допомогою Національного тесту з медіаграмотності від проєкту «Фільтр», онлайн-курсів «Very Verified», «Інформаційна гігієна під час війни»; базових тренінгів і вебінарів з інфомедійної грамотності від проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті», що виконується IREX; участі в обласній творчій групі «Інтеграція медіаграмотності в навчальні предмети середньої та старшої школи» при Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти та розробки двох вправ із медіаграмотності для збірника в рамках роботи групи.

Оскільки в нашому закладі немає спецкурсу, факультативу чи окремих уроків, то навички медіаграмотності разом із моїми учнями та ученицями ми «прокачуємо» в межах уроків української мови, літератури та інтегрованого курсу літератур, а також під час спілкування з дітьми у ролі класного наставника та навіть неформального спілкування.

Попри онлайн-навчання, блекаути та нестабільний зв’язок, нам вдавалося розмежовувати факти, фейки та судження, ставити відкриті й закриті запитання, обговорювати кіно- та мультфільми, дискутувати, грати в медіаігри від АУП, створювати TED-виступи, створювати меми, стікерпаки, комікси, реклами, обкладинки спільно чи індивідуально за мотивами вивчених творів, правил тощо.

• Читайте також: Медіаграмотність у початковій школі: як навчити дітей критично мислити в умовах війни

Цьогоріч діти вчилися онлайн, тому досить складно простежити зміну ставлення до гаджетів чи соцмереж і робити об’єктивні  висновки. Однозначно можу сказати, що комусь із дітей усе вдавалося легко й відразу, комусь важче, проте кожен у своєму темпі здобував бажаний результат за допомогою моїх підказок, рекомендацій та, звісно, власного бажання й наполегливості. 

Специфіка уроків мовно-літературної галузі дозволяє на заняттях досить активно «прокачувати» медіаграмотність. Оскільки я працюю у середній та старшій школі, то можу виділити й різні рівні засвоєння понять і здобуття навичок у різних класах.

Наприклад, якщо на початку навчального року учням та ученицям 5 класу досить непросто було розмежовувати прості факти й судження про письменника чи письменницю за підручником, то вже у другому семестрі дітям достатньо легко було знаходити такі факти чи судження навіть за самостійно вибраними джерелами. У 10 класі вже йдемо далі й, складаючи резюме від імені письменника чи письменниці у застосунку Canva, оперуємо не лише фактами й судженнями, а й працюємо з міфами та фейками про вивчені постаті, шукаємо першоджерела тощо.

Так, звісно я продовжуватиму. Вибір ресурсів від проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті» та Академії української преси поруч з іншими джерелами вражає, тому таку базу необхідно впроваджувати й надалі.

• Читайте також: Як і чим розвивати медіаграмотність. Громадські організації презентували свої інструменти

Щоб медіаграмотність стала сталим компонентом навчання у школі, потрібно зробити її однією з наскрізних ліній на всіх, не лише окремих уроках, гуртках.

Медіаграмотність — це не якийсь доконаний результат, це процес, стан, навичка, який постійно треба перезавантажувати, оновлювати й «прокачувати». Неможливо досягнути високого рівня лише за допомогою певного спецкурсу чи окремих уроків, вправ тощо.

В Україні ХХІ століття в умовах гібридної війни медіаграмотність має стати однією з ключових, базових навичок кожного українця і кожної українки. Медіаграмотність — це зброя впливу. Ми — учнівство і вчительство — маємо бути медіаозброєними, щоб розбудовувати медіаграмотне українське суспільство і якісно впливати на власне майбутнє.

Світлана Богдзієвич, учителька української мови та літератури Запорізької гімназії №93:

Я долучилася до розвитку медіаграмотності в школі, бо почала помічати, що підлітки не зовсім орієнтуються у світі інформації. Так, ми можемо бачити, що вони класно грають у певну гру, швидко реагують на появу новинок у будь-якій галузі, проте «фільтрувати» інформацію, отриману з різних джерел, уміють не зовсім. А ми ж розуміємо, що медіа впливають на наші переконання, поведінку, ставлення до світу. І не завжди це все в позитивний бік. І саме медіаграмотність дозволяє нам розуміти, як інформація, яку ми споживаємо, формує нашу свідомість, як працюють засоби медіа та як їх використовувати, щоб знайти необхідну інформацію й зробити власні висновки, думати самостійно, не піддаючись впливу маніпуляторів. Медіаграмотність також допомагає мені формувати інфомедійну стійкість моїх учнів та учениць, а заодно й колег, бо я стала ще й тренером з медіаграмотності, пройшовши навчання в Академії української преси.

• Читайте також: Академія української преси презентувала посібник із викладання медіаграмотності онлайн

Як учитель маю ознайомити дітей із правилами медіаспоживання. Особливо в часи повномасштабного воєнного вторгнення в нашу країну, адже знання з медіаграмотності є своєрідним знаряддям інформаційної боротьби та протистояння, що допомагає розібратися в інформаційному потоці. Тож хочеться «створити» відповідальних споживачів. 

Частіше я  використовую матеріали проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті», що реалізується IREX, які допомагають інтегрувати навички медіаграмотності в основний предмет. Проте розробки там лише для 8–9 класів з української мови та літератури, тому адаптую ці вправи й для учнів й учениць інших класів. Абсолютно з усіма класами ми можемо, наприклад, декодувати обкладинку художнього твору або ж шукати в ньому мову ворожнечі. Далі аналізувати, який епізод зображено та чому саме так автор його показав. Щодо мови ворожнечі, то обговорюємо, як вона з’являється та як їй запобігати. Можемо вчитися відрізняти факти від суджень у різних текстах, робити аргументовані висновки, досліджувати тощо. 

Опрацювання стрічки новин дає можливість сформувати вміння шукати й ідентифікувати інформацію, її джерела. До слова, учні виписують заголовки, які були б складнопідрядними або неповними реченнями. Одночасно вчаться виявляти маніпуляції. Такий прийом можна використовувати під час вивчення літературних текстів, зокрема, створювати стрічку новин із подій, згаданих у творі. У цьому випадку напрацьовується усвідомлення, що новини розподіляються від найважливіших до менш важливих.

• Читайте також: Медіаосвіта у війні

Минулого навчального року мала можливість викладати в 5 класі нової української школи, тож побачила на власні очі, що нарешті поняття медіаграмотності є в шкільних програмах, тобто вже інтегровано всередину предмета. І ми ознайомилися з поняттям інформації, фейків, створення контенту, поширення інформації тощо прямо під час уроків української мови…

Також у нашій гімназії є курс за вибором «Медіакультура» у 10–11 класах (за програмами Академії української преси) та «Цифрова та медіаграмотність» у 6–8 класах. Ці заняття проходили один раз на тиждень, і учні мали змогу опрацьовувати все практично: створювати власний контент, аналізувати створений однокласниками тощо. 

У 2022 році брали участь у Всеукраїнському шкільному турнірі з медіаграмотності від Сумського державного педагогічного університету імені Макаренка, а у 2023-му грали в антифейкову інтелектуальну гру «Нота Єнота» від фактчекерки Альони Романюк. Щороку долучаємося до Всесвітнього тижня медіаграмотності. 

Як класний наставник практикую медіаграмотні батьківські посиденьки, під час яких із батьками знайомимося з усіма поняттями медіаграмотності. 

У шкільній бібліотеці як учителі, так і учні можуть завжди взяти «медіаграмотну» літературу для уроків та особистого використання. Ці книжки та посібники маємо завдяки Академії української преси.

• Читайте також: «Медіаграмотність потрібна людині для виживання». Чи буде в Україні створена стратегія медіаосвіти 

Тож який би формат не був, це завжди про критичне мислення, про те, як працюють фейки та дезінформація, як визначати ворожі впливи та протистояти маніпуляціям. А головне — формувати інформаційну та емоційну стійкість. 

Інтеграція медіаграмотності у мої уроки урізноманітнює їх, робить цікавішими. Розвиваються навички роботи учнів із сучасними технологіями. Діти точно змінюють ставлення до гаджетів, більш усвідомлено використовують соцмережі, відповідально ставляться до поширення інформації. З поняттями інформація, дезінформація, фейки тощо ми знайомимося на початку роботи, коли тільки у мене з’являється новий клас, а вже потім лише повторюємо ці поняття, застосовуючи їх до різної отриманої інформації. 

Щодо нових понять і навичок, то, наприклад, діти розуміють, що публікації та коментарі в соцмережах можуть мати значний вплив на людей, і якщо вони використовують медіа неетичним чином, то можуть завдати шкоди іншим. Тут ідеться про формування стилю життя — медіагігієни. 

Ми вчимося створювати блоги, відео, аудіо, інший контент з допомогою різних онлайн-ресурсів, тобто формуються й цифрові навички. Маніпуляції, пропаганда, шахрайство в інтернеті (фішинг, вішинг), кібербулінг, ІПСО, інформаційна війна, інформаційна безпека, медіатравма, посттравматичне зростання тощо — це все те, про що учні й учениці дізнаються, вчаться розрізняти, розуміти вплив на особистість, реагувати. 

Учням подобаються заняття з інтеграцією медіаграмотності й вони зацікавлені в здобутті таких навичок, із задоволенням «докопуються» до суті, прагнуть розуміти, як це все працює.

• Читайте також: «Медіаграмотність — це також зброя проти ворога»

Чи є плани або наміри продовжувати справу у наступному навчальному році? Звичайно, є такі плани. Це вже мій стиль життя — скрізь, де я є, постійно впроваджувати медіаграмотність, розказувати про неї там, де навіть не знають, що це. Завдяки тому, що затвердили нові програми «Основи медіаграмотності» від Академії української преси для 5–6, 7–8 класів, маємо ще більші можливості з нового навчального року.

У моїй школі медіаграмотність точно стане сталим компонентом, бо є підтримка директора (два роки працюю саме в цій гімназії). Проте в багатьох закладах мого міста це прослідковується мало. Тому потрібна мотивація. Звісно, ентузіастів серед учителів багато, вони вже зараз упроваджують медіаграмотність у своїх закладах освіти, але виходячи з власного досвіду, коли більшість колег просто не хоче навіть вдаватися в це поняття, розумію, що має бути якесь заохочення. Ще мені здається, що медіаграмотність слід впроваджувати на державному рівні: обов’язково в програмах. Це не робота однієї людини: мені одній, звісно, нелегко впроваджувати, проте я не здаюся і директор мене підтримує, тому має бути координація — з місцевою владою, наприклад, щоб була й вона зацікавлена в розвиткові відповідальних споживачів. Разом із тим, упевнена, що вже зовсім скоро медіаграмотність буде постійним компонентом в усіх школах, адже вона — ледь не перша навичка для розуміння світу.

Марина Улановська, вчителька української мови та літератури Миколаївського ліцею №8:

Медіаграмотність є здатністю розуміти, аналізувати й оцінювати інформацію, яка до нас приходить через різні медіаканали. У сучасному світі, де інформація поширюється з неймовірною швидкістю, медіаграмотність стає ключовою якістю, що допомагає людям приймати обґрунтовані рішення та уникати поширення міс-інформації. Особливо гостро це питання стоїть від початку російсько-української війни, ще з 2014 року. В сучасному світі медіакомпетентність є ключовою для багатьох професій. Розвиток медіаграмотності в учнів ліцею допомагає їм підготуватися до майбутніх професійних викликів, є важливим кроком у сприянні розвитку свідомихлюдей, які вміють мислити критично та зможуть зробити позитивний внесок у суспільство.

Є кілька форматів роботи з впровадження навичок медіаграмотності. Наприклад, цікавим для учнів став факультативний курс «Основи медіаграмотності». У його рамках в ігровій формі ми розбиралися, що таке медіаграмотність, чому це важлива навичка та які основні аспекти вона містить. Факультатив дозволяє учням активно долучатися до навчання, розвивати свої аналітичні здібності та використовувати здобуті знання у повсякденному житті.

• Читайте також: Медіаграмотність в Україні: як нам перемогти колоніальний дискурс

Звичайно, медіаграмотність є універсальною навичкою, тому її впровадження в освітній процес має відбуватися на усіх рівнях. На уроках української мови та літератури медіаграмотність передбачає активну участь учнів. Використання різних методів і прийомів, таких як рольові ігри, творчі проєкти, віртуальні екскурсії, дослідження, допомагає залучити учнів із різними типами сприйняття та інтересами. Це підтримує розвиток особистої рефлексії учнів. Вони вчаться аналізувати власне сприйняття медіа та вплив, який воно має на їхні переконання та думки. Забезпечення балансу між навчанням технічних аспектів медіаграмотності (перевірка джерел, фактчекінг тощо) та розвитком критичного мислення й аналітичних навичок дає можливість урізноманітнювати навчання та залучати до вивчення предметів дітей із рівним рівнем навченості. 

Оцінити ефект впровадження медіаграмотності може бути складним процесом, оскільки вплив залежить від багатьох чинників, включаючи тривалість навчання, підхід вчителя, рівень залученості учнів і їхні попередні знання. Але можна зазначити деякі позитивні зміни, яких вдалося досягти через впровадження медіаграмотності на уроках української мови та літератури. Завдяки навчанню медіаграмотності діти можуть краще розуміти позитивні та негативні аспекти використання гаджетів і соцмереж. Учні стають більш освіченими споживачами медіа та знають, як використовувати ці технології з обізнаністю та обережністю. Медіаграмотність підвищує самооцінку учнів, оскільки вони набувають упевненості у своїх здібностях розуміти й аналізувати медіа. Вони можуть відчувати себе більш здатними знаходити правильну інформацію та уникати маніпулятивного контенту.

• Читайте також: Медіаграмотність не робить із водія маршрутки, пенсіонерки чи старшокласниці інтелігентів і ерудитів. Медіаграмотність — це найпростіша техніка безпеки в інформаційному просторі

Медіаграмотність розширює світогляд учнів і підвищує їхнє розуміння літературних творів і мистецтва, вміння розпізнавати медійний контекст і розуміти вплив на сприйняття творів. Під час впровадження медіаграмотності учні взаємодіють, співпрацюють та обговорюють різні теми. Це сприяє розвитку соціальних навичок та сприйняттю іншого погляду.

У мене є плани продовжувати справу у наступному навчальному році. Більшість учителів ліцею є активними учасниками програми «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» від IREX та впроваджують елементи медіаграмотності на уроках. Крім того, заплановано заходи в ліцеї, що сприятиме поширенню медіаграмотності серед учнів. На мою думку, з поширенням цифрових технологій і медіа вчителі повинні адаптуватися до нових умов навчання. Медіаграмотність допомагає підтримувати рівень знань і готовність до навчання у цифровому світі. Медіаграмотні вчителі стають прикладом для своїх учнів. Вони демонструють, як відповідально, етично та обізнано використовувати медіа, та можуть створювати більш ефективні й інтерактивні уроки.

Медіаграмотність може бути успішно інтегрована з іншими предметами, наприклад, з мовами, літературою, історією, громадянським вихованням тощо. Такий підхід допоможе учням бачити зв'язок між медіаграмотністю та різними аспектами їхнього навчання. Школі потрібно забезпечити доступ учнів до якісних і надійних джерел інформації для вправ із медіаграмотності. Важливо також навчити учнів ефективно користуватися цими ресурсами. Світ медіа постійно змінюється, тому програма медіаграмотності повинна постійно оновлюватися й адаптуватися до нових тенденцій і викликів.

Фото Getty Images