Про життя театру під час війни, зйомки з росіянами та мову: щире інтерв'ю з Олесею Жураківською

Напередодні ювілею ми поспілкувалися з Олесею про її творчий шлях, роботу в театрі та кіно, а також на інші актуальні теми. Щиру розмову з зіркою українського кінематографа читайте далі в рамках проєкту "Інтерв'ю24".

Вже понад 20 років вона збирає аншлаги, – про виставу "Корсиканка" на день народження

Свій ювілей ви відзначили на сцені Жовтневого палацу, зіграли головну роль у виставі "Корсиканка". Чому саме цю виставу обрали для особливого дня?

Бо ця вистава перевірена часом, на неї знову і знову повертаються глядачі. Вже понад 20 років вона збирає аншлаги на рідній сцені Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі, а також під час гастролей. Бо ця вистава зрозуміла і для дорослих, і для малих. Вона проста і глибока водночас. Поруч зі мною на сцені потужні та талановиті актори: Сергій Солодов, Андрій Мастренко, Юрій Литвин, Володимир Мовчан, Святослав Фехтел, Олександр Башко. Це привід відсвяткувати день народження, не святкуючи, зробити подарунок собі та глядачам.

Що спільного та відмінного між вами та вашою героїнею?

Відрізняємося ми тим, що я не з Корсики, моє ім'я не Жозефіна, у мене, на жаль, немає чотирьох чудових дітлахів. Я не живу в часи Наполеона, оскільки саме в цей період відбуваються події вистави. Але, безумовно, в нас багато спільного. Ми обоє не боїмося роботи, ми авантюристки, віримо в доброту, віримо в людей і у те, що щастя і радість завжди з тобою, вони в тобі. Віримо в те, що людина живе доти, поки бореться. І не важливо, який у неї соціальний статус.

Олеся Жураківська у виставі "Корсиканка" / Фото пресслужби акторки

Не здаємося, – про життя театру у час війни

У час повномасштабного вторгнення культурна індустрія потерпає, зокрема йдеться про театр. Як зараз живе театральна сфера?

І у мирні часи нас не дуже балували. Ми – муніципальний театр, в нас не було достатньо фінансування, тому було б дивно, якби у час війни нам не було складно. Нам складно, але ми рухаємося вперед. У нас амбітні плани, є прем’єри, робимо ремонт, підтримуємо своїх. 12 працівників нашого театру зараз у лавах Сил оборони – 11 чоловіків і одна чудова дівчина Галя. На жаль, нещодавно наш колега Олег Острополець загинув. Вічна слава герою та земний уклін за те, що боронив нас усіх. Ми тримаємось, бо попереду ще багато роботи. Працюємо, залучаємо якісь кошти, шукаємо гранти, спонсорі. Не здаємося і підтримуємо наших глядачів, даруємо емоції.

Для мене вона дуже важлива, – про найзнаковіші театральні ролі

Які ролі на сцені театру за час вашої кар’єри є найзнаковішими? Поясніть.

Одразу можу сказати, що це Корсиканка. Навряд чи в мене буде ще якась роль, яку гратиму 20 років. Хоча, хто знає, побачимо. Для мене вона дуже важлива. Також люблю свою роль у виставі "Усі найкращі речі", яку поставила Тамара Трунова. Це надсучасна драматургія Дункана МакМіллана, інтерактивна вистава у легкій, гнучкій формі. Це живе спілкування з глядачами. Люблю ролі з вистави "Море… Ніч… Свічки…" за режисурою Митницького Едуарда Марковича. До речі, цей сезон ми відкриваємо оновленою виставою, з новим акторським складом. Так ми зберігаємо пам’ять і примножуємо наші здобутки.

Олеся Жураківська / Фото пресслужби акторки

Ніхто не ображав, – про зйомки з росіянами

У ваших напрацюваннях є й чимало ролей у кіно. Зокрема, серіал "Кріпосна". Це російськомовний серіал, де також знімалися російські актори. Чи відрізнялося ставлення до них на знімальному майданчику? Ваші колеги, зокрема Ольга Сумська, Тарас Цимбалюк раніше розповідали, як росіяни отримували певні привілеї у ставленні.

Серіал "Кріпосна" ми справді знімали російською мовою, але він повністю дубльований українською. Дуже красивий дубляж. А щодо ставлення, я не можу сказати, що мене якось принижували, обмежували. У мене були такі самі умови роботи, як і в російських акторів. Можливо, відрізнялися гонорари, але мене ніхто не ображав.

Це мова ворога, – про російську мову в кіно та побуті

До повномасштабного вторгнення чимало українських серіалів знімали російською мовою. І вони користувалися популярністю. Серед них, безумовно, "Кріпосна". Люди споживали російськомовний контент, оскільки українського було дуже мало. Та й актори в побуті також спілкувалися російською. Якою мовою вдома до повномасштабної війни спілкувалися ви?

Я все життя спілкуюся українською мовою. Мені щастило народитися у дуже свідомій українськомовній сім'ї. Тато мене з сестрою віддав в українську школу. Зараз це гімназія імені Олесі Гончара №78. Тому для нас нормально й природно говорити українською. Щодо спілкування на майданчику, ви знову згадали "Кріпосну" й до цього згадували Ольгу Сумську і Тараса Цимбалюка. Так ось якраз Оля Сумська, Тарас Цимбалюк, Олександр Печериця, Слава Красовська, Христя Люба. Ми в побуті, поза майданчиком і на майданчику спілкувалися виключно українською мовою.

Багато військових наголошують, якщо ми зараз повністю не відмовимося від російської мови, то є дуже велика ймовірність, що через 10 років знову доведеться брати зброю в руки та захищати наші землі. Як ще пояснити людям, що російська – мова ворогів, мова, якою віддаються наказати обстрілювати мирні міста, вбивати українців?

Я не можу не погодитися з нашими військовими, думаю, що вони праві на 100%. Нам треба зробити максимум, щоб українська мова лунала всюди, нам треба докласти багато зусиль для викорінення російської із нашого середовища. Це мова ворога, вона підсвідомо руйнує все навколо себе. Так, я погоджуюся. Щоб знову не брати зброю до рук, ми повинні вчити українську мову, вчити українську історію, вчити українську культуру, примножувати її, ростити свідомих, розумних, сильних людей і пишатися всім, що ми маємо.

Олеся Жураківська / Фото пресслужби акторки