"Сад земних насолод" Босха. Що зашифровано в картині, де 1000 фігур і десятки любовних ситуацій

Тлумачень однієї з найвідоміших картин світу "Сад земних насолод" (1503-1504) нідерландця Ієроніма Босха вистачить на кілька томів. Чому так багато? На картині понад 1000 фігур. Більшість досліджень XX і XXI століття. Основний їхній зміст зводиться до "згубного впливу чуттєвих насолод". Але це не зовсім так. У центрі триптиха — кругле озеро з дівицями на виданні, а навколо носяться наречені на різних тваринах. Босх показав, що в центрі світобудови — електромотор любові, який приводить у рух "приводні ремені" Всесвіту. А коли парочки, що визначилися, розбрідаються, одні, в силу своєї поведінки рухаються — до раю, інші — до пекла. Фокус допоможе вам розібратися в одному з найскладніших шедеврів в історії мистецтва.

У картини "Сад земних насолод" (1503-1504), так само як і у "Мони Лізи", цього року ювілей — їй 520 років.

Замовниками нідерландського живописця Ієроніма Босха (1450-1516) були або багата знать, або церква. "Сад" писався не для церкви. Відомо, що триптих довго перебував у палаці Генріха III Нассау — це був один із видатних воєначальників у Нідерландах. У чому фішка таких полотен?

Ця картина — шоу для розгадування за участю високих гостей. Знатний вельможа запрошував знайомих спробувати розгадати сенси, вкладені художником у полотно. Гості ставали учасниками якоїсь вистави, на кшталт американського телешоу "Колесо фортуни" (відомого нам як "Поле чудес"). Це було цікаво, тому що несло і повчальний, і розважальний заряд. Босх лякав і смішив одночасно: попри велику кількість його знаменитих монстрів (тут їх менше, ніж на інших полотнах), у картині вистачає гумору.

"Сад земних насолод": прелюдія

Випереджають картину дві зовнішні стулки. У сіро-білих тонах зображено нещодавно створену Богом Землю: у вигляді сфери з небом, водою і ґрунтом, на якому з'явилися перші рослини. Напис на лівій стулці: "Він сказав, і сталося" (Псалтир 32:9), на правій — "Він повелів, і створилося" (Псалтир 148:5). А коли стулки відкривалися, на глядачів хлинув потік фарб. Немов чорно-біле кіно закінчилося і стартувала ера кольорового.

Ліворуч — рай. Там Бог гуляє, нещодавно породивши на світ Адама і Єву. Вони ще зовсім "новенькі", до первородного гріха. Вдалині — райські кущі з різними тварюками. Немає жодної їхньої ідеалізації: кішка, наприклад, тягне якусь травоїдну тварину — яку загризла і збирається починати трапезу.

Праворуч — пекло. Там на троні з конструкцією стільчика сидить диявол у вигляді птахоголової істоти, поглинаючи грішників. Тут безліч згубних пристрастей: азартні ігри, жадібність, донесення. Якась дерев'яна напівлюдина-напівскот сумно обернулася у бік свого зотлілого черева, усередині якого влаштовано пекельну таверну, — імовірно, його з'їдала пристрасть до вина і обжерливість.

Носії руйнівних земних вад терплять за них муки. Алегорично виглядають тут музичні інструменти, які з джерел насолоди перетворені на катівні машини. Якщо ти смикав струни згубних пристрастей у своїй душі, тепер послужиш струнним інструментом для забав монстрів — дияволових слуг.

Електромотор кохання

У центральній частині — круглий ставок із дівчатами. У когось чаплі на голові, символ невинності, а в когось — ворони, символ смерті. У багатьох яблука спокуси. Одні дівиці — майбутні прекрасні дружини й матері, інші — фатальні жінки. Одні — люблять, інші — гублять.

Навколо ставка, немов цирковим манежем, носиться величезна кількість голих мужиків на тваринах. Кожен звір, на якому сидить кавалер, уособлює (за Фрейдом) його его — тваринну (психічну, міфічну) сутність. Це може бути кабан, кінь, лев, верблюд, осел, ведмідь. На козлі місце вільне. "Козлами" чоловіки стають уже після одруження. Щоб підкреслити, що в образах тварин художник висловлює якусь сексуальну сутність кавалерів, одного з них він посадив на звіра, який є нічим іншим, як чотирилапим фалосом.

Дівчата-красуні спокусливо витріщаються з води на кавалерів, роблять запрошувальні жести, заманюють.

Кавалери теж із дарами: у кого риба, у кого — ягоди. Мало хто відкрито поглядає в бік дівчаток. Цим, здається, художник наголошує не так на сором'язливості, як на споконвічному чоловічому егоїзмі, замішаному на самозамилуванні. Однак процес зближення йде!

Але не всіх цікавить протилежна стать: з чоловічого "ескадрону" розчулюють хлопці, які скачуть удвох на одній конячці. Інтимно накриті дзвіночком із пелюсток — вони явно нетрадиційної орієнтації. Ці вершники ізолювалися від дам і вважають за краще не брати участь у шлюбних іграх.

Якщо в раю показані перші людські екземпляри, то вдалині, на центральній частині, видно якісь палаци з порталами, звідки течуть уже натовпи "новеньких" людей: з Блакитного палацу — чоловіки, з Рожевого — панянки (пригадаймо свіжий фільм "Барбі").

Усі вони потрапляють у цей любовний "вир".

А далі, коли чоловіки і жінки починають контактувати, їхнє спілкування "виливається" в десятки любовних ситуацій.

Пікантні ситуації

За Босхом, залежно від гріховності діянь, чоловіки і жінки потрапляють або ближче до раю, або — до пекла. Наприклад, недалеко від межі пекла трійця під прозорим ковпаком ("під ковпаком" незручної ситуації): два хлопці та вагітна наречена. Один із них у розпачі хапається за голову, другий узяв жінку під руку. Ймовірно, триває з'ясування: чия майбутня дитина і чия вона, власне, наречена? Дітей на картині немає: зображена більш рання стадія любовних стосунків.

Компанія в гайку зібралася поласувати величезними ягодами — "полуничка" тут означає те саме, що й у наш час: хтивість.

Цікава ще ситуація, де дівчина теж у фаті — ніби як наречена. Але із заднього проходу її нареченого стирчить букет. І це як жест запрошення іншого молодого чоловіка — теж із квітами. А байдужу наречену чіпає за плече інший хлопець. Явно ця пара, наречений з нареченою, розпадеться до весілля, а типи з букетами — зійдуться. Але ще ближче до кордону з пеклом зображений натовп пліткарів, які обговорюють ці дві пари.

А прямо на кордоні — якась пара, що скаче один з одним спина до спини — повне втілення егоїзму.

Один мужик (третій зайвий, чоловік, що змирився зі зрадою?) тягне на спині прочинену устричну мушлю, з якої недвозначно стирчать чоловічі та жіночі ноги. Прочинена устриця символізує плотські бажання. Нелегка і невдячна ноша цього чоловіка.

Посередині картини філософ-відлюдник у величезному глечику: відсилання до Діогена, який жив у бочці. На цього чоловіка зібрався подивитися дозвільний натовп молоді. Одна з дівчат, яка прийшла під руку з кавалером, завмерла просто біля входу з двома вишеньками на голові. Філософ поки вважає за краще харчуватися крихітними плодами з дзьоба птаха, немов би кажучи, що насолоду духовного порядку він віддає перевагу більше ніж тілесному. Однак не дарма іронічний Ієронім зобразив у його руці таку саму гілочку з двома вишеньками, як і в цієї дівиці. Її кавалер жартома тягнеться ляснути самітника по спині. Той обернеться, побачить цю красуню з таким самим ягідним набором і — закохається! А наречений за непотрібністю буде викинутий — дожартувався. Обмін ягодами неминучий!

А ліворуч, біля раю, не так багато персонажів. Але найромантичніші — це закохана парочка, яка перебуває в бульбашці, що росте з квітки. Видно, що в цій маленькій сфері для них увесь навколишній ландшафт зник: закохані не лише час не помічають, а й усього іншого.

Босх півтисячоліття тому показав головний двигун земного людського життя: круглий ставок і рух навколо нього чоловічого "каравану" схожий на електромотор у розрізі: ротор — статор. Електромотор кохання, що працює на струмі, який виникає від різниці між двома людськими втіленнями — чоловіка і жінки. Подібну модель символізує знак Інь Ян.

Через центр проходить і енергія від двох метафізичних полюсів: "плюс" — це Бог і рай, "мінус" — диявол і пекло. Між ними крутиться вічний двигун любові.

Босх показав, що без кохання життя на Землі зупиниться — буде та сама статика, що зображена на зовнішніх стулках. Але майстер попередив, що через характер вашої конкретної любові ви можете опинитися або в пеклі, або в раю. Вибір — за людиною.

Важливо Найскандальніша картина XX століття: чому Пікассо 9 років боявся показати "Авіньйонських дівчат"