Чи можуть люди жити під землею, щоб пережити зміну клімату?

Липень 2023 року може увійти в історію як момент, коли людство нарешті усвідомило жахливі наслідки нашої залежності від викопного палива. Оскільки ми готуємося жити в палючому світі з дедалі більш екстремальними погодними явищами, можливо, настав час розглянути такі адаптації, як життя під землею.

В оточенні масивів каменів і ґрунту, які поглинають і утримують тепло, температура може залишатися набагато стабільнішою без необхідності покладатися на енергоємне кондиціонування повітря чи опалення. Не тільки можливо жити під землею, люди (і тварини!) комфортно жили під землею протягом всієї історії. Але чи це життєздатне рішення для боротьби з новою кліматичною кризою?

Біла людина в норі

У місті Кубер-Педі в Південній Австралії, яке займається видобутком опалів, 60 відсотків населення використовують цей ефект, живучи під землею. Назва Кубер Педі походить від аборигенської фрази kupa piti, що означає «біла людина в норі». Через гаряче літо 52 °C (126 °F) і морозну зиму 2 °C (36 °F) їхні «землянки» зберігають постійну температуру 23 °C (73 °F).

Над землею літня спека може спричинити падіння птахів із неба та смаження електроніки. Але під землею багато мешканців мають досить розкішні приміщення із затишними вітальнями, басейнами та стільки простору, скільки захочуть викроїти.

Будинки повинні бути щонайменше на 2,5 метри нижче поверхні, щоб запобігти обвалу даху. Незважаючи на це регулювання, обвалення трапляються час від часу. У 1960-70-х роках місцеві жителі вирубували ями в землі за допомогою кирок і вибухівки. Сьогодні вони використовують промислові інструменти для земляних робіт, хоча іноді робота все ще виконується вручну. Вирізання великих шматків породи не займає багато часу, оскільки пісковик і алевроліт настільки м’які, що їх можна подряпати канцелярським ножем.

Іноді ремонт будинку навіть приносить прибуток; один чоловік знайшов опал вартістю 1,5 мільйона австралійських доларів ($980 000), коли встановлював душ. Час від часу люди випадково зариваються в будинок своїх сусідів. Але, загалом, підпілля максимізує конфіденційність.

Загублене місто Дерінкую

У 1963 році неназваний турецький чоловік вдарив кувалдою по стіні свого підвалу під час ремонту свого будинку в Каппадокії. Виявивши, що його кури постійно зникають у норі, він почав досліджувати далі та виявив величезний лабіринт підземних тунелів. Він знайшов загублене місто Дерінкую.

Побудована ще у 2000 році до нашої ери, 18-поверхова мережа тунелів сягає 76 метрів під поверхнею, з 15 000 шахтами, щоб забезпечити світлом і вентиляцією лабіринт церков, стаєнь, складів і будинків, які були побудовані для розміщення 20 000 людей. Вважається, що Дерінкую майже безперервно використовувався протягом тисячоліть як притулок під час війни. Але він був раптово залишений у 1920-х роках після геноциду та насильницького вигнання грецьких православних християн з країни.

Хоча зовнішня температура Каппадокії коливається від 0°C (32°F) взимку до 30°C (86°F) влітку, температура підземного міста залишається прохолодною 13°C (55°F). Подібно до Кубер-Педі, гірська порода пластична, а в ґрунті мало вологи, що робить будівництво тунелю простим.

Притулок чи пекло?

Хоча більшість людей готові піти під землю на короткий проміжок часу, людям набагато важче терпіти ідею постійного життя під землею. Підземний світ є синонімом смерті в багатьох культурах. Перебування під землею в замкнутому просторі може викликати клаустрофобію, страх поганої вентиляції та обвалів.

«Нам там не місце… Біологічно, фізіологічно наші тіла просто не створені для життя під землею», — сказав LiveScience Уілл Хант, автор «Під землею : людська історія світів під нашими ногами».

Люди, які надто довго живуть під землею без денного світла, можуть спати до 30 годин за один раз. Порушення їхнього циркадного ритму може спричинити низку проблем зі здоров’ям. Іншим ризиком підземного життя є раптові повені, які викликають особливе занепокоєння, оскільки зміна клімату обіцяє принести більше екстремальних погодних явищ, таких як урагани.

Бездомні люди кілька разів тонули в тунелях під Лас-Вегасом. У цих тунелях проживає близько 1500 людей, і вони побудовані для відведення зливової води. Вони можуть наповнитися водою за лічені хвилини, не даючи людям часу на евакуацію. Підземне будівництво зазвичай вимагає більш важких і дорогих матеріалів, які можуть витримувати тиск під землею. Ці сили також повинні бути виміряні шляхом широких геологічних досліджень перед початком розкопок.

На температуру під землею також впливає те, що відбувається над землею.

Дослідження ділового району Chicago Loop показало, що температура різко зросла з 1950-х років, оскільки в цьому ж районі було побудовано більше теплової інфраструктури, такої як паркувальні станції, потяги та підвали. Щоб підземне середовище було прийнятним для людей , воно повинно бути безпечним, мати природне освітлення, хорошу вентиляцію та забезпечувати відчуття зв’язку з навколишнім світом.

Підземне місто Монреаля під назвою RÉSO протяжністю 20 миль втілює цей ідеал. Комплекс об’єднує будівлі, щоб люди могли уникнути мінусової температури на вулиці. Простір складається з офісів, магазинів, готелів і шкіл, які ідеально поєднуються з надземним середовищем. Зміна клімату вже призвела до небезпечної спеки в деяких частинах Ірану, Пакистану та Індії. Якщо планета продовжить кипіти, можливо, ми подумаємо про будівництво не хмарочосів, а земляних склепів? Джерело