Найгучніші скандали та хейт Міноборони: відверте інтерв'ю з Резніковим

Міністр оборони України Олексій Резніков в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, як ситуація виглядає з його боку. Крім того, очільник відомства розповів, як реагує на негатив щодо Міноборони та безпосередньо своєї роботи.

Нагадаємо, що у першій частині інтерв'ю ми повідомляли ексклюзивні деталі навчання українських пілотів на винищувачах F-16, а також на якій стадії перебуває імовірна передача Україні німецьких ракет Taurus. Більше – читайте за посиланням.

Повне інтерв'ю з Олексієм Резніковим: дивіться відео

Корупція в Україні

Зараз ширяться розмови, серед військових і не тільки, що за 1,5 року війни українське суспільство розслабилося. Підливають масла у вогонь чисельні корупційні скандали. Що ви про це думаєте? Багато людей говорять, що зараз потрібна чесна розмова влади з українцями, щоб ми мобілізувалися і ця війна стала справді всенародною аж до нашої перемоги.

Дві речі. По-перше, я згоден з оцінкою військових, що багато людей вже вступили в партію тих, що завершили війну. Багато людей чомусь вирішили, що війни вже немає – вона десь далеко. І вони повернулися до класичної, на жаль, ознаки як внутрішні чвари.

Біда внутрішніх чвар – 1918 рік. Історичний факт – тоді незалежна Україна не сталася через те, що політичні партії почали ділити між собою вплив. Розвалилися, і більшовики легко зайшли й окупували Україну на довгі десятиліття. Ми стали колонією Російської імперії під назвою Радянський Союз.

І ці ризики є. Деякі політики, псевдоактивісти або люди, які звикли жити, отримуючи грантову допомогу, просто собі не усвідомлюють цього. Їм головне лайки, перегляди у фейсбуці.

Щодо корупції – це зло, яке існує на планеті Земля у кожній цивілізованій країні. І навіть у найменш корумпованій – Сінгапурі – вона теж є. Там не 100% відсутність. Питання у масштабах, чи бореться країна, суспільство і влада з цим негативним явищем.

Тут цікавий момент. Коли влада, правоохоронні органи, розуміючи, що навіть під час війни треба продовжувати реформи, бо в нас накопичений комплекс негараздів ще з радянської доби, виявляють факти хабарництва та інших способів отримати якусь "особливу перевагу" – треба ніби аплодувати. Казати: "Молодці, борються. Демонструють, що рівень толерантності до корупції різко впав у суспільстві".

А ми кажемо: "Вау, усюди корупція". І підігріваємо думку нібито українці не змінилися і залишилися такими ж корумпованими. Цей потужний негативний сигнал відправляється й партнерам, які можуть задуматися, чи треба допомагати.

Для росіян, які зрозуміли, що не можуть нас захопити військовим способом, найкращий сценарій – внутрішній розвал України, внутрішні чвари. Це буде для них "подарунок". І вони використовуватимуть так званих useful idiots (корисні ідіоти – 24 Канал). Ні, вони не за росіян – їм просто заради хайпу, популізму десь би вискочити.

Я завжди за те, щоб був баланс, розуміння. Боремося? Давайте! І давайте це поборемо. Однак є 3 речі:

• процедури, правила, прозорість;
• робота правоохоронних органів з виявлення та притягнення до відповідальності щодо фактів, які вже відбулися;
• третій і головний трек – розвиток культури доброчесності у суспільстві.

Я за те, щоб і під час війни продовжувати реформи. Це дуже важливо. Цього чекають і наші партнери. Я завжди їм кажу, що згоден з цим не лише тому, що вони нас просять, а тому що це нам потрібно. Нам жити у цій країні. Тож ми маємо рухатися, але питання тут ще справедливості оцінки того, що відбувається.

І не забуваймо, що живемо у правовій державі, яка говорить, що кожен має право на захист і винуватою особа може бути лише після вироку суду. У нас дуже часто вішають на людей ярлики. Проходить певний час і виявляється, що людина – не винна. Хоча її зробили майже "сторожем у пеклі".

Скандал із зимовою формою для ЗСУ

Щодо вашого міністерства. Тут питання у тому, що не правоохоронці розслідують і роблять публічними факти корупції, а журналісти. Свіжа історія – Юрій Ніколов опублікував документ, згідно з яким форма для ЗСУ поки їхала з Туреччини до України – перетворилася з літньої на зимову та зросла у вартості втричі. Як так сталося?

Все, що публікує, як ви його називаєте журналіст, Юрій Ніколов як правило – не відповідає дійсності. Це людина – звичайний маніпулянт, і я не боюся цього слова. Якщо поспостерігати за його діяльністю: він бере певні факти, домішує, що йому спало на думку, публікує. Через певний час, коли люди йому "насипають", що він помиляється, він прибирає, коригує, вибачається, але не дуже сильно.

Нагадаю, коли він публікував, порівнюючи банку кукурудзи з кілограмами, а вона 250 грамів важить, і прибрав це з публікації. Колись він зробив публікацію, порівнюючи гуртову закупівлю палива в тонах з цінами на заправках у роздріб в літрах.

Мабуть, він людина не дуже освічена і не знає, що паливо, бензин, солярка – легші за воду. І в одному літрі не кілограм. Відповідно, якщо літр коштує 50 гривень, то це не означає, що кілограм коштує стільки ж. Кілограм коштує дорожче. Таких помилок було багато.

Тож історія з куртками теж не відповідає дійсності. Мій профільний заступник був на засіданні нашого відповідного комітету, приніс документи, накладні, перетин кордону, контракти, сплачені гроші. Депутати різних партій, зокрема й опозиційних, все ретельно вивчили й сказали: у нас питань нема, все зрозуміло. Він якийсь там інвойс показав – це вигадка. Я не знаю, де він взяв.

Була куплена зимова форма. Ми попросили бійців з військових частин, які отримали ці куртки – у нас є офіційне підтвердження Командування сил логістики про отримання ними зимового одягу – передати їх, і ми скоро їх покажемо. Зимові куртки саме з цієї партії.

Українські захисники / Генштаб ЗСУ

Не всі журналісти-розслідувачі є такими як журналісти-розслідувачі. Коли кажуть, що хтось щось опублікував, для нас це сигнал перевірити – може це правда. Ми робимо внутрішню перевірку. У нас для цього є воєнна інспекція, департамент запобігання корупції, аудит. Ми одразу подаємо документи в правоохоронні органи, щоб вони перевірили їх залежно від компетенції.

Якщо виявиться факт, що дійсно хтось поставив неякісний товар, десь щось підмінив – порушується справа. У мене дуже багато заяв в ДБР, СБУ про порушення кримінальних справ, коли наша команда встановлює певні порушення.

Система, в яку я прийшов міністром, вона ж не мною була створена. Вона 30 років розвивалася. Я заходив в Авгієві стайні (безладдя, вкрай занедбані й заплутані справи – 24 Канал), коли президент попросив мене стати міністром.

Я одразу сказав, що реформ треба робити багато. І тут ти почав робити реформи, боротися з монополією на декількох ринках, почалося повномасштабне вторгнення. У тебе виклик – швидке, якісне забезпечення швидко зростаючої армії ЗСУ чи продовження реформ заради реформ.

Ні, насамперед – забезпечення. Немає бронежилетів на складах, шоломів, одягу, їжі – все це треба зробити у перший тиждень. Постачальники різні, в різних країнах.

Ми подаємо або до суду, якщо це господарський спір, міжнародний арбітражний суд, і виграємо ці суди, або в правоохоронні органи і просимо розслідувати ці справи. Але коли хтось каже, що побачив сумнівні документи й це корупція – це називається ярлик.

Ми зробили те, що ніхто ніде в історії не робив – громадський орган Антикорупційна рада при Міністерстві оборони. Цивільні люди з громадського сектору пройшли конкурс, вибори на іншому майданчику і вивчають кожний випадок.

Зокрема, й історію з куртками вони вивчать. У складі цієї ради є і журналісти, і юристи – люди з різною експертизою. Вони подивляться, бо ж це не є секретна історія, і дадуть свою оцінку. Тому приклад не ілюструє питання корупційної складової.

Контракт з одіозним Степановим

ЦПК повідомляв, що Міноборони законтрактувало товар у компанії, яка на 65% належить скандальному ексміністру охорони здоров'я Максиму Степанову. Контракти складають 185 мільйонів гривень. Степанов нещодавно отримав нову підозру від НАБУ, та й ми розуміємо, який корупційний шлейф за тим тягнеться. ЦПК, посилаючись на свої джерела, каже, що ви особисто погоджували ці замовлення. Чи так це?

На жаль, ще однією ознакою нашого суспільства є невігластво. У цій організації (Центр протидії корупції – 24 Канал) мене просто не люблять, ну так сталось. Я називаю їх "фан-клубом", у них є якесь "особливе" до мене ставлення.

Здається, у вас це взаємно.

Ні-ні, мені абсолютно байдуже. Просто в них є один з лідерів цього руху, який нібито служить в армії та нібито в теробороні. А насправді ж вигадує собі кожен раз якесь відрядження, тільки б не потрапити на поле бою. Але бог з ним, це на його совісті.

Річ у тім, що міністр не погоджує конкретні угоди. Це не входить в перелік його обов'язків. Уявіть, скільки контрактів проходить через забезпечення такого чисельного складу Збройних Сил України. Якби я вичитував кожен контракт та давав на це згоду, не вистачило б "24/7".

І про ярлики. Що означає "екскорупційний міністр"?

Я сказала "скандальний".

Вироку суду ж немає. Я – юрист, для мене Конституція – це Біблія. Людина, щодо якої немає вироку суду, вважається не винуватою.

До нас офіційно заявилась українська компанія, а у нас було завдання, щоб саме українські компанії забезпечили ЗСУ всім, чим можуть. Щоб в Україні залишались гроші, робочі місця, податки.

Тож вони укладають контракт і роблять поставку – все це воює в армії. Які претензії до постачальника? Те, що він колишній член уряду? Хіба заборонено їм займатись бізнесом? Ми будуємо країну, подібну на вільну капіталістичну, чи ми назад в Радянський Союз?

Якщо ці добродії хочуть жити в соціалізмі – мені точно з ними не по дорозі. Люди ставлять ярлик, звинувачуючи людину в тому, чого вона не робила або ж це не доведено. Проти нього навіть кримінальна справа не відкрита. Сам факт, що людина є співвласником бізнесу, який створив в Україні продукт і якісно поставив його в армію – які до цього претензії?

Якщо говорити про політика чи людину, яку фактично на кожному місці роботи супроводжують корупційні скандали, підозри у корупції, то логічно, що у суспільства можуть виникнути перестороги.

Мені не подобається сталінський підхід "якщо десь когось супроводжують корупційні скандали". Мені про це не відомо. Сьогодні у Міністерстві оборони працює 800 осіб. Є кримінальні справи за минулі роки, ще до моєї каденції, когось ловлять зараз, постачальників тощо.

Прийде час, завершиться моя каденція, а я буду щасливою, вільною людиною, і займатимуть чимось іншим. То хіба мені не можна жити далі, займатись бізнесом, не читати лекції, бо у міністерстві, в якому я працював, були корупційні скандали?

Слово "корупційний скандал" – це ярлик. Кримінальна справа, яка дійшла до суду, де людину звинуватили й дали вирок, означає, що ця конкретна людина справді скоїла злочин.

Скажу більше, деякі працівники міністерства, які вже працювали зі мною в команді, їм приписують на голову "корупційний скандал" – черговий ярлик. Але кримінальне обвинувачення за статтями, пов'язаними з корупцією, не пред'являли. Навіть були інші "злочини" – перешкоджання діяльності Збройних Сил, а це абсолютно інший склад злочину.

Хіба вам приємно жити в країні-ярлику? Ви б хотіли жити в країні Сталіна, де бабуся нашепотіла, що ти корупціонер, до вас би прийшли та забрали в табори ваших родичів. Так жили в Радянському Союзі – за звинуваченнями бездоказово. Я виріс на цьому і не хочу, щоб ви жили в такій країні.

Неприпустимо те, про що ви говорите. Але й неприпустимо, коли ми бачимо численні факти корупції під час війни – і це зрозуміло – ми з корупцією зайшли у війну, це не нова проблема. Нам з нею боротися. Але, погодьтеся, нам важливо про це говорити.

Безсумнівно, не просто говорити, а й боротися. Але я за системний, менеджерський підхід. Є завдання – як його вирішити. Є проблема, яка перешкоджає виконанню завдання – як позбавитись цієї проблеми. Тому замість управління у мене сьогодні департамент запобігання корупції, аудит, антикорупційна рада при Міністерстві оборони.

Те, що не є секретним, вивели на прозорі процедури. У нас сьогодні закупівля ресурсів забезпечення знову вийшла, наскільки це реально в час воєнного стану, в прозорі закупівлі.

Проста річ: сьогодні чиновники не зобов'язані подавати декларації, це дозволяє закон. Як думаєте, чи багато чиновників добровільно подали декларації?

Впевнена, що дуже мало.

Простий підхід – кожен демонструє своєю поведінкою. Я здав декларацію за 2021 рік і за 2022 рік добровільно. Мав право цього не робити, але зробив. Я не приховую, воно все зареєстровано, лежить в НАЗК.

І тепер варто запитати у тих борців і борчинь за справедливість – чи подали вони декларацію добровільно, щоб продемонструвати свою доброчесність. Наприклад, військовослужбовець, який має стосунок до відомої вам організації. Він не зобов'язаний, але міг би це зробити, бо він же військовослужбовець.

Яйця по 17 гривень

Був перший публічний скандал з яйцями по 17 гривень у Міноборони.

Так звані яйця по 17 гривень. Такої купівлі Міністерство оборони ніколи не робило, ніколи такого не було.

Там була ціна за кілограм 17 гривень, так?

Навіть за кілограм – не було факту придбання такого. Я ще раз вам це повторюю. Ви можете мене перевірити трішки пізніше, коли завершиться судовий розгляд справи між Міноборони й Державною аудиторською службою, яка проводила перевірку. Не всі матеріали сьогодні відкриті у публічному доступі. Однак до суду Міноборони подало.

Після судового розгляду, коли буде рішення, деякі факти стануть відомими. Я, як очільник цього міністерства, вже вам можу сказати дещо. Під час перевірки, зокрема і цих документів, в актах Держаудиту написано "документально не підтверджено".

Про Агенцію оборонних закупівель та Жумаділова

Після цього скандалу оголосили про створення Агенції оборонних закупівель при Міноборони. Вона мала запрацювати до осені. Уже залишається не так багато, однак її майбутній очільник Арсен Жумаділов каже, що процес затягується. Яка причина?

Почнемо з того, що агенція була створена ще до того (скандалу – 24 Каналу).

Я мала на думці, що агенція не запрацювала. Сам Жумаділов про це говорив.

Ви помиляєтесь, Агенція оборонних закупівель працює. Вона створена давно. Про це я говорив з трибуни парламенту, коли мене призначали міністром. Вона займається оборонними закупівлями: зброєю і технікою.

Вона існує, у неї є керівник, контракти. Зокрема, з французькою компанією Nexter, яка виготовляє CAESAR. Також з компаніями Thales та Rheinmetall.

Потім паралельно ухвалили рішення створити другу Агенцію, яка займатиметься ресурсним забезпеченням, так званим тиловим. Вона теж зареєстрована. Ви кажете, що Арсен Жумаділов має її очолити. Звідки така інформація?

Він сам про це говорить публічно.

Правильно, бо це моя ідея його запросити на цю посаду. Це моя була ініціатива, а не хтось там вирішив його призначити. Арсен Жумаділов прийшов до мене. Я сказав: "Напиши мені план, як ти це бачиш". Він розписав план, що і коли має відбутися. Ми з ним проговорили, що буде створена Наглядова рада.

Арсен Жумаділов, згідно зі своїм планом, написав мені, що Агенція запрацює восени 2023 року. Осінь 2023 року не наступила. Я маю надію, що він буде керівником, і я призначу його своїм наказом. У мене усі документи готові.

Арсен Жумаділов / Фото з його фейсбуку

Маю надію, що він виконає свої зобов'язання, які мені надав, і вона запрацює. Однак він не готовий, і вона не готова. Вона не працює саме тому, що було розписано, що ми маємо зробити. Там є певні процедурні речі, зокрема й постанова Уряду, яка надасть певні компетенції. Тому це питання до автора ідей.

Тобто саботажу з боку системи немає?

Жодного. Це моя політична воля. Мені будь-який саботаж – я його подолаю. Це моя ідея створити Агенцію. Представники оборонної агенції вже їздили у Норвегію, Швецію на навчання, і в нас прямі відносини з NATO Support and Procurement Agency – це спеціальна агенція НАТО.

Ми давно вже з ними співпрацюємо. А з Єнсом Столтенбергом в нас домовленість про National Procurement Review – така програма на цей рік, яка буде за допомогою НАТО. Вона дозволить нам взагалі покращити ідею закупівель.

Тому хтось десь щось почув, потім написав розслідувач, не володіючи фактами, а потім йде: "Це корупційний скандал". Ми живемо чутками, плітками, а я пропоную жити фактами.

Як Резніков реагує на хейт

Останнім часом багато негативу ллється, зокрема, на Міністерство оборони в інформаційному просторі, на вас особисто. Як ви на це реагуєте?

Я поки що дякую своїй гнучкій нервовій системі. Я дякую, що мама в мене, царство небесне, була психіатр-невропатолог. І я дуже багато часу провів в неї на роботі, коли був малим. Тому єдиний спосіб ставитися до цього всього – з почуттям гумору. У мене совість чиста.

Те, що я вирішив погодитися на пропозицію президента очолити це міністерство у 2021 році, я тоді навіть не оцінював масштаб проблем і задач, які на мене впадуть. Я розумів, що це Авгієві стайні, але щоб такі та ще й під час війни… такий собі виклик. Я думаю, якби я знав, я б тоді не погодився.

Тож охочих скинути мене з цієї посади – вдосталь. У мене "фан-клуб" величезний. Починаючи від росіян, які полюють давно, і, зокрема, наших особливо завзятих, незадоволених тощо. Багато є тих, кому я не подобаюсь.

Комусь не подобається те, що я їх викинув з ринків. Я дуже монополії багато зруйнував. Мало того, створення тих двох агенцій викликало одразу спротив деяких комерційних кіл, які почали запускати цих активістів з публічними виходами, руйнуючи ідею створення агенцій.

Якщо ви почитаєте уважно інформаційний простір, то ви побачите щодо агенції, яка займається оборонними закупівлями, вже є негатив: "Не треба було її створювати, давайте назад ринок повернемо".

А от щодо Агенції з ресурсного забезпечення – позитив. Так ви визначайтеся, бо так не буває. Я, моя дружина і мої діти будемо найщасливішими людьми, коли я комусь передам цю "булаву".

Чутки про відставку міністра оборони

На тлі цього негативу поновилися знову чутки про вашу вірогідну відставку. Зараз пішли далі. Зокрема, депутат Олексій Гончаренко заявив про те, що начебто вас призначатимуть послом до Великої Британії. Що з цього правда?

Правда те, що є депутат Гончаренко. І правда, що він щось заявив. Я пана Олексія знаю, ми перетиналися, коли я бував у парламенті. Наскільки мені відомо, він не працівник МЗС і не працівник Офісу Президента України. Наскільки мені відомо, може, я чогось не знаю. Я просто нагадаю всім, як це виглядає.

Згідно з Конституцією, міністр оборони й міністр закордонних справ призначаються й звільняються президентом України. Тобто, лише рішення президента, звісно з голосуванням Верховної Ради, може відправити у відставку одного чи іншого міністра. За власним бажанням теж.

Але тоді пишеться до президента прохання, й він подає це в Парламент. А далі призначення посла, ще когось – знову ж таки – рішення президента. Наскільки мені відомо, Олексій Гончаренко не має відношення до тих процедур. Тому де він взяв цю інформацію – мені невідомо. Отже важко це коментувати.

А втім, наступне інтерв'ю ви даватимете уже з Лондона?

Не факт. Мене вже в лютому чекали десь на іншій посаді. Я думаю, що рішення ухвалює президент або ухвалю я, якщо не буде сил і почуття гумору сміятися над тими дивними людьми, які бажають моєї відставки. Я їм бажаю щастя, здоров'я. Карма все бачить.

Чи була у вас розмова з президентом на цю тему?

Ми з президентом системно спілкуємося на теми, як виграти цю війну, як покращити обороноздатність нашої країни, як чергову зброю привезти ЗСУ. І багато про інше: якою буде завтра Україна – успішна, світла, мирна, непоборна.

А щодо нової роботи?

Президент знає. Ми коли з ним обговорювали в серпні 2021 року вперше його пропозицію, я сказав, що це не було моєю мрією. Що це тимчасова історія для мене. Я не є людиною, яка хоче бути чиновником все своє життя.

У мене немає політичних амбіцій, я не мрію бути народним депутатом. Достатньо публічної служби, він знає про мої плани та бажання читати лекції та займатися приватною практикою.

Так само говорили про те, що ви начебто не проти очолити Міністерство юстиції.

Це звучало давно. І колись для мене, як для юриста, це був амбітний проєкт. Давно ще, до усіх цих подій, я бачив, які реформи можна було б зробити для юридичного цеху в цілому. Колись ми це обговорювали.

Зараз це неактуально?

А зараз я вважаю, що в мене відбулася така перекваліфікація. Я вважаю, що в нас дуже хороший міністр юстиції Денис Малюська. Ми, як члени уряду, дуже нормально співпрацюємо. Немає жодної підстави робити заміну. У мене амбітні плани та є дуже багато нових навичок, знань, якими готовий ділитися зі студентами.

Якщо вам все ж таки запропонують стати послом України у Великій Британії, ви погодитеся?

Я не знаю, чи є дипломатична служба моїм покликанням. Я цього поки що не відчуваю. Тому тут не питання "Куди?", тут питання "Щоби що? Який проєкт?". Я – людина проєкту. От є задача – давай її зроби. Просто так отримати якусь посаду мені точно нецікаво, адже ти все одно залишаєшся на публічній службі.

Публічна служба – дуже невдячна справа. На ній ти постійно отримуєш на горіхи і від друзів, і від ворогів, і від "диванних експертів". Незалежно від того, що ти зробив. Народ не цінує, не любить, і не дякує – і це нормально.

Влада завжди повинна бути під "критичним прицілом". Я сам з адвокатури, природа якої полягає в тому, щоб опонувати владі й зберігати баланс справедливості. Вона створена для того, щоб людина мала право на захист. Я по своїй природі захисник, тому для мене перебування на публічній службі – постійний виклик.

Єдине, що я собі виправдовую – це те, що "клієнтом" стала держава. Я захищаю інтереси держави, військовослужбовців і Збройних Сил. Через це у мене виникають конфлікти із народними депутатами.

Я принципово вважаю, що в інтересах військових під час воєнного стану ні в якому разі не можна відновлювати електронне декларування, а якщо хтось із військових добровільно подасть декларацію, ні в якому разі не можна відкривати ці реєстри. Адже це наражає на ризики їхні родини.

Це стосується виключно військовослужбовців, інтереси яких я захищаю. Натомість депутати могли б добровільно подати свої декларації вже зараз. Я дивуюся, чому вони досі цього не зробили.

Головне завдання Сил оборони – боронити країну і перемогти у війні. Після перемоги вони заповнять усі необхідні декларації.

Однак у мене є опоненти, які кажуть, що невідновлення електронного декларування є злочином і що в такий спосіб я покриваю майбутніх корупціонерів. Що ж, колись прийде час і я зможу спокійно сидіти на дивані й казати своїм опонентам: "А тепер спробуйте зробити краще".

Чи змінилися відносини з Британією після історії з вдячністю

Велика Британія є одним із наших ключових партнерів. Але під час саміту НАТО у Вільнюсі виник скандал, коли міністр оборони Британії Бен Воллес заявив, що Україна мала б бути вдячнішою за надану їй допомогу. Президент Володимир Зеленський тоді публічно попросив вас щедро подякувати йому. Чи говорили ви із Беном Воллесом про цю заяву?

Тут є один нюанс. У нас є звичка називати будь-який інформаційний спалах "скандалом". Ситуація, яку ви описали, не була скандалом. Це була цікава, кумедна історія з непорозумінням.

Розповім своє бачення цієї ситуації. Під час пресконференції президента Зеленського у Вільнюсі одна з українських журналісток поставила йому питання, посилаючись на інтерв'ю Бена Воллеса Sky News. У її формулюванні його слова звучали так, ніби українці мало дякують Британії.

Звичайно, в такій ситуації президент Зеленський трошки розгубився. Він не очікував таке почути, адже добре знав про ставлення Бена Воллеса до України, й це звучало дивно.

І тому президент Зеленський з притаманним йому почуттям гумору відповів, що ми готові дякувати Британії ще більше. І коли він звернувся до мене з проханням ще раз подякувати Бену Воллесу, я встав і промовив: "Пане Бене, дякую вам!" Так ми "відіграли" жартома це непорозуміння.

Однак після цього я звісно ж прочитав оригінал того інтерв'ю, на яке посилалась журналістка. І там йшлося про те, що Бен Воллес розуміє, що українцям важко у деяких країнах переконувати певні політичні сили.

Наприклад, у Сполучених Штатах є різні політичні течії, й іноді їм хочеться, щоб їм були вдячні більше, ніж комусь іншому. Це така особливість. Мовляв, якщо українці хочуть бути успішніші в США, то там їм треба більше дякувати.

Але також у цьому інтерв'ю була була історія, що Бен Воллес під час останньої поїздки до Києва заявив нібито "ми вам не Amazon".

Ви маєте рацію, в цьому ж інтерв'ю він каже, що під час свого візиту до Києва говорив із нами про потреби (матеріального забезпечення ЗСУ – 24 Канал). У цій розмові Бен Воллес сказав, що такі потреби надаються заздалегідь, щоб партнери могли прорахувати наперед ресурси, фінансування, наявність, бо це не Amazon – не можна просто взяти з полиці.

Тож у свою фразу "ми вам не Amazon" британський міністр вкладав зовсім інше значення. Це не була претензія до України чи якийсь докір нам. Навпаки, Воллес, захищаючи Україну, пояснював, наскільки складно формувати потреби для української армії та забезпечувати їх.

Олексій Резніков і Бен Воллес / Міноборони

Ми з Беном Воллесом спілкуємось і досі. І був такий момент, коли президент нагороджував Повітряні сили. Я підійшов до літака, до якого був причеплений Storm Shadow з британським прапором, і зробив із ним селфі й надіслав його Воллесу із підписом: "Дякую, Бене" і смайлик. У відповідь він прислав смайлик і сказав, що Україна отримає їх ще.

Ми сміємося з ним разом з цього. Це насправді була просто кумедна історія, а не накручений кимось скандал.

Наостанок хочу попросити вас повернутися в день вашого призначення на посаду міністра оборони (4 листопада 2021 року). Що б ви змінили, знаючи про те, що чекає нас у майбутньому?

Якби я знав майбутнє, то вже в листопаді більш драматично і жорстко комунікував із партнерами про наслідки, які ще відбудуться. Також я б переконував наших генералів на переході України на "натівську" артилерію.

Тоді ми були переконані, що снарядів 152 і 122 калібру, що були у нас на озброєнні, вистачить. Але вже в березні 2022 року мені довелося переконувати Бена Воллеса, що нам потрібна артилерія 155 мм калібру.

На той час наші партнери шукали радянські боєприпаси, але нам вже було зрозуміло, що ці снаряди закінчаться, їх не буде де взяти, й все одно партнери нададуть нам 155 калібр, тому треба було вчити наших артилеристів.

Ми просиділи 5 годин з його командою, й він сказав, що треба переконати в цьому американців. Ми почали це робити, й вже в травні Україна отримала перші гаубиці М-777 від США, які стали першим "гейм ченджером" (зброєю, що змінила правила гри – 24 Канал) в цій війні. Це врятувало країну. Сьогодні ми воюємо 155 калібром, 152 – майже немає.

Гаубиці М777 змінили хід війни на початку / Вікіпедія

Я прискорив би деякі аргументи. Щодо танків певні аргументи мені також прийшли пізніше, які я наводив партнерам і, слава Богу, ми змогли їх переконати.

Також, розуміючи виклики, я б одразу набрав більше менеджерів, які швидко працюють. Бо коли навесні Київ потрапив у напівоточення, виявилося, що з 200 працівників, які відповідали за ресурсне забезпеченням (закупляли одяг, бронежилети, харчування й паливо – 24 Канал), реально працювали лише 12. Це просто факт, з яким довелося зіштовхнутися.