The Economist: Економічні проблеми Китаю сіють розчарування серед молоді

Не було схоже, щоб натовп був у захваті від появи Джорджа Майкла і Ендрю Ріджлі. Коли Wham! стали першим західним поп-гуртом, який виступив у комуністичному Китаї, глядачам було наказано залишатися на своїх місцях. Це був 1985 рік, і, незважаючи те, який це мало вигляд зовні, молоді люди на концерті насправді раділи.

Країна, в якій вони жили, аж ніяк не була вільною, але вона починала реформуватися і відкриватися. Протягом наступних трьох десятиліть економіка зростатиме швидкими темпами, створюючи нові можливості. Дедалі більше китайців подорожували і навчалися за кордоном. Навіть Комуністична партія демонструвала ознаки розслаблення (трохи). Ті, хто зростав в цей період, мали великі надії на майбутнє.

Сьогодні ж реальність не виправдовує тих сподівань, - пише The Economist. Темна хмара нависла над китайцями, народженими в 1990-х і 2000-х роках. Відтоді, як Сі Цзіньпін прийшов до влади у 2012 році, уряд став більш репресивним, а суспільство - менш живим. Цензура перетворила інтернет на похмуре місце, дозволяючи націоналістичним тролям втручатися в державні дискусії. В університетах студенти змушені боротися із забороною особистої ідеології, запровадженої Сі Цзіньпіном.

«Для декого найгірше те, що економіка Китаю перебуває в стагнації. Рівень безробіття серед молоді віком від 16 до 24 років у містах перевищує 21%. Цифра настільки невтішна, що на початку цього місяця уряд припинив публікацію даних в очікуванні їх перегляду», - пише The Economist, додаючи, що минулого тижня його журналісти поговорили з молодими жителями Китаю про те, що вони відчувають.

Видання пише, що багато з них все ще вірять у партію і підтримують заклики Сі Цзіньпіна зробити Китай сильним. Але багато хто страждає від глибокого почуття тривоги. Випускники університетів раптом дізнаються, що навички, на які вони витратили роки, не відповідають вимогам роботодавців. Дефіцит робочих місць і високі ціни на нерухомість зруйнували їхні надії на купівлю житла і створення сім'ї. В китайських соціальних мережах настрої стають дедалі похмурішими. Розчарована молодь говорить про tangping (валятися) і bailan (загнивати) - синоніми, що означають «здатися».

Китай навряд чи єдина країна, де молодь здається похмурою. Майже половина американців у віці від 18 до 34 років кажуть, що їм бракує впевненості в завтрашньому дні. Можливо, покоління Z та міленіали в усьому світі схильні до хандри.

«Проте в Китаї, де живе близько 360 мільйонів людей у віці від 16 до 35 років, схоже, відбувається щось більш серйозне. Сходи до кращого життя забрали. У відповідь на це багато хто вирішує відмовитися від щурячих перегонів і заглиблюється в себе. Для країни, яку Сі Цзіньпін обіцяє перетворити на велику державу до середини століття, їхня нудьга ставить тяжкі питання», - пише The Economist.

Одне з них: чи несе їхня апатія політичні ризики. Розчарована молодь сколихнула Китай у минулому, зокрема, у 1989 році, коли студенти вийшли на площу Тяньаньмень, вимагаючи більше свободи і менше корупції. Минулого року, втомлені жорсткими заходами уряду щодо боротьби з COVID-19, молоді люди зібралися в містах по всьому Китаю. Дехто закликав Сі Цзіньпіна і партію відмовитися від влади.

Ніхто не може виключити можливості нових заворушень. Але минулорічні протести були нечисленними, і репортажі свідчать про те, що китайська молодь не палає революційним запалом. Вони виросли в інтернеті, обмеженому великим брандмауером, що обмежує їхній доступ до нецензурованих новин й інформації. Виховані на пропаганді досягнень партії, багато хто продовжує підтримувати її всім серцем. Навіть модні молоді міські жителі кажуть, що уряд повинен обмежити деякі свободи.

Справжнє питання, з яким стикається партія, більш прозаїчне. І воно не про загрозу революції, а про тиху відмову від амбіцій.

«Для досягнення своєї мети: відновлення величі Китаю, - Сі Цзіньпіну потрібно, щоб молодь одружувалася, народжувала дітей і зупинила демографічний спад у країні. Щоб переорієнтувати економіку на виробництво і відійти від споживчих інтернет-технологій, він хоче, щоб вони вивчали точні науки, а не мріяли про розробку відеоігор. І він хоче, щоб більше молоді працювало на заводах, в тому числі на тих, які можуть виробляти зброю для зростаючих збройних сил Китаю. «Терпіть труднощі» і «ковтайте гіркоту», - закликає Сі Цзіньпін китайську молодь. Але багато хто не розуміє, чому вони повинні це робити», - йдеться в статті.

Партія пам'ятає про їхнє розчарування. Політики вжили заходів для стримування спекуляцій на ринку нерухомості в надії знизити ціни. Фірми змушують краще ставитися до своїх перевантажених роботою молодих працівників. Під гаслом «загального процвітання» Сі Цзіньпін прагнув підвищити соціальну мобільність і зменшити нерівність. Але багато що з цього обернулося проти нього. Переслідуючи забудовників, технологічні фірми й індустрію репетиторства, він завдав шкоди найнадійнішим роботодавцям нових випускників.

Це призводить до найбільшого питання з усіх. Китайські лідери люблять протиставляти своє однопартійне правління «недосконалому і дисфункціональному Заходу». І ця думка підігрівається, але вона не повністю сфабрикована офіційними ЗМІ. Нещастя молодих людей чітко окреслює сильні та слабкі сторони кожної системи. Це порівняння не на користь Китаю.

В Америці у тих, хто покинув школу, є альтернативи. Країна пропонує багато шляхів до повноцінного життя. Деякі амбітні люди навіть змогли використати свою незгоду для створення великого мистецтва, музики або багатомільярдної компанії. Сі Цзіньпін хотів би, щоб молоді китайці також знаходили просвітлення у своїх труднощах, але не таким чином. Розвиток повинен відбуватися виключно через Комуністичну партію. Китайські митці перебувають у ярмі її послань. Технологічних підприємців затаврували як суперників партії і принизили.

«Невелика, але зростаюча кількість добре освічених молодих китайців з високим потенціалом, схоже, покине свою країну. Політики в США і на Заході часто кажуть, що вони на боці пересічних китайців. Вони могли б довести це, подбавши, щоб західні університети і економіка приймали молодих людей, які відчувають, що їхні можливості на батьківщині обмежені», - радить The Economist.

Однак, більшість молодих китайців залишаться вдома. Коли Сі Цзіньпін применшує їхні індивідуальні прагнення на користь колективних інтересів, він лише робить їх ще більш похмурими. Він також ігнорує роль, яку відіграли мрії і вибір сотень мільйонів людей у забезпеченні зростання Китаю протягом останніх 40 років. Партія повинна запропонувати розчарованій молоді нові шляхи до мирного процвітання. Альтернативи, в тому числі розпалювання гнівного мілітаристського націоналізму, становитимуть загрозу для Китаю і світу.