Відставка Кучера, невдачі грандів та нове вилучення Бондаренка. Підсумки 4-го туру УПЛ

Відставка Кучера, невдачі грандів та нове вилучення Бондаренка. Підсумки 4-го туру УПЛЦей ігровий день вийшов просто ураганним.

Феноменальний, звісно, вийшов тур. За завітами хорошого кіно, в якому є зав'язка сюжету, є розвиток дія – і є кульмінація, від якої захоплює дух. Або, якщо дозволите, за завітами композитора Ліста, який у своїх рукописах вказував грати спочатку “швидко”, потім “дуже швидко”, потім “набагато швидше”, потім “швидко як тільки можливо” і, нарешті, “ще швидше”.

Матчі п'ятниці вийшли великим розчаруванням, причому більш статусний із двох став з точки зору видовища просто катастрофою. У суботу, звичайно, вже було на що подивитись, але більше як фарс – а ось у неділю пішло футбольне шоу, причому що далі, то яскравіше. Вже на що матч в Одесі виглядав драмою з кількох дій із прологом та епілогом, але Кривбас із Шахтарем затьмарили навіть це.

Неймовірні за щільністю та, головне, важливістю подій матчі. І від цього лише прикрiше, що цілком звичайна, базова річ для нормальних чемпіонатів під назвою “участь у турі всіх топ-клубів” відбулася в цьому чемпіонаті вперше за місяць і, як ми вже знаємо, так і залишиться єдиною розкішшю до середини вересня. Динамо вже перенесло ігри 5-го та 6-го турів.

Прощання туру

Поразка від Оболоні, для якої ця перемога стала першою в сезоні, стала для Кучера точкою неповернення. Вже на останніх хвилинах гри камери вихоплювали Краснікова (який офіційно начебто й подав у відставку, але, як і раніше, відвідує матчі Дніпра-1, які простим вболівальникам, звичайно ж, відвідувати все заборонено), який розмовляв телефоном. Вже на післяматчевій прес-конференції Кучер заявив, що подає у відставку. Сам – чи за ці хвилини йому повідомили, що клуб у ньому не зацікавлений? Ви знаєте, у конкретній ситуації це навіть не має значення.

Дніпро-1 із Кучером дійшов до стану “далі так не можна”. Продаж Довбика, промахи з трансферами, некупівля будь-кого – це все не привід програвати на своєму полі команді, у якого кожен футболіст слабший за кожного футболіста Дніпра-1. Причому програвати повністю за грою: у другому таймі Оболонь змогла повністю нейтралізувати всі сильні сторони суперника та здобути вольову перемогу. А єдиний гол забив Дніпро-1 забив із пенальті – як завжди, спірного. Судді тягли команду Кучера, але без Довбика навіть це перестало допомагати – скажуть хейтери.

Кучер, звичайно, не той тренер, від якого можна чекати на тактичну різноманітність. Матчі його команди і в кращі часи дивитися було нудно: Довбик весь матч шукав можливості продавити захист, Піхальонок намагався на нього подати, а більшість гравців пресингувала і оборонялася. Але всім, хто критикує Олександра, хочеться поставити запитання: чому ж така команда до останнього боролася за чемпіонство?

Кучер займався тією роботою, яка зараз не в пошані. Це ж світовий тренд: розповідати, наскільки чудово Тухель придумав для Ріса Джеймса особливу роль у напівфланзі, але не згадувати, як тренер просто не знайшов місця в команді для чудового Томорі , який відразу став одним з кращих захисників Італії. На супертоп -рівні тренери у всьому молодці (Аке при Гвардіолі виріс у прекрасного захисника), але розвиток гравців – часто справді монотонний, нудний процес – зараз недооцінюється на тлі просто вдало використаної заміни.

Зараз, коли Кучер йде, пара Сваток-Сарапій виглядає чимось монструозним, тим, з чого слабкий тренер здобуває мало користі. Але саме завдяки Кучеру ця зв'язка стала топовою, в УПЛ практично безальтернативно кращим. Піхальонок ніколи не віддавав стільки гольових передач, Довбик до Кучера на такому рівні грав півроку – і з цим тренером, як мінімум, продовжив тримати абсолютно новий рівень результативності.

І так далі, й тому подібне. Кучер простою роботою на тренуваннях вивів на новий рівень цілу низку гравців – безумовно, перспективних, але скільки таких перспективних пішли в нікуди? Дніпро-1 найкращого гравця покоління продав у Динамо за 6 мільйонів, причому ще вибив 50% з майбутнього продажу. Тобто міг продати ще трохи дорожче, але сам вірив, що колись Супряга поїде до Європи. Наразі вже очевидно, що 50% Дніпро-1 отримає від нуля (зате без затримок, податків і у будь-якій зручній валюті) – бо талант цього форварда загас. У цьому його відміна від талантів, яких Кучер розкрив, у випадку з центральними захисниками – мабуть, навіть особистим прикладом.

Щоправда, вся ця похвала все одно зводиться до “Мавр зробив свою справу, мавр може йти”. Одних гравців до рівня збірної Кучер довів, але коли настав час розкривати нових, той же Ківінда не показав нічого. А в тактиці він справді слабкий: коли на заміну Довбику приїхав Мустафаєв , він просто не зрозумів, як використовувати форварда зовсім іншого стилю гри. Сваток, Сарапій, Пихалёнок, Рубчинський можуть бути вдячні Кучеру усе життя, але зараз їм усім корисніше попрацювати з більш гнучким фахівцем.

Дібанго – тактична загадка для Вернідуба

Дібанго – один із найприємніших легіонерів УПЛ. Не травмується, стабільно тримає рівень, дуже швидко адаптувався до команди*, яркий у спілкуванні із пресою, а головне – на полі. Його прориви лівим флангом стали одним із козирів Кривбасу в позиційних атаках, і його побажання стати одним із десяти кращих лівих захисників світу видає в ньому бажання прогресувати. В принципі, він єдиний гравець не з Шахтаря і не з двох клубів на “Д”, які могли б претендувати на включення до символічної збірної сезону – та й просто один із очевидних кандидатів на підвищення.

* — про це у Кривбасі розповідали особливу історію. Коли Дібанго тільки-но переїхав до Кривого Рогу, його на перші тижні заселили на базі, а потім запропонували допомогти вибрати квартиру – для оренди на його смак. І Іван без зайвого пафосу сказав, що йому ніяка квартира не потрібна, його влаштовують умови на базі Кривбасу. Звичайно, насамперед це показник того, наскільки скромні умови були в Камеруні та Білорусі, де він грав раніше – але також і того, що Іван сконцентрований насамперед на футболі, а не у міських розвагах. Мхітарян теж жив на базі Шахтаря – і всі знають, якого прогресу він досяг.

Але водночас – скільки небезпечних атак провів Шахтар із правого флангу? Наскільки наївним був Дібанго , коли він все-таки сходив до того, щоб опуститися в глибину і відпрацювати? Тільки в першому таймі з його зони було забито два голи – і щонайменше ще двічі Шахтар створював небезпечні моменти. Якби так продовжилося і далі, Вернидуб, швидше за все, просто замінив би Івана, але Шахтар за новою літньою традицією фізично зупинився навіть у рівних складах.

При всьому цьому – не просто хороша, а виняткова допомога атаці. Дві гольові передачі за той самий тайм, ще й проти чемпіона, ще й такого плану, що Хомченовському та Кожушку було простіше забити, ніж не забити – це для вічно закритого Кривбасу допомога рівня чит-коду. Таке не можна звести до одного визначення “добре” або”погано” – це просто опція, яку потрібно використовувати, як Трента чи Марсело. У 20-25 матчах сезону від Дібанго буде більше користі, ніж шкоди, оскільки він стане в нагоді при розтині ешелонованої оборони.

Ну а нам, глядачам збоку, варто Дібанго просто по-людськи подякувати. Якби не він, матч закінчився б 1:1 або взагалі 0:0, з типовим для УПЛ мільйоном фолів.

Бондаренко позбавив команду перемоги

Втім, підсумковий внесок Дібанго в результат все одно позитивний. Підсумковий жирний плюс – це червона картка Бондаренку в той момент, коли здавалося, що Шахтар таки дотисне.

Камерунець, звичайно, шаленим обсягом просто виснажив суперників, але це не скасовує факту, що дія Артема була просто жахливою. Команда на момент вилучення грала в більшості, проти середняка, який явно залишав вільні зони і просто за визначенням мав коротшу лаву. Наскільки корисніше міг би в такій ситуації проявити себе той самий Келсі ? Гравцю з претензіями навіть на лідерство у команді таке вилучення не личить.

До речі, “підвів” стосовно вчинку Бондаренка – це ще не закінчена дія. Вилучення стало для нього другим у сезоні (нагадаю, пройшло 4 тури), ще після першого він отримав так званий “матч умовно” – тому що фол був не дуже грубим. Але тепер він вдруге пішов у суперника прямою ногою – і, напевне, повинен на додачу до звичайної дискваліфікації має пропустити і цей умовний матч.

Прямо за курсом у Шахтаря – Колос, Минай, Оболонь та Рух. Судаков, звісно, каже, що сподівається бути готовим до Колоса на 100%, але загалом гравці дуже рідко після матчу, на який їх навіть у заявку не включили, грають 90 хвилин. А це означає, що Шахтар проти Колоса, можливо, півгодини, може, тайм, а може, й годину зіграє і без Судакова, і без Бондаренка. А це знижує креатив у центрі поля до зовсім вже сумних величин. Ракицького вже повернули, Чигринського теж – може, час із Атлетико Паранаенсе за Фернандіньо поторгуватися?

Унікально слабка оборона руйнує усі надії Динамо

Деяких гравців київського гранда навіть шкода. За матч в Одесі клуб заслуговує на чимало хороших слів. Команда різноманітно атакувала, причому не виїжджала на індивідуальну майстерність, а на командні взаємодії. Ванат або продовжує прогресувати, або просто зміг розкрити нові грані таланту, коли з ним на одному полі Ярмоленко, який відволікає захисників. Сам Ярмоленко просто кайфує після повернення, роздаючи часом просто блискучі передачі. Сидорчук, як бачимо, чудово підключився до штрафного майданчика, показавши, що так вміє робити не один Буяльський.

Ось тільки в цьому дуже мало сенсу, коли елементарне винесення м'яча воротарем приходить до того, що Дячук спочатку вибиває м'яч прямо на Шторгіна, а потім не в змозі нормально винести його (м'яч, не Шторгіна) з порожніх воріт. І це при тому, що Нещерет у проміжку між цими двома помилками взагалі-то відбив удар! Але з такою обороною Динамо грає не у футбол, а у пінбол. М'яч корисно тримати якомога вище, його краще виносити якнайдалі, коли він опускається нижче – але рано чи пізно він все одно залітає у ворота.

Три гри – шість пропущених. Гірше, ніж у Динамо, пропускна спроможність лише у Ворскли та Минаю. Сирота з Поповим віддаляються, Дячук з Біловаром просто привозять, а вже в четвер доведеться грати проти Абубакара, Ребіча та Окслейд-Чемберлена, який – ось вже рідкість! – не травмований. Важко уявити, яка страшна сила заважає менеджменту клубу придбати якщо не Таловєрова, то хоча б просто якогось захисника із середняку УПЛ.

На тлі цього навіть Чорноморець хвалити важко. Звичайно, команда класно пресингувала Динамо, гідно реагувала на пропущені, а її тренер, незважаючи на явну обмеженість складу (шість осіб на лавці, з них два воротарі; Динамо було вдвічі більше), зміг знайти прихований ресурс, щоб виграти матч. Все це зрозуміло, але... Вибачте, Колосу ці ж люди програли, тому що Колос просто грав в обороні краще. З Динамо Григорчуку виявилося досить просто випустити Ієде , щоб захисник припустився ідіотської помилки і залишив команду в меншості. У 20-25 матчах сезону забивати буде важче!

Розчарування туру

Олександрія із Зорею видали не просто нудний, а неймовірно порожній за змістом матч. Той випадок, коли кожна сторона хоче віддати ініціативу, але ніхто не хоче її брати.

Зоря, як і з Ворсклою, зіграла другим номером. Олександрія багато контролювала м'яч, але мало що створила. Звичайно, вимагати від так сильно розпроданої команди акцентованих атак на номінально складному виїзді важко. Так само їх складно вимагати від Зорі, яка втратила більшу частину лідерів: Імерекова, Булецю, Бражка. Але знаєте що?

Все йде до того, що незабаром п'яте місце в чемпіонаті України перестане виводити в єврокубки. Спостерігаючи за такими матчами, такого якщо й починаєш бажати, то точно розумієш, що це буде справедливо. Адже грали не Минай з Інгульцем, а команди, які постійно претендують на єврокубки – і які нерідко грали там навіть удвох. З такою пародією на позиційну атаку в єврокубках робити нічого ні тим, ні іншим – команда рівня Діли так само їх виб'є на першій стадії. А всі ми розуміємо, що в топ-5 хоч одна команда з цієї пари фінішує з дуже високою ймовірністю.

Ляп туру

А що буває, коли команда намагається заволодіти ініціативою, показала Ворскла. Спроба розіграти м'яч від воріт призвела до комедії помилок:

Вітаємо полтавський клуб із попаданням до найпопулярніших пабликів – і з перемогою. Дивно, але навіть із такою грою біля своїх воріт клуб все одно виграв. Допомогли простенькі вкидання ауту та гра Юрченка на добиванні, але про вихід із кризи говорити, звісно, зарано.

Не матч туру

За такими пригодами колосів нашого футболу можна і призабути, що перед початком туру найрейтинговішим виглядав матч Руху та Колоса. Гра вийшла зовсім не похмурою, але до урагану у виконанні грандів їй було, звісно, далеко.

Колос, повторюся, обороняється добре – Климчук не отримав і половини тієї свободи, що проти тієї ж Ворскли. При цьому свій момент для переможного гола він все ж таки мав, але не зміг вирішити його на свою користь. Рух грав із перевагою, але не зміг ідеально відпрацювати біля своїх воріт, а у суперника відмінно себе виявив Фесюн. На противагу, відзначу невпевнену гру Ледвія. Зрозуміло, що Безсмертний будує молоду команду, але на воротарській позиції це не найважливіше. Чи не час повернути Паньківа?

Збірна туру

Фесюн (Колос) – Цуріков (Колос), Батагов (Зоря), Слюбик (Рух), Дібанго (Кривбас) – Оріховський (Колос) –Ярмоленко (Динамо), Криськів, Кащук (Шахтар) – Аріелсон (Полісся), Тарануха (Оболонь)

Гол туру

Коли Криськів із Сіканом розкатали оборону Кривбасу до вірного, здавалося, що матч закінчиться розгромом.

Сейв туру

Наприкінці матчу з Рухом Слюсар пробив напевно – Фесюн, проте, на рефлексах врятував для команди нічию.

Таблиця