Спецоперація з девальвації рубля іде за планом

Що ми побачили в останні тижні: суттєве ослаблення російського рубля до долара, екстрене засідання центробанку РФ, підвищення його облікової ставки одразу на 350 б.п., до 12%, і кволий відкат із 100 до 93 рублів за долар.

Екстрене засідання центробанку — саме по собі недобрий знак. Банк Росії лише тричі їх проводив: коли почалася війна з Україною, коли почалося повномасштабне вторгнення в Україну і ось зараз. Готовий кістяк для наукової праці про вплив зовнішньої політики на монетарні ризики.

Звісно, сама по собі міцність російської валюти малоцікава, а сподівання, що девальвація чи інфляція можуть каталізувати протестні настрої в РФ, дуже наївні. Але заглибитися в причини нинішнього «краху рубля» варто, особливо з огляду на те, чого ми не побачили у рішеннях Банку Росії минулого тижня.

Оскільки РФ — потужний експортер, торговий баланс там зазвичай ще й як профіцитний: хоч би скільки вони везли імпорту, їхній експорт, особливо нафтогазовий, завжди переважить. За підсумками другого кварталу, профіцит у торговому балансі також є. Але який? Рахунок поточних операцій у другому кварталі 2022 року був 77 млрд дол., а за квартальним результатом цього року — лише 5 млрд. Загалом же за перше півріччя 2023-го — трохи більше 20 млрд дол., або майже в 7,5 разу менше, ніж було у першому півріччі минулого року.

Основна причина — потужний експортер таки втрачає потужності: обсяг російського експорту у першому півріччі ц.р. більш як на 100 млрд дол. менший, ніж минулоріч (205,6 млрд дол. 2023-го проти 306,4 млрд 2022-го). Отже, обсяги валютної виручки РФ зменшилися майже на 33%.

Питання не в вартості, а в кількості — скорочуються фізичні обсяги товарних поставок з РФ. Нафта просіла через ембарго, цінову стелю та буквальний примус до постійних знижок з боку нових, не європейських, покупців.

Газ в основному витягує трубопровід «Сіла Сібірі», і основний покупець там — Китай. Інші поставки сякі-такі, бо і сховища повні, і ціна, відповідно, нижча, та й РФ давно не вважається надійним постачальником.

Ненафтовий експорт також скорочується. З одного боку, економіка Китаю, основного покупця російських металів і вугілля, зростає не надто активно, з іншого — ринок ЄС, ключового колишнього партнера, зник з обрію, з третього — пошук нових ринків збуту вимагає дисконтів, тобто навіть те, що продається, не приносить бажаних доходів.

Експорт послуг теж скоротився — на 12% рік до року, або на чверть, якщо порівнювати перші півріччя 2022-го та 2023-го. Сильно просіли будівництво, телекомунікації, ІТ-послуги і транспорт. У плюсі взагалі лише категорія «поїздки», дякуючи росіянам, які втікають із РФ, та приїжджаючим до РФ таджикам.

При цьому імпорт стабільно зростає, додавши за півріччя 19,5% (із 126,6 млрд дол. у першому півріччі 2022-го до 151 млрд за аналогічний період 2023-го). Так, експорту все ще більше, ніж імпорту, але різниця скорочується — за останні шість місяців майже на 70%.

У грошах обсяги імпорту зросли на 35% рік до року. ЄС замістили Китаєм, вартісні обсяги поставок звідти збільшилися на 79%, потроху нарощують обсяги й інші країни. Паралельний імпорт працює, спрощений порядок ввезення електроприладів та устаткування подовжили до кінця 2023 року. Лише імпорт послуг знизився загалом на чверть (знову ж, окрім «поїздок»).

Оновлене бюджетне правило РФ не зарадило. Сильно спрощуючи, працювало воно так: якщо доходи скарбниці вищі за встановлений базовий рівень нафтогазових доходів на місяць, то центробанк на надлишок грошей купував валюту і поповнював ФНД, якщо ж нижче, то продавав валюту, а на виручені рублі поповнював скарбницю. Безпорадність цієї схеми Банк Росії визнав уже офіційно.

Зрештою міжнародні резерви РФ лише з квітня по серпень скоротилися на 12 млрд дол. А рубль відносно долара з початку року знецінився майже на 30%. Причому девальвація як така була б РФ на руку, адже збільшувала б прибутки експортерів та стримувала б апетити імпортерів. Але ж разом із девальвацією зазвичай ходить інфляція, яку підживлюють скажені видатки уряду, вочевидь пов’язані із війною, і навряд чи на цей фактор центробанк може якось вплинути. Та й загалом економічно правильне — не завжди політично правильне, особливо коли мова заходить про такі сенситивні речі, як курс і ціни.

Щоб раптом керівниця Банку Росії Е.Набіулліна в цьому не засумнівалася, економічний радник Путіна М.Орєшкін озвучив, що російській економіці потрібен сильний рубль, а центробанк має всі інструменти, аби нормалізувати ситуацію «вже найближчим часом». Набіулліній двічі повторювати не треба — анонс екстреного засідання з’явився через кілька годин після слів Орєшкіна.

Тут така справа, що хоч скільки називай рубль вільно конвертованим, юань резервним, а долар мертвим, кляті імпортери все одно хочуть чомусь купувати для роботи долар. Натомість через санкції та «токсичність» для РФ долара та євро десь чверть оплат експортери отримують юанями, а трохи більше 40% — рублями.

16 серпня окремим указом, який узагалі-то стосувався поставок агропродукції, великий монетарист В.Путін дозволив «Роснєфті» експорт за нормальну валюту. Поки тільки їм, але перелік компаній, на які не поширюються загальні правила, визначається президентом, тож може і, ймовірно, буде мінятися.

Загалом працює все так: експортер усі оплати отримує на спецрахунок у «Газпромбанкє», той валютні оплати відразу продає Банку Росії, а компанії вже перераховує рублі. На початках було зобов'язання у такий спосіб конвертувати 80% валютної виручки експортерів, потім 50%, а згодом узагалі пішли в чистий «ручняк» і обов'язкову для продажу частку стала визначати окрема комісія. Як бачимо, дружбану Ігорю Сєчіну Путін дозволив роботу без дивних конвертацій, комісій і зобов’язань.

На цьому й усе.

Єдине, на що дійсно вплине підвищення облікової ставки, — це кредитування, там у споживчому сегменті лише за червень приріст у 636 млрд руб. (17,3% рік до року), загалом же закредитованість сягає 31,5 трлн руб. Тож, певно, зростання ставки змусить згортатися пільгові іпотеки та споживчі кредити. Але на інші чинники її вплив буде дуже опосередкованим. Зважаючи, що причина нинішніх дисбалансів — це здебільшого роздрай у зовнішній торгівлі, коли експорт скорочується, а імпорт невпинно збільшується, однієї ставки як рішення проблеми замало. А подорожчання грошей в економіці ще й пригнічує власне виробництво товарів, які можна експортувати.

Ризикнути і впровадити хоч якісь адміністративні заходи, що могли б вплинути на валютний ринок, Банк Росії не наважився. Ну дійсно, які обмеження, коли всі товстосуми РФ — друзі, куми, свати, кухарі та водії диктатора. Це вам не пільгові іпотеки згортати. Очевидно, що влада РФ, обираючи між електоратом та елітами, щоразу обирає останніх, хоч би що там писав Орєшкін.

Це хороші новини. Знову ж, не тому, що неминучий інфляційний тиск штовхатиме росіян до протестів і спротиву. Тому що нехтування прагматичними економічними рішеннями на догоду політичним — завжди шлях у глухий кут. Але якщо ви вже замріялися про завтрашній крах РФ, то ні — це не швидкий шлях, але дуже повчальний.

Насамперед для нас. Бо наші експортно-імпортні баланси значно гірші за російські.

У січні—червні 2023 року експорт товарів становив 85,7%, а імпорт — 120,7% порівняно із січнем—червнем 2022-го. Так, на щастя, імпортна частина стрімко скорочуватиметься, якщо Україна переможе й уже не потребуватиме поставок озброєння. Так, на щастя, експортна частина зростатиме, якщо, здобувши перемогу, Україна зможе відкрити морські шляхи, щоб вирішити логістичні питання. Але нарощення виробництва таким стрімким не буде, та й НБУ навряд чи чекатиме цього моменту для повернення до ринкового курсоутворення. Тож сьогоднішня біда РФ — це наш завтрашній головний біль. І варто вже шукати інструменти для того, щоб із цією бідою впоратися, бо наразі не дуже зрозуміло, як при таких дисбалансах вижити, навіть якщо перемогти РФ.