Законопроєкт про порно: Це про права та свободи, а не «фу-фу-фу»

У Верховній Раді зареєстровано « проєкт про порнографію », що викликав масу суперечок. Після медичного канабісу вражаюча частина суспільства отримала нову страшилку із категорії «все пропало». Представники частини суспільства, яка претендує на прогресивність, впевнені, що все правильне тільки починається.

За допомогою експертів KP.UA розбиралася, хто має більше правоти.

Якщо є стаття, потрібне розкриття

Критики ідеї наголошують на тому, що вона не «на часі». Йде жорстока війна, і порнографія – останнє, чим треба займатися депутатам. Прихильники стверджують протилежне: йде жорстока війна, і інтимне життя людей – це останнє, на що має витрачати сили поліція.

Експерти Офісу ефективного регулювання BRDO підрахували, що за статтею про поширення порнографії щороку відкривається понад 1000 кримінальних справ. Зокрема, за контентом Оnlyfans, з якого сплачуються податки до скарбниці та на якому йдуть активні збори на підтримку ЗСУ. Кожна справа – це оперативна розробка, зарплата слідчого, судді та аж ніяк не дешева експертиза.

Як один із аргументів на користь декриміналізації порнографії висувається гучний судовий вирок мешканці Нових Санжар, яка надіслала свої інтимні фото. Звинувачена заплатила 34 тисячі гривень, що не мало для самотньої мами двох дітей, і втратила мобільний телефон. Потерпілого у справі немає, покупцем знімків явно виступала підставна від поліції особа.

– Якщо є стаття Кримінального кодексу, значить, потрібна звітність про розкриття, – каже ветеран МВС Ігор Левінський. - Статистику видобуватимуть за будь-яку ціну, в тому числі і шляхом провокацій.

Адвокат Олег Веремеєнко наводить такий приклад:

– Один мій випадковий знайомий зізнався, що любив проводити час на сайтах знайомств. Якось він познайомився з дівчиною, яка попросила вислати фото дітородного органу. Хлопець виконав прохання і невдовзі довідався, що з того боку комп'ютера сидів оперативник столичного райуправління поліції. Я не знаю, чим закінчилася ця історія, але теоретично, якщо таких пересилок зафіксують кілька, людині можуть вмінити 4-ту частину 301-ї статті Кримінального кодексу, а це від 3 до 7 років позбавлення волі.

…І як засіб політичної розправи

Старше покоління вчить нове слово «нюдси» – фотографії оголених частин тіла із сексуальним підтекстом. За фактом це теж порнографія, як і пересилання домашнього відео своїм друзям або знайомим. Не грає ролі, заради пустощі це робиться чи за гроші. Для поліції важлива сама відправка, тобто поширення.

У категорію розповсюджувачів порно потрапляють і всі веб-моделі, що працюють вдома, хоча вони спілкуються з клієнтами тет-а-тет і нікого не тривожить.

Але є й серйозніший аргумент: порнографія може стати засобом політичної розправи.

Адвокат Веремеєнко наводить приклад відомого правозахисника Дмитра Гройсмана, якому сатиричний знімок коштував життя.

2010 року Дмитро розмістив у своєму «Живому журналі» фото фігурки грецького бога Пріапа – покровителя чоловічої сили. Пріап поклав свій великий фалос на брошуру з текстом Конституції України. Це був протест правозахисника проти ухвалення законів з порушенням Основного. Поліція відкрила кримінальну справу за двома статтями - наругу над державними символами України та поширення порнографії. Суд виправдав правозахисника, але вже посмертно.

- Діма мав хворе серце, він дуже переживав через всю цю історію, - каже Олег Веремеєнко.

Адвокат згадує ще один відомий факт – у 2009 році ледь не помер від голоду письменник Олесь Ульяненко, бо Нацкомісія з моралі (слава богу, давно розпущена, але встигла багатьом зіпсувати життя) побачила порнографію у книзі «Жінка його мрії» та вилучила з продажу весь тираж.

– Поки діє стаття 301-а, людині навіть не потрібно підкидати наркотики чи пістолет. Достатньо підкласти флешку з постільними сценами, – констатує адвокат.

Каратимуть за «екстрим»

Про легалізацію порнографії, як думає багато хто, не йдеться. Легалізація – це встановлення правил гри, визнання явища як виду бізнесу, запровадження ліцензування тощо. Законопроєкт передбачає зміни до статті 301 КК України.

Поширення порнографії виводиться з розряду діянь, що караються. Відповідальність за дитяче порно посилюється. Кримінальне покарання передбачається за розповсюдження порнографії без згоди зображених у ній учасників, за примус і за так звану екстремальну порнографію - насильство, некро-, зоофілія.

Багатьох налякала пропозиція виключити з Кримінального кодексу статтю 302 (створення або утримання місць розпусти та зведення для розпусти). Моралісти вбачали в цьому крок до легалізації проституції, хоча це явище регулюється й іншими статтями Кримінального кодексу.

Нагадаємо, що тема виникла не так. До осені минулого року понад 25 тисяч голосів набрала петиція про декриміналізацію поширення порнографії. Президент направив це питання в Кабмін.

Спадщина Радянського Союзу

– Пів року тому, десь у лютому, Міністерство юстиції представило свій проєкт законопроєкту, – розповідає народний депутат Максим Бужанський. - Було кілька пропозицій від моїх колег. Норма, записана у статті 301, архаїчна, вона автоматично перекочувала до Кримінального кодексу України з радянського кодексу. По суті, треба було запропонувати нову філософію з питання та оформити її юридично. Але ті законопроєкти, які були запропоновані, погано справлялися із цим завданням.

Робоча група, за словами депутата, засідала аж до позаминулого тижня.

- В обговоренні брала участь величезна кількість громадських організацій, заслуховувалась думка прокуратури, МВС, позиція судів. Цілком чітко було визначено, що треба посилити відповідальність за пропаганду насильства, залучення неповнолітніх, за торгівлю людьми. З іншого боку, ми не маємо чіткого формулювання, що вважати порнографій. Є низка оціночних суджень. Одні уявляють це так, інші – по-своєму.

Коли депутат Ярослав Железняк вніс свої пропозиції, було ухвалено рішення зібрати підписи та вносити законопроєкт до Ради.

– Ми вирішили, що треба відштовхуватися не від обміну приватними думками, а від конкретних пропозицій та перенести дискусію до сесійної зали, – каже Максим Бужанський. – Але законопроєкт Железняка виявився набагато ширшим. Обговорювалася лише 301 стаття, а він включив декриміналізацію 302-ї.

Наш співрозмовник наголошує:

- Це не означає, що пропонується легалізація проституції та притонів. На думку Железняка, 302-а дублює 303-ту статтю (сутенерство або залучення до проституції). Але я так не вважаю. І не думаю, що із пропозицією погодиться комітет. Якщо ми були готові обговорювати 301 статтю, то по 302-й залишаються питання.

Економічний ефект – не головне

Загалом, питання про поширення порно давно вирішене. Розвиток інтернету поставило жирний хрест на необхідності ввозити, записувати, переписати та продавати диски з «полуничкою». Будь-хто може отримати доступ до бажаного контенту, вибираючи платні або безкоштовні ресурси. Популярний Pornhub навіть чисто формально не запитує про вік відвідувача.

У пояснювальній записці до законопроєкту автор апелює, зокрема, до того, що Україна перебуває в топ 20 країн із споживання трафіку Pornhub і що, за даними Forbes, до порноіндустрії залучено щонайменше кілька десятків тисяч наших громадян. Якщо поліція від них відчепиться, вихід із тіні принесе економічний ефект. Наприклад, платформа OnlyFans, яка лише за перше півріччя цього року нарахувала понад 928 тисяч доларів ПДВ і перерахувала до бюджету України 34 мільйони гривень.

- Економічний ефект – це те, що нас найменше хвилює. Головне, що це не та сфера, де держава може диктувати громадянам, як поводитися. Якщо я вирішив надіслати вам домашнє відео чи ви мені, це наші з вами приватні стосунки. Те ж стосується участі на платформах, подібних до OnlyFans. Аргументи "проти" декриміналізації порнографії спираються в основному на "фу-фу-фу". Аргумент "за" – на права та свободи, - продовжує Максим Бужанський.

Що стосується питань, то вони справді є. Веб-модель, яка працює вдома – це приватне життя. А як розцінити студію, де обладнано місця для 20 таких панянок? І чим є готель чи сауна, що здають номери для секс-утіх? Одна річ, закохані парочки, що шукають усамітнення. Дещо інше – місце роботи для професійних "дам".

- Моя думка, що у такому вигляді, в якому було подано законопроєкт, він проголосований не буде, - вважає Максим Бужанський. – Можливо, з’являться альтернативні законопроєкти. Ще раз наголошую: ні Комітет із правоохоронної діяльності, ні Рада загалом не збиралися і не збираються обговорювати питання легалізації проституції.

Швидше закриється, ніж випустить порно

Противники декриміналізації говорять про те, що коли порнографію, грубо кажучи, узаконять, то під соусом "це мистецтво" її можуть протягнути в кінематограф і на екрани телевізорів. Якщо вона (як виявилося!) така популярна, з'явиться спокуса робити гроші, виховуючи у публіки цинічне ставлення до кохання.

- Я не думаю, що у нас зараз можливі подібні студії, - коментує сценарист та продюсер Ірина-Естер Вратарьова. - «Вибуху» на цій ниві в найближчому майбутньому точно не станеться. Сама ідея декриміналізації певних аспектів, зазначених у законопроєкті, необхідна і цілком здорова. Наслідки не варто гіперболізувати. Я нещодавно бачила статистику, що в Україні вдома працюють не менше 25 тисяч веб-моделей, а це число можна сміливо помножити на два чи три. Якщо вони зможуть офіційно оформити своє заняття, то сплачуватимуть податки та отримають соціальний захист. Ми не можемо заборонити людям дивитися такий контент, якщо це відбувається за згодою всіх повнолітніх та не порушує нічиї права. Все, що знаходиться в тіні – це поле для злочинів.

У той же час експерт упевнена, що порно в жодному разі не потрапить на широкі екрани.

- Якщо ви самі не завантажите його у свій телевізор. Порнографія не є інтелектуальним, художнім та навіть розважальним контентом, хоча на цю тему можна пожартувати. Те, що я прочитала у законопроєкті, не означає легалізації табуйованих речей. Навпаки, захищає право на приватність та створює перешкоди для криміналізації.

Українське телебачення швидше закриється, аніж випустить порно, впевнена Ірина.

Під приводом особистого вибору

Стурбовані поборники жіночих прав: за всієї нинішньої свободи секс-вибору, порнографія асоціюється зі слабкою статтю. Декриміналізація участі в зйомках порно викличе нову хвилю прихованої експлуатації молодих дівчат, які ще не знайшли себе в житті, але вже отримали пропозицію хорошого заробітку. Вербувальники заманюють жінок на секс-платформи як блогерів, моделей, актрис, і це звучить пристойно.

– Якщо звернутися до експертів, які працюють у галузі гендерної рівності, то здебільшого вони будуть проти декриміналізації, – каже адвокат, член Асоціації жінок-юристок «ЮрФем» Ганна Саєнко. - Бо всі прогресивні зміни так чи інакше пов'язані із експлуатацією. Це те саме, що ненасильницьке втягування в проституцію. У нас часто намагаються уявити його як особистий вибір, але насправді такий вибір обумовлений гендерною нерівністю.

Порнографія, на думку експерта з гендерних питань, це візуалізація жінки як сексуального об'єкта.

- І чим більше вона розвиватиметься, тим сильніше жінку сприйматимуть саме такою та пропонуватимуть умови, на які вона змушена буде погоджуватися, якщо не має роботи чи, навпаки, хоче зробити кар'єру. Усе це контекст експлуатації.

Нині законопроєкт передано на ознайомлення до Комітету з правоохоронної діяльності Верховної Ради. У категорії невідкладних він не значиться.

Коментар лікаря

«Може викликати залежність»

Володимир Драговоз, психотерапевт, сексопатолог:

– Порнографія, як будь-яке явище, має плюси та мінуси. Хто дивиться, у якому віці, у якому стані та з якої причини. Якщо здорова зріла людина для зняття напруги подивиться раз на місяць ролик чи два, нічого страшного не станеться. Якщо систематично дивитиметься маленька дитина чи підліток, це, безумовно, негативно вплине на психічний розвиток.

Питання про те, чи є у любителя дивитися порно прихована проблема. У психіатрії існує загальне поняття залежних станів. Порнофілія до них відноситься так само, як і алкоголізм, наркоманія та ігроманія. Тобто це один із видів залежності, куди може потрапити, якщо не знаходить інших рішень. Але така залежність, безперечно, розвивається далеко не у всіх.

Щодо заборон, то в умовах нашого цифрового світу неможливо щось обмежити. Каральні заходи тут нічого не вирішують.

Що таке порнографія

Законодавчого визначення цього поняття зараз справді немає. Термін пояснювався в Законі « Про захист суспільної моралі », який втратив чинність після ухвалення закону « Про медіа ».

Було:

«Порнографія – вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, замальовок з натури, що не відповідають моральним критеріям, що ображають честь і гідність.

Пропонується:

У законопроєкті про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо забезпечення свободи від втручання у особисте життя дано таке визначення:

"Під порнографією у ст. 301 цього Кодексу слід розуміти будь-які матеріальні об'єкти, предмети, друковану, аудіо-, відеопродукцію, повідомлення і матеріали, продукцію засобів масової інформації, зміст яких представляє зображення особи в реальному або змодельованому відверто сексуальному образі або задіяному в реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці або будь-яке зображення статевих органів у сексуальних цілях".