Навчання, логістика, уніфікація. Чого не вистачає армії України в її війні за незалежність

Усі війни людства схожі, але разом з тим, усі війни абсолютно різні. Найвідчайдушніші та найжорстокіші — це або громадянські війни, або війни за незалежність. Тому що та сторона, яка бореться за своє майбутнє, розуміє, що в разі поразки вона просто перестане існувати. У новому часі такими були всі подібні конфлікти, від війни за незалежність США до арабо-ізраїльських війн. Сьогодні смолоскип боротьби за право бути незалежною і суверенною державою несе Україна, яка воює, нехай ця війна і є "запізнілою" на кілька десятків років.

Події на фронті — чого Україні не вистачає для перемоги і як це виправити

За півтора року бойових дій українська армія змогла звільнити більше половини захоплених РФ територій. Українські захисники в боротьбі з окупантами вибили ворога:

• з Київської, Чернігівської та Сумської областей;
• з острова Зміїний;
• практично з усієї Харківської області;
• звільнили Херсон;
• почали наступальну кампанію на півдні та сході України.

РФ врахувала свої помилки, тож замінувала величезні території та побудувала сотні кілометрів окопів — подальше просування Силам оборони дається складно. Фокус поспілкувався з кількома українськими бійцями та офіцерами на передовій, щоб дізнатися, чого не вистачає для перемоги України. З міркувань безпеки, імена деяких співрозмовників змінено.

Військовослужбовці виділили кілька основних проблем:

• навчання;
• логістика;
• інститут звань і структура армії;
• зв'язок між підрозділами;
• якість боєприпасів;
• уніфікація.

Офіцер ЗСУ Олександр К. (ім'я змінено) вважає, що в українській армії потрібно реформувати систему звань і посад. За його словами, часто бувають випадки, коли сержанти тягнуть на собі батальйони, а підполковники не виконують своїх обов'язків.

"Немає тенденції до втілення процесів НАТО і заохочення експериментів в армії. Вони відбуваються на нижніх рівнях, а вертикаль дивиться на це: "Ну, пацани бавляться". Плюс, немає жодної профорієнтації при прийомі на посаду. Коли я був на ППОС (пункт прийому особового складу — Ред.), я, як менеджер проєктів, побачив чувака, який — ну я бачу, що він айтівець: сумбурний вигляд, розгублені очі та п***ц. Кажу: "Ти айтівець? Я тебе забираю". А він запитує: "А як ти зрозумів?". Кажу: "Дуру не гони, пішли оформлятися". А при цьому в нього стоїть професія — механік-водій МТ-ЛБ. І мені стройова частина каже, що ми не можемо його поставити на іншу спеціальність, тому що в нього вже ця є", — каже офіцер.

Військовий продовжує: окремою проблемою є інертність української армії, командування недостатньо витрачає зусиль на пошук талантів, щоб максимально ефективно використовувати людський ресурс.

Окреме питання — трансляція аеророзвідки. Для демонстрації можуть використовуватися найрізноманітніші програми: Discord, Skype, Google Meet або взагалі Raven чи Zoom.

"Немає єдиної системи управління ні в чому, взагалі. Це найбільше дратує", — з прикрістю резюмує Олександр у коментарі для Фокусу.

Начальник майстерні стрілецького озброєння старший сержант Савельєв служить в одній із механізованих бригад ЗСУ. Він називає ще одну проблему — це логістика і підготовка особового складу. За його словами, зброї, патронів, снарядів — достатньо. Міни 120-ті є, заряди для СПГ теж є, кулемети і міномети. Проблема тільки в тому, що підготовка розрахунків, навідників, мехводів була, м'яко кажучи, формалізована. Зокрема західними партнерами. За словами старшого сержанта, західні фахівці звикли працювати з "не найрозумнішими військовими" в Сирії або Курдистані, які якщо загинуть, то і "чорт із ними".

При цьому він додає, що під час зворотного зв'язку з боку українських військових виявляються недоліки західної техніки, однак ніхто не розуміє, що з ними робити.

"Вони добре підготували вузьких фахівців: артилерію, ПЗРК, ПТРК і танкістів. Підготовка піхоти — мінус, там люди, які не були в справжньому бою. Але щоб із будь-якої мавпи зробити нормального піхотинця достатньо і чотирьох місяців підготовки", — продовжує сержант.

Рятує в цій ситуації те, що суть конфлікту і завдання зрозумілі, також слабку навченість наші командири купірують тактичними прийомами. До того ж, чверть армії має бойовий досвід. А це великий плюс. Зрештою співрозмовник Фокусу робить висновок, що поки інструктори на Заході самі не побувають у бойових умовах, толку від них буде мало.

Проблему підготовки особового складу підтримує й аеророзвідник Остап М. (ім'я змінено) з 35-ї окремої бригади морської піхоти.

"Підготовка піхоти має бути довшою, ніж місяць, щоб адекватно відповідати нинішній ситуації на фронті. Це стосується і підготовки офіцерів, особливо середньої ланки, наприклад, комбатів. Добре б висмикувати тих, кого збираються ставити командувати батальйонами, і проганяти через єдині командні курси", — міркує боєць.

Будучи аеророзвідником, він каже, що потрібно дуже багато дронів на фронті, саме армійських, із захищеним зв'язком, а не цивільні "Мавікі" — це теж глобальна проблема.

Питання транспорту не менш гостро стоїть — потрібні джипи, пікапи й інші транспортні засоби. Зараз ці питання "закриваються" волонтерами. Але армія має бути максимально моторизована, і це має робити держава. Закупівлі джипів і пікапів мають бути не менш значущими, ніж закупівлі дронів або боєприпасів.

Офіцер територіальної оборони Тарас Д. (ім'я змінено) нині воює на Лиманському напрямку. За його словами, величезною проблемою є відсутність комунікації між підрозділами.

"Система управління боєм здебільшого фрагментована. Піхота живе у своєму вимірі — артилерія у своєму. І якщо в межах одного підрозділу це ще влаштовується під час перших боїв, то коли ми зустрічаємося з вінегретом різних підрозділів (а на найгарячіших напрямках так воно і є), то випадки дружнього вогню по своїх же дронах є регулярними й систематичними", — озвучив проблему Фокусу Тарас Д.

Вирішити це питання офіцер пропонує шляхом проведення бойового злагодження рот і батальйонів із різних бригад, щоб синхронізувати дії багатьох, не споріднених один одному підрозділів. Водночас військовослужбовець звертає увагу на ще одну проблему — якість боєприпасів.

"Коли у вас кожна друга міна з партії бракована — це біда. Який сенс у десятках і сотнях мін, якщо їх використання фактично блокує роботу мінометного розрахунку? Але проблема зі снарядами глобальна, і тут складно сказати, як це вирішити, адже боєприпаси йдуть в Україну з абсолютно різних країн, жодної стандартизації якості немає і близько", — каже Тарас.

Російський режим — терористичний. Дипломатичні успіхи України

Масовані обстріли України і терор проти мирного населення від початку повномасштабного вторгнення року знову порушили питання визнання Росії терористичною державою. За час повномасштабної війни Україна досягла певних успіхів у тому, щоб російський режим у світі визнали терористичним. Зокрема, це вже зробили:

• Литва;
• Латвія;
• Естонія;
• Чехія;
• Нідерланди;
• Польща;
• Словаччина.

ПАРЄ, НАТО, ОБСЄ та Європарламент проголосували за визнання російського режиму терористичним. Верховна Рада також визнала РФ терористичною державою, заборонила символіку "V" і "Z", а також було ухвалено постанову "Про використання політичним режимом Російської Федерації ідеології рашизму, засудження принципів і практик рашизму як тоталітарних і людиноненависницьких".

Окрім цього ведеться робота над тим, щоб у світі визнавали найманців із ПВК "Вагнер" учасниками терористичної організації. Такі дискусії тривають у різних країнах, зокрема, у Великій Британії та США. Наразі ПВК "Вагнер" визнали терористичною організацією тільки Парламентська асамблея ОБСЄ. Європейський Союз, Штати і Японія внесли "вагнерівців" до списку санкцій. А Міністерство фінансів США визнало її транснаціональною злочинною організацією.

Фокус поговорив з адвокатом і правозахисником Юрієм Білоусом, який займається документуванням воєнних злочинів і захистом потерпілих від воєнних злочинів РФ у судах.

Основна проблема, яка існує в документуванні злочинів, — це насамперед величезна кількість самих злочинів та обмежений ресурс тих, хто займається такою роботою. Звісно, є певні проблеми і з подальшими судовими процесами, багато з яких заочні, тобто без присутності російських військових на лаві підсудних. За останніми даними, вже зареєстровано 98 тисяч воєнних злочинів, тож суто фізично неможливо ретельно документувати кожен новий злочин і розслідувати вже зареєстровані.

"Будь-який такий злочин — це чиясь індивідуальна провина, стандарт із доведення якої високий незалежно від того, що війна проти нашої країни очевидно незаконна і ми перебуваємо на боці справедливості", — пояснює Білоус.

У судовій системі багато проблем ті самі, які були й до цього — дефіцит суддів, ще більший дефіцит тих, хто розуміє, що таке Женевські конвенції і як їх застосовувати. За словами Білоуса, у 2020-2021 рр. на розгляді в українських судах перебувало лише 11 справ щодо воєнних злочинів. Попри це, система шукає вихід із ситуації і держава вчиться на ходу, стверджує адвокат.

Удари по Кримському мосту та епоха морських дронів

Нещодавно голова СБУ генерал-майор Василь Малюк оголосив, що Служба безпеки стоїть за ударами по Кримському мосту, а також показав унікальні відео із зовнішнім виглядом морського дрона-камікадзе Sea Baby. По суті, Україні вдалося створити унікальну розробку, яка дозволяє атакувати важливі військові об'єкти окупантів у Чорноморському регіоні.

Фокус звернувся до експерта з питань флоту і автора книги "Військово-морська міць та її межі" Максима Паламарчука, щоб дізнатися, як можна підвищити ефективність застосування морських дронів. У коментарі Фокусу експерт зазначив, що, як і з будь-яким іншим видом зброї, потрібно шукати шляхи і тактики для підвищення її ефективності. Тим паче, що ворог також шукає нові шляхи для протидії.

"Для збільшення ймовірності ураження кораблів противника, а бажано, і їхнього знищення, потрібно поліпшити можливості морських дронів. Мені бачиться дуже плідною ідея капітана першого рангу в запасі Андрія Риженка щодо оснащення дронів протикорабельними ракетами", — сказав Фокусу Паламарчук.

Експерт зазначає, що потрібно знайти технічно менш складні, а також не настільки політично чутливі для союзників України шляхи вдосконалення морських дронів, як-от можливість запускати під час атаки протитанкові ракети або навіть легкі торпеди.

"Ще один варіант — дати їм можливість занурюватися на етапі атаки, що, з одного боку, має ускладнити можливість їхнього ураження кораблем супротивника, а з іншого — збільшити серйозність ушкоджень при ураженні підводної частини корабля. Ну, і звісно, важлива не тільки ефективність зброї, а також масштаби її застосування, щоб збільшити час, коли кораблі держави-агресора перебувають під загрозою", — резюмує Максим Паламарчук.

Знищення Чорноморського флоту ВМФ Росії — це важливий етап у боротьбі України за своє майбутнє, тому що Чорне море не повинно перетворюватися на море виключно російське.

Важливо Контрнаступ ЗСУ: що відбувається на лінії фронту, де йдуть битви (карти)