Світло у борг

Громадяни здебільшого спокійно сприйняли підвищення тарифу на електроенергію, аргументоване міністром енергетики як необхідний крок для відновлення енергосистеми після ворожих обстрілів. Певно, їм здається, якщо тариф підняли, то, мабуть, усі проблеми галузі вже найближчим часом буде вирішено і наступну зиму теж якось пройдемо, як і минулу.

Проте реальність складніша, аніж необґрунтований (чи то удаваний) оптимізм офіційних заяв. Невидимою для більшості залишається інша проблема галузі — суцільні борги. Проблема для України не нова і вже стала невід’ємною ознакою енергоринку доби незалежності. Проте давність проблеми не дає підстав нею легковажити і не означає її незначущості.

Накопичення боргів між учасниками ланцюжка виробництва та постачання електроенергії рано чи пізно призводить до обмежень постачань: цей досвід ми проходили у 90-х роках минулого століття, коли графіки відключень стали нормою. Ситуацію вдалося нормалізувати, лише коли на початку 2000-х тогочасний уряд припинив бартерні схеми і перейшов на прямі оплати.

Проте самі відключення — далеко не найгірший із можливих наслідків.

Дефіцит коштів суттєво обмежує можливості інвестувати та модернізувати інфраструктуру, виконувати ремонти, що зрештою рано чи пізно позначиться на надійності та якості електропостачання. Не треба довго гадати, чому більшість енергетичних активів зношені, теплові електростанції давно відпрацювали парковий ресурс, а якість постачання електроенергії одна із найгірших у Європі.

На тлі загального рівня зносу енергетичних активів ситуацію ускладнює ще й те, що українська енергосистема суттєво постраждала протягом минулих осені та зими. Природно, що відремонтувати все пошкоджене при обстрілах обладнання технічно було неможливо за одну літню кампанію. Однак і обсяги відновлювальних робіт могли би бути вищими, проте компаніям банально бракувало коштів. Лише нещодавно уряд порушив тему дешевих кредитів на відновлення пошкодженої інфраструктури та виділив кошти для здешевлення позик на проведення ремонтів. Проте втрачено безцінний час, адже на календарі кінець серпня і осінньо-зимовий період уже зовсім скоро.

Тож у цю зиму українська енергосистема увійде із нижчим запасом міцності, що створюватиме додаткові загрози надійності енергопостачання у разі масованих обстрілів ворога. І це вже не кажучи про ризики, пов’язані зі сценарієм холодної зими.

Власне,  з огляду на зазначені проблеми особливу загрозу становлять наростаючі фінансові проблеми.

Державна компанія «Центренерго» не змогла закупити вугілля через брак коштів. У результаті електростанції компанії спалюють улітку газ, за який до того ж не розраховуються в повному обсязі. І НАК «Нафтогаз України» через суд вимагає стягнення боргів. Торік ситуація була подібною, щоправда, тоді Міненерго фактично змусило компанію «Укренерго», яка заробляла на операціях з експортом електроенергії, прокредитувати закупівлю вугілля. Цього року номер не пройде: в «Укренерго» немає коштів. До слова, ситуація із «Центренерго» — черговий приклад провального менеджменту державних активів і контраргумент апологетів ідеї «націоналізувати все».

У серпні було оновлено наглядову раду компанії, яка призначала нового директора. «Перезавантажений» менеджмент обіцяє виправити всі помилки попередників і накопичити необхідну кількість вугілля до жовтня, закуповуючи його у приватних і державних шахт. Наразі ж незрозумілим залишаться головне — фінансове забезпечення цих операцій.

«Укренерго» теж є ланкою величезних боргів: компанія заборгувала ДП «Гарантований покупець» («Гарпок») за послугу забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел уже 25 млрд грн (інакше кажучи, це оплата виробникам електроенергії з відновлюваних джерел). В умовах ремонтної кампанії в енергосистемі сьогодні в денні години ми не відчуваємо дефіциту саме завдяки сонячним електростанціям. Та й, зрештою, минулої зими у найважчі тижні в окремих регіонах електропостачання було лише вдень і за рахунок сонячної генерації. Саме завдяки цим станціям і сонячній погоді у лютому цього року вдалось відмовитися від застосування графіків відключення електропостачання.

Ще п’ять років тому підприємливі громадяни імпортували вживане обладнання сонячних електростанцій з Європи, щоб встигнути отримати ще високу ставку «зеленого» тарифу. Сьогодні ж учасники ринку подейкують, що деякі інвестори готові закривати свій бізнес і вивозити обладнання назад за кордон на тлі неплатежів. Буде зовсім прикро, якщо в умовах потенційних обстрілів, а відтак, і ймовірного дефіциту потужностей виробники з ВДЕ почнуть просто згортати діяльність. Навряд чи кількість таких компаній буде великою в короткий період часу. Проте такі факти явно виявляться токсичними для майбутніх інвестицій у сектор.

Щодо «Укренерго», то вона й сама є заручницею ситуації, а не першопричиною виникнення боргів. Ця компанія — природна монополія, і її тарифи визначає регулятор, тобто Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Фактично регулятор затверджував тарифи, недостатні для покриття всіх витрат, і компанія навіть вдавалася до позичок, щоб виконувати свої зобов’язання перед «Гарпоком». Це, зрештою, і зумовило ситуацію, що компанія винна іншим учасникам більше коштів, аніж завинили їй: борги «Укренерго» перед іншими учасниками ринку становлять 59 млрд грн, тоді як сама компанія недоотримала оплат на суму 50 млрд. По факту «Укренерго» намагається якнайповніше виконувати свої зобов’язання, але все ж залишається заручником держрегулювання.

Нацкомісія наче й розуміє усю складність боргової ситуації, як і те, що заговорювати і відкладати вирішення проблеми надовго просто не вдасться. Принаймні НКРЕКП перейшла до реальних кроків, розробивши рішення, яке може посприяти покращенню виплат виробникам з ВДЕ та стримуванню зростання боргів. Головне, щоб шлях вирішення проблеми був прогнозованим для усіх сторін.

Іншим ланцюжком боргів є субсидування тарифу на електроенергію для населення. Державні «Енергоатом» і меншою мірою «Укргідроенерго» надають кошти «Гарпоку», який купує електроенергію для населення, оплачує її передачу та розподіл до споживачів, а також послуги постачальників. «Енергоатому» банально не вистачало коштів, щоб сплачувати «Гарпоку» повністю: на сьогодні борг сягнув 17 млрд грн. От якраз підвищення тарифу для населення у червні і мало б цілком виправити ситуацію. Проте з незрозумілих причин наразі немає якихось позитивних змін у динаміці накопичення цих боргів. Сама компанія апелює до того, що літо — час ремонтів, а відтак, і скорочення обсягів виробітку та виручки. Керівництво «Енергоатому» пообіцяло розпочати погашення боргів у вересні та цілком розрахуватися до кінця року.

До слова, це ще одна складова накопичення боргів перед «Укренерго», адже, недотримуючи гроші від «Енергоатому», «Гарпок» не сплачує «Укренерго» за передачу електроенергії в повному обсязі. А крім цього, «Енергоатом» ще заборгував «Укренерго» майже 2,5 млрд грн за послуги диспетчерського управління.

Складається ситуація, коли внаслідок хибного держрегулювання, а в окремих випадках — управлінських помилок, енергоринок здебільшого в частині державних компаній потопає у боргах. В «Укренерго» очікують, що ситуація із лавиноподібним накопиченням боргів має вирішитись у серпні-вересні, бо в іншому разі енергоринок потребуватиме глибинних рішень — інакше ніяк.

Навіть якщо кінцеві споживачі сплачують рахунки в повному обсязі, накопичення фінансових проблем учасниками ринку в результаті почне призводити до перебоїв у постачанні електроенергії. Відтак, ключова відповідальність лежить саме на уповноважених органах влади, які повинні розуміти, що вічних кредитів не буває. Влада почала робити певні несміливі кроки для розв’язання кризи та запобігання колапсу ринку. Проте важливо не зупинитися на півдорозі та не озиратися в бік «списання всього і всім», адже світло в борг колись, та й закінчиться.