Словацький штурвал

Текст уже на Patreon. You’re Welcome!

Україна — це Європа. Якщо точніше, її східна частина. Зараз ми кажемо, що всі-всі держави мають зрозуміти нас… А самі як, розуміємо їх?

Це мені трапилась новина зі Словаччини. Є там одна партія, зветься Hlas-SD. Зараз стирчить поза стінами парламенту — і, як це часто в політиці буває, дуже хоче змінити цю прикру деталь. Тобто стирчати вже у парламенті.

Капітан Очевидність підказує: якщо ти не в парламенті, треба щось міняти. Вони й міняють.

І зараз партія цілиться в найбільш вдалий сегмент населення. Це сільська місцевість. Щоб ви розуміли важливість, це 47% населення держави. І десь 96% території. Що із цього випливає?

Те, що люди серйозно розкидані по великій площі, але в містах їх не чують. Така собі Чернігівська область на рівні держави. Звідси одразу два позитивні моменти. По-перше, ці люди готові голосувати за тих, хто стане їхнім рупором нагорі. По-друге, партії доведеться стати цим рупором.

Це дуже корисний приклад для нас. Бо за весь час свого існування так звана «Аграрна партія» запам’яталась лише вбогою агітацією.

Думаєте, ми близькі зі Словаччиною? Місцями ми як копії.

Зараз опишу словацькі проблеми в селі, а ви не дивіться на назву держави. Одразу приміряйте на нас. Отже, 47% жителів, це я казав… І 96% території. Ага. І на всьому цьому добрі рівень безробіття вчетверо вищий за міську статистику.

Економічний розвиток — третина. Звісно, всі хочуть бути Ілонами Масками, але комусь і трактор треба мати.

Розповім про один прийомчик Hlas-SD. Не гарантую, що він спрацює, але видно: людям дійсно хочеться прорватись на виборах. Бо вони обрали шлях «Влада має прийти в регіони». І замість золотих гір і 4000 баксів кожній учительці обіцяють головне — увагу та повагу столиці.

Акцент на повагу. Щонайменше два рази на чотири роки влада має навідувати кожен округ. Щороку давати 1% ВВП на інвестиції в регіони.

Начебто нічого космічного, правда? Мільярд євро інвестицій на рік. Не дотацій, а інвестицій, тобто це окупиться. Поїздки теж не лякають. Що там їздити по Словаччині, це дійсно приємно й не так складно. Вона лише трошки більша за ту ж Чернігівщину.

Не можу знати, чи вийде у Hlas-SD зробити біг-бада-бум на виборах. Це їхня справа, не моя.

Проте що скажу точно — ми приречені на ці рухи після війни. Східна Європа має схожі проблеми. Лише дурень не копіюватиме вдалі ходи товаришів та не уникатиме їхніх провалів. Час зекономимо.

Дивіться, словаки мають шанс нарешті зрозуміти своє село. Є перші поштовхи. Бо коли більшість населення сидить у містах і болта забиває на інших — це несправедливо. У що це виллється? Словаччина входить до Вишеградської четвірки, де представлена вищою владою.

Зараз, як бачите, пріоритети одні. Згодом будуть інші.

І що більше політики лізтимуть за голосами виборців до села, то більше цих вимог буде на зборах V4. Це можуть бути скандали за інтереси фермерів. Ви на історії з поляками вже могли переконатись, що це буває доволі болюче (для нас). Хочете ще одну таку історію? Дупа переболіла? Скандал може бути не в одному екземплярі.

Щоб не підставляти шию щоразу, коли словацький фермер почне нервувати через наше зерно — треба грати на випередження. Наприклад, уже бути у Вишеградській четвірці. І бігом, похапцем надолужувати повний нуль знань щодо інтересів власного села.

В міста всі не поїдуть. Рівень нашої народжуваності досі тримався саме на сільській місцевості. Це важливо. Тому даний сегмент необхідно чути.

І лобіювати його інтереси всюди, де можемо.

Словаки свою проблему рано чи пізно розв’яжуть. Вони хоча б мають проєкт, який не чисто під вибори розкрутився, а планує тривалу роботу.

Поляків я теж згадав не просто так. У них політики всерйоз взялись за сільську місцевість, де живе 40% виборців. Як вони захищають цих виборців — ви могли помітити по лютих суперечках ледь не за кожну фуру із зернятком. Це непогано. Просто ми так не робимо, і тому ображаємось на сусідів. А треба вміти й самим.

Бо поки що жодного політичного проекту, який орієнтувався б на село, ми не маємо. Олег Ляшко з бізнес-джетом та італійським пуховичком — не з тієї опери, вибачте.

Скажу простіше. У нас узагалі немає політичних проектів, які ціляться не лише в регіон, а й у певний сегмент його жителів. А створювати їх потрібно. Бо після війни нам важливо запустити процес реконструкції держави, і тут стратегія «Якогось брехуна обрали, потім проклянемо» обійдеться вже надто дорого.

Зараз у Словаччині лише 34% коштів, отриманих від Євросоюзу, йде на сільську місцевість. У нас і таких програм ЄС немає. Просто війна, допомагають.

Словакам пропонують збільшити кошти ЄС у рідному селі. 52% суми. Тобто 8,5 млрд євро.

Не бачу жодної причини відвертати пику від такого. Повірте, це нам більше треба. Словаки лише хочуть поліпшити рівень добробуту — а для нас будь-яка проблема села буде питанням життя та смерті.

Ніхто не вимагає від вас подвигу. Я кажу про людей, які живуть із вами в одній державі, платять податки у тій самій державі і петляють від них ФОПами у тій самій державі. Тут не треба відкривати Америку. Просто врахувати, що ми в одному човні — і, якщо багато хто виїде з Неньки, то це все ж ласа пропозиція для жителів міст.

Державу відбудують не ті, хто повернуться. Це зроблять ті, хто лишився.

І ви бачите, про кого я заговорив.