Як російський агітпроп намагається використати тематику ЛГБТКІА в умовах війни проти України

У російському суспільстві закони проти гомосексуалів запроваджені ще за Петра Першого. На фоні емансипації жінок і примусової секуляризації суспільства більшовики скасували гомофобні закони, та при сталінських чистках і після них гомосексуали знову потрапили під репресії — десятки тисяч кримінальних справ, ув’язнення, заслання, примусове «лікування» у психлікарнях. А політизація сексуальності спостерігалася аж до розпаду Радянського Союзу. У пізньому СРСР гомосексуальність передусім таврувалась як девіація буржуазного класу. Сучасна Росія, яка позиціює себе правонаступницею СРСР, відійшла від соціалізму й тепер свою гомофобію пояснює апеляцією до традиційних цінностей. Адже вона нині войовничо відстоює гомофобію й пишається цим. Російські політики, соціум, медіа запевняють: чеснота Росії в тому, що вона стає на захист «традиційних цінностей» і заперечує будь-які інші «нетрадиційні прояви». Ці тези Росія підтверджує своїми законодавчими «ініціативами». У 2013 році прийняли дискримінаційний закон про заборону так званої «пропаганди гомосексуалізму» серед неповнолітніх. У 2022 році — заборонили «пропаганду нетрадиційних «сексуальних стосунків» у товарах широкого вжитку. Фактично російські політики прирівняли небезпеку з боку педофілів із «небезпекою» з боку гомосексуалів. Уже у 2023 році Держдума ухвалила закон про повну заборону трансгендерного переходу й уклала список критеріїв, за якими правоохоронні органи повинні визначити, що ж вважається «ЛГБТ-пропагандою».

За версією російського агітпропу, західна «ЛГБТ-навала» чимдуж наближалася до російських кордонів. І росіяни були вимушені захищатися. Серед іншого, на думку Путіна, повномасштабне вторгнення буцімто мало стати засобом захисту традиційних цінностей від західних норм, які безпосередньо ведуть до «деградації» та «виродження» оскільки вони «суперечать природі людини». Подібні меседжі є частиною дезінформації проти ЛГБТКІА, що спрямована як на внутрішнього споживача, щоб нав’язати враження, що Кремль є останнім бастіоном «традиційних цінностей», так і на зовнішню аудиторію — щоб підживити рівень гомофобії та здобути прихильність консервативних кіл в інших суспільствах. А втім, путінська гомофобія радше спрацювала навпаки — в Україні вона актуалізувала дискусії щодо утисків ЛГБТКІА та дала поштовх до захисту їхніх прав на законодавчому рівні. На жаль, у просторах українських соцмереж усе ж ширяться гомофобні дописи, які стають ласою приманкою для російського агітпропу. Команда аналітиків та аналітикинь «Детектора медіа» проаналізувала близько 33200 дописів в українському сегменті фейсбуку, ютубу, телеграму й твіттеру в період із 23 березня 2023 року до 23 липня 2023 року, щоб виокремити ключові тенденції гомофобної риторики в соцмережах і з’ясувати, наскільки вона системна.

Повномасштабне вторгнення неабияк об’єднало українців і, здавалося б, рівень ксенофобії знизився. Утім, випадки замаху на людей із гомосексуальною орієнтацією все ж непоодинокі. Наприклад, на київського художника Даніеля Скрипника у травні 2023 року напали з гомофобних мотивів. На своїй сторінці у соцмережах він розповів, що один із нападників ударив його в голову, а двоє інших хлопців завдали ударів по ногах. Згодом вони втекли. Після нападу на дизайнера Костю Омеля в Києві той втратив свідомість й отримав численні гематоми та зламаний ніс. Зовсім нещодавно на трансгендерну військову Хелен напали у Львові. У неї зафіксували розбиту губу й ніс. На жаль, в Україні існують люди, для яких сексуальна орієнтація, «не така» поведінка, яскравий макіяж чи одяг є приводом покалічити людину. І все лише тому, що така особа суперечить «цінностям» кривдника. За даними правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ», у 2022 році в Україні зафіксували 105 випадків гомофобії, трансфобії, дискримінації та інших порушень прав людини, зокрема 31 випадок із боку окупантів на тимчасово окупованих територіях. Фіксувати випадки гомофобії на тимчасово окупованих територіях украй складно, тож число 31 — показник мінімально можливий в умовах обмеженого доступу до інформації. Ця ж організація фіксувала 131 випадок гомофобії за 2021 рік. У звіті йдеться, що вже декілька років поспіль зберігається тенденція зниження злочинів на ґрунті ненависті до ЛГБТКІА. Насамперед через карантинні заходи, викликані COVID-19. Проте аналітикині й аналітики визнають, що український рух ЛГБТКІА не знижує своєї активності, а правоохоронні органи демонструють бажання та готовність допомогти ЛГБТКІА.

Утім, загалом за останній час серед українців покращилося сприйняття спільноти ЛГБТКІА. За результатами опитування КМІС, у 2016 році негативне ставлення мали 60,4% українців, а 2022-го — 38,2%. Причому в січні 2023 року 58% українців цілком або частково погодилися, що представниці й представники ЛГБТКІА повинні мати такі самі права, як усі інші. Протилежну думку мали лише 20%. Тобто, хоча гомофобія в суспільстві існує, її рівень все ж із кожним роком знижується.

Повномасштабна війна призвела до різких суспільно-політичних змін у житті країни. Україна стала кандидаткою в члени Євросоюзу, на останньому саміті НАТО у Вільнюсі українських посадовців запевнили, що Україна приєднається до Альянсу. Держава інтегрує європейські норми права, адаптує власні інституції під стандарти ЄС. Також Верховна Рада ратифікувала Стамбульську конвенцію із запобігання домашньому насильству. Зміни йдуть не лише на рівні державних інституцій і політичних процесів, а й серед пересічних людей. Громадянське суспільство не лишається осторонь, а заявляє про власні потреби. У медіа почали активно дискутувати про військових ЛГБТКІА-спільноти. Для жінок, їхніх дітей і трансгендерних осіб нещодавно запровадили окремі вагони, причому це була низова ініціатива, а не нав’язана згори інструкція (все почалося із запиту користувачки твіттеру). Після того, як у застосунку «Дія» створили можливість зареєструвати шлюб, квір-пари скаржилися, що вони не мають змоги зареєструвати партнерство. Тож уже на початку березня 2023 року у Парламент внесли законопроєкт про цивільні партнерства. Так, він не ідеальний і врегульовує не всі важливі сфери, втім, перший крок зроблено. Це свідчення того, що українське суспільство рухається у проєвропейському напрямку.

Проте Росія такий рух уперед трактує по-своєму. Агітпроп заявляє, що Україна «європеГеїзується» та робить все, щоб догодити західним лідерам. Мовляв, Захід сам штовхає Україну в «ЛГБТ-пастку». Пропагандисти повторюють один за одним: Україна цьому не противиться, адже просто прагне «похизуватися» перед західною спільнотою, що вона відкрита до розмаїття. Але насправді, за версією агітпропу, в Україні не терплять гомосексуальність, так само як і в Росії. І саме тому окупанти напали на українську територію: через «спорідненість» поглядів щодо ЛГБТКІА. Для захисту від «ворожого» Заходу. Чому це неправда — читайте у нашому торішньому дослідженні про дезінформацію проти ЛГБТКІА.

Росія інструменталізує спільноту ЛГБТКІА й використовує для досягнення власних цілей не тільки в контексті України. Кремль зробив гомофобію частиною своєї національної політики, щоб влада якнайдовше трималася у руках Путіна як хранителя «традиційних цінностей» і православної моралі. Згадайте лишень одне з агітаційних відео, яке поширювала Москва напередодні голосування щодо поправок до російської конституції у 2020 році. Тоді транслювали вірусне відео про «країну майбутнього», а точніше, Росію у 2035 році. У відео зобразили одностатеву сім’ю, яка вирішила усиновити дитину. Чоловіків показали зі стереотипною поведінкою, а всиновленого сина — незадоволеним, що у нього «нема мами».

Нагадаємо, що поправки до основного закону — російської конституції — стосувалися не лише закріплення союзу між чоловіком і жінкою як «єдиноправильний і можливий». Але йшлося й про «обнулення» президентських термінів Володимира Путіна. Це дозволило йому балотуватися на виборах 2024 року, залишатися при владі до 2036 року, а ще він отримав довічну недоторканість. Як бачимо, інформаційну кампанію щодо захисту від ЛГБТКІА у Росії системно просували, нівелюючи окремі (також важливі, варті висвітлення) зміни до їхньої конституції. А все лише тому, що Кремль знав, як можна зманіпулювати електоратом.

Такі дії вкотре доводять, що диктатор Путін використовує спільноту ЛГБТКІА у власних цілях, наприклад, для проведення далекосяжних реформ. А ще російська влада так обирає власний курс розвитку країни — традиціоналістський і застарілий від сьогоднішніх норм. Тільки право обирати, очевидно, не надається росіянам.

У новій вибірці даних нам вдалося зафіксувати наступні меседжі: «У країнах ЄС президенти з гомосексуальною орієнтацією просто повинні остерігатися Росії. А то вона нападе і на них. Ми ж повинні боротися за наші цінності!» — стверджували читачі анонімних телеграм-каналів у відповідь на новину про президента Латвії Едгарса Рінкевичса, який став першим відкритим президентом-геєм у ЄС. Тож російські та проросійські користувачі не полишають спроб заявити: те, що сповідує Росія, вважається абсолютною істиною, і вони безумовно підтримують гомофобну політику Кремля.

Тоді яка ситуація з експортом цінностей? Задовго до великої війни Росія формувала свій образ як країни-берегині, зокрема, яка готова захистити людей від «небажаного впливу». Уже в умовах повномасштабного вторгнення Росія описувала себе як «шматочок раю» для всіх людей. Звісно, для всіх, хто сповідує «традиційні цінності». Агітпроп навіть вкидав фейки, як європейці й американці буцімто втікають до Росії, бо мріють зберегти себе від «ЛГБТ-навали». Росія позиціює себе у культурному вимірі як далеку від «содомітських практик» країну — традиціоналістську та консервативну. Зрештою, позірний консерватизм до певного часу грав їй на руку в межах культурної дипломатії. Зараз сприйняття Росії дещо змінилося: насамперед її сприймають як країну-агресорку, яка ототожнює розмаїття людей із прямою загрозою «для безпеки країни».

Російські пропагандисти часто характеризують Захід як «загниваючий». Зокрема, за версією агітпропу, у країнах Європи девіантні цінності, адже там допускають до влади осіб із гомосексуальною орієнтацією, узаконюють одностатеві шлюби, громадяни ЄС не соромляться говорити про свою орієнтацію відкрито, а дітей «навчають содомії» ще в дитячих садках. «Розпуста» Заходу протиставляється російській «нормальності»: тут дітей не розбещують геї й нема плутанини з гендерами. Так російський агітпроп прагне вивищити та відділити російське суспільство від ціннісно чужого європейського, яке тільки розбещує й нічому хорошому не вчить. Єнса Столтенберга пропагандисти глумливо називають «геЙсейком», Європу — «геЙропою», а демократію — «п*дарократією». Російський агітпроп систематично дискредитує посадовців Європи, які є всі «геями та лесбійками». Нібито гомосексуальна орієнтація є вадою, і така людина не може обіймати високі посади, бути популярною тощо. Тому для російського пропагандиста назвати когось «геєм» (навіть якщо людина геєм не є) — означає підкреслити нібито некомпетентність і недолугість людини.

Після повномасштабного вторгнення російський агітпроп продовжив інструменталізувати тематику ЛГБТКІА, надавши пропагандистським меседжам нових барв — нібито «українські тараси воюють за права західних геїв», європейські трансгендери відбирають в українських біженок дітей і всиновлюють їх, «в українських недільних школах дітей навчатимуть гомосексуалізму та змушуватимуть вступати в гомошлюби з ветеранами бендерівського руху», в ЗСУ воюють цілі гей-батальйони, а обов’язковою частиною військових навчань є заняття із «гей-просвіти».

На жаль, на цю ксенофобію накладається і наша рідна українська гомофобія. Зокрема, деякі користувачі телеграму поширюють ефемерні «списки військових підрозділів ЗСУ, у яких немає п*дорів», показуючи, що нібито наявність людей із гомосексуальною орієнтацією свідчить про слабкість армії — такий батальйон «не заслуговує» ні визнання, ні поваги. Крім того, культивують дискурс, що законопроєкт, який дозволить реєструвати одностатеві партнерства, — «не на часі», та й узагалі подекуди ототожнюють реальну загрозу з боку Росії-агресорки та цілком надуману з боку гомосексуалів.

У Росії гомофобія — частина національної політики й культурного виховання. Тоді як в Україні — гомофобні випади доволі хаотичні та несистемні. Пропаганда всіляко намагається використати ці хаотичні прояви, щоб розхитати українське суспільство. Щоб пізнати розмаїття дезінформації проти ЛГБТКІА та гомофобних меседжів у соцмережах, чекайте невдовзі на «Детекторі медіа» повну версію нашого дослідження.

Тут ви можете ознайомитися з нашими попередніми дослідженнями про дезінформацію щодо національних меншин, релігії та людей з (де)окупованих територій.