Колишній президент Франції продовжує вперто симпатизувати Росії, - NYT

23-ий президент Франції Ніколя Саркозі був відомий як "Сарко-американець" через любов до конкуренції, дебатів та американського співака Елвіса Престлі. Останнім часом він став більше схожим на "російський Сарко", хоча безжальність президента Володимира Путіна здається більш очевидною, ніж будь-коли.

В одному зі своїх інтерв'ю Саркозі заявив, що боротьба з анексією Криму була "ілюзорною", виключив вступ України до Європейського Союзу і НАТО, тому що Київ нібито повинен залишатися "нейтральним", і наполягав, що Росія та Франція "потрібні один одному".

"Люди кажуть мені, що Володимир Путін - це не та людина, яку я зустрічав. Мені це не здається переконливим. У мене з ним були десятки розмов. Він не ірраціональний. На цей раз європейські інтереси не збігаються з інтересами Америки", - цитує The New York Times французького політика.

Його слова викликали обурення з боку посла України у Франції і засудження з боку французьких політиків, в тому числі президента Еммануеля Макрона. Слова Саркозі підтверджують, що осередки пропутінських симпатій в Європі ще мають силу. Хоча ці "голоси" став тихіше з тих пір, як Європа виробила єдину позицію проти Росії за допомогою послідовних раундів економічних санкцій проти Москви і військової допомоги Києву. Імовірність того, що вони стануть голосніше, схоже, зросла, оскільки контрнаступ України поки виявився незадовільним.

"Той факт, що контрнаступ досі не спрацював, означає дуже довгу війну з невизначеним результатом. Існує ризик політичної та фінансової втоми західних держав, яка послабить Україну", - сказала Ніколь Бакаран, політолог з Sciences Po, університету в Парижі.

У Франції, Німеччині, Італії та інших країнах навіть очевидні звірства росіян в Україні не знищили близькість до Росії, притаманну крайнім правим і крайнім лівим. Іноді це поширюється на таких політиків, як Саркозі, які відчувають певну ідеологічну спорідненість з Москвою, звинувачують у війні розширення НАТО на схід або розраховують на грошову вигоду.

У Франції, як і в Німеччині, завжди було значне число русофілів і шанувальників Путіна, попри його наочно продемонстровану готовність усувати опонентів. Серед співчуваючих - від правоцентристів-голлістів Саркозі, з їх обуренням з приводу американської влади в Європі і захоплення сильними лідерами, до крайніх правих Марін Ле Пен, зачарованих позицією Путіна щодо сім'ї, віри і Вітчизни проти нібито Заходу, що занепадає. Крайні ліві, які пережили радянські часи, також зберігається симпатію до Росії, яку не викорінила 18-місячна війна. Однак відвертість Саркозі була вражаючою, як і його однозначний проросійський тон.

"Однакова відстань між США і Росією за принципом Голля – це стара історія, але те, що сказав Саркозі, було шокуючим. Ми знаходимося в стані війни, і демократичні країни підтримують Україну, в той час як автократії світу підтримують Путіна", – зазначила Бачаран.

Навіть президент Макрон, центрист, в 2019 році заявив, що "Росія - європейська країна, причому дуже глибоко, і ми віримо в цю Європу, яка простягається від Лісабона до Владивостока".

При Путіні зближення з Росією також було пов'язано з грошима. Ультраправа Партія Ле Пен "Національне об'єднання" взяла російський кредит; колишній прем'єр-міністр Франсуа Фійон увійшов до рад директорів двох російських фірм, а Саркозі з 2021 року перебуває під слідством через контракт на 3 мільйони євро з російською страховою компанією. Цей фінансовий зв'язок з Москвою підірвав авторитет Саркозі.

Він закликав Макрона, з яким він регулярно радиться, "відновити діалог" з Путіним, закликав до "ратифікації" анексії Криму за допомогою референдуму під міжнародним контролем і заявив, що референдуми також повинні бути організовані в східному регіоні Донбасу, щоб врегулювати поділ територій між Україною і Росією.

Донбас явно є не окупованою територією, а територією переговорів для Саркозі, а що стосується Криму, то це частина Росії. Дмитро Медведєв привітав "здоровий глузд" Саркозі в протистоянні з тими, хто постачає ракети "київським нацистам".

Якщо мета Заходу полягала в тому, щоб використовувати великі військові досягнення за допомогою українського контрнаступу для вигідної української позиції на переговорах з Москвою – як пропонували раніше в цьому році високопоставлені чиновники у Вашингтоні і Європі – то на даний момент цей сценарій виглядає віддаленим. Це, в свою чергу, може з часом чинити великий тиск на єдність і рішучість Заходу, оскільки в 2024 році заплановані президентські вибори в США.

Путін, який зміцнив своє 23-річне правління вбивством Пригожина, можливо, тягне час. Недарма Бред Раффенспергер, держсекретар Джорджії, який конфліктував з Дональдом Трампом через вимоги змінити результати виборів 2020 року, був включений до списку осіб, яким заборонено в'їзд до Росії.

Макрон заявив Саркозі, що їхні позиції різняться і що Франція "не визнає ні анексії Росією української території, ні результатів пародій на організовані вибори". Кілька французьких політиків висловили обурення поглядами Саркозі.

У ході війни позиція Макрона еволюціонувала від звернень до Путіна у формі численних телефонних дзвінків і заяв про те, що Росію не слід "принижувати", до рішучої підтримки України і президента. Володимира Зеленського.

Відгомони позиції Саркозі помітили в інших частинах Європи, навіть попри те, що рішучість заходу у відносинах з Україною, схоже, фундаментально не змінилася.

Шредер, колишній канцлер Німеччини та відставний російський газовий лобіст, близький до Путіна, відвідав святкування Дня Перемоги в російському посольстві в Берліні в травні. Тіно Тендхалла, співголова ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини", також був присутній на заході.

Значна меншість в соціал-демократичній партії Німеччини зберігає деяку симпатію до Москви. У червні канцлер Олаф Шольц, який курирував військову допомогу Україні вартістю в мільярди доларів і вважає російське вторгнення історичним "поворотним моментом", який змушує Німеччину відмовитися від своїх постнацистських коливань з приводу застосування сили, зіткнувся з критикою.

У цьому місяці уряд Шольца, навпаки, відмовився від прийняття юридичного зобов'язання щорічно витрачати 2% ВВП на оборону. У Європі зростає занепокоєння з приводу військових, а не соціальних витрат, оскільки війна в Україні триває.

Багато жителів колишньої Східної Німеччини, що входила до складу радянської імперії незадовго до об'єднання в 1990 році, прихильно ставляться до Москви. Опитування, проведене в травні, показало, що 73% жителів Західної Німеччини підтримали санкції проти Росії, в порівнянні з 56% тих, хто живе на Сході.

"Я не міг собі уявити, що німецькі танки знову попрямують у бік Росії", - заявив Карстен Хільзе, один з прихильників Росії в партії АдН, маючи на увазі танки, надані Україні.

В Італії найзапеклішим прихильником Путіна був Сільвіо Берлусконі, який помер кілька місяців тому. Джорджія Мелоні, яка в якості прем'єр-міністра очолює крайній правий уряд, дотримується проукраїнської лінії, попри симпатії крайніх правих рухів по всій Європі до Путіна.

Конте, колишній прем'єр-міністр Італії, нещодавно заявив, що "військова стратегія не працює", хоча вона вимагає руйнівних фінансових втрат.

У Франції Сеголен Руаяль, відомий колишній кандидат у президенти від соціалістів, яка назвала заяви України про звірства Росії "пропагандою", оголосила на цьому тижні, що має намір очолити об'єднану ліву групу на виборах до Європейського парламенту в 2024 році. Це була ще одна невелика ознака потенційного відродження проросійських настроїв.

Путін використовував заморожені конфлікти в своїх інтересах в Грузії та інших країнах. Якщо жодна зі сторін в Україні не здобуде перемогу до виборів в США в листопаді 2024 року, "результат війни буде вирішуватися у Вашингтоні", сказала Бачаран.

Заява Саркозі про війну в Україні - останні новини

Ніколя Саркозі заявив, що Україна і Росія повинні знайти компроміс для припинення війни. Він переконаний, що Київ повинен бути "нейтральним", щоб не підживлювати "антизахідну параною" Путіна, а на тимчасово окупованих територіях України нібито треба провести "референдум".

Радник глави офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що думка Саркозі не варто сприймати аж надто серйозно, адже ця людина давно не є представником так званої західної "політичної еліти", а є засудженим у судовому порядку корупціонером.