Поради вчителів: Як отримати знання на дистанційці і все встигнути - в Україні та за кордоном

Багато наших дітей, які вимушено виїхали з України через війну, живуть зараз за кордоном. У більшості країн Європи навчання в школі є обов'язковим, тому тим, хто не хоче втрачати зв'язок з українською школою, доводиться вибирати дистанційну форму навчання та екстернат. Та й у самій Україні через повітряні тривоги багато шкіл обирають навчання онлайн.

Такий формат навчання вимагає чималих фінансових та моральних вкладень – потрібна техніка, хороший інтернет, а ще мотивація, щоби вчитися самостійно. Найчастіше комп'ютер асоціюється у дітей з іграми та розвагами - налаштуватися на самостійну роботу не так і просто.

Як організувати процес навчання, що важливо для дистанційних занять, яким має бути робоче місце, як поєднати дві школи та скрізь встигнути? Про це KP.UA поговорила із українськими вчителями.

"Розтягувати навчання, якщо дитина вчиться дистанційно, точно не потрібно"

Наталія Федорівна Венгрін, вчителька математики Нововолинського ліцею №7, репетитор:

- Найчастіше, коли йдеться про дистанційне навчання, мають на увазі дітей, які навчаються за кордоном у школах Польщі, Німеччини, Чехії та паралельно ще тягнуть українську школу. Відразу обмовлюся: особисто я проти поєднання двох шкіл. Про якість освіти та навантаження на дитину не веду навіть мови. Вважаю, це неправильно: подвійне навантаження. Дитина приходить зі школи втомлена, а відпочити не може: на ній висять контрольні українські школи.

У будь-якому випадку, навчається дитина очно чи дистанційно, для того, щоб навчання заходило, потрібно, щоб уроки були цікавими.

Якщо урок буде нудним – параграф прочитати, контрольну написати, тест зробити, – дитина знайде спосіб не навчитися, а просто здати. У тому числі обдурити. І батьки, і вчителі, і діти – всі розуміють, що один одного обманюють, але заплющують на це очі. Так бути не повинно.

При цьому справа не в дистанційному навчанні: дистанційна освіта може бути навіть якіснішою, ніж очна. Все залежить від організації навчання та настрою дитини.

У будь-якому випадку важливо обладнати робоче місце. І це точно не телефон! Як мінімум планшет, а краще комп'ютер чи ноутбук. І, звичайно, потрібні елементарні навички роботи з технікою.

У телефоні можна переглянути урок, але виконати завдання або працювати паралельно з учителем, писати в телефоні набагато складніше. Це точно не варіант, особливо якщо дитина маленька.

Було б чудово, якби була можливість якісь завдання чи конспекти роздрукувати. Все електронне - це класно, але часом хочеться потримати в руках книгу, щось написати на папері, а не на екрані.

Багато залежить від вчителя, від предмета, як і викладається - в кожного свої методики.

Існують платформи, на яких можна створювати інтерактивні завдання, закріплюючи матеріал з будь-якого предмета. Таким чином, дитині цікавіше вчитися, ніж просто читати текст з екрана монітора.

Що стосується уроків, про дистанційні лекції, вважаю, не може бути мови. Навіть нам, студентам, було нудно просто слухати лекції. Дитина в школі або на уроці має спілкуватися, важливий зв'язок із учителем.

Як я працюю з дітьми? Пишу на дошці щось, пояснюю, діти мені диктують те, що пишуть. Ми розуміємо приклади, рівняння, завдання. Важлива комунікація.

Хтось змушує вмикати камеру – мені не потрібно бачити обличчя. Можливо, якщо це література чи історія, вчителю зручніше дивитись дитині у вічі. Мені важливо, щоб він міг писати, чути, бачити екран та коментувати те, що ми робимо. Так я розумію, засвоює дитина матеріал чи ні.

Ще одна проблема полягає в тому, що мало хто з дітей за кордоном може навчатися дистанційно: навчання відбувається у першій половині дня і в Європі, і в Україні.

Так чи інакше, навантаження лягає на плечі батьків, якщо вони хочуть поєднувати дві школи. Як вихід – шукати приватні варіанти, репетиторів. Зрозуміло, що це дуже дорого, і дозволити собі зможуть не всі.

Також варто звернути увагу на хороші школи з дистанційним та сімейним навчанням, де не обов'язково просиджувати по 5-6 уроків на день. Можна пройти 5 уроків на тиждень – і вивчити все необхідне.

Загалом шкільна програма розрахована на ходіння до школи, соціалізацію – її можна оптимізувати. Той самий матеріал з математики, який ми вивчаємо цілий рік, можна вивчити за пів року. Розтягувати навчання, якщо дитина вчиться дистанційно, достеменно не потрібно. Все можна зробити швидше та простіше.

Тому екстернат – варіант. Однак у цьому випадку батькам доведеться брати на себе відповідальність, займатися з дитиною самостійно, можливо, платити репетиторам.

Набагато простіше, якщо дитина дисциплінована і вміє планувати свій час. До речі, ця особливість не пов'язана із віком. У мене є приклади, коли учень 5-го та 6-го класу справляється із завданнями краще, ніж учень 9-го та 10-го класів. Це не від віку залежить, а від внутрішньої дисципліни, розкладу, режиму тощо.

І ще один важливий момент. Не треба прагнути досконалості, намагатися вивчити все на “12”. Немає такої потреби. Важливо ознайомитися з матеріалом, пройти програму, де треба – заглибитись.

Ми, дорослі, чудово розуміємо: те, що вчили в школі, здебільшого вже забуте і, відверто кажучи, виявилося не потрібним. Навчання у школі, крім вибору майбутньої професії, необхідне для загального розвитку. Тому краще залишити ідею встигнути все і скрізь.

При цьому, повторюся, тягти дві школи складно. Тільки від втоми дитина опиратиметься навчанню. У результаті великий ризик, що не буде толку ні тут, ні там.

“Для успішного дистанційного навчання важливо мати комп'ютер та мотивацію”

Пауль Францович Пшеничка, вчитель фізики та астрономії, Чернівці, міський ліцей №1, вчитель-методист:

– Дистанційне навчання – це не так просто. Спочатку сторона технічна. Хоча б планшет чи ноутбук у дитини має бути. Крім того, необхідний стабільний інтернет та хороший доступ до нього.

Складніше, якщо у сім'ї двоє-троє дітей, а дорослі змушені працювати дистанційно. Як поділити комп'ютер на всіх?

Можна, звичайно, працювати з мобільного телефону, але він дуже швидко розряджається, зір псується.

Найкращий варіант – стаціонарний комп'ютер чи ноутбук із великим екраном, якщо є така можливість. Батьки мають допомогти дітям організувати робоче місце. Щодо нюансів підготовки саме до фізики, тут мало що відрізняється від інших предметів.

Крім того, у дитини має бути мотивація вчитися, інакше вона почне дурити. Щоб цього не відбувалося, потрібний якийсь контроль. Часто діти включають без камери зум, мотивуючи це слабким інтернетом. Часом це правда, але якщо дитина обманює, не хоче вчитися - це біда.

Якщо є мотивація, дитина отримуватиме знання за будь-яких обставин. В інтернеті можна знайти цікаві лекції, є українська школа-онлайн. За бажання можна вчитися скрізь і завжди! Тим більше, якщо дитина знає англійську. Хто хоче, має всі можливості, над рештою потрібен контроль – батько, куратор, репетитор.

Ще одне питання – як поєднувати навчання у двох школах? Це важко. Якщо дитина перебуває в Європі, різниця з Україною у часі лише одна година. І там, і тут уроки йдуть уранці. Що накажете робити? А якщо дитина в Америці? Вночі працювати?

Тому більшість батьків обирають екстернат. Багато хто переходить на сімейну форму навчання. Для таких дітей є окрема сторінка у журналі. Вчителі надсилають їм завдання, вони їх систематично виконують.

Багато чого зроблено для того, щоби діти могли вчитися, не втратили український світ. Проте чимало батьків почали відмовлятися від української школи: не витримують надто великого навантаження.

У наших школах справді багато задають. Найчастіше діти сидять за уроками до першої години ночі, навіть якщо навчаються тільки в одній, українській, школі. Це не правильно.

Сьогодні багато дітей не сприймають матеріал на слух. Якщо батьки мають можливість, важливо найняти репетитора, працювати індивідуально. Вчителька взаємодіє з дитиною, вона під наглядом виконує завдання за завданням, вивчає новий матеріал, повторює старий.

На жаль, досить часто явище, коли діти наче і є на уроці, але їх як і немає. Вони навчаються в школі соціалізації, Бог знає чому ще, але не набувають знання. Чому так? Багатьом не вистачає концентрації уваги – її треба розвивати. Від концентрації уваги залежить, чи навчатиметься дитина академічно чи ні.

Якщо батьки стежать за дитиною, ситуація з навчанням не буде плачевною. Наприклад, мама робить щось на кухні – дитина повинна сидіти поряд і працювати. Мама іноді перевіряє, чим вона займається, чи не переключився на ігри, Тік-Ток і таке інше.

Якщо батьки мають на це кошти, корисно найняти репетиторів.

Не менш важливо вчити дитину долати перешкоди.

На Заході цьому навчають із дитячого садка. І концентрація уваги, і вміння долати труднощі – це дуже важливо для успішного навчання.

Ще один важливий момент, особливо при дистанційному навчанні, – не можна довго сидіти на одному місці. Дитина втомилася сидіти – нехай стоїть. Існують спеціальні столи, висоту яких можна регулювати. Важливо рухатись. Добре, якщо дитина ходить на спортивну секцію, на танці, будь-куди, де є рух. Якщо немає можливості водити дитину на гуртки, займайтеся з нею вдома.

Увімкніть японський канал і перегляньте, як батьки займаються з дітьми. У Японії батьки докладають колосальних зусиль для навчання дитини. Все тому, що там дуже складно потрапити до доброї школи. Не завжди це вдається – доводиться брати все у свої руки. Хороший приклад для наслідування.

"Проблеми зацікавити дитину уроками у нас немає"

Олександра Володимирівна Демкура. Вчитель молодших класів, директор школи в Гусятині, Тернопільська область:

- Є дистанційна, сімейна та екстернатна форма здобуття освіти. Вона затверджується на раді школи та залежить від ситуації у регіоні. Наша школа працюватиме у режимі офлайн. Проте дистанційну форму здобуття освіти у нашому навчальному закладі налагоджено вже не перший рік. Згідно з наказом Міністерства освіти, наша школа надавала таку послугу ще до війни.

Проблем з дистанційним навчанням у нас немає – усі учні та працівники зареєстровані на платформі Classroom. Усі мають свої кабінети, кожна дитина має пароль. Заходить до кабінету - бачить свої завдання, виконує завдання та отримує оцінки.

Якщо говорити про дистанційне навчання під час війни, яке обирають багато дітей за межами України, у тому числі на інших континентах, – це дещо інша форма роботи.

Не всі мають можливість заходити синхронно, в той самий час, коли у нас проходять уроки. З такими дітками ми працюємо асинхронно (залишаємо завдання, які вони виконують самостійно).

Це, звичайно, додаткове навантаження на вчителів: вони мають скидати дітям роботи, перевіряти, контактувати, консультувати.

Щодо того, як зацікавити дитину, у нас такої проблеми не виникає. Напевно, наші діти дуже подорослішали через війну. Якщо дитина навчається десь навчальному закладі за кордоном, але хоче одночасно здобувати освіту в Україні, вона підходить до цього досить відповідально.

Кожна дитина складає графік роботи, щоб мати змогу тягнути дві школи. Якоїсь необхідності її зацікавлювати з боку педагогічного колективу не виникає. Можливо, така проблема виникає у батьків цих дітей, - тут треба питати у них.

Якщо дитина довгий час не здає якихось робіт, ми запитуємо про причини. Міністерство освіти дозволило таким дітям продовжувати термін здачі завдань.

Ми розуміємо, що дистанційне навчання - додаткове навантаження на сім'ї, які виїхали, і прилаштуватися до їхнього становища.

Але в цілому ця робота налагоджена, проблем із онлайн-навчанням у нас немає.