Рецензія на фільм «Остання подорож „Деметри“» / The Last Voyage of the Demeter

Роман «Дракула» за авторством Брема Стокера був, є і, мабуть, буде в майбутньому безсмертною класикою література. Стокер власноруч створив багато основ жанру хоррор, а стиль і хитросплетіння сюжетних інтриг книжки відкривають творцям сучасності нескінченні можливості для інтерпретацій. Тому не дивно, що все нові й нові історії на основі «Дракули» виходять регулярно. «Остання подорож „Деметри“» — одна з таких історій, що концентрується всього на одному розділі роману-першоджерела. Розповідаємо в нашій рецензії, якою вона вийшла.

«Остання подорож „Деметри“» / The Last Voyage of the Demeter

Жанр трилер
Режисер Андре Овредал
У ролях Корі Гокінс, Ешлінг Франчозі, Ліам Каннінгем, Давид Дастмалчян
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb

Історія фільму концентрується на тому самому корабля «Деметр» (або «Деметра» в деяких варіантах локалізації). Його команді доручили перевезти кілька загадкових ящиків, причому плата за доставлення дуже значна. Однак досить швидко на кораблі починають відбуватися загадкові та лячні події. У підсумку екіпажу доведеться зіткнутися з одним із головних ворогів людства — самим Дракулою.

Місцевий закритий простір став пасткою для екіпажу, але чудовим полем дії для сценарію і глядачів. Екіпаж, що пливе через неосяжні води, спочатку не підозрює про те, які жахи приховує таємничий вантаж, який вони перевозять. Причому фільм підкреслює, що навіть звичні для мореплавців негаразди на кшталт нестачі харчів або бур меркнуть порівняно з Дракулою.

Такий підхід дав змогу створити незвичайний і лячний образ. Це вам не харизматичний вампір, дивлячись на деякі версії якого часом розумієш, чому за ним ідуть люди. Ні, місцевий Дракула — це інфернальна потойбічна сила, якій чуже поняття моралі та доброти. І він вселяє щирий трепет.

Як і в будь-якому камерному фільмі, основну частину сюжету витягають на собі актори. Причому сценарій не надто сильно заглиблюється у сварки між членами екіпажу. Якраз навпаки, фільм показує згуртованість дуже різних людей, які долають свої розбіжності заради спроб вижити в боротьбі з надприродним. І в цьому є своя чарівність і навіть якась піднесена мораль.

Утім, місцевий саспенс сам по собі досить специфічний, а екшену практично немає, тож у цьому плані фільм сподобається далеко не всім.

При цьому фінал ніби натякає на неминуче продовження, яке в контексті історії фільму здається абсолютно зайвим. Так, проблема Дракули нікуди не зникла, але чарівність кіно полягає саме в атмосфері останньої подорожі одного корабля. А зайві спроби перетворити самостійний твір на цілу серію дуже рідко приводили до чогось хорошого. Тому хочеться вірити, що автори не гнатимуться за «франшизністю».

Лаконічність і небагатослівність фільму дещо обмежують його вплив на уми глядачів. І навіть образ Дракули тут здається просто ще одним способом показати, як люди раніше переживали далекі подорожі через океани. Якоюсь мірою кіно можна вважати ще однією варіацією художнього тропу «людина проти природи», тільки з елементами надприродного. Але він працює — і це найголовніше.