Співають про мир, підтримують війну: як російська пропаганда використовує музику для поширення своїх наративів

7 січня 2023 року Президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про санкції щодо 119 публічних осіб, серед яких російські артисти Ірина Аллєгрова, Валерія, Лариса Доліна, Любов Успенська, Діма Білан, Сергій Лазарєв, Григорій Лєпс, Філіп Кіркоров, Володимир Прєсняков, Стас П’єха. Рішення запровадити санкції було прийняте через те, що російські виконавці підтримують Путіна, війну та виступають у тимчасово окупованих Росією Луганську, Донецьку, влаштовують концерти в анексованому Криму на честь «возз’єднання Криму з Росією» та розповідають про «один народ». Агітпроп застосовує «м’яку силу», просуваючи свої наративи та цінності за допомогою культури й інституцій, а не шляхом сили та примусу. У 2012 році Путін виступив із промовою, де поставив завдання застосовувати методи м’якої сили, а в 2013 році її офіційно ввели в доктрину зовнішньої політики Росії. У цьому матеріалі розглядаємо, як за допомогою музики Кремль легітимізує окупаційну владу на тимчасово окупованих територіях і переконує людей у тому, що Україна та Росія мають возз’єднатися.

Практика використання музики як засобу пропаганди не нова. Під час Другої світової війни музику, як і літературу, театр, образотворче мистецтво використовував Адольф Гітлер разом із пропагандистом Йозефом Геббельсом задля просування наративів нацистської Німеччини. Геббельс навіть створив Імперську палату музики, що займалася пропагандою «хорошої музики». Нацистські пропагандисти надавали перевагу народним пісням, популярній і класичній музиці, в якій оспівувалося вигадане героїчне минуле Німеччини. Серед композиторів, яких можна було слухати, були Йоган Себастьян Бах, Людвіг ван Бетховен і Ріхард Вагнер. Пропаганду поширювали за допомогою пісень і маршів, створених Націонал-соціалістичною робітничою партією Німеччини.

Радянський агітпроп також вдавався до цієї тактики, адже розумів, що музика має вплив на формування свідомості й об’єднує певні соціальні групи. Через це пропагандисти хотіли поставити всю музичну творчість пiд цiлковитий iдеологiчний контроль влади. Цілі куплети викидали з народних пісень, замінювали слова, а авторів замовчували; забороняли класичні твори через «національні ідеї» (наприклад, під заборону потрапила фольк-опера Євгена Станковича «Цвіт папороті»). Ліквідовували літературно-художні організації, бо вбачали в них «небезпеку... відриву від політичних завдань сучасності...», й замість них створювали спілки. Саме так створили Спілку композиторів СРСР. А ще з’являлися навіть колискові про Сталіна, які співали дітям.

Що ж до мелодій і ритмів радянських пісень, нині вони особливо чіпляють людей, які ностальгують за радянським минулим. Деякі такі пісні перейшли в наше сьогодення, особливо ті, що пов’язані з воєнною тематикою. В радянський період до української музики застосовували безліч обмежень. Зараз усе це повторюється на окупованих Росією територіях. Проте на заміну українській музиці, музичним проєктам, талант-шоу пропонують російські. Так, одним зі 185 проєктів, який мають реалізовувати на окупованих Росією територіях України, є «Звуки мого регіону» — проєкт проросійського продюсера з України Юрія Бардаша. Бардаш реалізовував проєкт за грантові кошти від російського президентського фонду культурних ініціатив, заснованого Путіним у травні 2021 року, а метою самого шоу був пошук талантів на окупованих Росією територіях. В описі проєкта зазначається, що він створений задля «популяризації та збереження загальноросійської культурної ідентичності, зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей, посилення цивілізаційного впливу російського світу». Бардаш, до речі, не єдиний колишній українець, який допомагає просувати «русскій мір» на окупованих територіях і в самій Росії. Колишні українські співачки Таїсія Повалій та Ані Лорак із різним ступенем ентузіазму так само працюють на російську пропаганду: перша прямо називає Путіна «надією майбутнього», інша розповідає про те, що вона «поза політикою». Чим і користується пропаганда, просуваючі міфи про «один народ» і «єдність України та Росії».

Небезпека також є і для українців, які живуть на території вільної України та слухають російську музику. Російські артисти сплачують податки у Росії, яка спрямовує ці кошти зокрема на вироблення ракет і зброї та використовує їх для обстрілів України та її жителів. Хороша новина в тому, що наразі українці почали відмовлятися від російських пісень. За даними опитування, проведеного у травні дослідницькою компанією Gradus Research, 44,5% опитаних громадян України після початку повномасштабної війни відмовилися від прослуховування російської музики, 6,6% — слухають у тому ж обсязі, що й до вторгнення, 20% — не слухали російських виконавців до 24 лютого 2022-го, 22% — ще слухають, проте значно менше, ніж раніше, 1% — слухає російське більше, ніж до війни, а 0,4% — почали споживати російський музичний контент після 24 лютого.

Попри те, що суспільство змінюється та стає більш свідомим, російську музику все ще можна почути у закладах, а вуличні музиканти продовжують виконувати російські пісні, зокрема артистів, які підтримують і пропагують війну. Через це депутати Верховної Ради України пропонують встановити штрафи за публічне використання пісень чи кліпів заборонених російських виконавців у закладах торгівлі, громадського харчування, сфері послуг. За порушення правил планують накладати штраф від 300 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а при повторному вчинені — від 1000 до 1500.

Вкрадені українські пісні, або Емоційний тероризм

Емоційний тероризм — це форма емоційного насильства, мета якого викликати насамперед емоційну реакцію у людей. Емоційні терористи використовують словесні образи, критику, залякування, маніпуляції. Три загальні моделі образливої ​​поведінки містять агресію, заперечення та применшення. Саме до такої поведінки вдається агітпроп, аби чинити психологічний тиск на українців.

Ще однією формою емоційного тероризму є применшення досягнення українців і крадіжка української культури. Росіяни привласнюють не тільки художників на кшталт Казимира Малевича, українського філософа та письменника Григорія Сковороду, але й запозичують і калькують музику — часто вони переробляють українські пісні, зокрема змінюють слова та сенси, й видають їх за свої.

На початку повномасштабної війни в Україні стала популярною пісня Probass ∆ Hardi «Доброго вечора, ми з України». Через якийсь час росіяни випустили свою версію: «Доброго вечера, мы из России».

Також у ТікТоці поширювалася пісня «Океану Ельзи» — «Не твоя війна», яку росіяни переробили у:

Ветки калин поклонилися,

Мама, кому мы молилися.

Схожа доля очікувала й на український гурт Go-A. Під час хвилі переписування українських пісень росіяни випустили відео, де співали:

Весняночка, весняночка

Зимою студенной

В саду пряла сорочечку

Под кроною клёна.

Проте були не тільки переклади українськомовних пісень українських музикантів, а й зміна сенсів, намагання викликати дисонанс. Російські пропагандисти, «журналіст» Russia Today Акім Апачев і співачка Дар’я Фрей випустили пісню на мотив «Пливе кача», де змінили слова на підтримку російських окупантів. Також вони зняли кліп у Маріуполі на руїнах «Азовсталі». Російські пропагандисти писали: «Чому українською? Тому що, як говорить Акім, українська — наш трофей, ми забираємо цю мову собі». Отож росіяни не тільки вкрали пісню, але й намагалися вкрасти українську мову, що виглядає доволі абсурдно.

Чому агітпроп обрав саме цю пісню? Українська тужлива пісня «Пливе кача» у виконанні «Пікардійської терції» лунала на Майдані Незалежності під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності. Зараз її інколи вмикають під час прощання з загиблими героями. Переспівуючи пісню, яка має для українців сакральне значення, росіяни чинять психологічний тиск. Щойно з’явився російський переспів — українці емоційно реагували у соцмережах, відчували пригнічення, злість, адже росіяни посягнули на святе.

Переспівуючи українські пісні та вкладаючи у них свій сенс, російська пропаганда намагається впливати психологічно — завдати моральної травми українцям і привласнити частину української культури собі. Росія робить це протягом кількох століть, аби стерти українську ідентичність.

Російські артисти, які поширюють пропаганду у своїй «творчості»

Російські артисти романтизують війну у своїй творчості. Одним із яскравих представників цього мілітарі-жанру в музиці є гурт «Любе», який вважається улюбленим у Володимира Путіна. Майже вся «творчість» цього гурту полягає у героїзації та звеличенні російських військових. У 90-х роках вони виступали на новорічному «КВК», де презентували свою пісню «Солдат», присвятивши її військовим, які зустрічають Новий рік у «гарячих точках». Вокаліст «Любе» Микола Расторгуєв мав на увазі російсько-чеченську війну. Цю ж пісню вони виконали 22 лютого 2023 року на концерті-мітингу в «Лужниках», присвяченому річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

На заходах, присвячених анексії Криму чи річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке російський агітпроп називає «спеціальною воєнною операцією» виступає і співачка Поліна Гагаріна, яка традиційно виконує пісню «Зозуля» («Кукушка» — кавер на гурт «Кіно». Саме завдяки цьому росіяни розмивають реальність.

Ще один російський співак Олег Газманов має у своєму репертуарі такі пісні, як-от «Народжені в СРСР», «Офіцери», «Солдати Росії» та підтримує російське вторгнення в Україну. Він їздив у окупований Донецьк, у 2022 році виступав на концерті, присвяченому річниці анексії Криму та готовий взяти до рук автомат, якщо цього захоче «батьківщина». Також він написав пісню «Артефакти», яку присвятив «солдатам Росії та бійцям народної міліції [незаконно сформованих терористичних угруповань] ЛНР і ДНР». Ця «пісня» сповнена російських наративів. Словами цієї пісні «Це було в історії тисячу разів, До нас із війною приходила біда» агітпроп звинувачує жертву в російській агресії.

Російська співачка Юлія Чичеріна підтримує російське вторгнення в Україну. Вона їздить по загарбаній частині України та зокрема виступала перед російськими окупантами у тимчасово захопленій Луганській області разом із Вадимом Самойловим із гурту «Агата Крісті». Чичеріна давно підтримує путінський режим, тож ще у 2016 році випустила кліп на свою пісню «На передовій», знятий у тимчасово окупованому Донбасі.

Російські пропагандисти знаходять підхід до будь-якої цільової аудиторії. Так, співак Шаман популярний серед молоді та є новим символом росіян. Станом на 30 серпня його пісня «Я — росіянин» має близько 40 млн переглядів на ютубі. Шамана запрошують на концерти, зокрема мілітаристський «Голубий вогник» у Росії, де він за допомогою музики поширює наративи пропагандистів. Також у нього є пісня «Моя Росія», де він співає: «Знаю, я все віддам, Щоб жила моя Росія». А в пісні «Встанемо» за допомогою рядків «Встанемо / Поки поряд із нами Господь і істина з нами / Скажемо дякую за те, що перемогу нам дали» агітпроп намагається переконати, що тільки росіяни є справжніми вірянами, з ними бог і вони переможуть. Російські пропагандисти неодноразово посилалися на релігію, щоб виправдати російське вторгнення в Україну. А в кліпі того ж Шамана на пісню «Мой бой», показано чоловіків у камуфляжі, що стріляють, і зруйновані будинки й вулиці. Проте саме внаслідок дій саме цих чоловіків у камуфляжі тепер багато міст в Україні зазнали руйнувань.

Окремо хочеться згадати про фестивалі, які проводять у Росії. Популярний рок-фестиваль «Нашествіє», на якому раніше виступали незалежні рок-музиканти, з 2013 року проводять за підтримки Міноборони Росії. Силовики привозили на поле фестивалю військову техніку, дозволяли глядачам вилазити на неї, а поряд у мобільних призовних пунктах будь-хто міг записатися в контрактники. У 2015 році лозунгом фестивалю був «Рок — це мир, а не війна», а поряд проводили виставка танків. Цього року на фестивалі мали виступити гурти «Арія», «Аліса», Вадим Самойлов, В'ячеслав Бутусов, «Чайф» (музиканти навіть передали гітару з автографом російським військовим) і багато інших виконавців, які підтримують Путіна. І поряд із ними на одному фестивалі мав брати участь гурт Lumen, який нібито колись співав: «Я люблю свою країну і ненавиджу державу» й не підтримав російське вторгнення в Україну, проте це не завадило бути на одній афіші з тими, хто бажає смерті українцям. «Нашествіє» не відбулося цього року у звичному форматі, його перенесли на 2024-й.

Ще один російський артист, який не підтримував анексію Криму та висловлювався проти будь-яких війн, а згодом змінив свою думку — Роман Білик із гурту «Звірі». Він повидаляв «антивоєнні» дописи зі своїх сторінок у соцмережах та у серпні поїхав співати у на тимчасово окуповану Росією Донеччину для російських військових. Чи змінив він свою позицію внаслідок психологічного тиску — невідомо. Але факт лишається фактом — він виступав перед окупантами, отже підтримує війну в Україні. За кілька днів після візиту Романа Білика на територію окупованої Донеччини лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк записав відео, де в руках тримає безпілотник і цитує пісню гурту «Звірі»: «Рома, вибач, але в мене літак».

У 2022 році також пройшов марафон «Za Росію». На ньому виступали «СерьГа», «Ва-банкЪ», Вікторія Дайнеко, Аніта Цой, «Uma2rman», «ПослеZавтра», відомі «хітом» «Своїх не кидаємо». У цій пісні гурт використав гасло окупантів «Своїх не кидаємо», яке повторюється кілька разів упродовж пісні та направлене на підняття морального духу російської армії, колаборантів і проросійського населення України.

Також на концерті мав виступати Сергій Лазарєв, який одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну висловився проти війни, але пізніше відмовився від своїх слів і видалив «антивоєнні» дописи. Проте щось пішло не так і його замінив Микола Басков, який у 2014 році, після анексії Криму, скасував там концерти, проте вже у жовтні того ж року заявив про підтримку Путіна. Цей марафон тривав кілька днів у різних містах Росії на підтримку російської «спецоперації» в Україні. Не називаючи війну війною та проводячи ще й на її підтримку концерти й фестивалі, агітпроп розмиває справжнє значення поняття «війни», адже це всього-навсього «операція», яка не асоціюється з чимось кривавим.

Музика не може існувати поза політикою. Вона була потужним інструментом пропаганди ще за часів радянщини, коли артисти оспівували подвиги радянської армії. Так само й сучасна російська музика — це зброя, яку використовують російські пропагандисти задля того, аби впливати на свідомість українців, які живуть на тимчасово окупованих територіях, нав’язувати лояльне ставлення до окупаційної влади, переконати в тому, що територія України — «споконвічно російська земля» та заперечити суверенітет нашої держави й узагалі її існування.