Дистанційка, екстернат, офлайн і патронат: чого чекати українським школярам від нового навчального року

Попри бажання МОН повернути школярів до очної форми навчання, абсолютній більшості учнів цього року все ж доведеться поєднувати онлайн— та офлайн-уроки. Рішення щодо впровадження тієї чи іншої форми занять нового навчального року ухвалювали на рівні ОВА та адміністрацій кожної окремої школи із врахуванням безпекової ситуації у закладі. Хоча ситуація з укриттями в школах значно краща, ніж минулоріч (станом на липень 2023 року ними було облаштовано 75% закладів освіти), місткість сховищ не дозволяє посадити за парти одночасно всіх школярів.

В деяких школах прагнення керівництва виконати рекомендації міністерства у поєднанні з обмеженими можливостями закладу призвело до появи вкрай сумнівних розкладів занять. Учні та їхні батьки скаржаться на те, що формат уроків змінюватиметься по два-три рази на день, що займатиме багато зайвого часу і сил на "логістику" та переналаштування.

"Телеграф" з'ясовував, чим керувалися адміністрації, розробляючи графіки відвідування, і як планують організовувати навчальний процес у разі прогнозованих блекаутів.

До школи — зі сльозами на очах

Із завданням задіяти в навчальному процесі всіх учнів, забезпечивши кожному з них місце в укритті — вдома чи у школі — впорались усі директори шкіл, проте на практиці результати цієї "оптимізації" виглядають значно гірше, аніж на папері. До редакції "Телеграфу" звернувся батько однієї зі старшокласниць школи №235 Святошинського Києва, де вже з 1 вересня діти навчатимуться не лише у змішаному форматі, а й одразу у дві зміни.

За словами киянина, новий розклад уроків спантеличив школярів, адже витримати такі навантаження вкрай складно.

"З 8-ї ранку два уроки онлайн, а потім ще п'ять уроків очно у другу зміну з 12:30. Ані відпочинку, ані часу на виконання домашніх завдань чи відвідування репетиторів. Побачивши новий розклад, однокласниця моєї доньки розплакалась — крім уроків, у неї ще три репетитори і заняття танцями. Поєднувати все це просто неможливо", — каже чоловік.

Варто зазначити, що навіть такі драконівські таймінги не вирішили проблему з убезпеченням дітей під час повітряних тривог. Для цього учні 10 та 11 класів школи №235 у Святошинському районі столиці будуть змушені ходити в іншу школу, де є вільні місця у бомбосховищах.

Раніше в МОН заявляли, що батьки учнів зможуть обирати формат навчання для дітей на власний розсуд. Для тих, хто обере освіту у дистанційному режимі, буде створено спеціальні класи. І навпаки — якщо родина не має можливості залишати дитину вдома або у школі відсутнє укриття, її можуть зарахувати в інший навчальний заклад на час дії воєнного стану за спрощеною процедурою.

Така можливість, дійсно, надається, каже мама учня 5-го класу ЗОШ №14 Умані на Черкащині. Та, навіть за таких умов, назвати навчання досконалим складно — на організацію процесу йде більше часу і сил, ніж на засвоєння матеріалу. .

"Учні, що обирають очну форму при діючій "дистанційці" в класі, вимушені або підключатися до уроків з іншими класами, де матеріал викладає інший вчитель і програма може відставати чи випереджати на кілька занять, або підлаштовуватися під вільний час своїх вчителів, що не завжди буває зручно. Діти і так стали гірше засвоювати матеріал на "дистанційці", я це бачу по своєму синові, а коли ще й постійна мішанина з онлайн/офлайн, першою/другою зміною, своїми вчителями і чужими, адаптуватися дуже важко і це позначається на якості знань", — каже жінка в коментарі "Телеграфу".

Не останню роль у ставленні батьків до організації навчального процесу відіграє питання безпеки дітей. Адже, якщо вже доводиться терпіти усі "веселощі" змішаного формату навчання, хочеться бути впевненим, що учні будуть під надійним захистом у разі ракетної небезпеки. На жаль, ця логіка доступна не всім директорам шкіл.

Так, у місті Решетилівка Полтавського району дирекція ліцею — єдиного середнього закладу освіти у місті, який минулого навчального року працював за змішаною формою (в інших 29-ти — діти навчались очно), вирішила організувати навчальний процес офлайн. При цьому підвальне приміщення ліцею не відповідає жодним безпековим стандартам: у ньому нема ні тепла, ні водовідведення, ні нормального освітлення, а замість туалету — пластикове відро.

Ба більше, підвальне приміщення ліцею настільки тісне, що в ньому можуть розміститися лише кілька десятків людей. Тому дирекція вирішила, що під час повітряних тривог туди спускатимуться учні двох класів, а інші ховатимуться в укриттях художнього ліцею та Центру культури і дозвілля "Оберіг", розташованих за 300 метрів від навчального закладу. Дізнавшись про це, обурені батьки влаштували батьківські збори прямо під міськрадою ради. Вони заявили, що бояться відпускати дітей до школи, особливо родини, у яких є діти мають вади опорно-рухового апарату.

Після доволі емоційних дебатів дирекція ліцею змінила своє рішення розпочати навчальний рік в очній формі. Тож майже 700 учнів опановуватимуть науку дистанційно.

Холодний розрахунок

Сьогодні кожна школа в Україні — це окрема "держава" зі своїми законами, адже під час війни усі процеси підчиняються місткості укриттів. Шляхи вирішення складної арифметики директори закладів також обирають на власний розсуд: одні впроваджують третю зміну, інші — щотижневе переформатування навчання.

Так, у школі №52 Солом'янського району Києва пріоритетною була саме очна форма, проте укриття вміщує лише половину учнів. Щоб не жертвувати ані безпекою дітей, ані якістю навчання, адміністрація вирішила зберегти звичний розклад уроків для 50% учнів, поки решта навчатиметься у дистанційному форматі. Щотижня групи мінятимуться місцями.

"Звичайно, хотілося б забезпечити максимально комфортне та якісне навчання для усіх учнів, але обставини наразі саме такі. Головне зараз — безпека учнів, тому і святкова "лінійка" буде незвичайна: ми розділили заходи на декілька частин і розтягнули їх у часі, щоб одночасно в них брали участь саме стільки дітей та батьків, скільки зможуть убезпечитись в укритті у разі тривоги. У разі блекаутів взимку у нас є генератори, які живили класи інформатики і минулоріч. Зараз активно працюємо над підготовкою до будь-яких сценаріїв розвитку подій", — каже заступниця директора з навчально-виховної роботи Олена Шаповал.

Задовольнити освітні та безпекові потреби усіх учнів під час війни — завдання не з легких, але досвід минулого року допомагає адміністраціям шкіл долати ці виклики, каже директор спеціалізованої школи №196 Святошинського району Києва Олена Мендель.

За словами освітянки, при плануванні навчального процесу, як і у решті навчальних закладів, відштовхувалися саме від кількості місць в укритті. В результаті, уникнути "мішанини" не вдалося, проте здобувати освіту, не ризикуючи життям, зможуть усі учні.

"У нас буде і очний формат для ряду класів, і змішаний, і дистанційний для дітей, які перебувають за кордоном. Плюс, передбачена сімейна форма освіти, екстернат іі педагогічний патронат. Якщо не буде світла, ми можемо змістити початок навчального дня і починати, наприклад, з 9-ї години. Також будемо по можливості частіше виходити в офлайн, щоб навчатися у світловий день за відсутності електроенергії. Батьки підтримують це рішення. Минулого року ми пройшли цей кризовий період майже без освітніх втрат. На крайній випадок, у нас є три генератори, щоб у вчителів були локації з доступом до мережі і уроки проводились за будь-яких умов", — каже Олена Мендель в коментарі "Телеграфу".

Війна завдає українцям не лише фізичних і матеріальних втрат, а й б'є по нашому майбутньому, позбавляючи нове покоління можливості отримувати якісну освіту. Тим не менш, маючи досвід першого року навчання в умовах ракетних обстрілів та відсутності електроенергії, педагоги і самі учні потрохи адаптуються до нових реалій.