Пам’яті поета, музиканта, волонтера, військового Гліба Бабіча

Він пройшов шість ротацій та написав понад пів тисячі віршів та пісень

Його тексти ставали хітами відомих українських виконавців, він був автором пісень групи Kozak System і мав непересічний музичний талант. Але ще у 2014 році, не вагаючись, Гліб Бабіч пішов зі зброєю в руках захищати Україну від російської навали.

Родина Бабіч добре відома у Миколаєві. Батько Валерій, інженер-конструктор Чорноморського суднобудівного заводу - автор книг про будівництво авіаносців «Наші авіаносці» та «Місто Святого Миколи і його авіаносці». Мати Євгенія — зубний лікар.

Гліба ж миколаївці знають як музиканта, автора понад пів тисячі віршів та пісень, у тому числі і на тему російсько-української війни. У Миколаєві він організував студію звукозапису, де записувалися відомі виконавці.

Гліб народився 2 березня 1969 року у Миколаєві. Навчався у гімназії №2 з поглибленим вивченням англійської мови. Ще в школі організував музичний гурт, виступав з хлопцями на всіх шкільних вечорах.

«Для Миколаївщини це гірка втрата, хоча протягом останніх кількох років Гліб жив і працював у столиці. Але тут минуло його дитинство і частина зрілого життя, у Миколаєві досі мешкають його батьки, рідні. Ми з Глібом навчалися в одній школі. До поетичної творчості він долучився іще з юних років і був дуже талановитим. На шкільних вечорах, у походах, під час виїздів на сільгоспроботи ми завжди з нетерпінням чекали на виступ його групи. І дуже пишалися, що маємо такого друга. Всі хотіли потиснути йому руку. Його музика дійсно була непересічною і реально класною», - згадує директорка Центральної міської бібліотеки ім. М. Л. Кропивницького Інга Хоржевська.

Але попри талант і творчу натуру, ще у 2014 році чоловік пішов захищати від росіян український Схід і демобілізувався лише через п’ять років – у 2019-му.

Мав позивний «Лєнтяй», як згадку про юні роки, коли взяв собі творче псевдо — «Доктор Лєнтяй». Був прапорщиком, командиром взводу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України.

А після 24 лютого 2022 року Гліб приєднався до Сил територіальної оборони Києва, де на той час мешкав.

«Коли син ще улітку 2014 року сказав, що іде в АТО, я, щиро кажучи, як батько, був не в захваті. Було тривожно за його життя, боявся втратити сина, що, зрештою, і сталося… Але він пішов. Хотів в якусь миколаївську бригаду, але не вийшло, його відправили до Чернігова на навчання. Потім пройшов шість бойових ротацій, був у найгарячіших точках Донбасу – Дебальцеве, Попасна, Авдіївка, Широкине… На наших очах він мужнів і розвивався як воїн разом з нашою армією, яка на той час теж проходила стадію становлення, бо до 2014 року її, як такої, не було. Демобілізувався за станом здоров’я. У нього був інфаркт. Я взагалі не знаю, як його взяли, бо він і до того мав серйозні проблеми зі здоров’ям», - розповів кореспонденту Укрінформу батько Гліба Валерій.

Він зазначив, що після АТО син залишився жити у Києві, мав там багато друзів та знайомих. Займався громадською діяльністю, був активістом ГО «Справа громад», став співзасновником волонтерської ініціативи «Res_Publica. Брати по зброї».

Паралельно писав аналітичні статті, а ще – вірші та музику. Сам чудово грав на фортепіано, гітарі. Саме у цей період Гліб написав цикл «фронтової поезії». Його вірші дуже глибокі, пронизані болем за Україну, її сьогодення і майбутнє.

У 2018 році чоловік написав пісню «Подай Зброю», яку виконав гурт Kozak System. Ще одну пісню «Мольфар», яка нині стала відомою, він написав у 2014 році, проте лише у 2022-му, вже після початку повномасштабного вторгнення, її теж заспівав гурт Kozak System.

На сторінці Гліба у Фейсбуці залишилися спогади про той день, коли мала відбутися прєм’єра пісні: «Завтра для мене і моїх братів з KOZAK SYSTEM дуже важливий день. На офіційних каналах YouTube і Facebook гурту виходить наша пісня «Мольфар». На нашу спільну думку - це найзначніша і найпотужніша робота за всю історію нашої співпраці. Ця пісня присвячується тим, хто з 14-го року захищає Україну від російського вторгнення ціною власного життя. Для пісні настав час поєднатися з життям і долею свого народу. Стати їхньою частиною. Тепер вона буде зрозуміла більшості. Дай Бог вам легкого неба! Вам, незламним воїнам, тим про кого співає свою молитву Мольфар. Це не реквієм. Це пам'ять. Це ваше життя після смерті. Земний вам уклін. І вибачте нас».

Було у чоловіка ще одне захоплення – з дитинства любив радіотехніку. Згодом, вже будучи військовослужбовцем, застосовував свої знання при експлуатації зенітних самохідних установок ЗСУ-23-4. Коли розпочалася велика війна, Гліб з товаришами почав розробляти і випробовувати в бойових умовах нову техніку для ЗСУ.

«В той день вони поїхали на фронт, щоб випробувати нову бойову машину. Він міг залишитися в Києві і доручити цю справу іншим. Проте Гліб звик все робити сам. 28 липня 2022 року неподалік від Ізюма на Харківщині їхній автомобіль потрапив на ворожу міну. Син і ще троє його товаришів загинули. Один отримав важкі поранення, але залишився живим. Близько першої години ночі нам додому подзвонила миколаївська поетеса Лариса Матвєєва і висловила співчуття. Вона думала, що ми з дружиною вже знаємо про його смерть. Але це був шок…», - згадує батько Гліба.

У річницю загибелі воїна у миколаївській міській бібліотеці відбувся вечір-реквієм у пам'ять про славного земляка. Тут читали його вірші, слухали пісні. Сам Гліб звертався до земляків з екрана монітору, декламуючи свою поезію.

Особливо запали в душу рядки, де йшлося про істинну любов до рідної землі, свободу і незалежність якої він відстоював зі зброєю в руках і за яку, не вагаючись, віддав життя.

Бо я маю своє серце,

Бо я маю свою душу

І я маю свою землю,

Та своє зберегти мушу!

Бо я маю свою любов!

Бо я маю своїх братів!

Хто з любов’ю в вогонь пішов

Той не згинув, а полетів!...

Наче любов!...

Свобода наче любов!…

У Гліба залишилася донька Даша (поетеса Дарка Бабіч), яка теж має непересічний поетичний талант.

Вічна шана і слава Герою!