Перша сцена України. Про династії та клани у театрі Франка

Днями «Главком» опублікував статтю під назвою: Династія на династію. Конфлікт у театрі Франка виплеснувся на публіку.

Така цікавість – не дивина, адже театральне закулісся завжди було цікавим та привабливим, приховувало в собі таємниці та пристрасті, а відтак обростало різними домислами. У статті була зачеплена тема «династій», так от важливо розуміти це питання глибше.

Актор в театрі залежить від усіх, ще й недолугий контракт тримає акторське братство в покорі

Акторська династія – це унікальне явище. Колись у пошані були династії шахтарів, сталеварів, хліборобів. Про це писали складали пісні, ставили вистави. І цілком справедливо. Акторська ж династія викликАла неприязнь і пересторогу. Я вступав до театрального разом зі своїм другом і колегою Лесем Задніпровським. Його не зарахували в інститут тільки тому, що він був сином найвідомішої театральної пари Михайла Задніпровського і Лялі Ткаченко. Іншої причини не було! Ви б бачили Лесика в ті часи. Таких вже не роблять. Він і зараз , коли заходить до театру, хочеться встати… навіть мені! Був ще один красень… але я вступив відразу. Можливо через те, що був з династії лікарів. Наталя Сумська вступила в інститут з легендою про «однофамільців», адже неймовірний Вʼячеслав Сумський і красуня Ганна Іванівна Сумська збирали аншлаги у Львові, Полтаві, Запоріжжі! Про династію Ступки знають всі, навіть ті , хто ні разу не був у театрі. Народжуються нові акторські династії. Ось і Василь Баша спромігся, дай Бог йому здоровʼя! Можна ще наводити багато прикладів.

Новина «Главкому» про конфлікт у театрі Франка, який виплеснувся на публіку, спровокувала резонанс

Втім, є різниця: «династія» та «клан». Яка? Династії несуть крізь покоління історію колективу, театру, якому, нагадаю, вже понад 100 років, дух нашої сцени. Саме тому коментар, що «за кілька років роботи у театрі Франка було зроблено найкращий театр України» – вислів вкрай некоректний, адже ставить під сумнів внесок в український театр не тільки тих, кого я назвав, а й Гната Юри, Миколи Яковченка, Амвросія Бучми, Наталі Ужвій, Сергія Данченка та ще цілої плеяди видатних франківців. З якою метою це робиться? Та так виглядає, що для зачистки простору для владних амбіцій!

Династія Сумська-Хостікоєви у виставі «Незрівнянна»: син В’ячеслав Хостікоєв, Народні артисти України Наталя Сумська та Анатолій Хостікоєв

фото з відкритих джерел

Як можна порівнювати династію Богомазова і династію Хостікоєва-Сумської? Про одні я розказав вище, «династія» ж Богомазова, а саме так назвала родину Дмитра Михайловича автор статті, складається з головного режисера, театрознавиці з незрозумілою посадою в театрі, зате з власним кабінетом і окладом, очевидно, не меншим ніж у Народної артистки і художника- модельєра, задля посади якого звільнили знаного театрального художника-сценографа, послідовника та учня легендарного Данила Лідера, Андрія Олександровича-Дочевського.

Так от, ця «династія» – керуюча, хоч і театральна. А династія Хостікоєва-Сумської – акторська. Безправна! Бо актор в театрі залежить від всіх, ще й недолугий контракт тримає акторське братство в покорі.

Династія Богомазових: Дмитро – режисер, дружина Олена – театрознавиця та син Петро – театральний художник

І варто було мені тільки висловити сумніви щодо геніальності головного режисера, а на це у мене є право і аргументи, як його прихильники, друзі і «околотеатральні» фейсбучні критикани, які прописали Дмитра Богомазова у сан генія, кинулись в атаку.

Слово, яке обурило цнотливу публіку в моєму коментарі, ви можете почути на сцені Національного театру ім. Франка, у виставі «Карʼєра Артура Уї».Чому вас це не обурює?

І ще, цитата: «як підтвердили «Главкому» джерела у театрі, акторська династія Сумська-Хостікоєва затято критикують головного режисера…» Не доведи Господи, щоб Наталя Сумська стала затято критикувати керівництво! Ви бачили Кайдашиху? Ото ж бо! Слава Богу, що їй немає часу займатися цією «ху&£нею», у неї 15 вистав на місяць! У різних театрах! Цією «ху&£нею» займаюсь я. До речі, це слово, яке обурило цнотливу публіку в моєму коментарі, ви можете побачити в усій красі на сцені Національного театру імені Івана Франка, у виставі «Карʼєра Артура Уї». Чому вас це не обурює? А тому, що в жилах рабів тече рабська кров. Не дай Боже сказати щось проти начальства! Мало того, що сам мовчить той раб, він засуджує того, який має сміливість і право висловити свою думку! «Білу ворону» пам’ятаєте? Якщо чорний я, чорним будь і ти!

Багаторічний суперхіт театру Франка – вистава «Грек Зорба» за участю Наталії Сумської та Анатолія Хостікоєва. Вистава зникла з афіш театру у новому сезоні

Саме ця обставина спонукала мене виступити на зборах, де я піддав критиці не молодих режисерів, як написала автор у статті, їх я завжди підтримую, а звернувся саме до головного режисера, автора цього дійства. Адже за виставу, в першу чергу, несе відповідальність режисер!

Щодо акторів, особливо молодих: не давайте себе принижувати і не принижуйте колег, які не входять в коло так званих «любимчиків». І ще, якщо вам втовкмачують що ви геній – стережіться, це небезпека! Тримайте дулю в кишені і подумки шліть їх … ну ви знаєте куди… Це – ваші вороги…

Ось побачите, спробувавши хоч раз відстояти свої акторські права, я вже не кажу про людські, вам стане легше, вам це сподобається! І на останок щодо того, що, мовляв, при Богомазові театр Франка став кращим театром України, це все одно що Україну придумав Ленін!