Тигролови не полюють на змій: що не так з ідеєю Зеленського прирівняти корупцію до держзради

Прирівняти корупцію до державної зради на період воєнного стану. Таку радикальну пропозицію днями висунув президент. За словами Володимира Зеленського, якщо не зупинити корупцію саме зараз, під час війни, то це демотивує українців, похитне їхню віру в перемогу, і як наслідок, може загрожувати єдності країни. Гарант пообіцяв подати відповідний законопроект до парламенту найближчими днями, однак чи можна одним законом покінчити з тим, чого не вдалося подолати за три десятиліття незалежності?

Та й взагалі: "корупція дорівнює держзраді" — звучить яскраво, але наскільки ця формула юридично може існувати і бути ефективною? Що ж не так з президентською ініціативою, досліджував "Телеграф".

Формула президента

Правовий креатив Зеленського виник не на порожньому місці. Скандали вМіноборонито з яйцями, то з куртками, мільйонні тендери місцевих рад на ремонти стадіонів, військкоми з нерухомістю в Іспанії… Все це змушувало владу якось реагувати.

Відмахнутись було складно, тому що:

По-перше, західні союзники, від яких ми залежимо, все частіше стали нагадувати Україні про важливість боротьби з корупцією.

То посол США Бріджит Брінк нагадає: "Для майбутнього країни поряд з боротьбою на полі бою важлива і боротьба з корупцією".

То в Держдеп наголосить: "Відданість України боротьбі з корупцією є ключовою для її майбутнього та реалізації її європейських прагнень".

По-друге, сам Зеленський прозоро натякав про бажання піти на другий строк, а корупціонери у владі — не надто ліквідний актив в майбутніх президентських перегонах.

Тож вінтерв’ю журналістці Наталії Мосійчук гарант заявив: "Я поставив задачу, і законодавцю України буде запропоновано мої пропозиції щодо прирівняння корупції до державної зради на воєнний час", — підкреслив президент.

Потужно звучить, чи не так? Та чи це спрацює це так само потужно?

Так це ж було вже

Наратив такий: корупціонер під час війни — то не просто корупціонер, а державний зрадник, бо ж обкраданням держави він знижує її обороноздатність. Відповідно й карати корупціонера треба як державного зрадника.

Та якщо не зважати на політичний ефект і винести за дужки юридично непевне поняття "прирівняти", навіщо взагалі ставити знак рівняння між корупцією і держзрадою? Який з цього практичний сенс? Очевидно такий, щоб радикально посилити покарання за корупційні злочини і відбити у чиновників бажання "вирішувати питаннячка" хоча б під час війни.

"Тобто покарання за корупцію буде таке саме, як і за державну зраду. Та я не вважаю, що за корупцію у нас якісь замалі покарання. Вони цілком достатні", — пояснює "Телеграфу" правознавець, доктор юридичних наук Микола Хавронюк.

Та все ж різниця є. Наприклад, максимальне покарання за одержання неправомірної вигоди службовою особою становить 12 років за гратами (стаття 368 КК України). А от за держзраду у воєнний час (стаття 111) можна отримати довічне ув’язнення.

Тут слід зауважити, що з ідеєю більш жорсткого покарання для корупціонерів у владі носяться вже не перший місяць. Так-так, це вже було. У лютому член пропрезидентської фракції в парламенті Георгій Мазурашу подавав законопроект щодо посилення відповідальності за корупційні злочини, вчинені під час воєнного стану. Цей проект передбачає довічне покарання, але Рада його досі не розглянула.

Тож у новій ініціативі Зеленського немає нічого нового. Посилити покарання за корупційні злочини вже пропонувалося і не раз. І, на жаль, українська законотворча традиція сформувалася так, що саме підняття планки кари за злочин часто стає відповіддю на проблему. Наприклад, відбувається резонансна ДТП — підвищують штрафи. Бо це просто зробити.

Та за словами експертів видання, проблема з корупцією трохи глибша, аніж просто недостатня жорсткість покарання, адже у нас жорсткість законів компенсується необов’язковістю їхнього виконання.

Замкнуте коло

В законі можна написати, що корупціонерів можна хоч розстрілювати, але якщо нема кому виносити вироки…

"Зусилля влади краще було б спрямувати на те, щоб підштовхувати вищу кваліфікаційну комісію, від якої залежить наповнення судів суддями, а їх дефіцит близько 50% і дуже багато вакантних посад. І коли буде достатня кількість суддів, тоді можна було б поговорити про їхню спеціалізацію на розгляді корупційних кримінальних правопорушень і справа пішла б швидше", — додає Хавронюк.

Крім того, в контексті боротьбі з корупцією, суттєвої реформи потребує Кримінально-процесуальний кодекс.

"Виконуватися належно кримінальний закон не може доти, доки не будуть змінені положення кримінального процесуального законодавства. Наприклад, є проблема з тим, що ми не вичистили з КПК т.зв. "поправки Лозового" (названі так за ім’ям їхнього автора екс-нардепа Андрія Лозового. — Ред.), які дають можливість дочасно закривати провадження, хоча Кримінальний кодекс каже, що строк давності ще не сплив, але ж треба закривати провадження, бо так колись Лозовий придумав, а депутати його підтримали.

Так було вигідно закривати недорозслідувані корупційні справи. Оскаржуються в судах підозри (також поправка Лозового. — Ред.), а це суттєво забирає ресурс, адже судді повинні відволікатися і вирішувати питання, які вони взагалі не повинні вирішувати, бо підозра це лише дуже попереднє рішення. Можна було б спрощувати кримінально-процесуальну процедуру і це дало б більше можливостей для того, щоб всі винні отримали покарання", — пояснює Хавронюк.

Однак судова реформа, зміни в КПК, все це смертельно нудно і мало про що каже пересічному виборцю. А от прирівняти корупцію до держради — інша річ.

"Влада вдається до популістичних кроків і каже що давайте прирівняємо одне до одного. Ну, давайте прирівняємо. Тоді давайте прирівняємо грабіж до ухилення від сплати податків, а хуліганство — до вбивства. В цю гру можна гратися безкінечно", — резюмує Хавронюк.

Втім, за словами юриста, адвоката родин Небесної сотні Віталія Титича, можна навіть ні у що не "грати".

"Якщо у складі певного злочину є склад іншого злочину, то він може бути додатково кваліфікований як на стадії попередньої кваліфікації органами досудового розслідування, так і в подальшому це буде оцінено судом", — пояснює Титич "Телеграфу".

І корупційні злочини — не виняток. Вже зараз їх можна кваліфікувати як держзраду без жодних змін до законодавства.

"Наслідком корупційних дій, в тому числі, може бути шкода державним інтересам у сфері оборони. І це може і має бути додатково кваліфіковано за статтею 111 "Державна зрада". Наприклад факти корупції в Міноборони треба дослідити за їхніми наслідками: люди на "нулі" не отримали озброєння, не одягнені тощо. І за цими наслідками може бути вже додаткова кваліфікація.

Кримінальна доктрина вимагає кваліфікувати діяння за його наслідками, а потім вже обов’язок адвокатів доводити, що такого суб’єктивного складу злочину, як умисні дії, направлені на підрив обороноздатності держави, не було. Та при попередній кваліфікації прокурори і слідчі мають кваліфікувати злочин за всіма сукупностями наслідків. Тому очевидно, що корупція зараз має дуже тяжкі наслідки для обороноздатності України. І тут не потрібно щось до чогось прирівнювати", — запевняє Титич.

В самій диспозиції статті 111 вказано, що державна зрада, окрім всього іншого, це умисно вчинене громадянином України діяння на шкоду обороноздатності і економічній безпеці держави.

Та щоб відповідно кваліфікувати, розслідувати й ефективно розглядати корупційні справи в судах, потрібно все те, про що говорилося вище: судова реформа, зміни до КПК. Таке от замкнуте коло.

Свій до свого по своє

Окрім посилення покарання, яке має на меті формула "корупція дорівнює держзраді", в цій ініціативі захована цікава несподіванка. Справи по держзраді — підслідність СБУ. А якщо корупція — це держзрада, то і розслідувати такі справи повинно не незалежне НАБУ, а СБУ, керівництво якої призначає напряму́ президент.

А тепер уявімо ситуацію: в Міноборони підтверджуються факти корупції. Але ж міністр оборони "свій" — квота президента (за законом), керівник СБУ, який розслідуватиме корупцію в міністерстві, також квота президента і також "свій". І що, в такій ситуації можна розраховувати на ефективне розслідування?

Запитання зовсім не риторичне, і не треба вважати, що західні союзники нічого не розуміють.

"Я стурбована останньою ініціативою президента Зеленського щодо боротьби з корупцією. Я розглядаю її як спробу позбутися політичних опонентів. Вона не спрямована на посилення існуючих антикорупційних інституцій як НАБУ та САП, а на надання значних повноважень СБУ", — зазначала віце-голова делегації Європарламенту в парламентському комітеті асоціації Україна-ЄС Віола фон Крамон.

Тож випалювати корупцію шляхом рішень з ознаками корупції — ідея відверто дивна. Крім того, передача підслідності несе і інші ризики.

"Можна порівняти так: якщо є професійні змієлови, а є професійні тигролови і ті і інші люди мужні і знають свою роботу, але ж чи варто їх міняти місцями, адже є величезна специфіка розслідування злочинів проти основ національної безпеки і корупційних злочинів. І без належної спеціалізації ми не зможемо забезпечити ефективності розслідувань", — підкреслює Хавронюк.

Ба більше, якщо "відповідальною" за корупцію стане СБУ, то завалиться вся архітектура антикорупційних органів, яку з такими зусиллями вибудовувала Україна.

"Створюється правова колізія. У нас доктрина реформування кримінального законодавства, так званого антикорупційного, була спрямована на те, щоб створити спеціальні органи: НАБУ, САП. І ми останні 8 років створювали цю всю антикорупційну вертикаль", — резюмував Віталій Титич.