Переломний момент: як блискавичний наступ ЗСУ на Харківщині вплинув на перебіг війни

Блискавична, неочікувана для окупантів, військовий успіх – так експерти та західні ЗМІ характеризували Харківську наступальну операцію. Вона стартувала 6 вересня, та вже за лічені дні були звільнені сотні квадратних кілометрів української землі.

Сили оборони України обвалили фронт російських окупаційних військ. Загарбники просто бігли, кидаючи зброю і десятки одиниць військової техніки.

Як відбувалася Харківська операція та про її вплив на перебіг війни – далі в матеріалі.

Як планували контрнаступ на Харківщині

Під час підготовки Харківської наступальної операції ворога ввели в оману. Тоді неодноразово лунали заяви, що Україна нарощує сили для наступу на Півдні, щоби звільнити Херсон.

Це допомогло досягнути оперативної раптовості: коли окупанти перекинули додаткові резерви на Південь, Сили оборони України вдарили по Харківщині.

Як зазначав президент Володимир Зеленський, ідею Харківської операції запропонував генерал-полковник, командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський. Це сталося під час засідання Ставки Верховного головнокомандувача.

– Мені дуже сподобалася ця ідея. Ми не можемо діяти так, як від нас очікує ворог. Ми не маємо таких потужностей. Ми не в 10 разів більші за армію РФ. І тому не можна лоб у лоб, – зазначав Зеленський Дмитра Комарова.

Агресор не до кінця розумів, що планується. І саме ця раптовість була ключовим аспектом досягнення успіху на Харківщині.

– Планувалася операція на Півдні. Нам було поставлено завдання на власний розсуд спланувати якісь відволікальні дії. Але коли почали відбуватися події на Півдні, противник перекинув частину сил і засобів туди. І я подумав, чому б не спробувати спланувати наступальну операцію саме на цьому напрямку (на Харківщині. – Ред.)… Набридло відступати. У всіх був поштовх, намагання якось переламати перебіг війни, – наголосив генерал Сирський у фільмі Рік.

Про деталі підготовки операції писало , журналісти якого спілкувалися з понад 35 людьми, серед яких українські командири й чиновники, учасники боїв, американські та європейські посадовці.

WP , що Сирський виношував плани операції на Харківщині ще з весни. Генерал розглядав стратегічні міста Балаклію та Ізюм як вразливі точки для росіян.

Він міркував, як здійснити наступ з району на північ від цих двох міст одним швидким ударом, відрізавши путінські війська від резервів.

На ранніх етапах війни Росія перетворила Ізюм на військову фортецю, зосередивши в тому районі 24 батальйонно-тактичні групи (близько 18 тис. військовослужбовців із запасами зброї та боєприпасів). Станом на серпень 2022 року кількість батальйонів скоротилася принаймні вдвічі, оскільки РФ передислокувала свої найдосвідченіші підрозділи на Херсонщину. І це створило шанс для України змінити динаміку війни.

Наприкінці серпня Сирський зібрав своїх помічників і командирів бригад. Перед ними була роздрукована на 3D-принтері карта місцевості. І кожен командир пройшов маршрутом запланованого штурму, обговорюючи непередбачувані обставини та найгірші сценарії розвитку подій.

Україна не могла собі дозволити величезних втрат у лобових атаках на міста. Натомість був напрацьований план, за яким українські сили прориваються вглиб позицій ворога, оточують населені пункти і змушують окупантів відступати.

У цьому плані надважливою була швидкість, щоб РФ не встигла направити резерви через кордон – з Бєлгородської області. Тоді б значна кількість українських військ могла б опинитися відрізаною в тилу у ворога.

– Ворог абсолютно не очікував, що ми будемо атакувати саме в тому місці, де ми завдали головного удару… Все залежало від першого дня і того, наскільки далеко ми зможемо прорватися. Що далі ми просувалися, то менше вони могли зробити, і то більше їхні підрозділи були відрізані й ізольовані, – пояснив Сирський у коментарі WP.

Кожна атакувальна бригада мала щонайменше вісім гаубиць М777. У деяких випадках вони прибували до таборів за ніч до початку штурму. Також було залучено додаткові безпілотники, щоб бригади могли точно виявляти цілі та використовувати менше боєприпасів.

Українська воєнна розвідка надала інформацію, де у ворога найслабша лінія оборони і найменше сил.

За словами джерел WP, американці не були глибоко залучені до планування Харківського наступу, дізнавшись про нього відносно пізно.

Хронологія Харківського контрнаступу

На початку повномасштабної агресії війська РФ окупували понад третину Харківської області, включно з Ізюмом і Куп’янськом – ключовими логістичними центрами. Такі дані озвучувалися ГУР Міноборони Харківський контрнаступ. Земля.

На початок вересня лінії бойових дій у регіоні кардинально не змінювалися.

Контрнаступальна операція на Харківщині розпочалася 6 вересня 2022 року. За кілька годин до початку українські артилеристи потужно вдарили по російських позиціях із реактивних систем залпового вогню.

На шляху основного напрямку наступу була Балаклія. Зосередивши сили на північ від міста, ЗСУ перейшли в наступ у напрямку Балаклія – Волохів Яр – Шевченкове – Куп’янськ.

Було вирішено не штурмувати Балаклію в лоб, а обійти її, зайнявши невеликі села довкола міста.

За даними американського Інституту з вивчення війни (ISW), станом на 7 вересня ЗСУ просунулися вглиб окупованої території, відвоювавши приблизно 400 кв. км. З’явилися повідомлення, що українські бійці успішно закріпилися у селі Вербівка, де були артилерійські склади. Крім того, вони дійшли до села Волохів Яр, де проходять важливі траси на Куп’янськ та Ізюм.

8 вересня в Генштабі ЗСУ , що українська армія звільнила та вклинилася в оборону ворога на глибину до 50 км.

Того ж дня, 8 вересня, було офіційно підтверджено, що місто Балаклія . Бійці підняли над містом синьо-жовтий стяг.

Крім того, українські війська бліцкригом визволили Шевченкове, та низку інших населених пунктів. Російські війська в паніці відступили в бік міста Куп’янськ.

9 вересня українські війська досягли Куп’янська. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний про звільнення понад 1 тис. кв. км територій.

А українська воєнна розвідка , що 237 гвардійський десантно-штурмовий полк РФ припинив своє існування через загибель або поранення всіх військовослужбовців.

Окупанти скаржилися, що їх взяли у кільце, а також на нестачу боєприпасів. Про це свідчать , перехоплені ГУР Міноборони.

10 вересня з’явилося підтвердження, що наші воїни вибили ворога . Це місто, розташоване за 40 км від кордону з РФ, є важливим залізничним вузлом. Воно було логістичним центром окупантів.

Місто поділене на дві частини природним рубежем – річкою Оскіл. За східну половину ще кілька днів тривали виснажливі та жорстокі бої.

Орієнтовно 10 вересня вдалося звільнити й місто Ізюм, яке перебувало під окупацією від початку квітня. Війська РФ тікали, залишивши безліч техніки, озброєння та цілі арсенали боєприпасів.

В Ізюмській міськраді заявляли, що після вторгнення РФ у місті загинули щонайменше тисяча мирних жителів. Окупанти зруйнували : приватні, багатоквартирні житлові будинки, підприємства, державні та комунальні установи, систему опалення.

За оцінкою ISW, з 6 по 10 вересня українські сили прорвали російські позиції углиб і відбили 3 тис. кв. км території. А звільнення Ізюма аналітики оцінювали як найзначніший воєнний здобуток України після перемоги у битві за Київ.

11 вересня було підтверджено звільнення селищ і , прикордонного села Гоптівка.

Повідомлялося, що війська РФ відступили з , Вовчанська та інших населених пунктів.

Українські бійці вийшли на півночі Харківщини.

Уся окупована територія Харківської області на захід від річки Оскіл була відвойована до 13 вересня. Попри намір РФ зберегти лінію фронту вздовж річки, українські війська форсували її в кількох місцях та із 17 вересня взяли під контроль .

Тим часом , що блискавичний і вдалий контрнаступ ЗСУ на Харківщині є одним із найбільших успіхів військової стратегії з 1945 року.

14 вересня в Міноборони України оголосили, що ЗСУ звільнили під час вересневого контрнаступу.

Того ж дня Володимир Зеленський . У присутності президента військові підняли прапор України.

16 вересня вдалося звільнити східну частину Куп’янська, місто було .

Контрнаступ перекинувся і на територію Луганщини. 19 вересня підтвердилося звільнення селища Білогорівка.

26 вересня Україна повернула під свій контроль територію Борівської громади та села , що на Харківщині.

27 вересня було підтверджено, що ЗСУ на східному березі річки Оскіл повернули контроль над селищем – великим залізничним вузлом, через який йшло постачання окупантів. Всі ці дії поставили під загрозу лінії постачання РФ на півночі Луганської області.

30 вересня українські війська звільнили Ямпіль – ключове селище поблизу Лимана (Донецька область). А 1 жовтня ЗСУ взяли під контроль місто Лиман.

На початку жовтня також були деокуповані населені пункти , (Харківська область).

Скільки населених пунктів і територій вдалося звільнити

Відвойовано 8,5 тис. квадратних кілометрів нашої землі, а це близько 400 населених пунктів та 150 тис. українців, які там мешкають. Такі результати Харківського контрнаступу в ГУР Міноборони України.

У відомстві називали операцію “шедевром стратегічного рівня”.

Наприкінці жовтня минулого року в Харківській ОВА про звільнення 544 населених пунктів області. У російській окупації залишалися 1,8% території регіону, або ж 32 населені пункти.

На кінець минулого року 568 міст, селищ і сіл.

Мало не в кожному населеному пункті українські правоохоронці згодом виявляли моторошні знахідки: катівні, де окупанти знущалися з мирних людей, та масові поховання.

Лише в Ізюмі було виявлено масове поховання вбитих військами РФ людей – близько 450 могил. Серед загиблих .

Ганебна втеча окупантів і військові трофеї

Під час Харківської операції ворог не зміг чинити опір: після звільнення Балаклії фронт просто обвалився. Деморалізовані росіяни почали панічно тікати, розбігатися по довколишніх лісах.

Тікаючи з позицій, окупанти кидали свою техніку, зброю, форму, документи, а також награбовані речі. Для втечі навіть використовували .

А хто не встигав втекти – потрапляли в полон. Серед полонених опинилися як звичайні російські солдати, так і командири (повідомлялося, наприклад, про полоненого ).

У Олександр Сирський називав це “каскадним колапсом”.

Під час Харківського контрнаступу українська армія поповнилася сотнями одиниць трофейної техніки РФ, зокрема танками, БМП, цілими арсеналами боєприпасів, цінною спеціальною технікою, .

За даними Генштабу ЗСУ, під час втечі з Харківщини підрозділи 11 армійського корпусу РФ, наприклад, втратили та більш ніж 200 одиниць військової техніки.

За оцінкою аналітиків порталу Oryx, так звана елітна 4 гвардійська танкова армія РФ, що розташувалася під Ізюмом, втратила приблизно половину своєї техніки, або .

– Ми відчували, що потрібно завдати десь такого удару, щоб ворог просто похитнувся і посипався. Дії наших військ були настільки швидкі та неочікувані для них, що це призвело до паніки, до втрати управління, до того, що їхні військовослужбовці почали тікати… Там були захоплені доволі великі трофеї. Ми взяли танками два танкові батальйони та близько двох батальйонів техніки механізованих військ, багато іншої спеціальної техніки. Там були деякі танки, начебто дійсно з параду прийшли. Результат був значно більшим, ніж ми очікували, – розповідав генерал Сирський ГУР Харківський контрнаступ. Земля.

Станом на середину вересня 2022 року видання Forbes Україна вартість знищеної російської техніки на Харківщині у понад $670 млн.

Харківське диво: як контрнаступ змінив перебіг війни

Коментуючи Харківський контрнаступ, генерал Олександр Сирський зазначав, що він допоміг зміцнити віру серед українців та за кордоном, що Росію можна перемогти.

– Наші відносини з усіма нашими партнерами відразу змінилися. Тобто вони бачили, що ми можемо здобути перемогу і що допомога, яку вони надавали, використовувалася з успіхом, – він WP.

У коментарі Фактам ICTV військовий і політичний аналітик, ветеран АТО Євген Дикий назвав цю операцію “харківським дивом”.

– Харківське диво взагалі є одним із ключових переломних моментів всієї російсько-української великої війни, – заявив він.

За словами Дикого, спочатку перед українськими військовими на Харківщині стояло “досить скромне” завдання: відсунути ворога від Харкова, щоб ствольна артилерія РФ перестала діставати до житлових районів.

А коли розпочався контрнаступ і оборона окупантів посипалася, було вирішено цим скористатися по максимуму, відігнавши війська РФ якнайдалі.

Росіяни знову недооцінили Україну і взагалі не чекали, що ми здатні здійснювати наступ більш ніж на одному напрямку. На той момент вже розвивалась операція на Херсонщині.

– Наступ на Харківщині став для них повною несподіванкою. Виявилося, що вони не готові там до оборони, вона фактично обвалилася, пішов так званий ефект доміно, – нагадав Євген Дикий.

Він уточнив, що завдяки цій операції Харків перестав бути прифронтовим містом.

Крім того, харківський успіх “фактично дав люфт” дотиснути окупантів на Херсонщині. Як пояснив Дикий, росіяни готувалися до боїв за Херсон, створили ешелоновану оборону з трьох ліній. Тоді наступ на Півдні розпочався не надто вдало для ЗСУ: ми змогли прорвати лише першу із трьох ліній і зазнали втрат.

– Якби було лише це, дуже ймовірно, що це сильно похитнуло б і настрої всередині країни, й особливо настрої наших партнерів. Це могло бути сприйнято як доказ нашої нездатності до наступальних дій. Мовляв, в обороні українці втрималися, але зсунути росіян із тих територій, які вже під окупацією, неможливо.

І Харківщина тоді в психологічному та політичному сенсі повністю перекрила цей невдалий початок Херсонського наступу. На хвилі несподіваної ейфорії та оптимізму було абсолютно нормально сприйнято і в нашому суспільстві, й на Заході те, що ми повністю змінили стратегію на Херсонщині та замість швидкого штурму перейшли до повільного видавлювання окупантів звідти, – пояснив військовий аналітик.

Він нагадав, що восени 2022-го ЗСУ змогли перебити логістику окупантів на Півдні та примусити їх до “жесту доброї волі”.

А далі вже ці дві перемоги на Харківщині й Херсонщині, здобуті абсолютно по-різному, “склалися разом і стали символом того, що деокупація та наступ на росіян можливі“.

– Що можлива деокупація саме великими шматками. І це була принципова політична поворотна точка. Це остаточно сформувало в наших союзників уявлення про те, що Україна здатна в цій війні не тільки вистояти і не програти, а й перемогти та звільнити свої території, – наголосив Євген Дикий.

Вплив на військову допомогу Україні

У документальному фільмі Рік Володимир Зеленський підтвердив, що допомога від союзників “іде паралельно з перемогами”. Саме тому таким важливим був успіх ЗСУ на Харківщині восени 2022.

– Без цих перемог, скажу відверто, допомоги від партнерів можна не дочекатися. Тому що ця допомога завжди йде паралельно з перемогами. Тому в той період для нас важлива була перемога, – зазначив президент.

Євген Дикий у коментарі Фактам ICTV висловив думку, що частина союзників дійсно сприйняли Харківську операцію “як сигнал, що можна і треба інвестувати в українську перемогу”. Проте для деяких західних політиків “це був дзвіночок, що, виявляється, Росія може вщент програти”.

– До Харкова та Херсона просто стримати росіян, не дати їм просуватися далі – це вже було надзавдання. Ми із союзниками могли не розбиратися, хто і як бачить кінцеву перемогу. Стояли оборонні завдання, і щодо них був повний консенсус. А після Харкова й Херсона та частина союзників, яка не готова до повної поразки РФ, яка хотіла просто, щоб Путін не переміг, всерйоз сприйняла перспективу, що Росія може вщент програти, і почала фактично гальмувати нам допомогу, – вважає Дикий.

Він уточнив, що, з одного боку, після двох успішних наступальних операцій ми отримали потужний аргумент для переговорів із західними партнерами щодо зброї. Наші перемоги минулої осені дійсно сприяли постачанню військової допомоги.

А з іншого боку, на думку Євгена Дикого, ці ж перемоги “спричинили те, що кожен акт цього постачання вже розглядався через призму, а чи не занадто нам допомагають, чи не призведе це до занадто нищівної поразки РФ”.

Військовий експерт Петро Черник у коментарі Фактам ICTV звернув увагу, що Збройні сили України, які посідають , змогли розбити на Харківщині так звану “другу армію світу”, яка переважала чисельно та за кількістю техніки. За словами експерта, “це рідкісне явище в історії”.

Черник підтвердив, що після Харківської операції західні союзники дійсно почали погоджувати більше зброї.

– Пішов великий потік зброї. Якраз тоді, за її результатами, розтанув танковий лід (сформувалася танкова коаліція. – Ред.). До нас надійшли MIM-104 Patriot та SAMP/T, – заявив експерт.

А згодом з’явилася і авіаційна коаліція, у межах якої вже стартували навчання українських пілотів. І на початку наступного року Україна очікує на винищувачі F-16.