The Economist: Спецслужби України здатні тихо вбивати зрадників і ворогів, але агенти хочуть більш чітку стратегію

Операція готувалася місяць. Міський голова Великого Бурлука Євген Юнаков був ідентифікований як колаборант росіян. Командир спецпідрозділу «Кавказ» і група місцевих офіцерів отримали завдання. Його люди ретельно стежили за своєю мішенню протягом декількох днів: коли він ходив за покупками, коли і куди пересувався, який у нього був рівень захисту. Підірвавши бомбу, вони зникали в таємних укриттях на окупованій території. Група повернулася на підконтрольну Україні територію лише через кілька тижнів після того, як місто було звільнене. Тіло Юнакова так і не знайшли.

За 18 місяців війни десятки людей на зразок Юнакова стали мішенями під час хірургічно точних операцій на окупованих територіях і в самій Росії. Їх розстрілювали, підривали, вішали і навіть іноді труїли фальсифікованим коньяком, - пише The Economist.

Україна не говорить відкрито про свою причетність до вбивств. Але мало хто сумнівається, впізнаючи все більш чіткий професійний почерк українських служб безпеки. Самі відомства лише натякають.

«Будь-яка людина, яка зраджує Україну, стріляє в українців або запускає ракети по українцях, повинна розуміти, що за нею стежать і вона буде притягнута до відповідальності», - каже офіцер ГУР Андрій Черняк.

У липневому інтерв'ю його начальник генерал Кирило Буданов, пішов далі: «Якщо ви питаєте про створення свого аналогу Моссаду... Нам це не потрібно. Вона вже існує».

Згадка про ізраїльську шпигунську агенцію збуджує українців, які відчайдушно прагнуть справедливості. Хоча Моссад багато чому навчився у спецслужб радянських часів і у свого засновника Павла Судоплатова, який народився в Мелітополі. За примхою історії, Судоплатов у 1930-х роках намагався проникнути в українські націоналістичні групи і особисто підірвав одного з їхніх лідерів бомбою, закладеною в коробку з-під шоколаду. Він також був організатором вбивства Льва Троцького у 1940 році.

«У сучасній Україні таємні вбивства вчиняються щонайменше з 2015 року, коли СБУ створила новий орган після російської окупації Криму і частини Донбасу. Елітне 5-те управління контррозвідки розпочало свою діяльність як диверсійний підрозділ у відповідь на вторгнення. Пізніше воно зосередилося на тому, що евфемістично називають «мокрою роботою»», - пише The Economist.

Валентин Наливайченко, який очолював СБУ в той час, каже, що переорієнтація відбулася після рішення тогочасного українського керівництва, що самого лише ув’язнення колаборантів недостатньо. Тюрми були переповнені, але мало кого це зупиняло.

«Ми неохоче дійшли висновку, що потрібно ліквідувати терористів», - сказав Наливайченко.

Колишній офіцер управління описує це схожим чином.

«Нам потрібно було принести війну до них самих», - сказав співрозмовник видання.

The Economist пише, що у 2015 і 2016 роках 5-те управління було пов'язане з вбивствами ключових командирів Росії на Донбасі: Михаіла Толстих, відомого як «Гіві», Арсена Павлова, відомого як «Моторола», Алєксандра Захарченка.

Інсайдери розвідки стверджують, що 5-те управління СБУ відіграє центральну роль у контрросійських операціях. Відносний розмір і бюджет Служби безпеки України у 5 разів більший, ніж у ГУР. Це означає, що відомство здатне виконувати найскладніші завдання, наприклад, організувати вибух на Керченському мосту в жовтні 2022 року. Інші, однак, підкреслюють роль ГУР з її підпільними мережами і підвищеною увагою у воєнний час.

«Ми здебільшого офісні працівники», - наполягає анонімний представник СБУ.

Ще одним дедалі важливішим гравцем на окупованій частині України залишаються Сили спеціальних операцій (ССО). Це відносно нова група, яка координує «Рух опору», українських партизанів. Наприклад, операція в Харкові була проведена саме ССО. Денис Ярославський, офіцер ССО, каже, що зараз служба домагається більших повноважень для проведення операцій у самій Росії. В українському розвідувальному співтоваристві це не всіма вітається.

Вважається, що президент України санкціонує найбільш суперечливі операції, хоча інші рішення делегуються. Високопоставлене джерело в уряді, обізнане з цією роботою, відмовляється обговорювати деталі: «Важливо не коментувати і навіть не думати про такі операції». Але співрозмовник видання додав, що Володимир Зеленський віддав чіткий наказ уникати супутніх втрат серед цивільного населення.

«Президент доносить цю вказівку до людей формально, а іноді й накричавши на них», - сказало джерело The Economist, додавши, що Україні варто було ретельно обирати свої цілі, але вона «не завжди робила це».

Українське керівництво опинилося під особливою увагою в жовтні, коли газета New York Times повідомила, що американський уряд покладає на Київ відповідальність за вибух замінованого автомобіля, в результаті якого загинула Дар'я Дугіна, дочка російського націоналіста Алєксандра Дугіна. Це загострило і без того жваву внутрішню дискусію в українській розвідці. Було незрозуміло, чи смерть Дугіної була запланована. За деякими даними, вона помінялася машинами зі своїм батьком.

Але подальша серія операцій, спрямованих проти пропагандистів середньої ланки, продемонструвала тенденцію, якою мало хто з інсайдерів, опитаних The Economist, був задоволений.

«Це маргінальні фігури. Мені від цього не по собі», - каже одне з джерел у контррозвідці СБУ.

Колишній офіцер 5-го управління СБУ припускає, що операції були покликані справити враження на президента, а не наблизити перемогу.

«Клоуни, повії і жартівники - це константа навколо російського уряду. Вбийте одного з них, і на його місці з'явиться інший», - каже він.

Колишній шпигун каже, що він стурбований тим, що українська кампанія вбивств керується імпульсом, а не логікою. За його словами, деякі вбивства відіграють корисну психологічну роль: підвищують ціну військових злочинів і піднімають дух пересічних українців. Це «безумовно» стосується Станіслава Ржицького, колишнього командира підводного човна, який, як вважають, випустив ракети, що вбили 38 українців у Вінниці в липні 2022 року. Він був застрелений через рік під час пробіжки в парку в Краснодарі. Але інші операції свідчили про відсутність стратегії. Вони ризикували викрити джерела, методи і масштаби української інфільтрації в Росію.

«Наші спецслужби не повинні робити щось просто тому, що вони можуть», - сказав один зі співрозмовників видання.

Представник ГУР Андрій Юсов наполягає, що Україна уникає «сліпого терору». За його словами, мета - «не налякати ворога», а «витіснити його з окупованих українських земель». Але українські шпигуни продовжуватимуть «виявляти і використовувати російську психологію і вразливі місця», де б вони їх не знаходили.

«Звісно, і зворотне теж вірно. Інфільтрація російських агентів в українські спецслужби залишається великою проблемою. За оцінками деяких інсайдерів, це найбільша перешкода для будь-яких спроб створити український Моссад», - пише The Economist.

Колишній голова внутрішньої безпеки СБУ втік з України, оскільки він перебуває під слідством у справі про державну зраду. Довіра залишається проблемою в службі, оскільки всі операції за винятком найменш чутливих проводяться невеликими групами.

«Люди завжди залишаються нашою найслабшою ланкою. Вони - найбільш слизька частина наших розрахунків», - каже представник контррозвідки СБУ.